Глава 1212: Пощовій станцію знищено?
- Що вони роблять? Летять на смерть? - Поцікавився Чжен Сяо Хоу.
- Начебто це їх обряд. Магічні коники пилної бурі збираються тут і проводять обряд спалення, - відповів Лін Фейлі.
- Що ще за чортів ритуал?
Під час розмови маги спостерігали дивну картину: коника злітали на вогняну гору, їхні теля і крила не звикли до високих жарів вогню.
Вогонь розповзався серед нальотних коників пилової бурі, перетворюючи їх у злиту.
Невдовзі полум’я вогняної гори, наче дощ, почало спускатися краплиною за каплею і запалювати темне небо пустелі.
Полум’я Огненої гори розмальовувалося смертю коників, і це дивно було спостерігати за тим, як натовп добровільно влетів у вогонь.
- Це і є їхній обряд? Кожен з них кидається у вогонь? – запитала Цзян Шаосію.
Ця дивна дія тривала більше години. Кількість магічних коників була вражаюча, а гора вогню продовжувала спалювати їх без залишку.
Зола, яка застелялася небо, падало по повітряу.
Коли вогонь зник, маги наважилися наблизитися до гори. Лін Фейлі йшов попереду, ведучи всіх вздовж звивистих гір до вершини. Настала глибока ніч і вогонь гори поступово погас.
- Я теж не знаю, з яких пір так навелися, що коники пилової бурі щоночі прилітають сюди і виконують самознищення. Вони влітають у цей вогонь без страху, я не бачив, щоб хоч один коник опирався цьому ритуалу, - сказав Лін Фейлі.
- Ти сказав, що щоночі вони тут вчиняють самогубство. Але якщо щоночі стільки коників згорає, то чи ж це не означає, що їх скоро зовсім не залишиться у цій пустелі? – запитала Цзян Шаосію.
- Вогняна гора не завжди палає вогнем, я навіть не знаю, яким закономірностям вона підкоряється. Але як тільки з'являється вогонь на горі, так коники відразу ж прилітають, - сказав Лін Фейлі
- Дуже дивно!
- Хм... Це дійсно дивно. Магічні коники пилної бурі — це велике лихо для західних районів. Вони залишають ці землі неплідними. Може, коли їх кількість перевищує норму вони прилітають сюди і здійснюють самогубство? Було б добре, якби так! - сказав Чжен Тун.
- Верно. Чим більше згорять, тим менше проблем.
- Боюся, що все не так просто.
Доійшовши до вогняної гори, деякі чарівники відчували нестерпне тепло, наче вони ходили гарячою кухонною плитою.
Чим далі вони йшли, тим гарячішими ставали. Невдовзі лише маги елементів вогню могли продовжити шлях.
- Мо Фань, ми не можемо продовжити шлях, занадто високі температури, - сказав Чжен Сяо Хоу, обливаючись потім.
Музяо, Цзіян Шаосюй та Лінн також виснажувались від спеки. Вони не витримали такої температури. Якщо продовжуватиметься, вони втратять свідомість від обезводнення.
- Тоді ви повертайтеся на поштову станцію і відпочивайте, а я продовжу шлях один, - відповів Мо Фань.
Лін Фейлі був також магом елементів вогню. Він сказав Мо Фаню, що тут можна дістатися до вершини Огненої гори. Там можна буде побачити священні землі вогню.
......... .....--... ... .......
Мо Фань залишив команду, інші тільки і могли повернутися назад.
Тун Лі все ще цікавився тим, що сталося з його сестрою, він не втримався і запитав: « Фейлі, у останньому листі сестричка сказала, ніби вона та її патрульна група знайшла якийсь рудник. Вони охороняли те місце. Ти знаєш, що ще за копальня? Я хочу знайти цю шахту, можливо там і лежать її кістки."
Лін Фейлі вагався, ніби він навіть не хотів згадувати слово « товариш » на обличчі його з'явилася ворожнеча.
- Всі ці роки я не міг заспокоїтися, Фейлі, скажи мені місце в якому вона лежить. Навіть якщо це просто порох, я поверну її на батьківщину, - сказав Тун Лі.
- Лін Фейлі, ти справді не пам'ятаєш його молодшу сестричку? - м'яко запитала Цзян Шаосію.
Лін Фейлі довго мовчав, а потім відповів: « Я відведу тебе, але тільки тебе одного".
- Добре, дякую велике! Якщо я знайду залишки своєї сестрички, то зможу відправити їх батькам! - Збуджено сказав Тун Лі.
- Ты... Ты... Ходімо зі мною, раптово Лін Фейлі вказав на Сяо Хоу.
- Ідіть удвох за залишками, мене то навіщо тягти? - Чжен Сяо Хоу не розумів, що відбувається.
- Я вірю тільки тобі, - відповів Лін Фейлі.
- Тун Лі не нашкодить тобі, – безпорадно сказав Чжен Сяу.
- Сяо Хоу, йди з ним. Лін Фейлі жив тут дуже довго один, бік про боці з монстрами. Він тепер до всього чутливий і скрізь бачить ворожі наміри, - сказала Цзян Шаошуй.
- Ладно.
...... ........--... ... .......
Решта вже повернулися на поштову станцію, готуючись продовжити дорогу. А Чжан Сяо Хоу, Лін Фейлі та Тун Лі вирушили до чорної піщаної гори, де Сіо Гоу знайшов Лине Фаолі.
Троє магів швидко прибули до печери, де жили Лін Фейлі.
- Ми вже прийшли? - На обличчі Чжен Сяо Хоу вплинуло непорозуміння
Лін Фейлі підійшов до печери і штовхнув камінь, який закривав вхід у неї.
Усередині було дуже темно і Чжен Сяо Хоу відчув, що всередині печери знаходиться зовсім інший незрозумілий світ.
Троє магів вступили у темряву печери, але Лін Фейл був добре знайомий з нею, очі його почали випромінювати світло.
Від печери вони йшли близько півгодини і дійшли до темних ущелин, оточених скелями.
Навколо були чорні скелі. Пісок майже не долетів сюди, здавалося, що це ущелина було абсолютно іншим, окремим від пустелі, світом.
- Вона там... - Фейлі вказав на купу роздроблених каменів.
Очі Тун Лі стали червоними. Через стільки років переживань, його душа нарешті заспокоїться.
- Можна мені забрати її з собою? - Тун Лі запитав.
- Можна.
Тун Лі розгріб каміння, знайшовши всередині маленький скелетик. Він обережно викинув кожну кісточку, поклавши її в пакет.
- Туф Лі? Звідки ти родом? Там є такий звичай повертати додому порох? Якщо ти заради звичаю пішов з нами в це небезпечне місце, можна сказати, що ти високоморальна людина, - сказав Чжен Сяо Хоу.
- Моя сім'я вірить, що коли хтось помер далеко від дому, душа його не заспокоїться. Командувач Чжан, ми вже давно не приносили жертви предкам, бо кожного разу я думав про те, що спочатку треба повернути її залишки, а потім уже поклонятися своїм прабатькам. Тоді вона обов’язково буде спокійною. На жаль, я не зможу продовжувати з вами шлях, - сказав Тун Лі
- Чому ти так поспішаєш? — запитав Чжен Сяо Хоу.
- Ми віримо, що рештки повинні бути повернені на батьківщину. Я не знаю, чи зможу я повернутися назад, але її ні в якому випадку не можна кидати у цьому місці, - сказав Тун Лі.
- Мисливці ще не планують повертатися.
- Вони вже зробили мітки на карті для повернення назад, за цими мітками я і повернуся. Найважче місце для подорожі — це піщана ріка. Але ж я чарівник елемент вітру, якщо не провалюся в пісок, то повернуся у безпеці. Я ні на що і не сподівався, не думав, що зустрінемо Фейлі. Дякую тобі, брате Фейлі! - Сказав Тун Лі.
- Всі ці роки я розмовляв з нею. Забери її додому, я теж хочу щоб вона повернулася - сказав Лін Фейлі.
Лін Фейлі був такий самотній, що спілкувався з залишками дівчини. Тільки Чжан Сяо Хоу не міг зрозуміти одного — чому ж він не повернувся до міста? Що його тримає тут?
...... ........--... ... .......
Тун Лі пішов, Сяо Хоу дивився на його вихідний силует. Він зробив такий ризикований шлях лише для того, щоб повернути залишки своєї сестри на рідній землі. Це був вчинок справжнього чоловіка.
- Звідки прибув командуючий Чжан? - Бойко запитав Лін Фейлі.
- Я з Боу, південного міста.
- Як же ти опинився тут, на заході? - запитав Лін Фейлі.
- Приїхав досвід набратись, а ти чому тут? - Сяо Хоу просив.
- Мені наказали охороняти це місце, - відповів Лін Фейлі
- Це був військовий наказ? — запитав шарашенний Чжен Сяо Хоу
Лін Фейлі кивав головою.
- Ти мало не забув самого себе. Навіщо ж виконував цей наказ? Людина, яка підписала його, вже напевно не живе на цьому світі, - сказав Чжен Сяо Хоу.
- Він уже помер. Я теж повинен був померти тут, але ... - на цьому фразі Лін Фейлі затих, окинувши поглядом широку печеру.
- Навіщо ти тут переховувався? Спеціально? - запитав Сяо Хоу.
- Так, я ще живий, а дещо вже знищено.
- Знищено? - Він запитав: "Яо Хоу", не розуміючи, про що мова.
- Ти справді думаєш, що поштова станція в оазисі поглинена піском? — запитав Лин Фейлі.
- Хіба не так?
Лін Фейлі розсміявся, його очі наповнилися ненавистю.
- Що тут сталося? - Чжен Сяо Хоу поставив питання, відчувши неправильне.
Лін Фейлі похитав головою, нічого не відповівши.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku