Розділ 1347: командуючий рігоносців
- Виходимо. Випробуємо делікатес, який ви так давно хотіли, - сказав пастух. Срібні зорі почали збиратися навколо нього, формуючи просторовий вимір.
Густий туман повалив з цього вимірювання, і останнє що зміг ясно розгледіти Мо Фань, це величезний чорний ріг.
Розкішне створіння підскочило, і злі духи відразу ж попрямували до Мо Фаня, намагаючись нагнати на нього більше страху.
Однак Мо Фань не звертав уваги на цих духів, а зосереджувався на дивному звірині з баранячим рігом.
По правді кажучи, це істота і правда чимось походжало на барана, але воно було прямою як людина. Його руки й груди були вкриті лійкою.
* Рочання
Кольчужий рігоносець видав крик, який вібраціяв у голову Мо Фаня і збиваючи всі його зірочки.
Мо Фань найбільше ненавидить ось таких істот, які можуть впливати на свідомість людей, не даючи можливості випустити якусь магію. Від безнадії хлопець почав п'ятитися назад.
Чен Ін злагоджено посміхнулась. Вона розвіяла руки, випустивши зелене світло, що вдарило у залізну поверхню задньої частини автобуса - в той же момент там почали проростати паростки соняшників-людоїдів. Підсолухи різко витягувалися в напрямку Мо Фаня, щоб атакувати його.
Молодий маг, який усе ще перебував під дією крику рога, продовжував відступати назад. Побачивши, що автобус ось-ось повинен врізатися у тунель, він мігом рвався до автостради.
Задня частина автобуса не могла контролювати — інерції її несли прямо в стіну тунелю. Пастух і Чен І поспішили залишити її.
Дим повалив у всі чотири сторони, спалахнуло полум’я. Мо Фань почав випускати свою магію.
Він відкинув цей автобус прямо на ковчужого рігоносця — маг міг навіть почути його жахливий крик.
Кольчудний монстр підскочив і своїми руками-молотами скинув частину автобуса, що літала на нього! Звук важкого удару металевої конструкції о підніжок гори пролунав вже десь вдалеці.
- Дев'ять драконів!
Мо Фань направив свій палаючий кулак прямо в землю, і дорога перед ним миттєво спалахнула яскравим полум’ям: стовпи вогню, наче дракони, змили у повітря, створюючи запаморочливо - похмуре видовище, від якого душа йшла в п'ятки.
Дев’ять пламових стовпів не сформували магії дев’яти палаців, а ці вогняні лінії поширилися навколо себе і наблизились до кольчужого рога.
Від полум'я кольчуга на тілі монстра стала червоною, а самого його підкинуло високо в повітря.
Після того як він впав на землю, багато електричних розрядів повалились на монстра!
Від такого нападу його не рятувала навіть кольчуга, що щільним шаром прилягла до поверхні тіла: від блискавиці, укріплених в 12 разів, його захист просто розвалився на шматки, а вміст кільчуги перетворилося на підсмажений стейк!
Хоча рогоносець з’явився на тілі і мав кілька дірок, біль, очевидно, не був для нього приємним. Немов безсмертний він знову піднявся на ноги.
Його молоти, що віяли чорним полум’ям, полетіли у Мо Фаня.
Вогонь цих молотів покрив майже всю гору, по її поверхні пішли численні тріщини. Ці тріщини з гучним тріском поглиблювалися, відходячи в нутро гори, кросуючи її на частини!
Мо Фань обернувся, спостерігаючи за тим, як ціла гора руйнується в нього на очах!
Цей ріг був дуже сильним! Якби його молот потрапив у живу істоту, від нього б нічого не залишилося!
- Підсолухі людоїди! – прокричала Чен Ін, наказуючи рослинам атакувати Мо Фаня.
Молодий маг сховався біля входу в тунель. Хто ж знав, що там його вже чекатиме небезпека....
Мо Фань поспішив захиститися. Його тінь розщепилася на шість частин, і вони попливли в різні боки. Розличити їх неозброєним оком було неможливо.
Підсолухи людоїди почали прокушувати ці тіні, але вони ловили тільки повітря.
Мо Фань же увійшов всередину тунелю, тому що вести бій там було набагато зручніше.
Покликаний пастухом рігоносець виявився не таким простим, як він думав. Його швидкість була дуже швидкою, а атаки точними - Мо Фань тільки те й робив, що ухилявся від його нав'язливих ударів.
- Влада ночі! - Маг вирішив не тягнути кота за хвіст, а негайно викинути один зі своїх тузів, бо якщо кольчужий рігоносець знову видасть свій крик, то вже буде неможливо випустити магію.
Темрява темного туману накрила весь тунель, навіть світло вуличних ламп не проникало крізь нього. Крик рігоносця помітно приглушився, і тепер його вплив на свідомість мага був не таким сильним. Мо Фань поспішив випустити ще й магію простору.
- То ж тобі подобаються такі ігри ...ну що ж, тоді нехай мій командуючий рігоносців і далі пограє з тобою, - пролунав усміхаючого голос пастуха.
Пастух видає дивний звук, і його ріг відгукнувся ще більш лютим криком. Монстр почав різко бити молотами, і тому вібрації почали розноситися навколо.
Під ці удари тіло рігоносця почало збільшуватися в розмірах: його голова вже підпирала стелю тунелю...
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku