Глава 1285:
- Туди? Ти дійсно нюхав духи якоїсь дівчини? - запитав Мо Фань, що парує вовка.
Вовк опустив голову.
- Як ніби тобі вже знайомий такий аромат, - Мо Фань іскоса подивився на вовка.
Білий вовк видає гортань, що йому немає діла до людських жінок. Але щоб не було непорозуміння, він повідомив Мо Фаню, що у його в призовному просторі є одна будівниця, шерсть її голуба, наче вода, вона дуже красива...
У тому напрямку, який вказав вовк, загін і продовжив свій шлях.
Вони були в пошуках вже сьомого загону мисливців. Якщо б у Мо Фаня не було ліків, то для зцілення рани Сін Ся був би вже трупом Го Мучжуан.
...... ........--... ... .......
З високих гір біг струмок. Лю Сяоцзю є студенткою магічного навчального закладу. Вона вперше пішла з викладачем на практику і від такого завдання, як піти та набрати води, вона була в шоці.
Раніше хлопці завжди ходили за водою, який від неї був штовхнув. Хоча їй було дуже соромно за себе.
Монстри Куньюй не зреагують на мене, таку маленьку студентку, ніякої уваги. Не приходьте, не підходите... - Про себе повторювала Лю Сяоцзю.
Але, як тільки вона наповнила посудину водою, підняла голову і побачила, що з кущів вискочила якась істота з довгою вовною. Живе було біле, наче сніг і дуже схоже на вовка!
Лю Сяоцза заплющила очі і почала кричати на весь ліс.
Коли інші члени загону почули її крик, вони відразу побігли на крик.
- У... Учителю! Спа... спасіть мене! - Лю Сяоцзю ридала наввиперед перед білим вовком, вона навіть не наважилася поворухнутися.
- Треба покликати вчителя!
- Два хлопці, студента покликали викладачів, невдовзі вчитель 50 років підіслав їх на допомогу.
Вчитель був лисий, але на тілі його проступав магічне світло. Очевидно, він готувався до бою. Як тільки він побачив звіра, який стояв поряд з Лю Сяоцзою, його самого затрясло від страху!
- Монстр.... Монстр рівня головнокомандуючого! - Почав кричати вчитель, і вперше побачив істоту рівня головнокомандуючого так близько!
- Ідіть, тікайте так далеко, як зможете. Це істота рівня головнокомандувача... - Один лисий вчитель набрався сміливості і рушив вперед, попереджуючи своїх студентів.
Студенти обладнали, їм здавалося чимось страшним побачити істоту рівня головнокомандуючого. Хто ж знав, що звичайний похід за водіачкою призведе до такої фатальної зустрічі!
- Не панікуйте, не панійтеся, цей вовк - всього лише призовна тварина... - У цей критичний момент підбіг хлопець в білій футболці. Але навіть після його пояснення всі дивилися на вовка з жахом. Хлопець лаявся на вовка: « Ти занадто швидко бігаєш, наступного разу загін до смерті! »
Між призовною твариною і монстром не було ніякої різниці. У очах білого вовка не було ворожих намірів. Хоча його сила несла в собі силу, яка вражає магів нижче високого рівня.
Невдовзі Чжао Мань Янь, Лінн, Чен Ін і Ґуань Сісі також підсували. Коли вони побачили, що білий вовк до смерті налякав студентів, то були незадоволені.
- Вернись, повернися! Тепер не випущу тебе! - Мо Фань замовляв вовка в призовний простір.
Що ж то за білий вовк, який так зрадів, адже йому було сказано вказати дорогу, а не налякати студентів до смерті!
......... .....--... ... .......
-Це... Це правда твоя призовна тварина? - Помовч і глибоко зітхнув.
- Вибачте, ми повинні врятувати людину, Мо Фань вказав на спину Чжао Мань Яня і продовжив: « Серед вас є маги зцілення? А то ще трохи і йому кришка. "
- Лю Сяоцзю - маг зцілення, але вона дуже налякана. Не знаю, чи зможе застосувати свою магію - сказав чоловік.
- Можу! - Так сказала Лю Сіоцзя.
- Тоді пошкодимо його тобі, - Чжао Мань Янь опустив Го Кучжуана, поставивши його на листя.
Лю Сяоцзю підійшла, подивившись чорними очима на Мо Фаня. Дивилася - дивилася, а потім не втрималася і все-таки запитала: « Це твоє призовне створіння?»
- Так, білий ширяє вовк, - відповів Мо Фань.
- Твій тато голова магічної асоціації? – запитала Лю Сяоцзю.
- А? - Це питання спантеличило Мо Фаня.
- Чому ж твій призовний звір рівня головнокомандувачу? На вигляд ти такий же молодий, як і ми. Такі призовні звірі рівня головнокомандувача можуть бути тільки у магів високого рівня, чи ви є такими? А твій батько, напевно якась важлива шишка, зробила висновок Лю Сяоцзю.
- Мій батько простий чоловік, не маг, - сказав Мо Фань.
- А ти маг високого рівня? – запитала Лю Сяоцзю.
- Так.
- А, нічого собі, ось це ти накультурив. Я тільки стала магом середнього рівня. А ти вже чарівник високого! Наш вчитель теж високий, але на мій погляд навіть він не гідний суперника твоєї призовної звірини, - сказала Лю Сяоцзю.
Обличчя Мо Фаня змінилося, і він сказав: « Дівчисько, спасай вже людину! »
...... ........--... ... .......
Гуань Сісі побачила, що Ґо Мучжуан трохи відновив дихання і вона ненавмисно видихає.
Добре, що в ньому ще трохи топилося життя перед тим як маги зустріли цю дівчину - чарівника зцілення. Го Мучжуан почав поступово приходити в себе...
- Я... Я мертвий? - Ґо Мучжуан озирнувся, на обличчі його було подив. Йому здавалося, що всі його кінцівки були живі і неушкоджені.
Все-таки вижив!
Го Мучжуан не міг повірити в своє щастя, він дивився на Мо Фаня і Чжао Мань Яню...
Спочатку Ґо Мучжуан подумав про своїх однокласників - Ван Хуа і Чен Біньбіне, потім Гу До. Потім він змінив погляд на Мо Фаня та Чжао Мань Яню. Обличчя його було в сльозах, він хотів висловити величезну вдячність цим чарівникам.
- Нічого, все буде гаразд. І ось повернешся, загоїш рани і знову почнеш культивувати - Мо Фань поплескав по плечу плачучого Го Мучжуана.
Го Мучжуан потрапив в таку ситуацію, тому що хотів врятувати Ху До.
Насправді, найболючішим для Ґо Мачжуана було не те, що Горці відірвали його кінцівки, а те що його кохана дівчина, яку він побіг рятувати, виявилася в обіймах боягузливого, але багатого виродка ... Краще б Го Мачжуан помер...
- Ви зустрілися з горцями? - запитав лисий вчитель.
- Так. Го Мучжуан, розкажи нам, що ти бачив - сказав Мо Фань.
Ґо Мачжуан намагався пригадати, що з ним сталося зовсім недавно. Хлопець сказав: « Тоді ми з Точем пішли на звук, і нам здавалося, що Ху До була дуже близько. Раптом, звідки ні візьмись вискочили чотири людини, заввишки 2-3 метри, з стирчаними зі пащі зубами. Спочатку вони схопили Того, розірвали його прямо при мені ...."
Після того, що розповів Ґо Мучжуан, студенти більше не хотіли слухати його.
- Тобто, вони спочатку не вбивали Тойого, він відірвав кінцівки, витягли внутрішні органи ... - Я вирішив розібратися з Мо Фань.
На обличчі Ґо Мучжуана проступили вени... Один горець схопив його, а інші в цей час пожирали Того...
Як же він може забути обличчя Того, коли помирав!
- Так мучити живої людини... Я знала, що Горці дуже жорстокі. Але я не думала, що вони справжні звірі! - гнівно сказала Лін.
- Рідко я зустрічав таких ненормальних монстрів. Звичайно, більшість монстрів їсть людей, але перш ніж зробити це, вони вбивають свою жертву. А іноді вони ковтають живцем... Але ці гірчиці... Вони мучать людей, відривають кінцівки, витягають внутрішні органи... - сказав Мо Фань.
Ці горяни були звірячі до своєї жертви. Після розповіді Го Мачжуана волосся вставали дибки.
- Та нехай вони котяться до біса, ці тварини! - Зловісно сказала Лінні.
- Вони дуже хитрі. Знаючи, що в нашому загоні є сильні чарівники, вони використовували різні способи відділення... Але якщо мені вдасться зловити хоч одного, я поставлю його відчути смак страждань! - Холодно сказав Мо Фань, до таких звірів він був жалюгідний!
- Я думаю, про це все-таки потрібно повідомити уряду. Адже вони дуже небезпечні. Невідомо, скільки людей вони покінчать зі смертю у майбутньому. Цього разу в горах занадто багато мисливців, які вирушили на пошуки вінця монстра. Багато недосвідчених увійшли в гори Кунюй, адже у них немає і краплі здатності чинити опір, - серйозно сказав вчитель.
Не маючи на увазі, що ще незліченна кількість людей може зазнати такого ж болю, як учителі!
- Ми не можемо дозволити їм розпоряджатися життям людей. Потрібно знайти якийсь спосіб виманити цих гірців назовні! - сказав Чжао Мань Янь.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku