Розділ 1724. Ураган пекельного полум'я.
Ну і добре що їм не дозволили втрутитися, коли їх гніздо знищили. Після церемонії вони все одно збиралися відправитись на краще дерево. Але вони змушені боротися проти пурпурної ліги!
Вони не могли зупинити руйнівних людей, так і повинні допомагати їм! Що за беззаконня!
Чому вони повинні повертатися через таку дрібницю, хіба не краще почекати початку церемонії?
......
Незабаром зграя птахів і правда прилетіла назад. Вони обнажили зуби і стали вгризатися у тонкі гілки пурпурної ліги. Їхні змії були не тільки гострими, але й згубними. Отрута не діє на небесне дерево, але розкладання перенасило ефект.
Дерев’яні зуби лисиці викидали з таких тонких гілок, але налітала зграя змій укусив їх. Цього разу лисиця не могла захиститися.
Ліпа була розлючена. Ці прокляті змії жили і харчувалися на її гілках протягом шести місяців. Вона не чекала від них подяки, але як вони посміли об'єднатися з загарбниками проти неї?
Пернаті пітони виявилися не такими вже й дурними. Перед ними не було звичайне дерево, і вони були збентежені. Але коли Альпаса повідомила їм про справжню сутність пурпурної ліги, зграя розлютилася! Виявляється, це дерево - кривава пастка!
Атака пернатих пітонів значно зменшила кількість дерев’яних зубів. Магі з загону імператорської охорони викорчували і обрубали коріння, Мо Фань безперервно атакував вогнем головний стовбур дерева, а на кронах лютували зрадницькі змії. Пурпурна лисиця видала пронизливий рів. Нарешті з’явилася її демонова розправа!
Решта птахів, які ширяють в повітрі, також побачили справжню красу липи. Їх обдурив запізнений страх. Овестися дерево, на якому вони жили, було справжнім монстром... Тепер на цьому дереві живе не один птах. Вони весь час відганяли сторонніх, але даний монстр увесь час був у них під лапами!
.......
- З'явилися! З'явилися! - З радістю вигукнула Юй Шіші.
Коли липа показала свій справжній вигляд, на поверхні з’явилися пурпурні листки. Під усіма іншими атаками пурпурна липа не помітила, як Юя Шіші, Бей Гунфей та Чжен Сьяо Хоу встигли піднятися на узвишшю, тому керувала всі дерев’яні зубиці вниз і ігнорували трьох магів.
- Пурпурне листя знаходиться серед зубів. Ми не можемо просто пробратися туди, вони перейдуть нас у решіто - сказав Бай Гунфей.
- Почекаємо трохи, поки їх не стане ще менше - кивнув Чжен Сяо Хоу.
- Так, так. - Юй Шіші виглядала дуже схвильованою і зрештою залежала від цього перехід метелика на наступний рівень. Якщо місячна гусениця зможе допомогти їй перетворитися на маленького метелика, то її розвиток стане лише питанням часу!
- Як дивно, звідки внизу з'явилося так багато білих вовків? - Раптом запитав Бай Хунфей.
Чжен Сяо Хоу глянув вниз. Стяючи білих вовків оточила лисицю з усіх боків, вгризаючись у її гілки. Майже сотня вовків атакували липу разом з крилатими пітонами. Крона лисиці вже не була такою густою, як колись.
- Це заклик високого рівня братця Фаня, - з радістю сказав Чжен Сяо Хоу.
- Хіба можна покликати за один раз так багато? Тим більше там є кілька головнокомандувачів! - З сумнівом сказав Бай Хунфей.
Такий натовп може швидко знищити все листя. Троє магів переконалися, що небесне дерево майже не було захищене і почали спускатися вниз.
Чжен Сяо Хоу йшов попереду. Набираючись на сухі гілки, він наблизився до листя, але раптом листки заступилися!
- Ці листя не можуть ж нас атакувати? - розгубився військовий.
Продовжуючи спускатися вниз, вони переконалися, що все листя і правда зашевелися. Неоясним чином вони витяглися вгору, наче голочки на тілі їжака ...
- Це не листя, це раки-відлюдники! - Подивившись « Стежка» Юй Шіші поспішно попередила Чжен Сяо Хоу.
Навколо було безліч пурпурних раків-відлюдників. Вся "лищина" дерева зібралась навколо і оточила військового.
Приблизившись до певної відстані, раки один за одним почали стрибати на мага як маленькі шипативі кульки!
- Вітер!
Чжен Сяо Хоу закрутився на одному місці і навколо нього відразу почали з’являтися білі хвилі вітру. Пориви повітря об’єднались, утворюючи вітряний захист. Натикаючись на стіну вітру, колючі раки відлітали в різні боки.
- Їх ще багато внизу! – Юй Шіші помітила активність у нижніх шарах листків.
Поглянувши вниз, Бай Хунфей побачив, що раки заповнювали весь простір під ними. Вони піднімалися вгору, готові пожерти трьох магів!
- Я займусь ними! - Бай Хунфей застосував магію вогню високого рівня.
Шість пекельних каменів небесного полум’я впали з неба в пурхне шипасте море. Верхні шари раку перетворилися на чорні вугілля, але інші продовжували безстрашно повзти вгору!
Водоспад Бай Хунфея продовжував спускатися, перетворивши верхні шари крон у вогняне море. Але кількість істот, здається, не зменшилась. Вони просувалися вгору, настромивши свої гострі зубці. Бій Гунфей розривався, намагаючись стримати цю атаку. Але зрештою вони з Юю Шіші були змушені відступити назад.
- Ми не пройдемо! - Бій Гунфей гукнув.
Ракі доказався безстрашними маленькими воїнами, що були зрошувані на кронах небесного дерева. Як тільки хтось намагався відібрати у лисиці її святе листя, вони хоробро йшли на смерть. Самі вони не мали високої оборони, але їхня висока швидкість та ряди шипів змусили противника відступити.
- Твій вогонь дуже ефективний проти них, але занадто розсіяний! - Сказав Чжен Сяо Хоц.
- Я і сам розумію, - кивнув хлопець.
- Продовжуйте використовувати пекельне полум'я.
Бай Хунфей не став ставити питання, в будь-якому випадку він би не наважився припинити атаку. Ці раки зовсім безмозкі, вони існують тільки для того, щоб проганяти сторонніх. Іноді такі створіння ще страшніші, ніж не жити!
Стовп пекельного полум’я опустився вниз, але цього разу Бай Хунфей використав свій магічний артефакт для підвищення температури вогню. Тепер раки всього за три секунди перетворилися на попіл!
На жаль, цей зріст діяв недовго...
- Поковіння вітром!
Мешканці Сяо Хоу все ще були оточені пурпурними раками. Він контролював вітер і пісок, тому істоти як і раніше не могли дістатися до нього.
У цей момент маг змінив властивість вітру, відправивши з десяток печаток вітрів у вогонь. Коли вони контактували з вогнем, то настільки розрослися, що стали смерчі!
Більше десяти вимірів вбирають енергію вогню і скоро перетворилися на яскраво-червоні вогненні смерчі!
- З' єднання!
Чжен Сяо Хоу застосував контроль, намагаючись з'єднати всі смерчі докупи.
У результаті він зміг створити єдиний величезний ураган!
Усі маленькі смерчі були наповнені диханням вогню, тому весь ураган складався з яскравого пекельного полум’я! Така атака була надзвичайно руйнівною!
- Здохни!
Чжен Сяо Хоу змахнув руками і ураган почав розсіюватися в різні сторони, руйнуючи та дерев’яні зуби й шипастих раків. Якщо вітер не міг щось знищити, вогонь перетворив це на попіл...
Чжен Сяо Хоу озирнувся на Бай Гунфея і Юй Шіші:
- Швидше! Нам потрібно прорватися! Ураган скоро вичерпається.
Застигла від подиву пара пішла за Чжен Сяо Хо. Троє чарівників йшли по п’ятьах за вогняним ураганом. Ось тут і ви з'явилася слабкість раку, вони не здогадалися перечекати поки ураган розсіється, а поспішно кинулися в вогонь.
З розпаленим вітром вогонь став ще гарячішим. Тепер він нищив раки при першій же контакті, а вихровий порив вітру не давав їм втекти.
Цей ураган пекельного полум’я став пересувною машиною для миттєвої кремації! Загинула величезна кількість раків-відлюдників, перш ніж три маги змогли прорватися крізь їх оточення ...
Енергія вогню через деякий час розсіялася, але ураган все ще обертався в невідомому напрямку...
- Їх можна просто зривати? — запитав Чжен Сяо Хоу.
Пурпурне листя вже було за 10 метрів від них!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku