Розділ 1726: плоди пурпурного дерева
Лунний метелик ширяв біля пурпурного дерева, пильно спостерігаючи за монстром, який приніс йому стільки страждань у попередньому житті.
Але час не можна повернути назад!
Тільки й залишається знищити це чортове дерево, інакше душі Янь Ши і місячного метелика першого покоління ніколи не знайдуть спокою на тому світі!
Пурпурна лисиця знову розкрила свою пащу, і вона не могла стриматися!
Місячний метелик почав несамовито плескати крилами, від тіла його виходило яскраве світло. Мотисток влетів у жерло пурпурового дерева.
Дерево почало лякатися, намагаючись виплюнути зі свого гігантського тіла місячного метелика, але метелик був не тим істотам, від якого можна було просто так утриматись...
Без листя дерева почали з’являтися тріщини. У багатьох місцях Мо Фаня та інші маги вже були розбиті й пошкоджені.
Коли місячний метелик проник у дерево, чисте світло тоєма почало проникати назовні ганкою липи. Ззовні липа виглядала привабливою і елегантною, але всередині вона була огидна. А місячний метелик мав могутню силу очищення, яка містилася в його світлі!
Після очищення нутрощі дерева не міг стояти, як колись. У ньому з’являлося все більше тріщин, а світло від метелика ставало дедалі яскравішим!
*Бам! Бам! Бам!
Дерево почало розвалюватися — спочатку на десять частин, потім кілька сотень, а тоді на тисячу маленьких осколків!
Дерево, яке живило кров’ю та м’ясом живих істот, перетворилося на попіл під променями місячного метелика. Піпел цей потихеньку розсіявся, будучи знесеним непопутним вітром...
Стоячи на горі, Мо Фань підняв голову. Спостерігаючи за нищенням чортового дерева, він глибоко видихнув.
Зрештою, дерево знищено. Попередній місячний метелик і Янь Ши поклали свої життя на цю справу. Тепер новий метелик міг убити дерево, подарувавши людям спокій!
- Мо Фань! Листь! Те листя! - Безупинно кричав Чжао Мань Янь
- Які ще листя... А... Ми багаті!
Мо Фань зосередив свою увагу на світлі, що виходило від метелика, але він не побачив, як під час зникнення липи пурпурно - золотисте листя спадало на землю. Бізнесмени в горах Куньюї були готові купити їх за шалені гроші — сто тисяч за один листочок, тому зараз з неба падали не листя, а купюрри!
Мо Фань і Чжао Мань Ян були жадібні до грошей, поки інші не могли збагнути, що відбувається, вони відразу ж гучно почали збирати ці листя. Навіть під час бою в них не було стільки енергії та спритності!
Невдовзі Мо Фань зібрав цілий мішок, Чжао Мань Ян теж не відставав. Ці листочки, продані за вигідною ціною, стануть по - справжньому багатими!
- Може, нам ще що-небудь перепаде! - сказав Мо Фань.
Чжао Мань Янь все ще був у пошуку, адже таке диявольське дерево не могло приховати в собі незліченні скарби...
* Рухання крил
Місячний метелик легко підлетів до магів, плескаючи крилами. Він приніс якийсь дивний плід, який випромінював пурхно - червоний світло і передав його ненаситному Мо Фаню.
Хоч би як там було, рішення знищити це дерево прийняв Мо Фань. Тож метелик вирішив передати йому дорогоцінний плід.
Мо Фань прийняв цю річ, яка виглядала як величезне серце.
- Що це? — запитав Мо Фань.
Місячний метелик видав дуже слабкий звук, ніби це було подих вітру.
Оскільки Мо Фань не розумів мотильки, він закликав Альпасу.
Альпаса втупилася на Мо Фаня, як на придурка: « Що ти покликав мене? Я не розумію мотильової мови!"
- Вогненна гетерка, виходь.
Маленька гетерка сіла на плече до Мо Фаню, пильно дивлячись на місячного метелика. Мотилек у свою чергу теж дивився на гетерку...
Кілька хвилин обидва істоти мовчали, намагаючись зрозуміти думки один одного.
- Це фрукт пурпурного дерева, він містить в собі спогади і гнів убитих дерев людей. Місячний метелик вирішив, що ти зможеш розібратися з цим плодом - перевела Юї Шіші.
- Тобто? Мотилок приніс мені річ, в якій зберігається ненависть людей? Я вам тут не бюро невинних душ! - Нехотливо сказав Мо Фань.
- Мо Фань, перлина, – Лін потягнула Мона за одяг.
- Яка ще перлина? Я не розумію, що має на увазі метелик.... А.... - Мо Фань раптово зрозумів всю суть справи.
Хлопець опустив голову і побачив, що перлина збережилася під одягом. Жемчужина не могла дочекатися, поки Мо Фань дасть їй плід пурпурного дерева...
Так! Ця річ наповнить надкопуючу перлину!
Якщо перлина була голодна, то її найліпше було нагодувати. Інакше вона покаже свою огидну вдачу!
- Зараз- тепер. Ось, візьми - з радістю сказав Мо Фань, передаючи плід фіолетового дерева нагромадженої перлини.
Мо Фань помітив, що яскраве світло з пурпурного дерева почало слабнути. Світло поступово переходило до перлини, наче кров по судинах. У той час плід ставав сухішим і зморщеним.
Невдовзі накопичена перлина впивала енергію плоду, а потім відразу заспокоїлась.
Після того як перлина наситилася, цей талісман почав легко вібрувати, висловлюючи своє незадоволення Мо Фаню.
Таллісман не цікавився плодом, а протестував його не в тому, що Мо Фань не дав йому плоду, але в тім, щоб він не знайшов підхожого харчу та талісмана!
- Не поспішай, зовсім скоро ми знайдемо кляте дерево. Місячний метелик ще зовсім не такий сильний, як у дорослого тома. А ось священний олень — це справжній тот, він вас нагодує як слід! - Вигадував Мо Фань свій талісман.
Тему талісману легко було обманути, він повірив у слова Мо Фаня про клятве дерево і священне оленя.
- До речі, ви не думаєте, що гірські пернаті птахи нас запримітили? - сказав Лін Фей.
Пурпурне дерево було занадто великим, поки маги знаходилися на горі Байба під прикриттям дерева, всі ці пернаті могли тільки помітити магічне світло, що виходить звідси, але не були здатні розгледіти людей.
Після того як дерево розлетилося на шматочки, магі відразу ж виявилися поміченими птахами. Адже тепер вони стояли на абсолютно лисій горі.
- Вони ж нас не атакують? Ми ж допомогли їм зробити добре діло — знищили лігу. Як вони можуть це зробити? - Запаникаал Чжао Мань Янь.
*Крик птахів
Чутливі звуки безперервно лунали в повітрі. Чжен Сяо Хоу озирнувся довкола і помітив, як горять птахи. Вони дещо змогли злетіти на цю висоту, оточуючи своїми тілами пташину пташку сталевого кольору, ніби віднімаючись своєму попередженню про виконання роботи.
- Мать вашу! - Серце Чжен Сяо Хоу шаленіло.
- Знову ці птахи! - Все ще був злий на гірських птахів.
- Це гірський мисливець, він командир птахів, а птахи ці дізналися нас... Як тільки ми прийшли в гори, знищили багато їхніх товаришів, - сказав Чжен Сяо Хоу.
- Чому ці птахи такі злопам'ятні? І як вони взагалі визначили, що це ми? Чи вони можуть запам’ятовувати людські обличчя? - запитав Чжао Мань Янь.
- На наших тілах залишився запах крові їх родичів... Чорт забирай, я й не думав, що гірські пернаті птахи дістануться цієї висоти. Адже вони не мають повноважень злітати сюди. Але тепер пташина церемонія в самому розпалі, тому повітряний контроль не працює, і деякі з птахів, яких ми атакували, змогли долетіти сюди на цю висоту! - Сказав Чжен Сяо Хоу.
Пернатий володар сталевого кольору зачепив крилами, а гірські пернаті птахи, наче купка кажанів, жалися до нього.
Пернатський володар виглядав гордим і велично, пурхаючи в повітрі, наче сталева гора. Невдовзі господар помітив, як люди на горі кружляли і з громовиною подивилися на магів.
- Хіба ця пташка прилетіла сюди побитися з нами? Якщо так, то ми всі разом запитаємо її знищити, - Мо Фань вже приготувався до бою.
- Брат Фань, не поспішай. Цей птах вважається поліцейським гор Ціньлін. Вона подумала, що ми є загрозою цьому місці і передала цю новину пернатому імператору. Тому гірські пернаті птахи ось-ось нас атакують. - Сказав Чжен Сяо Хоу.
- Що ж нам робити? - Мо Фань запаниковал.
Вони знову були атаковані гірськими птахами... А перлина все ще була голодною.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku