Глава 1501. Сестрянка Янь Цю.
Бланка була знайома з одним магом некромантії зі Святого суду, і вони покликали його на допомогу. Літній чоловік довго ходив туди-сюди перед могилою Елейн і нарешті сказав:
- Багато разів я чув її голос, спокійний і благочестивий, не такий, як у інших духів. Вона ні на що не скривджена, і така сама наполегливість... - від його слів Хайді і Бланка оціпеніли. Невже душа Елейн все ще тут? Чи вона провела весь цей час у цій маленькій могилі?
- Не хвилюйтеся, вона не перетворилася на привида, - сказав старий.
- Тобто вона знайшла тут вічний спокій? - запитала Хайді.
Старик похитав головою:
- Я пам'ятаю, що ще минулого місяця вона була тут. Але зараз вже ні, наче її душа вже покинула нас. Її стан свідчить про те, що рано чи пізно дух знову може повернутися в Альпи. Але дивно те, що її останків тут теж немає.
Бланка і Хайді переклали погляд на Мо Фаня. Все як він і говорив! Хтось розкопав могилу Елейн, тут немає її останків!
- Вона сама пішла? - запитав Мо Фань.
- Ні, я ж сказав, вона не перетворилася на привида. Тим більше тут Священний суд. Святий дух підтримує ці місця. Навіть найсильніші небіжчики не можуть перетворитися тут на привида. Навпаки, тут душі померлих знаходять спокій набагато швидше, - відповів старий.
Коли він відповів на їхні запитання, то відразу пішов. Очевидно, він не цікавився тим, хто мав цю могилу. Повертаючись пізно вночі додому, він проїжджав повз це місце і помітив тиху дівчину на могилі та дивиться вниз з вершини гори. Вона завжди була мирною і лагідною.
- Хтось викопав її рештки, - сказав Мо Фань.
- Та хто ж це міг бути? Зробити таке! - Роздратувалася Хайді.
Хайді ще більше поважала цю дівчину, дізнавшись про обставини її смерті. Вона прийшла разом з учителем, щоб виконати церемонію, а в кінцевому підсумку вони дізналися про це...
- Як дивно. Про місце розташування могили Елейн знали лише кілька людей. Для таємності ми навіть не писали на надгробку її імені, а написали назву своєї улюбленої квітки. Крім нас, більше ніхто не знав про це місце, - здивовано сказала Бланка.
- Думаю, нам слід розібратися в цій справі. У викраденні останків явно немає нічого доброго! - Мо Фань похитав головою.
Це завдання було майже неможливим. Тут не залишилося ніяких зачіпок, окрім пересмішного ґрунту. Навіть старий, з його магією некромантії, навряд чи зможе знайти сліди Елейн.
.......
У них не було жодної зачіпки або теорії щодо цієї справи. Троє магів повернулися в головний зал храму богів. Бланка і Хайді були настільки стривожені, що навіть не змогли нормально поснідати. Вони хотіли якнайшвидше доповісти про цю справу директору Перрі та вчителю Далан. Але Мо Фань був упевнений, що це їм не дуже допоможе.
- Останки Элайн могли зберігати ще якусь таємницю? -думал Мо Фань.
Ідіша або Едіт не знали де знаходиться могила. Бланка була впевнена, що про це знали лише вони. А якщо взяти до уваги, що залишки Елейн зникли близько двох місяців тому, то це не має ніякого відношення до справи Едіт.
А якщо і пов'язані, тоді у них ще буде шанс знайти відповідь. Потрібно ще раз допитати Едіт і директора Перрі. Можливо, вони приховують ще одну таємницю. А якщо ці дві справи не пов'язані, то з чого ж тоді почати? Може бути це цей старий, знехтував усіма правилами і покликав її останки?
.......
Настав день суду. Процес пройшов як і очікувалось. Мо Фаня справдились. Священний Суд не зміг довести, що цим демоном був Мо Фань і також не було доказів того, ніби лицар Золотого сонця загинув саме від його руки, в той час у Парфеноні царював хаос, як під час революції. Послідовники Ідіши вбили не мало людей, які відмовилися підкоритися їй. Якщо вже говорити про демона, то це Ідіша! Ось хто справжній монстр, хоча вона нічого не зробила своїми руками, а весь час лежала в гробниці...
- Все виявилося набагато простіше, ніж ми думали! - Чжао Мань Янь весело поплескав Мо Фаня по плечу.
- Щодо мене так, - відповів Мо Фань.
Дізнавшись про справжню мету Ідіши, Мо Фань навіть не зрадів через те, що його виправдали. Від самого початку вона сконструювала свій підступний план, щоб придушити ворожий Альпійський університет і в той же час заручитися підтримкою наймогутнішого клана Європи. Це може відігравати важливу роль, коли вона стане найсвятішою.
- Він ще й незадоволений! Чи ви хотіли б уважно дослідити цей суд? - сказав Чжао Мань Янь.
- До речі, куди подівся Му Бай? - запитав Мо Фань.
- Не знаю!
.......
На заході від святого судна стоїть незвичайна дерев’яна котедж, яка тече неподалік гарячого джерела. Округлений кригою джерело є чудовим місцем для відпочинку і розслаблення.
- Герцог всередині. Не можна перешкоджати його відбудові! - Казав слуга в червоному одязі.
- Ну і добре! Хочу переконатися, що він у здоров'ї - Му Бай увійшов всередину. Маг у червоному хотів зупинити його, але подумав, що вони знаходяться не в власних володіннях, а на території Священного суду.
- Тримайся від нього подалі, - з загрозою сказав маг.
- Окей! До речі, за герцогом постійно доглядає одна дівчина, вона з клана Рейн? - запитав Му Бай.
- Звідки ти знаєш? - машинальне відповів маг, але відразу ж зрозумів, що проговорився, - Що ти намагаєшся зробити? Якщо ти нашкодиш нашому герцогу, то я вб'ю тебе навіть перед Священним судом!
Му Бай не звернув уваги на його погрози, а встав подалі від мага і став спостерігати за герцогом Кас та дівчиною, якій було близько тридцяти років.
Вона мала східних рис обличчя і добру фігуру. Але коли вона з повагою дивилася на пана Каса, Му Бай відчував напруження.
- Піду, заміню вам рушник, - сказала дівчина.
У цей час пан Кас сидів у гарячому джерелі. Мабуть йому вдалося позбутися отруйного друку без будь-якої шкоди. Він ліниво подивився на служницю, не придаючи їй особливого значення.
Служниця увійшла в будинок і пройшла повз Му Бая, який постійно спостерігав за нею. Коли вона наблизилася, він сказав:
- Мене звати Му Бай, я з містечка Бо. Моя мати Сі І, - представився Му Бай.
Спочатку дівчина не дала йому особливого значення, але коли почула ім’я його матері, вона відразу зупинилася і здивувалася на Му Байа!
Але було видно, що вона дуже боялася людей з клану Кас, тому відразу продовжувала йти. Коли вона відійшла на пристойну відстань, щоб могли почути тільки вони двоє, вона сказала:
- Приходь сюди після ударів нічного дзвону.
Її відповідь викликала цікавість Му Бая. Але помітивши її насторожений вигляд, він зрозумів, що клан Кас все ще не відчуває ніжності до нього, Мо Фаню та інших. Якщо вони дізнаються про їхній зв'язок, то їй не поздоровиться.
Му Бай мудро не вимовив ні звуку.
.......
.......
Ближче до ночі сніг повалив ще сильніше. Колошкова вежа була наче обледена.
Під звук дзвона маленький людський силует попрямував в сторону безлюдних земель. Вона весь час озиралася.
Му Бай помітив, що хтось вийшов з території джерела. Почувши, що вона прислужувала пану Каса, він відразу розплакався.
Мабуть, вона була єдиною людиною у світі, про який він особливо хвилювався. Коли він побачив у горах Кунлунь небо повне зірок, то вирішив побачитися з нею.
Тоді він був дуже маленький, спогади були вельми невиразними. Він навіть не пам’ятав, як вона виглядає. Він лише пам’ятав, що її послали до Швейцарії і призначили виконувати багато справ великого клана. Спочатку вони листувалися, але після зв’язку зникла. Му Бай турбувався, що зі старшою сестрою могло щось статися, але побачивши її неушкодженою, він полегшено висихнув.
- Янь Цю, сестричка! - Му Бай знервовано вийшов вперед, не знаючи, що робити.
- Це і справді ти? Малюк Бай! - Янь Цю підбігла до Му Баю.
- Я! Це я! - Му Бай поспішно кивнув.
- Я ніби уві сні! А мама? Вона теж прийшла? - Янь Цю схвильовано схопила хлопця за руки.
- Мамо... Вона вже не з нами, - тихо відповів Му Бай.
Дівчина застигла на місці. Її обличчя спотворило смуток.
Тільки через деякий час вона змогла взяти себе в руки і соромливо сказала:
- Я повинна була навідати її... так багато років...
- Чому ти не писала нам? - запитав Му Бай.
- Ох! З тих пір, як я почала всюди супроводжувати герцога, вони заборонили мені писати листи, щоб переконати витоки інформації про їх клан - світила Янь Цю.
- Які ж вони нахабні! Сестрянка, я так зрозумів, що сам герцог теж не особливо приємна особа. Не треба тобі залишатися з ним, повертайся зі мною... Поїдемо додому, я подбаю про тебе - незважаючи на те що їх не зв'язувало кровне споріднення вона все одно була його сестрою. Він зробить усе, щоб захистити її.
- Ні, не можу. Му Бай, я розумію твої думки. Ти вже такий великий, та до того ж прекрасний маг. Я так рада за тебе. Але клан Кас дуже небезпечний, а особливо герцог, з його характером ... Тобі не варто турбуватися про мене. Не пройде і пари років, як герцог замінить мене на молодшу дівчину. Тоді я зможу повернутися на батьківщину. Хіба не добре? - Сестра з м'якою посмішкою прасувала Му Бая по щоках.
- Я не боюся їх, - відповів той.
- Проблема не в цьому. Зараз просто немає необхідності. Послухай мене, ми зробимо так, а ти не будеш нікому говорити про це. Якщо клан Кас дізнається про це, у мене будуть проблеми. І тоді вони точно мене не відпустять. Двоє твоїх друзів такі імпульсивні, не кажи їм про це. Тоді я зможу заспокоїтись від них, не потрібно влаштовувати неприємності.
- Ну добре, Му Бай розумів, що її слова мають сенс.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku