Глава 1714: Золотисто-синій яструб
Пройшовши впаду, маги побачили місце з високими скелями. Скелі височіли і змикали догори, змушуючи кожну людину почуватися нікчемною.
- Як подолаємо гору Дахен, вийдемо до околиць гори Байба, - сказав Чжен Сяо Хоу.
- Отже, залишилося зовсім небагато! Чудово! - Зреагував офіцер Суй. Офіцер був задоволений тільки двома фактами: перше, що вони вже не бачили гірничих створінь і друге — їм залишалось йти до місця призначення!
Однак гори не виявляли їм гостинності, і без команди вони б нічого не зробили.
- На всій території хребта Ціньлін бачить закономірність: чим вище гори над рівнем моря, тим вищий рівень тих магічних істот, що зустрічаються тут. Тепер наші бар’єри не обмежуються простими птахами. Ідеї тут дуже згуртовані, тому кожен наступний випуск магії повинен бути злагоджено зі мною, - сказав Чжен Сяо Хоу.
Ці слова були адресовані загону імператорської охорони, оскільки Мо Фань та інші без проблем дотримувалися вказівок Чжен Сяо Хоу. Найважливішим у такій експедиції є створення як менших проблем, хто знає, що вони можуть потрапити на шляху до клятого дерева.
- Ми без проблем підкоримося, - відповів офіцер Суй.
- Від твоїх слів немає сенсу, Чжен Сяо Хоу подивився на Лі Десіня.
- Та буду я слухати тебе, буду, нам ще завдання виконати треба, - нетерпляче сказав Лі Десінь.
Добре, що командир дійсно розумів усю складність ситуації, тому на наступній ділянці шляху від нього не було чутно ні шорха.
Гора Дахен виявилася дуже високою, ще й хмари сідали по ній так низько, що це створювало ефект додаткового тиску на групу.
Попереду виднілися скелі, які швидко скочувалися у великому ущелині. Іноді навіть не було видно його дна. Яка ж велика ймовірність збитися вниз і потрапити в справжній гірський лабіринт цього ущелини, вихід з якого знайти не так просто!
Але найбільше захоплення цим місцем приносило магі, коли вони піднімали голови догори.
- Гори тут скелясті, та і монстрів багато. Я б ніколи не зійшов сюди, якби у команді досвідченого чоловіка - сказав Чжао Мань Янь.
У період, коли він не може заспокоїтися, він починає заводити розмову в надії, що хтось підтримає.
- Вам не здається, що тут якось занадто спокійно? - запитав Чжао Мань Янь, намагаючись привернути увагу команди.
- У надмірній тиші теж немає нічого хорошого, - відповіла Лін.
- Мені теж так здається.
- Нам потрібно скоріше піднятися нагору, можливо, хоч там вдасться заспокоїтися.
Гірські піки були просто великими, а відстань між ними більше нагадувала впадину. Тому кожного разу, коли Чжао Мань Яня потрапляє на серце скрегли кота.
Раптом з висоти пролунав гучний звук.
Команда зупинилася і підняла голови.
Вона була вершиною, більша від гори Дахена. За нею стояла ще одна вершина, яку неможливо було побачити неозброєним оком.
На одній з великих сосен тієї скелі і сиділо дивне золотисто-синіше пернате створіння, пір'я його виглядали загладеними, і навіть вітер не колихав їх, навпаки птах немов лопався.
Золотисто-синій звір сидів високо на дереві і пихатим поглядом дивився на групу людей.
- Він... він знайшов нас! - Тихо сказав Чжао Мань Янь.
- Міг би й не говорити! - Зреагував Мо Фань.
- І що тепер робити? – запитав Бай Хунфей.
Ті, що злітаються на золотисто-сині пера і загальний вид звіра говорили про високому рівні його походження.
- Не панікуйте. Пернаті високого рівня охороняють свої кордони, нам потрібно лише перейти нижче кордонів цієї птиці, і тоді вона не принесе нам проблем, - молив Чжен Сяо Хоу.
- Упевнений, що це так? Ця тварюка не дуже привітна, - запитала Лін Фай.
- Ага, йдемо далі, тільки повільно, і не треба дивитися на нього. Усі інші створіння в очах пернатого творця є справжніми нечутливими, навіть людьми. Так що дихаємо і проходимо повз, - сказав Чжен Сяо Хоу.
- Ха, нікчемності? Та я погляну, ця пташка не особливо блищить силою, вона вже точно не втримається проти мого дракона! - Висловив Лі Дейвіс.
- Тільки не починай знову. Прийшов же сюди спасти людину, а в кінцевому підсумку ходиш і видужаєш своєю войовничістю, - вимовив Чжао Мань Янь.
Щоб не привертати на себе гнів золотисто-синього яструба, команда спустилася трохи нижче.
Яструб весь цей час уважно спостерігав за ними, але, як і сказав Чжен Сяо Хоу, він не атакував їх, а лише дивився на те, що натовп обережно проходить повз них.
Пройшовши володіння золотисто-синього яструба, Бай Хунфей не витримав: « Ну і до якого рівня належить цей орел?»
- Найслабші яструби належать до найсильніших головнокомандувачів, - відповів Чжен Сяо Хо.
- Головнокомандувач... не дуже і сильний.
- Під час цього вихору всі тутешні пернаті посилюються у два-три рази. І якщо за межами Циньліна вони не становлять для нас жодної загрози, то на своїй території... але всьому цьому тут живе не тільки один цей яструб, - додав Чжен Сяо Хоу.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku