Розділ 1221. Розплата.
.......
У темній темряві підземелля кілька магів світла послали магічне сяйво далеко вперед, тільки так вони змогли освітити все підземне.
Скелі, що стирчать на очах монстрів. Група магів ніби рухалася всередині тіла величезного монстра. Іноді прохід ставав дуже вузькою, а іноді розширювався до великої печери.
- Це там, попереду. Ти обіцяв, що відпустиш їх. Краще тобі виконати свою обіцянку, інакше ти ніколи не знайдеш родючих земель! - різко сказав Лін Фейлі.
Ти ж знаєш, що мені потрібні лише родючі землі. Попереду, кажеш? Нагорі цієї купи каміння? - Очі Ши Цянішеу забллителі. Він навіть не намагався приховувати свої збудження і жадібність.
- Спочатку відпусти їх, - повторив Лін Фейлі.
- Спочатку ти повинен сказати, де це місце.
- Прямо там.
- Ну так йди сам і дістань. Звідки я знаю, що ти не жульничаєш? - Незважаючи на нетерплячість, Ши Цянішеу не втрачав пильності.
Лін Фейлі довелося піднятися на купу каміння і прибрати темну заборону.
Коли заборону було знято, з’явився ореол золотистого сяяння. Усі побачили, як на кам’янистому схилі бутоновий цвіт почав поволі відкриватися. Його ніжне ароматне дихання пробудило похмурий світ підземелля і всюди почали розпускатися чорні лотоси...
- Не дивно, що тут цілий оазис! Я так і думав, що це воно! Я так і думав! Ха-ха-хо! - Ши Цянішеу як дикий звір ламається вперед.
Заволодівши плодом землі, він зможе створити своє власне місто! І тоді ніхто не наважитися розкрити свій рот! Ніхто не наважитися віддати його під суд! У цьому місті він сам буде законом!
- Брати! Ви так довго чекали, ви не пожалкуєте, що пішли за мною! - Ши Цянішеу широкий кроком пішов вперед і простягнув руку, щоб забрати плоди землі.
Як тільки він доторкнувся до родючого ґрунту, на ньому відразу завів один хліб. Ши Цянішеу поспішно віддер руку і різко обернувся на Лін Фейлі.
- Це що ще таке?
- Я не знаю. Я ж допоміг тобі знайти його, відпусти їх, - відповів Лін Фейлі.
Ші Цянішеу не звернув уваги на нього і почав досліджувати плід силою думки.
Незабаром його обличчя спотворив гнів. Коли він пішов на Лін Фейлі, то закричав:
- Цей плід скоро засохне! У ньому немає ніякої сили! Ти обдурив мене! Ти посмів обдурити мене!
Ши Цянішеу схопив його за руку, і отрута швидко поширювався по його тілу. Від токсичного отрути рука і плече мага згнили за лічені секунди!
- Ти знаєш, скільки я віддав, щоб знайти цей плід. Ти і твій старий капітан заслуговуєте смерті! Ви всі заслуговуєте смерті! - Все тіло командувача окутав отруйний газ, здатний розкласти камінь.
У Лін Фейлі не було жодних сил для опору, він міг тільки стояти і дивитися на бісну Ши Цянішеу.
Противник розумів, що його мучити марно. Якщо ґрунт не має достатньої енергії, його слід наити. Інакше він буде таким же непотрібним, як звичайний шпильник!
- Ви всі присягнулися йти за мною і побудувати разом зі мною нашу власну країну! Верно? - Стоячи на горі каменів Ши Цянішеу голосно звернувся до решти військовим.
- Так!
- Наша країна!
- Хай живе командувач Ши!
Військові відповіли гучними вигуками. Очевидно вони слідували за ним не тільки через особисту вигоду, а в тому числі через те, що Ші Цянішеу вдалося промити їм мізки.
Коли Чжен Сяо Хоу побачив, як ці колишні військові обнажили свій шалений вигляд, то відчув смуток і гнів.
Військові завжди повинні підкорятися вищим. Але якщо начальство використовує цей принцип, щоб зміцнити особисту владу і знайти вигоди, це зовсім не відрізняється від зради своєї країни! Цей Ши Цянішеу, наче божевільний, гнався за владою і водночас втягнув своїх підлеглих у жахливі злочини!
- Чудово! Тепер нам залишився останній крок до нашої мети. Брати! Не шкодуйте вашого життя! Використовуйте всю свою мужність та дух бойової енергії, щоб наповнити цей в’янучий плід землі! Ваші імена будуть виграні на головних воротах нашого нового міста! - його тон різко змінився і став моторошно лютим.
Почувши ці слова, Чжен Тун, Тун Чжуан та інші остолбенелі не розуміли, що той командуючий має на увазі.
Але коли з тіла Ши Цянішеу вилетіла велика кількість отруйних комах і накинулась на натовп, вони нарешті прозріли!
Він хотів забрати всю їхню життєву енергію, щоб наповнити плід землі! Він хотів убити своїх підлеглих, які не жалкували себе і пройшли з ним довгий шлях!
А от отруйні комахи мали сильний шкідливий ефект. Кілька офіцерів, які стояли найближче до всього, почали хитатися, наче п'яні. Отруйні комахи пролізли їм у вуха, рот і ніздрі...
Спочатку комахи були завтовшки з палець, але коли вони виривалися через живіт своїх жертв, то вже мали розміри кулака! Вони наїлися до відпливу, а потім, під контролем Ши Цянішеа, вирушали в дорогу до родючих земель.
Комахи лопаються і помирають, коли підлітають до родючої землі. Їхні тіла перетворилися на субстанцію життєвої енергії, яка крапля за каплею падала на родючий ґрунт. Можна було побачити, як бутон знову стає соковитим і повертається до життя!
- Це... це... - Чжен Тун не міг повірити в те, що відбувається.
- Чим вище рівень культивації, тим більше енергії. Чжан Тун, твоє ім'я я виграю на самому верху! - Холодно вимовив Ши Цянішеу.
- Я не хочу вмирати! Я не хочу вмирати! Командуваче, пробачте! Пощадите.... АааАа!
Спель жаху відхожим віддзеркалювався від стін підземного підземелля. Багато отруйних комах підлетіли до Чжен Туну. По початку він ще міг чинити опір, але незабаром комахи пролили всі його внутрішні органи, і один за одним, почали вириватися з його живота та летіти в сторону плоду землі... Вони були наче бджоли, які збирали мед, але набагато жорстокіші.
Чжен Тун помер не відразу. Він стояв з широко розкритими очима, але в наступну мить через них теж вилізли жирні комахи.
Він справді вірив Ші Цяшеноу і повірив, що не так давно сказав йому. Коли вони матимуть своє місто, у Чжен Туна буде стільки жінок, скільки він захоче. Кілька жінок на день, кілька десятків... Він не очікував, що цей командуючий буде таким диким звіром. Він не хотів розділити з ними смак перемоги. Для нього їх життя не коштували і копійка, зовсім як життя тих людей на станції, яких він знищив!
- Він остаточно втратив людське обличчя! - Викрикнув Ге Мін.
Дивлячись, як офіцери падають один за одним, навіть Ге Міну стало шкода їх.
Незначна сила змушувала комах спочатку вибирати найсильніших і найбагатших магів. Ге Мін і Чжен Сяо Хоу намагалися повністю загасити подих, що б комахи не відчували.
- Бежим! Бежим!
У той момент, коли Чжен Сяо Хоу і Га Мін очікували смерті, перед ними несподівано з’явився Лін Фейлі, весь покритий виразками.
Він не встиг приховати свого дихання, але так як він уже був отруєний, Ші Цянішеу зовсім не звертав на нього уваги, і залишив його на з'їдання комах. Але перед смертю маг виявив неймовірну притьму. Він встиг схопити Гаміна і Чжен Сяо Хоу та провести їх до іншого проходу!
У той час Ші Цянішеу був повністю зосереджений на управлінні отруйними комахами і навіть не помітив втечу трьох магів.
- По цьому шляху можна вибратися. Ви двоє, витримаєте у щоб то не стало і розкажіть людям про те що сталося ... - Лін Фейлі пропихнув двох чарівників у вузький прохід, але сам з ними не пішов. Натомість він закрив прохід своїм тілом.
- Лин Фэйли! Цей чоловік настільки ослаб, що навіть не зміг потягнути його за собою.
На той час усе тіло Лін Фейлі покрилася отруйними пухирями. Його обидві руки відвалилися, а з ран витікав лише гній...
*цззс
Звідусіль заливали отруйні комахи. Вони вгризлися у тіло Лін Фейлі і почали пролазити крізь щілини всередину, не збираючись відпускати двох магів.
- Скажіть їм, що тут... - Його тіло охопило вогонь. Жаркове полум’я охопило весь вхід у печеру, спепивши всіх комах.
Побачивши, як Лін Фейлі боровся до останньої секунди, маги не могли стриматися від сліз.
- Ши Цянішеу! Я вб'ю тебе! - З гнівом прокричав Чжен Сяо Хоу. Але тепер йому не залишалося нічого іншого, як іти далі по проходу слідом за Ге Міном.
Світло вогню ставало дедалі слабшим. Обидва маги були вкрай пригнічені і не наважилися піти. Як би вони хотіли повернутися і прирізати цього покидька, але зрозуміли, що таким чином вони порушать останню волю Лін Фейлі!
......
У підземеллі постійно лунали нестерпні крики. Цим офіцерам страшенно не пощастило, їх зрадив власний командир, за яким вони йшли крізь вогонь і воду. І в обіцяному райському місці, вони померли дуже болісно. Навчання і гнів. Навіть демон не зміг би розвіяти цю атмосферу!
У свої останні хвилини вони чітко бачили чоловіка, який не виявив до них ані краплі жалю. Усе, що займало його розум, це спостереження за тим, як родючий ґрунт наповнюється енергією!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku