Розділ 1238

Голова 1238: Монстр, який пожирає людей

Через деякий час по лікарні рознісся гучний плач - плакали в основному жінки і старі.

Мо Фань пройшов уперед і побачив, що всі вони прийшли зі своїми дітьми. Але лікарня не могла вмістити всіх охочих до цього людей.

Мо Фань пішов по палатах, коли побачив, що всі вони заповнені дітьми. Ці тендітні теляки були дуже слабкими, і життя було в них на волосинці.

Усі діти мали подібні симптоми і були в стані Бай Хунфея, але тільки трохи ліпше — сон був дуже спокійний.

- Ви хіба не зловили цю жінку-мототильку? Це точно вона зробила таке з нашими дітьми! - Вона кричала, ридаючи.

- Так, це точно вона все зробила! До того ж у нашому селі було багато таких випадків, але хто міг подумати, що ця жінка не пробачить навіть дітей! Благаю, спасіть наших діток! - Причитав старий.

- Ми повинні прямо зараз піти і самостійно вбити цю бабу-мотильку, тоді й прокляття це відразу вирішиться! - Скричала юрба селян.

Чоловіки були на взводі. Розуміючи, що їхні діти впали у кому без жодних причин, і почувши плач своїх жінок, вони відразу почали навідуватися до цієї відьми.

Мо Фань, обомлівши, поспішив наздогнати цих чоловіків.

- Заспокойтеся! Ви ж не маги, тому точно не зможете розібратися в цій справі, краще зробіть це міським мисливцям! - Вийшов голос начальника караула.

- Ні, так не піде! Ми повинні самі з нею розібратися!

- Так, так, вірно! Поки ми тут тягнемо час, наші діти страждають. Не важливо, чи вона відьма, але ми повинні знищити її!

Народна лють швидко поширилась по цілій населеній землі, і навіть мисливці не могли вгамувати цієї повсюдної злості. Ситуація погіршувалася ще й тим, що батьки інших дітей приєдналися до цього злочину.

Натовпи людей відразу вривалися у адміністративний будинок, двері якого не витримали групової атаки.

- Де ця мотильова відьма? З моєю дитиною сталося погано, я від неї живого місця не залишу! - Він кричав виснажений селянин.

- Ось там! - Один чоловік побачив на кам'яній колоні знебарвлений жіночий силует.

Міські мисливці також були там, і вони не знали, що лють мешканців досягне межі, бо вони з’являться сюди, тому відразу поспішили виставити оборону.

- Шиши? Це ти? - Один з мешканців, що стояв попереду всіх, відразу обомлював, як тільки він роздивився пов'язану дівчину.

Решта також трохи відступили, побачивши знайому їм всім дівчину.

- Начальник караула... Ви не помилилися? Шиші - це дівчина з нашого поселення, - голосно вимовив виріс чоловік.

Начальник караула Фен Гуанко зітхнув: « Ми не могли помилитися, тому ми не пускали вас усіх сюди".

- Але...

- Шиші – гарна дівчина, як вона могла бути жінкою-мотилькою? - Висловив себе ґуань Пін.

- Дівчина гарна, тільки ось я ще до цього почула щось не так. Щоночі вона поверталася пізно вночі, її штовхом не було видно. Раніше я вважала, що вона веде непристойний спосіб життя і розважається з різними чоловіками. Але тільки тепер зрозуміла: це справжня відьма! - За спинами чоловіків почувся голос незграбної жінки.

- Ей, ти що, серйозно бачила, як вона пожирає людей? - Перелякалися кілька молодих жінок.

За чоловіками були і жінки, які також знали про існування мотильової відьми, але ось не думали, що нею виявиться Юй Шіші.

- Ви хіба не пам'ятаєте того п'яницю Лана? Перед тим як зникнути, він як зазвичай попрямував до будинку цієї дівчини. Його так і не знайшли! Куди ж він міг поїтися, якщо тільки вона його не зжерла і не перетравила? - Жінка відповіла.

- Так, точно! Перед тим як зникнути, п'яниця Лана як зазвичай пішов до Юї Шиші!

- Боже мій! Як же така дівчина могла з’їсти людину?

- Вона ж мотильова відьма, справжній виверг!

- Люба, не розводь паніку, хіба Юй Шіші могла зробити подібне? Я бачив, як вона спостерігала за дітьми, щоб ті не впали у воду під час гри біля озера.

- Так, ви ще пам'ятаєте, що всі діти в селищі дуже любили з нею грати, але подивіться! Зараз наші діти в несвідомому стані, і це все зробила вона!

- Так, точно, всі наші діти з нею добре спілкувалися. Це означає, що це все її рук справа! Не заважай мені, я хочу вбити її! — Закричала жінка з червоними очима, в руках її був ніж.

Мисливців теж було небагато, тому вони не змогли відразу зупинити цей напад.

Юй Шіші без будь-яких емоцій дивилась на цих людей. У той момент, коли розлючена жінка попрямувала до неї ножем у руках, з її тіла почали з’являтися шовкові нитки, які обгорнули їй кокон і встромлювали ніж.

Ця оболонка була прозорою, і через неї блищало все таке ж бліде обличчя.

- Не варто вести себе так! Якщо ви дійсно хочете врятувати своїх дітей, то не повинні потопатися тут! Спочатку потрібно зрозуміти, чому всі ці діти в такому стані, якщо це дійсно прокляття, то буде достатньо вбити її, і тоді питання вирішиться сам по собі, але якщо справа полягає у чомусь іншому, тоді метод спасіння можна вивучити тільки з неї! - Видав голосно Фен Гуанко.

Незабаром натовп мисливців просувався вперед, розсуваючи народ.

- Командире, Ви ж зможете врятувати нашу дитину? Це наша єдина дитина і не можна допустити, щоб з нею щось сталося!

- Швидше повертайтеся до себе! Наводячи тут хаос, ви тільки ускладнюєте ситуацію і заважаєте нам проводити розслідування, - відповів Фен Гуанко.

Фен Гуанко мав велику владу в очах простих людей: якщо він вже взявся за проблему, то зможе її вирішити.

Люди почали розходитись, і за всім цим спостерігав Мо Фань. Чи це не відбувалося й у давнину?

Як видно з цієї ситуації, всі ці люди були явно захоплені цією дівчиною. Жінки заздрили і ревнували до неї, тому вони так наполегливо повісили на неї усі біди, що обпадалися, називаючи її відьмою.

Незважаючи на те, якою гарною була Юя Шиші, вона точно з'явилася жінкою-мотильком і справа із масовою комою точно мала до неї відношення.

- Ти ще тут? - Він запитав Фен Гуанко, побачивши Мо Фаня.

Мо Фань витягнув свою мисливську значку і посвідчення наукового керівника Мінчжу, сказавши: « Я також займаюся розслідуванням цієї справи, очевидно, вона пов’язана зі висушенням струмків та водних потоків».

- Ти занадто молодий, і по тобі не скажеш, що ти можеш бути мастим мисливцем та ще й науковий керівник університету, вибач! - Так, Френк Гуанко.

- Я можу з нею поговорити? — запитав Мо Фань.

Мо Фань підійшов до дівчини. Коли вона нічого не загрожує, оболонка пропадає сама по собі.

Вона втомилася підняти голову і втупилася на Мо Фаня.

- Я повинна була вбити тебе, ще коли ми були в лісі! - Юй Шиші дивилась на Мо Фаня.

Вона відпустила його, знаючи, що він тут же про все доклав мисливцям.

- Ти неправильно зрозуміла мене, я направив їх на твій слід, але міських мисливців закликав не я. Коматозний стан дітей має до тебе відношення? - прямо запитав Мо Фань.

- Якщо я помру, то помруть і всі вони, включаючи твого студента! - Вона прошила його холодно.

- Чому ж так треба було робити?

- Чому? - Дівчина засміялася, в її сміхі не було ні крапельки теплоти, хіба відьмої людей потрібні причини?

Мо Фань замер.

І правда, якщо вона є магічним монстром то для того щоб вбивати і їсти людей, їй не потрібні причини.

- Поверни дітей їх батькам, і можливо я зможу зберегти твоє життя, тільки ось доведеться посидіти у в'язниці, - сказав Мо Фань.

- Ха-ха, ти думаєш, що ви можете поставити мені умови? – усміхнулася Юй Шіші.

- Гаразд, зрозумів. Тоді навіщо ти мусив припинити потік води? Чи ти хочеш, щоб звичайні люди залишилися без врожаю? - Знову запитав Мо Фань.

Для поселення це головна основа, і якщо не буде води, то всі фермери та селяни будуть серйозно страждати!

- Так, я хочу, щоб вони всі померли з голоду! – сказала Юй Шіші.

- Ти дійсно насичена злобою відьма! І ви відрізняєтесь від добрих магічних істот з книжок і фільмів! - сказав Мо Фань.

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku