Розділ 1777: вирішальна битва
На темному небі не було зірок, лише місяць був самотнім над містом. Але ось у місячному світлі були видно безліч силуетів, які скачуть і стрибають внизу.
Раптом у темряві з’явилось світло, яке швидко засяяло нічне небо і оточило місто Дін.
Бар'єри!
Магічні бар’єри в епоху магіЇ вважаються мало не головною гарантією безпеки міст.
Містечко Дін перекреслило бар’єри, які проникли в кам’яні тварі.
Найжахливішим був не рівень тварюки, а їх кількість. Кам'яних істот було так багато, що навіть сильні чарівники були не в змозі контролювати з такою кількістю їх, і надії не було навіть на військових.
- Чорт забирай! Хіба не можна було виставити бар'єри хоча б на годину раніше? Лише одну годину, але цих кам'яних тварів у місті було б удвічі менше. І коли це зможе перемогти всіх монстрів, що змогли залізти в околиці міста? - Видихнув один офіцер.
Найсильніші військові, високопоставлені особи магічної асоціації та найсильніші чарівники були у центральній годинній вежі.
Бар’єри тепер могли захистити місто від проникнення нових монстрів, але з тими, що вже були там, магам потрібно було розбиратися особисто!
- Не можна дозволити цим тварям захопити місто! Магі землі, слухайте мій наказ! Ви зі мною підете битися заради міста Дин! - Голосно вимовив Лу Бінь.
Загальне культивування магів землі було приблизно на високому рівні, а тепер, коли бар'єри були запущені, вони могли використовувати і свої другорядні елементи!
Лу Бінь очолював загін чарівників і вискочив з них, попрямувавши до стовпу бгорних монстрів. Скаловидні й бугорові монстри у цей період становлять головну небезпеку для міста...
Щоб підняти загальний войовничий дух, Лу Бінь особисто вирушив у бій і своїм прикладом показав, що прийшов час випустити всі свої останні сили.
- Всі разом йдемо вперед!
- Всі разом!
Ця група магів землі в місті Дін мала особливе схвалення, тому вони йшли попереду.
- Так! Всі разом йдемо в бій! Ми так довго чекали цього моменту, і ця довга ніч не забудеться назавжди! Тільки разом ми можемо здолати ворога, так нехай же наша країна пишається нами! - Голосно сказала командуючий Се Цінхуа.
Біля неї було більше десяти офіцерів — усі вони, почувши її наказ, кинулися в атаку з переможним ричанням!
Обронні бої були закінчені, тепер треба було розібратися з монстрами всередині міста, щоб не дати їм заволодіти всім.
І якщо в першій половині ночі бої проводились у цілковитій темряві, то о другій годині ночі вже почалися передсвітні битви.
У цей момент Мо Фань не брався судити про ситуацію речей і правильність рішень. Він знав тільки одне: ситуація нагадувала йому час, коли зомбі-пучина опинилася в межах Сіаня, лише ось тоді загроза була у 100 разів більша.
Місто Дін ще не впав! Поки всередині залишається хоч один противний маг, бій не може вважатися закінченою!
- Знаєш, мені здається, що перед обличчям чорних скелястих монстрів цей їх войовничий запал відчутно заспокоїться, тому якщо ми хочемо допомогти, треба починати саме з них! - Сказав Мо Фань, що йде позаду Вен Ся.
- Почекай! Якщо ти так робитимеш, то давай я принаймні прихоплю своїх підлеглих, вони всі маги високого рівня! - Так, офіцер сказала.
- Чудово, кілька наживок зекономлять нам багато часу, — вимовив Мо Фань.
- Вони будуть битися! - Відказала Вен Ся.
Вень Ся, високопоставлений офіцер, закликала свій власний склад, а решта військових переступила в командування Се Цінхуа.
У результаті вона підкорялася п’ятьом чарівникам високого рівня. Побачивши, куди прямує офіцер, чарівники запитували: « Чи ми йдемо на чорних скелястих монстрів таким маленьким складом? Це спеціальна постановка?!"
- Команда смертників... - Почувся голос офіцера Цін.
Навіть якщо ми переможемо ціною життя, наші імена увійдуть в історію міста Дін. І кожен раз робітники будуть розповідати один одному про те, що сталася така велика битва...
Серед п'ятьох підлеглих Вен Ся четверо були чоловіками, а п"ятою була мовчазна жінка-війна. Її тіло було худячим, обличчя простеньким і якби не військова форма, навряд чи хто міг здогадатися про те, що вона займає високий військовий пост (вона була лише на сходи нижче за рухом Вен Ся).
- Це моє особисте розпорядження. Ви п'ятеро будете допомагати йому! - Вен Ся вказувала на Мо Фаня.
- Що? Допомагати цьому катові?
- Командире, а Ви не думаєте, що цей хлопчина втече відразу, як тільки побачить одного з монстрів? - Посміхнувся офіцер.
Інші також підтримали цю усмішку — в їхніх очах студент, який приїхав до міста для практики, не міг мати особливих здібностей і з чого це ще вони повинні йому допомагати?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku