Розділ 1311. Пробудження місячного метелика.
......
Стоячи на краю трав’янистого моря, Чжао Мань Янь скористався значком, щоб знайти Мо Фаня. Але не встиг він зробити і кроку, як побачив, що хлопець несеться прямо в їх напрямку.
- Лин Лін, дивись! Я ж казав, що з ним нічого не станеться. Він уже біжить до нас! Здається він дуже хоче нас бачити, так швидко біжить! - Чжао Мань Янь з посмішкою подивився на Лін Лин.
- Використовувати магію на зворотньому шляху - не найкращий хід, - сказала Піон.
Це ж гори Кунюй, тут завжди небезпечно. Будь-який більш-менш досвідчений мисливець ніколи не став би використовувати тут магію для збільшення швидкості.
- І правда, якось він занадто поспішати, - погодився Чжао Мань Янь.
Вони продовжили йти вперед і приблизно через десять хвилин помітили, що вся трава навколо прийшла у рух, ніби щось розрізало гладкі поля, залишаючи на ньому хвилі, і неслось до всієї прыти.
- Це Мо Фань! - Чжао Мань Янь помітив, що його значок засяяв яскравіше попереднього. Це означало, що Мо Фань вже дуже близько.
Наступного разу у високій траві з’явився чоловік. Хлопець весь почервонів і задихався від швидкого бігу. Але Мо Фань наче не помітив, що інші вже чекали на нього. Він не збавляв швидкості, а помчав повз них.
Чжао Мань Янь розгубився глянув на уперте обличчя Мо Фаня.
Вжух!
Магі дивився слідом силуету Мо Фаня, який втік на понад 100 метрів і здивовано переглянулися.
- Що він робить?
- Він не знає, що ми тут?
Чжао Мань Янь був збитий з пантелику. Піон нахмурилась і почала досліджувати простір навколо за допомогою магії звуку.
У наступний момент все різко напружувалися. Вони зрозуміли, що за Мо Фанем женуться ціла зграя істот: семиколірні жагарики, ящеро-тигри та інші творі... Сімкольорові жабронки ширяли в небі, викрикуючи пронизливий крик. Вони були схожі на цілу хмару. Усі інші монстри рухаються по землі, колискою трав’янисте море.
- Якого біса ви стоїте! Бежим! - Здалеку почувся голос Мо Фаня.
Звуки розлючених істот почали дедалі більше чути. Не довго думаючи, Чжао Мань Янь прихопив з собою Чен Ін і побіг слідом за Мо Фанем, використовуючи земленні хвилі та активувавши магічне взуття.
Піон схопила Лін за руку. Вона сформувала з високої трави дорогу і вони побігли на поверхні трав'янистого моря.
- Якого хріна відбувається? - Чжао Мань Янь нагнав Мо Фаня.
- Давай спочатку заберемося звідси, - Мо Фаню було б важко об'єднати все на бігу, тому він відклав розмову на той час, коли вони втечуть з цього світу монстр.
- Хіба семиколірні жабронки були не за нас? - Закричала Чен Ін.
- Всі істоти, що живуть на пурпурній липі знаходяться в її рабство. Здається твоя бабуся вирішила померти разом з нею. Тут ми нічого не можемо зробити, краще нам пошвидше забратися! - відповів Мо Фань.
Тільки він договорив, як з боку пурпурної ліги пролунав оглушливий вибух урагану. Вибухова хвиля поширилась навколо, і всі семиколірні жавок втратили рівновагу.
Велетенська хвиля досягла магів і додає їм ще більше прискорення. Але Мо Фань не зміг втриматися і озирнувся назад...
На жаль, він уже не міг побачити ні пурпурної лисиці, так само як Янь Ші. Все що він побачив - це кольорові переливи магічної енергії в небі. Тільки - но Ян Ші використала першокласну магію, інакше як її потужна енергія могла поширюватися аж на десять кілометрів навколо неї?
Мо Фань сподівався, що старенька зможе вижити. Але в такій ситуації вона була готова пожертвувати всім, щоб знищити це прокляте дерево. Пурпурна ліпа жила надто довго і постійно була дуже міцною. Навіть армія цілого міста не змогла її знищити.
Мо Фань навіть не думав, що вони зустрінуться з такою неймовірною істотою. Важко уявити, скільки трупів лежали на цих землях протягом останніх тисяч років...
- Якщо так і далі піде, ми скоро витратимо всі наші сили! - Я сказала Піон.
У монстрів була велика перевага. Вони можуть долати довгі відстані на величезній швидкості, а люди можуть робити це тільки за допомогою магії. У цьому безупинному трав’янистому морі, як тільки їх магічні сили вичерпаються, вони відразу опиняться в лапах ворога.
Пурпурна ліра розуміла, що всі її істоти не зможуть завдати серйозної шкоди Янь Ші. Тому вона відправила їх усіх без винятку для знищення Мо Фаня.
У такому великому морі трави, у людини практично немає шансу на втечу.
- Їх занадто багато. І якщо взяти до уваги місцевість, то ми не зможемо перемогти у війні з ними. У нас буде шанс, тільки якщо б ми зможемо дістатися до будь-якої ущелини або гірського хребта - сказав Мо Фань.
- Як добре, що інші люди покинули це місце раніше ніж ми, - сказала Лін.
- Так, до речі, а що з іншими? Чи ж не було там багато людей? Казали, що там ціле військо. Як не Лэншань з людьми міг допустити, щоб ці створіння стурбувалися? - Я сказала Піон.
- Вони загинули. Все, - холодно сказав Мо Фань.
- Мо Фань, не лякай так. Там була ціла армія, вибрана війська найсильніших магів, ще й натовп видатних мисливців. Що значить, всі померли! - вимовив Чжао Мань Янь.
- Не Лэншань теж помер. І якби не захист бабусі Чен Ін, я б теж загинув там... Я розповім вам про все пізніше. Старина Чжао, придумай спосіб, як нам вибратися звідси - відповів Мо Фань.
Чжао Мань Янь озирнувся назад. Там було військо з п'ятьма тисячами магів... Як він сам може впоратися з усіма цими істотами? Залишається тільки втечу!
- Мо Фань, Чжао Мань Ян, ваші значки знову засяяли, - сказала Лін.
- Піктограми? - Хлопці одночасно опустили голови, зауваживши, що значки і правда ще сяяли.
- Наші значки світяться тільки в тому випадку, якщо поблизу є ще один учасник збірної. Що з ними? Невже зламалися? - у замішанні сказав Чжао Мань Янь.
Піктограми були розміром з ґудзик і досить гарно виглядали. Тому всі учасники збору носили його на одязі як прикрасу. Ео було дуже зручно, на випадок непередбачених ситуацій.
- Хтось наближається до нас! - Втішився Мо Фань.
- А? Хто це... - Чжао Мань Янь продовжував таращуватися на піктограму, яка ставала все яснішою. Це означало, що учасник збору швидко наближається.
- Яка швидкість! - хором вигукували хлопці.
Така швидкість була дуже дивною. Навіть швидкість магічних крил дорівнювала лише одній десятій швидкості цієї людини. Але маги не могли згадати, хто з команди міг подорожувати так швидко.
Кілька секунд тому цей чоловік був на відстані в кілька десятків кілометрів, але вже наближався до них.
.......
.......
У безхмарному голубому небі безшумно плескала пара м’яких легких крил. Їхні рухи здавалися повільними, але пейзажі внизу швидко проносилися повз гори, рівнини та ущелини...
На істоті з тонкими вишуканими крилами сиділи дві дівчини. На голові однієї з них був пов'язаний хустинок, з якого ніспадали іссіня-чорні довге волосся і донесли їй майже до поясниці ... Друга дівчина була з довгим срібним волоссям і білосніжною шкірою, наче вона була богинею, стоканною з льоду та снігу.
- Шиши, почекай. Здається вони тут, - несподівано сказала Му Нін Сюе.
Юй Шіші вдивлялася у трав’янисте море, але не помітила ознак присутності людей.
- Ти впевнена? Лунний метелик наче дуже поспішає.
У цей момент істота з тонкими крилами різко спикувало вниз і приземлилася на землю...
Місячний метелик був такий швидкий, наче світло метеориту, що падає. Її силует спалахнув, і вони вже опинилися в потрібному місці.
Місячний метелик м’яко змахнув крилами, спустивши Юї Шіші та Мун Сюе на землю.
......
На землі Мо Фань та інші розгубилися, спостерігаючи за місячним метеликом.
- Це... Це таємна істота - місячний метелик? - Обадело запитав Чоно Мань Янь.
Південна метелика переливалася, немов міріадами блискучих зір. Її сяючий силует і тонкі блакитні крила були настільки прекрасні, що викликали в людини відчуття нереальність. Вона була настільки вродливою і піднесена, що всі інші почувалися нікчемними. Але в той самий час вона виглядала величною і владною, наче цариця!
- Що тут сталося? Раптом Місячний метелик прокинувся і зруйнувала кокон. Ми розхвилювалися і вирушили разом з нею, бо хвилювалася за Юєю Шіші.
Протягом багатьох років Юя Шіші доглядала місячний метелик і ніколи не бачила його в такому стані. Вона прокинулася незважаючи на те, що її рани ще не до кінця зцілилися і відразу вирушила сюди...
- Чудо, тут ховається тисячолітнє чудовисько. Тридцять років тому воно мало не вбило місячного метелика і безліч людей. Як добре, що ви прибули, ми вже не знали, як робити, - Мо Фань полегшено зітхнув.
- Мо Фань... ем ... Здається місячний метелик не збирається нічого робити з цими тварями, які несуться за нами, - слабо сказав Чжао Мань Янь.
Мо Фань ошарашено обернувся і побачив, що клоккотаючий натовп істот вже була зовсім близько.
Еб* ты!!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku