Розділ 1345: провідник пастуха
Північно-західна межа Китаю, вівці пасуться на порослій травній схилі. Їхня молочна шерсть подібна до хмари, що ліниво пливуть у небі.
Пастух сидить на камені, до якого не доходить сонячне світло. У роті його травинка повільно пережовується. Пастух не поспішає, дозволивши вівцям бродити там, де їм заманеться. Він не боїться, що хтось з них втратиться або звідки - небудь з'явиться вовк.
Засинаючи, пастух відчув щось за спиною.
Він обернувся і побачив, що на землі за каменем вимальовуються якісь риси у вигляді письма.
- Нарешті, ти згадав про мене, - дивлячись на ці магічні письмова, обличчя пастуха засяяло посмішкою.
Слова створювалися дуже повільно, врешті-решт, вони склались в пропозицію:
- Ради мене їдь в Уишань і проведи яструба у синьому, вона щойно знищила старший суд для Лен Цзюе.
Пастух мав діалог зі словами, які були виграні на землі. Це виглядало як обряд.
- Я весь до ваших послуг. Але чи я мушу це зробити? Не можна послати молодих і недосвідчених провідників? - запитав пастуха.
- Лен Цзюе зараз використовує людей для навчання здібних магів. Яструб у синьому не так просто, як ти думаєш. Можливо, суд все ще пильно стежить за нею, - новий рядок з'явився на землі.
- А виявляється ось так. Ви сподіваєтеся, що я згодна з її прихвостницями. Але зараз суд може послати більш вправних людей, довго я їх вбивав, як овець ... Тепер я б вибрав залишитися тут і пасти худобу, - відповів пастух.
З того боку пастух не міг відповісти на це запитання.
Пастух дихнув у простір, і розбіжені вівці відразу ж повернулися до нього...
Вівці схвильовано втекли до пастуха. Неначе, вони були тремтячими, наче, їх могло чекати щось жахливе, якби вони втекли повільно.
- Ходімо, тільки і знаєте, що жувати траву. Зовсім жирними стали, пора вам сісти на дієту... сказав пастух.
...... ........--... ... .......
Автобус повільно їде з гори Вішань. Він одягнувся в світло-блакитний светр Чен Ін вийшла з автобуса.
Наступним за нею старий спирався на палицю, боявся спуститися сходами автобуса.
Старик безупинно дякував їй, а потім дав жінці стиглий мандарин: « Спробуй, дуже солодкий. Сам виховав!»
Чен Ін взяла мандарин і пішла в інший бік від автобуса. Вона робила тут пересадку. Проходячи повз відра, жінка викинула мандарин на обличчі її було огидно.
Вона ненавиділа себе за те, що людям вона здавалася доброю і співчутливою. Але вона спеціально грала цю роль заради того, щоб бути членом суду.
Глибоко вдихнувши, жінка відчула запах свободи. З сьогоднішнього дня їй не доведеться носити маску та шкіру брудної людини. Нарешті вона стане собою і більше не буде мучити інших людей, страждати себе!
На зупинці стояв автобус далекого слідування.
Чен Ін сіла на останній ряд, в автобусі сидів кілька пасажирів. Перед нею сидів чоловік у холщовій кепці, одягненій так, як вдягаються на північному заході країни. Він виглядав так, наче був волоцюгом. Закинувши ноги на переднє сидіння, він спав.
Але члени чорної церкви не любили зустрічатися в пустельних місцях, адже це дурний крок. Тільки загубившись серед людей, суд не зміг би знайти їх.
- Яструб у синьому? - Раптом чоловік, що дрімав попереду, заговорив.
Чен Ін обаделла, вона думала, що зустрінеться з провідником тільки коли досягнего умовного місця.
- Чен Ін знала, що тільки члени чорної церкви могли знати її прізвисько.
-Я пастух.
- Це ви... Ватажок послав вас до мене! - сказала радісно Чен Ін.
Пастух мав широку славу серед провідників. Якщо Лен Цзюе послав саме його, то вона заслужила поваги до старшого суддю. Коли вона повернеться до чорної церкви, її напевно підвищить. Мабуть, вона стане правою рукою кардинала в червоному!
- Звичайно ж, ти не заслуговуєш моєї уваги. Голова провідників направив мене сюди, щоб члени суду не перешкоджали їм робити щось грандіозне ... Лен Цзюе і правда збирається зробити велику справу цього разу. Я відчуваю це, бо його обличчя сяє більш радіснішою усмішкою в порівнянні з тим, як він виконував справи у Середземномор’ї. Бідний Китай - спочатку Салан розтопила гідність нації, тепер ось Лен Цзюе ... - Сказав пастух.
- Поспішіть провести церемонію. Пане пастуху, проведіть мене і я виправдаю ваші сподівання! – сказала Чен Ін.
- Не поспішай, спочатку треба з'ясувати, скільки членів суду йдуть за тобою, - сказав пастух.
- Слідують за мною? Це неможливо, адже у моїх пешок немає ніяких сумнівів щодо мене. Мене ніхто не переслідує, будьте в цьому впевнені, - сказала Чен Ін.
- Правда? - Пастух розсміявся і нічого більше не сказав.
Відомий характер пастуха, Чен Ін зберігала спокій.
Автобус вже ось-ось повинен був в'їхати до міста, перед ними була швидкісна траса...
З боків дороги були звивисті, а гірські пасма — звивисті. Автобус пірнав у гірські тунелі, проїхав через мости і плив серед гір, які покривав густий шар туману...
- Прямо тут, - сказав пастух.
- Що ви маєте на увазі? – запитала Чен Ін неуважне.
- Ти не відповідаєш своєму зв'язку, адже ти повинна була знати, як робити. Треба було переконатися, чи хтось переслідує тебе чи ні - сказав пастух.
- Ви хочете.... - Чен Ін нарешті зрозуміла.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku