Розділ 1230. Програв Мо Фаню?
- Хіба ти не хотів убити мене? Виходь! Йди сюди! - Ши Цянішеу стояв зовні і кричав наче дика тварина.
Мо Фань не квапився виходити.
- Хіба ти не хотів показати свою мужність? Я скажу тобі ось що. Якщо ти мене сьогодні не вб'єш, всі люди цього села і всього міста стануть жертвами для поповнення плоду землі. Ну що, герой? Виходь, вбий мене! Хіба для святих, як ти, життя безлічі людей, не важливіше своєї власної? Хіба ж не такі люди, як ти? - Ши Цянішеу продовжував кричати, заховуючися від сміху.
- Здається ти не зрозумів. Я не видаю себе ні за героя, ані за святого. Я просто ненавиджу таких падонків, як ти - Мо Фань стояв на кордоні шумового пригнічення.
Він не міг вийти.
Якщо вийде, то точно помре. Навіть той факт, що Ші Цянішеу шантажував його життями інших людей, не спровокував його нерозважливо кинутися назовні.
Якщо він вийде до нього, то помре протягом першої ж хвилини. Очевидно, що на найвищому рівні також був елемент землі ворога. Одна з них ніколи не може зрівнятися зі своїм довгим життям. Якби тут були Хань Цзі або Чжу Мен, вони знищили б цього підлеця ще до того, як він встиг би що-небудь зробити!
Побачивши, що Мо Фань стоїть на кордоні звукових перешкод і не збирається виходити до нього, Ші Цянішеу мало не луснув від злості.
Якщо Мо Фань не вийде, то бій всередині пилової бурі буде для нього, Ши Цянішеу, порожній тратою сил. До того ж, він саморучно вбив всіх отруйних комах, а це все одно, що позбавити себе магії отрута!
- Все-таки, ти такий же, як і я. Егоїстичний падинок! - Ши Цянішеу гнівно вказав на Мо Фаня.
- Між нами є різниця. Я егоїстичний, але я не завдаю шкоди іншим людям, іноді навіть рятую когось, а часом наступаю на будь-які моралістів. Заспокойся, як би ти не рвав горлянку, я не вийду звідси. Серед них я наче Бог. Якщо ти хочеш убити мене, доведеться увійти сюди і провести кілька раундів, я спробую на тобі всі свої вірші, - відповів Мо Фань.
Ши Цянішеу, виснувши зуби, попрямував у курну бурю і хотів убити Мо Фаня.
Як же юнакові з запальним характером і сильним почуттям обов’язку та справедливості стояти там, не наважуючись вийти назовні? Ши Цянішеу подумав, що якби перед ним стояв цей Чжен Сяо Хоу, він би точно кинувся в бійку першим.
Ши Цянішеу пильно дивився на Мо Фаня і раптом, ніби щось згадавши, він голосно розсміявся.
- Ха-ха-Ха! Ти не наважуєшся вийти до мене, тому що якщо ти вийдеш, то люди в підземеллі будуть приречені. Ви хочете використовувати плід, щоб врятувати цих людей! Ха-ха-Ха-хо! Ха-ха-хо! Я передумав! Якщо ти вийдеш, то я поверну енергію з плоду! Але я не піду поки не заберу твоє життя! - Ши Цянішеу голосно сміявся, нарешті він придумав достатній привід для Мо Фаня.
Мо Фань дорозі час не стримував погляду з противника і нарешті сказав:
- Ну ти і свиня.
- Що ти сказав?
- Офіцер Шао, решта за вами. Якщо я ще скажу хоч одне слово цій купі лайна, мене знудить, - голосно сказав Мо Фань.
Ши Цянішеу оціпенів від здивування і почав метушно оглядатися.
Заповнив світлиць навколо. З неба спустилося дванадцять грозових алебард, які приземлилися навколо Ши Цянішеу.
Перед Ші Цянішеоом з’явився офіцер Шау, що був оточений гучними розрядами.
Дванадцять алебард сформували заборонений бар’єр, повністю заблокувавши ділянку землі.
Ші Цянішеу змінився на алебард, коли побачив грозові алебарди...
Це була магія високого рівня, а також 12 прийомів кари блискавки другого сходинку! Ши Цянішеу був оточений такою лютою і руйнівною магією блискавкою, що відчув себе забитим ознобом.
Він обернувся і побачив, що біля нього стоїть жінка. Це офіцер Шао, яка контролювала цю блискавку! Вся зарозумілість Ши Цянішеу миттєво випарувалася, ніби він зустрів людину набагато гірше за її самого!
- К... Командире! - Він так перелякався, що навіть не наважився підняти погляд і подивитися їй в обличчя.
- Найбільше я шкодую про те, що була занадто м'яка з такими як ти! - офіцер Шао пильно дивилася на мага.
- Я... Все, що я робив, було на благо фортеці. Ці самолюбці не розуміли, як важко жити. Вони не розуміли, наскільки небезпечно. Наші люди жертвували життя заради розширення кордонів і відвоювання земель монстрів. Зрештою вони відправили нас у набагато більші місця, щоб люди продовжували віддавати своє життя і гинути. Я і мої підлеглі, ми не хотіли помирати... - Голос Ши Цянішеу тремтів.
Мо Фань вийшов з пилної бурі і побачив, як замкнений в блискавому забороні Ши Цянішеу стоїть на колінах перед офіцером.
Навіть для такої злої та жорстокої людини він знайшовся той, перед ким буде лебезити і вибирати слова. Здається офіцер Шао - дійсно виняткова особистість!
- Якщо ти все ще вважаєш себе військовим, віддай річ! - Холодно вимовила офіцер.
- Будь ласка, вислухайте мене. Для правлячих кіл ми завжди будемо тільки пушком м'яса і вони будуть відправляти людей на жорстоку смерть в лапах монстрів. Але це місто посеред королівства монстрів побудували ми, ми створили його самі і самим ним керуємо, так чому ж він не наш? - продовжував Ши Цянішеу.
- Чому? - офіцер посміхнувся, - ми — люди, а не холоднокровні і пожадливі монстри, ми не демони природи яких - вбивати. Серед цих місць, де ми живемо, є найсильніші й небезпечні монстри. Але ми досі живі, ми не перетворилися на пишу для цих монстрів. Чому?
- Померти в утробі якогось монстра - це наша доля. І якщо ви, перед тим як вдягнути цей військовий мундир, не змогли зрозуміти цього, то можете і далі спокійно сидіти за стінами міста, і ніхто не попросить вас йти та ризикувати життям, жоден не буде лаяти вас за боягузтво. Ви можете продовжувати вести тихе спокійне життя, а коли монстри нападуть, то спокійно перешігнете через мертві тіла людей, які це зрозуміли... Але якщо ви виберете перше, і натрапите на всі жертви, які принесли люди, для створення цього міста, я клянуся, зроблю все, щоб знищити й ваше тіло та вашу душу! Ви помрете в набагато більших муках, ніж ви того боялися!
Голос офіцера Шао звучав, наче розкати грому. Її слова вразили не тільки підліток Ші Цянішеу, з його егоїстичними спонуками, але й лугували в головах інших військових.
Ші Цянішеоу хотів зрадити всі військові. Він мав на думці світові, що його подорож є єдиним шляхом у західній частині країни, де людина може вижити. Але чи це місто, збудоване на стражданнях і смертних муках людей дійсно зможе витримати проти нашестя монстрів?
Мо Фань дивився, як магічні коники помирали на вогняній горі. Вони не шукали смерті, але намагалися знайти спосіб для існування свого виду. Вони пожертвували життям багатьох своїх родичів і зрештою знайшли того, хто мав імунітет перед вогнем. Їхнє покоління знову почало розмножуватися, але тепер вони перемогли злий рок свого племені!
Навіть ці істоти розуміли ціну принесення себе в жертву заради власної родини... А деякі люди готові вбивати своїх ж, заради особистих егоїстичних спонук і для свого комфортного життя, готовий побудувати стіну з кісток інших...
На щастя, такі люди були в меншості. Мо Фань вірив, що є ще багато таких людей як офіцер Шао. Які не відмовляються від жодної людини, не бояться боротися з монстрами і не живуть виключно заради себе. Вони готові пожертвувати собою заради добробуту свого рідного міста, країни та людства! Вони готові запалити у полум’я, щоб відродитися!
- Мо Фань, візьми це, - офіцер Шао передала плід землі Мо Таню.
У ньому було стільки енергії, що її вистачило б не тільки для підтримки вогняного бар’єра поселення Аньцзяо, але й для захисту всього міста Тарім.
Але на обличчі офіцера не було і тіні посмішки.
Вони повинні будуть кинути все, що вони створювали протягом десяти років, а всіх людей переселити в більш « безпечні місця ». Магічні коники перемогли, вони відвоювали цей шматок землі, а люди змушені піти ...
- Сестра... - Лі Мань підійшла до офіцера Шао, намагаючись її заспокоїти.
Вона добре розуміла, скільки сил віддала офіцеру Шао цьому місту протягом десяти років.
- Я в порядке. Головне люди з громади живуть. Ми повинні дякувати твоїм двом друзям, офіцер Шао не пропустила ні слізки, але весь час не відривала погляду від поселення.
Він тримав плід землі, і Мо Фань вирушив у дорогу до поселення. Аж ось на самому серці села Аньцзяо з’явився тонкий шар вогняної багнюки. Вогонь почав розсіюватися на всі боки і розкривати все поселення. Яскраве полум’я алої було, наче криваві хмари! Наче сонце, що сходить на землю, полум’я алої розвіялось темнотою від пилової бурі.
Світло від вогняних восків віддзеркалювалось у очах військових і блідого обличчя офіцера Шао. М’яке тепло зумовило тривогу і занепокоєння...
Головне, що всі люди живі. Вони витратили десять років, але тепер у них попереду багато років.
- Мало не забула. Як вам вдалося виманити Ші Цянішеу? - офіцер Шао звернулася до Лю Чжо.
- Виманити? Здається це той хлопець змусив його вийти, - відповів Лю Чжо.
- Винудил? Мо Фань, поодинці? Але хіба Ши Цянішеу не маг отрути вищого рівня! - Лі Мань не вірила своїм вухам.
Офіцер Шао також була вражена.
Так це не вони його виманили?
Мо Фаню вдалося розбити його?
Оглянувшись, офіцер подивилася на переможеного Ши Цянішеу.
Маг не наважувався дивитися їй в очі. Можливо, найбільший кошт він зазнав не від грізної сили офіцера Шао, а від того, що він, головнокомпануючий, був побитий магом високого рівня!
Навіть вона сама не могла дістати Ші Цяншоу, якщо він ховався в курній бурі магічних коників!
- Це той самий Мо Фань, який став першим на міжнародних змаганнях? Не дивно, що глава так цінують його, - раптом офіцер зрозуміла, як ім'я Мо Фаня досить рідкісне і вона чує його вже не в перший раз.
- Глава? Який розділ? - Здивована Лі Маню.
- А є хтось ще? - Так, офіцер відповів.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku