Розділ 1225

Розділ 1225: пріоритети у їжі

- Це мутовані магічні коники пилої бурі... Коли ми були в пустелі, то бачили цих коників кожної ночі до гори вогню. Нам здавалося, що вони летять на вірну смерть, але вони діяли так заради того, щоб їх вигляд більше не боявся вогню, оскільки після цього вони починали інтенсивно розмножуватися... - Влучно пояснив Мо Фань.

Весь той час лунали звуки — це були передсмертні крики тих, хто загинув у війні...

За лічені хвилини після того, як тисячі людей стали накиненими до білих кісток, ця подія стала тягарем для інших.

Через деякий час офіцер Шао зітхнула, встала прямо, віддала честь померлим солдатам, і з її очей ринули сльози.

Будучи офіцером, у неї не було права плакати, вона завжди повинна зберігати спокій, навіть якщо є загроза життя.

- Повідомте всім, щоб покинули поселення. Магічні коники пилової бурі вже не бояться вогню та вогняних бар’єрів, якщо Аньцзяо не зможе витримати, а також інших поселень у небезпечній ситуації! - Поняла офіцер Шао.

- Так!

- Дякую за ваше важливе повідомлення, ваша команда теж повинна залишити ці місця, інше передоставте нам, - сказала тихим голосом офіцер Шао, дивлячись на Мо Фаня і Чжен Сяо Хоу.

Вони обидва негативно закидали головами.

Вони не можуть покинути поселення просто тоді, коли нависає загроза таким невинним людям!

- Моє полум'я відрізняється люттю, навіть мутовані коники не зможуть витримати його! Вам краще попіклуватися про перевезення ресурсів в інші місця, а цю місію передайте мені! - Мо Фань сказав правду.

Якщо магічні коники пилової бурі мутували, то навіть фортеця Тарім не зможе витримати, необхідно повідомити їм про необхідність залишити фортецю!

Офіцер Шао ніяк не могла залишити замкнених у поселенні Аньцзяо людей, бо це їхній офіцерський обов’язок.

Мо Фань бачив, що офіцер Шао сама йде на вірну смерть, але всі позосталі загони теж були приречені.

Хоча Мо Фань не любить втручатися в такі справи, тепер була лише єдина надія на виживання.

- Мо Фань, весь загін військових загинув якщо ти відправишся туди ... - почала говорити Му Ну Цзяо.

- Ви забули, що коли магічні коники переслідували вас, саме моє полум'я врятувало Вас, а можна сказати, ніби вони теж були мутованими, - Мо Фань заспокоїв дівчину.

- Верно!

- Я, звичайно, не зірка по боротьбі з цими кониками, але ось моя маленька гетерка... - сказав Мо Фань.

- Твоя вогняна гетерка? А, так!

Але ти не можеш самотужки доставити туди всі ресурси, бо там є їжа і питво на десять тисяч людей! - Поняла офіцер Шао.

- У мене ж є елемент простору, я без проблем зможу протягнути провіант з вантажівки, можу зробити кілька рейсів, — відповів Мо Фань.

Після цих слів Мо Фаня в очах офіцера Шао та інших загорілася надія.

Добре, що Лі Мань взяла їх на цю місію: вони і так встигли втратити один великий загін, тому тепер тільки Мо Фань та Чжан Сяо Хоу давали хоч якусь надію іншим солдатам.

Такі молоді маги зазвичай дуже мало, і більшість чарівників воліють сховатися у дебрах поселення.

- Мо Фань, я піду з тобою, - промовив Чжен Сяо Хоу.

Він не міг відпустити Мо Фаня одного, адже вони - фактично брати, вони змогли вийти навіть з роти-пучі. Хіба не впораються із якимись кузенами?

- Добре, тільки ти не повинен віддалятися від мене більше 10 метрів, - Мо Фань кивнув головою.

- Тоді ми...

- Я завжди беру з собою максимум однієї людини, ви залишитеся тут. Спробуйте знайти інші методи, як можна прогнати цих коників, але не варто зволікати! - відповів Мо Фань.

Му Ну Цзяо, Цзеян Шаосюй кивнули головами, вони розуміли, що за таких обставин краще не відмовлятися занадто.

Якщо щось станеться, негайно покиньте це місце, наша західна військова частина і так багатьом вам зобов'язана, - сказала офіцер Шао.

Ми не можемо облажатися, - Мо Фань розумів, що на кону коштують людські життя!

І все ще йшли тільки двоє — Мо Фан і Чжен Сяо Хоу. Однак, з погляду військових, ця спроба була набагато серйознішою за попередній, всі тепер боялися, що ці два маги також можуть перетворитися на білі кістки, бо тоді не залишиться ніякої надії!

- Брате, ти боїшся? - Не витримав, запитав Чжен Сяо Хоу, йдучи пліч-пліч з Мо Фанем.

- Він уже звик, відповів Мо Фань, згадавши трагедію в місті Боу. Тоді у них був загін школярів, і вони теж мусили пробивати шлях усім іншим, а тоді магія Мо Феня була набагато слабша! Саме тоді він боявся найбільше!

Але чим далі вони просувалися вперед, тим більше боялися.

- Якби я був сам, то точно б обісрався. Але так як брат Мо Фань поруч зі мною, мені нічого не страшно! - З оптимізмом полетів Чжен Сяо Хоу.

Мо Фань також знав, що Чжен Сяо Хоу щиро вірить у свої слова.

У такій місії дуже важливо мати людину, на яку можна покластися і який не боїться знищення.

Однак Мо Фань не міг похвалитися такою вірою.

* Житло

Неперервне дзижчання зв'язувалося у вухах, і в такій ситуації було нереально думати про те, щоб випустити магію початкового, середнього або вищого рівня.

Добре, що маленька вогняна гетерка може сама випускати свою магію, тому що тепер саме вона супроводжувала Мо Фаня і Чжен Сяо Хоу.

Магічні коники пилної бурі дуже бояться лютого полум’я. Хоча вони й відродилися з вогню, але коли полум’я розпалюється лютими спалахами до них, то відразу ж починають видавати різкий писк і вогонь всередині.

Маленька гетерка сиділа на плечі свого татуся, їй навіть не доводилося спеціально докладати додаткових зусиль, оскільки її вогню було достатньо, щоб запобігти кузенам наближатися до Мо Фаню ближче 10 метрів.

Через деякий час Мо Фань і Чжен Сяо Хоу увійшли на територію, що була густе заполонена магічними кониками. Військові дуже зраділи, коли побачили, що ці двоє вільно пройшли далі.

- Чудово!

- Не буває випадкових ситуацій!

Кількість комах просто заскочила в повітря, і це виглядало так, ніби вони проникли у логічну ситуацію.

Мо Фань і Чжан Сяо Хоу повільно увійшли в село Ацзяo, від якого нескладно сморад.

* Житло

Від лютого вогню магічні коники пилової бурі немов від страху різко піднялися в небо.

Мо Фань подивився туди і побачив скелет призовної тварини. Очевидно, це був призовний звір одного з загиблих військових — і він, та його тварина стали їжею для цих жорстких комах.

Самі коники навіть не збиралися покидати це поселення, аж поки ті люди, чиє дихання вони відчували під землею.

- Це десь тут ... вон той будинок... А де будівля? - Житель Сяо Хоу знову подивився на карту, але нічого не виявив.

На карті точно було показано чотири висотки!

- Та що з цими комахами? Якщо вони з самого початку можуть поїдати будівлі, чому ж навіть я пам'ятаю, що ще зовсім недавно будинки були тут... - сказав Мо Фань.

- Верно! Невже вони змогли перетравити будівлі? — запитав Чжен Сяо Хоу.

- Переварити... досить! – Мо Фаня осеніло.

На самому початку, на Огненій горі, коли Мо Фань провів там кілька днів, він нагодував магічного кузена м'ясом, який потім міг їсти абсолютно все, але під кінець М"яса таки віддав йому залишки тіла, що принесло велику радість...

Зрозуміло, що ці магічні коники мали пріоритети у виборі їжі.

- Магічні коники спочатку люблять їсти тіло, потім переходять на рослини, а тоді вже йдуть метал, каміння і в кінці... - Промовляючи це, Мо Фань мимовільно подивився вперед.

Попереду було кілька коників, що відчайдушно намагалися знайти їжу і вже почали винюхувати землю, намагаючись зрозуміти чи можна її запхати в черево.

- Чорт, вони почали пожирати землю! - Закричав Чжен Сяо Хоу.

Земля і пісок, мабуть, були настільки важкими, що вони почали їсти землю за невибагливим вибором. Вони розуміли: внизу є живі люди! - Мо Фань частково не міг повірити тому, що щойно сказав.

Якщо ці комахи вже почали їсти землю, то люди взагалі не мають шансів вижити!

- Як на цій планеті могли бути такі жахливі створіння? - Почувся голос Чжен Сяо Хоу.

https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku