Глава 1361: Бурлакі загробного світу
Шльова пилюка заполонила простір, майже нічого не можна було розгледіти.
Пил літала в усі сторони. Людський силует з'явився на горизонті, він йшов в сторону фортеці!
*Скорегет
Звук тертя металу про землю, який різав вухо, роздавався звідти.
Ніхто ніколи не бачив таку істоту, всі напружено втупилися на нього...
- Він тягне на собі лист заліза? - Сказав офіцер, який здивовано дивиться вдалу.
На безжиттєвому тілі цього створіння було ланцюг завтовшки з зап’ясткою дорослої людини.
На вигляд це був скіталець, одяг його була обадра до неможливості, на ній прилипла дивна бруд. Тіло цього чоловіка було міцним, а шкіра була наче дерев'яна, мертва...
Здавалося, що він тягне щось важке. Кожен його крок залишав на жовтій землі глибокі сліди, а вени людини ось-ось повинні були лопнути від навантаження!
На обличчях людей у місті — фортеці Чженбейя було порушено спірне питання.
Що це таке? Начебто схожий на людину, але не людина. На вигляд він був хроніком, але його фізичні сили були на кінці. Він виглядав дуже втомленим, напруженим і ненависником всього світу...
Це і є звірі, яких має побоюватися місто — фортеця?
Поки люди були сумнівами, у пиловій бурі знову з’явився силует.
Той силует зараз також був на лінії горизонту, звідки з'явилося інша істота, що тягла залізні ланцюжки. Після того як пісок трохи розсіявся, люди побачили багато цих істот!
Чим більше пісок розсіявся, тим ясніше можна було побачити цих істот, які тягли на спинах ланцюга. Вони рухалися вперед, ридаючи з кожним кроком, наче звірі. Таке відчуття, що вони доклали великих зусиль.
Ці істоти вже наближалися до міста фортеці, але найстрашніше те, що їх ставало дедалі більше. Розоряний одяг, мертвий — бліда шкіра й спина в залізних ланцюгах!
Ось ланцюг випрямилася, це означало, що хтось потягнув її за інший кінець. Ці істоти вибудувалися, мабуть, налякавши людей у фортеці до жаху!
А ланцюжки тягнулися до жирного і потворної істоти, його рот розтягнувся по ширині обличчя, а очі були дуже опуклими.
Тіло цієї звірини було величезне, наче гора. Шкіра була повністю покрита наривами, а в них були отвори, до яких і тяглися ланцюги. Тобто, всі ці істоти в обдраному одязі тягли цього гіганта за собою за допомогою цепей.
Цей товстень зовсім не хотів рухатися. Тільки нестерпний біль від роздирального ланцюгом тіла рухала його вперед. Він не йшов, а ковзав по землі.
Кілька тисяч створінь тягнуть за собою гігантську жабку - монстра. Як це може не торкатися людських душ?
Мешканці міста — фортеці Чженьбей були шоковані. Вони ніколи не бачили таких істот. Що це за тварини, які тягнуть ланцюги? Що це за жаба - монстр, яку вони тягнуть за собою?
Ті багатотисячні монстри, які тягли ланцюга були схожі на бурлаків на річці. Серед них були ті, хто вибивався з сил і впав на землю. І тоді жаба - монстр витягала свій язик і заглатила це бідне створіння!
Тепер було зрозуміло, чому на обличчі їх був страх. Чому ці істоти, не щадити своїх життів, потягли монстра вперед.
- Вічна наполеглива праця, вічних тягарів, це ж єгипетський загробне володар! - Побачивши цю картину, у очах Лінн відобразився жах і паніка.
Лінн пригадала, що читала в стародавніх книжках про те, як рабовласництво не лінувало рабів і не відливало їх від роботи.
Але той, хто трохи лінився за життя, потрапляв у потойбічний світ стає бурлаком. Обов’язок проклятого стає тягнути перед великою жабою, постійно шукати Обітовану землю. Цепі стримували їхні душі, і, варто було тільки зупинитися, як жаба з загробного світу відразу ж загладила бідного чоловіка перетравивши його у своєму шлунку...
Виснажена душа не може померти, тому після жахливого процесу поїдання бурлак ризикує бути виплюнутою жабою, щоб продовжити свою працю!
Лін Лін весь час думала, що це прокляття досить-таки потішне - обманюючи своїх рабів, ти не тільки змушуєш працювати їх у цьому житті, але й в потойбічному світі теж. Виявляється, що це прокляття існує, як і є володар потойбічного світу, і ці бурлаки...
Але тільки на малюнках в книзі все виглядало інакше. Це стало страшно, коли на наситному володарюванню з’явилися важкі бурлаки!
- Що це таке, врешті-решт?
Хтось з людей у фортеці не витримав і запитав.
Бачачи муки бурлаків, ти починаєш думати, що теж стоїш у їхньому ряді і тягнеш на собі ці ланцюги!
- Ти знаєш, що це? – запитала командир Бінь Вей у Лін Лин.
У цей момент Бінь Вей була шокована. Вона жила тут багато років, але ніколи не бачила таких жахливих монстрів. Він зовсім не схожий на істоту із живого світу, це ж вилитий монстр прокляття з шеолу!
- Ці бурлаки загробного світу знаходяться на межі фізичних сил, можливо, нам просто вбити гігантську жабку? - Припустив ад'юнт.
На це Лін помотала головою: « Час бурлаків — це тягнути за собою володарю. Вони можуть стати вільними тільки тоді, коли знайдуть місто наповнене людьми. Кожен, хто вбиває жаби людини, стає вільнішим. А ти можеш уявити божевілля і захоплення тієї істоти, хто отримав свободу після довгих років страждань? "
Ад’ютант не вірив своїм вухам.
Як же боротися з цим монстром?
Чи можна все-таки протистояти цим потойбічним істотам?
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku