Розділ 1653. Крик дракона.
Мо Фань та інші не стали перешкоджати. Су Лу просто мовчки дивився. Хоча на його обличчі не було жодних емоцій, в очах явно з'явилася зацікавленість.
Мо Фань швидше спалить своє серце, ніж повірить в те, що ця людина хороша.
Він тільки що убив двох своїх людей, але його обличчя було повно ентузіазму.
Він думав лише про те, що незабаром стане шанованим членом азіатського товариства. А вбивство Бартомью - це ніщо.
Якби він став ворогом політичної верхівки, він би відправив Мо Фаня та інших висвязі, і вони б ніколи не змогли підібратися до нього. Навіть коли Бартомью вказав на Су Лу, і сказав, що це був його особистий наказ, Су Лю все одно став в безпеці, та з цікавим видом проводжав поглядом Мо Фаня.
.......... ......
Той, хто справді заслуговував смерті, ще живий і загинув лише дрібних пешок. Бартом'ю нічого не означав для Су Лу. Рівно, як і для Мо Фаня, Му Нін Сюе, Бланки та інших. Тому вони не перешкоджали.
- Якби я був магом заклинань, я б знищив цю свору одним махом! - Спускаючись з гори, Чжао Мань Янь задихався від гніву.
Гнів у тілі Мо Фаня майже викликав силу демонізації, але розумом він розумів, що навіть ця сила не виправить ситуації. Навряд чи він справиться з усіма цими людьми. Ці маги - верхівка азіатського магічного товариства. Можливо, половина з них вже близька до рівня заклинань, особливо Су Лу. Якщо вже він наважився протистояти дракону, це має величезні сили.
Заклинання...
Раніше Мо Фань мав смутне уявлення про рівні заклинання. Він просто думав, що це ще сильніша магія, за допомогою якої можна знищити всіх монстрів.
Але тепер він зрозумів, чого варто прагнути.
Тільки закляття може допомогти цим людям!
І тоді ці підонки більше ніколи не посміхнуться!
Вони більше ніколи не жертвують іншими людьми, як сьогодні, а потім не хочуть: задоволені? І тоді він не втече, підтиснувши хвіст!
Задоволені?
Звичайно, що ні!
Якби вони всі здохли, тоді Мо Фань був би задоволений!
.........
Ууу!
Раптом у горах пролунав низький протяжний звук.
Спочатку цей звук не здавався чимось особливим, але коли він поширився навколо, маги відчули потужну енергію. Здавалося їх голови ось-ось вибухнуть.
Мо Фань та інші ледве втрималися на ногах!
*АУ У!!
Ричани розчавлювалися, наче вибух і маги мало не знепритомніли.
Магі відчували не лише фізичний, але й емоційний біль. Мо Фань вперше чув рик справжнього дракона. Тепер той фальшивий дракон здавався йому дрібницею. Тільки рик справжнього дракона міг усе зруйнувати. Коли Мо Фань повернувся, то лише хотів забратися звідси.
Вони вже майже спустилися до рівня хмар. Нагорі відкривалася жахлива картина: чорний хвіст дракона був такий величезний, що його видно лише половина і решта приховувалась за хмарами! Від цього виду у Мо Фаня перехопило дихання.
Минулого разу Мо Фань бачив лише його коготь. Комусь із таких розмірів вдалося б зруйнувати цілу гору!
Цього разу Мо Фань побачив його хвіст. Неймовірною істотою, наче вона прийшла з іншого світу. Якщо ви спробуєте уявити розміри дракона, то здається, що він буде тісним!
- Це... Це чорний дракон? - Чжао Мань Янь ніби почав заїкатися.
Вони бачили лише хвіст, що звисає через хмари. Але навіть його рик був могутнішим від атаки кам'яної черепахи!
Ця істота набагато страшніша за кам'яну черепаху!
У цей момент Чжао Мань Янь вигукував!
Якщо дракон такий сильний, то він обов’язково знищить цих істот! Тоді весь світ стане набагато кращим!
- Це чорний дракон... - Пробурмотів про себе лицар Керрі.
Гора почала трястися, а хмари посипалися велетенськими кам’яними фрагментами.
Осколками вони були хіба що для чорного дракона. Для чарівників це були переважно блоки у десять разів більше багатоповерхового будинку!
Деякі уламки були справжньою горою, що летів вниз!
- Швидше! Йдемо! - Бланка кричить.
Бланка добре розуміла, як заклинання може спричинитися до знищення на вершині гори. Вони повинні негайно прибратися звідси!
- Всі забирайтеся на моєму грифоні! - Керрі покликав свою верхову тварину.
Магі зайнявся грифоном, і той помахав сталевими крилами на далечінь.
Спочатку там заборонено літати. Але після грізного рика дракона всі створіння, що тут живуть, побігли. У такий час без різниці, людина чи тварина - всі рятують своє життя.
Кам’яні брили розлетілися в усі боки. Деякі істоти не встигали втекти і їх розчавлювали великими зграями!
У небо з’явилося безліч рятівних створінь.
З обох боків сталевого грифону летіли два молодих беркута три вірші.
У кип'ячому хаосі вони прийняли грифона за свою матір. Вони боягузливо летіли слідом за грифоном, у пошуках захисту.
- Летите сюди, не бійтеся, - Альпаса лагідно говорила з птахами.
Птахи не могли встояти перед чарівністю Горгони. Розсіявши свій страх, вони повільно наблизились до грифону.
Вони летіли під сталевими крилами грифона, щоб не боятися кам’яних брил. Грифон виявив дружелюбність і не став чинити опір, що інші створіння використовували його як прикриття.
- Вечеря подано, - сказав Мо Фань.
Му Нін Сюе закотила очі.
- Я всього лише згадав, що у нас на вечерю буде індичка, - нервово хіхкнув Мо Фань, — я вже зустрічався з цими птахами, вони дуже сильні. Може попросити Альпасу приручити їх, щоб вони охороняли ворота в місто Фан-Сюе?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku