Розділ 1188. Я прийшла за тобою.
Краплі дощу знову почали падати з неба на землю. У повітрі пелюшки почали опадати від вологи.
Перебуваючи в обсерваторії, Ідіша з крижаними очима дивилася вниз. Вона була схожа на бездушного привида, у якого навіть немає дихання.
Ніхто з послідовників не дивився на неї, погляди людей були спрямовані в сторону цієї дівчини. Вони всі урочисто вітали її, і це означало, що весь план Ідіші з тріском провалився. Вона не тільки не змогла усунути всіх найсвятіших, але й не отримала священного духу Парфенона.
Святий дух Парфенона прийняв цю дівчину і тепер, протягом наступних десяти років він не прийме жодного іншого господаря. У Ідиші не було стільки часу!
.......
Біля підніжжя святої гори Дюранк переховувався за кам’янистим узвишшям. Залишившись без підтримки, він з жалюгідним виглядом ховався у розмові.
Безсумнівно, він зловживав своїми обов’язками в зборі. У найближчий час сюди напевно з'явиться один із суддів, щоб висунути йому звинувачення. Якби не захист Ідіши, він би так довго не зміг протриматися у владі.
Але чи зможе вона захистити його зараз?
Нарешті святий дух Парфенона пробудився. Дівчина, яку вони видали за Салан і засудили на смерть, стала воскрешою феєю й отримала схвалення святого духу. Усе це, безсумнівно, є смертельним ударом для їхнього плану. Мабуть, вони навіть не матимуть нагоди почати життя з чистого аркуша.
З якими запитаннями поставить весь Парфенон?
- Старший суддя, нам краще пошвидше забратися звідси. Ідіша напевно скаже, що нічого не знала, але у нас немає іншого виходу - вимовив особистий охоронець Дюранка.
Дюранк трохи заохотився, маг був правий. Вони не можуть просто сидіти і чекати на свою смерть. Ідіша, заради власної безпеки ніколи не визнає, що це був її план. Втеча - це єдиний і кращий вихід!
За допомогою моменту, коли люди схилили коліна, Дюранк покинув священну гору і втік у напрямку Середземного моря.
У нього ще є деякі зв'язки. Він був упевнений, що зможе сховатися і перечекати, поки все це не втихне. Не важливо скільки мине часу, він все одно підніметься назад.
Віддаляючись від міста, Дюранк і його охоронець могли бачити вдалині води Середземного моря. На святій горі і в усьому місті люди ще не відступили. У такому хаосі ніхто не звертав на них уваги.
Відчувши подих морського вітру, Дюранк випадково оглянувся на Афіни і святу гору.
- Ваше вишукане, нам потрібно поквапитися, - наполягав охоронець.
- Я не здамся. Ще трохи і вся свята гора була б під моїм контролем. Я б керував не тільки Афінським Акрополем, але й усією Європою! Замість цього змушений утікати, як побитий собака! - Зловісно сказав Дюку.
Усе йшло точно за їхнім планом, і коли темний священний суд приступив до своєї справи, Дюранк уже почав відчувати смак перемоги. Вони вже усунули Вентая за допомогою священного суду. Ніхто не міг припустити, що наймогутніший і найпотужніший темний святий суд може зазнати поразки від рук студента.
Звідки взявся цей Мо Фань? Чому він має таку неймовірну силу? Які здібності дозволили йому вирвати з лап грецького бога смерті цю дівчину?
- Так, але все обернулося ось так. Якщо ви і правда не хочете тікати, у мене є ідея, - сказав маг.
- У тебе є ідея? Яка ще ідея! - Дюк на секунду застиг, пильно дивлячись на мага, який служив йому вже понад сорок років.
Цей маг давно був близький йому. Він не був надто кмітливим, але завжди досконало виконував усі накази. Дюранк був глибоко переконаний, що цей дурень має хорошу ідею в ситуації, коли сам Дюк не знає, як діяти.
Маг з таємничим і загадковим видом наблизився до Дюранка.
Дюранк був у нетерпінні. Невже в його голові з’явилася хороша ідея?
Коли Дюранк підійшов, у руці охоронця раптом з’явився крижаний шип і він встромив його прямо до серця свого пана!
Дюк не встиг нічого зробити. Інші його підлеглі давно втекли, вони розуміли, що Дюранк опинився у безвиході. І тільки цей маг до останнього був відданий йому і втік разом з ним, тому Дюранк поклав на нього великі надії.
Цей маг завжди виконував його накази і пройшов вогонь та воду заради Дюранка. Але тепер його погляд пройнявся ненавистю і огидою. Як він довго ховав ці почуття глибоко, але коли встромив крижаний шип у Дюранка, то відразу перетворювався!
Через те, що шип був повністю з льоду, Дюранк помер далеко не відразу. Крижаний холод почав поширюватися від серця до всього тіла.
Дюранк здивовано дивився на охоронця. Він так і не зрозумів, чому маг так зробив.
*та! та! Та!
Роздався стукіт каблуків про кам'янисту поверхню. Дюранк весь згорбився і спостерігав боковим зору за наближенням тонких ніжок на високі підбори, поки вони не опинилися прямо перед ним ...
Дюранк повільно підняв голову і побачив гострий підборіддя та пару байдужих очей.
- Я ж сказала, що прийшла сюди за двома речами. Другий - забрати твоє життя. Невже ти забув? - Розпочався презирливий сміх.
Дюк подивився на жінку перед собою. Цього разу на ній не було капелюхів і вуали, що закриває обличчя. Він міг чітко розглянути її риси.
- Це... Це ти! - Дюк побілів від страху. Через різкий переляк, він відчув як життєві сили ще швидше залишають його тіло.
- Не варто так сильно прив'язуватися до цього світу. Я вже відправила твою сім'ю у потойбічний світ, вони чекають на тебе. Нікого не залишила, навіть твого покидька - повільно сказала жінка.
Почувши це, Дюранк кинувся на жінку.
Вона навіть не відступила, і Дюранк впав на півкулю. Він лежав прямо біля її ніг, не знайшовши в собі сили піднятися знову.
Дюранк був повністю розгромлений, спітніли зі сльозами. Ніхто у світі не знав, що він має позашлюбного сина. Дюранк не любив своїх дочок, вважаючи, що вони не успадкували його розуму і здатності. І тільки позашлюбний син дав йому відчути все життя. Він навіть почав прокладати йому дорогу, сподіваючись, що син піде його слідами...
Дюранк навіть думав, що коли він сам зазнає поразки, то його син продовжить свою справу і досягне кращих успіхів. Але, почувши від Салана про свого сина, душа Дюранка ніби померла разом з ним і перетворилася на ходячий труп.
- Ши Цінхуа, Айцзендере, ти Дюранк, я можу поставити ім'я Ідіши в кінець списку, - тихо сказала жінка, ніби розмовляла сама з собою.
Дюранка вже можна вважати небіжчиком. Холод повільно забирав його життя. Він лежав на безлюдному узбережжі, в багнюці з голови до ніг і з гримасою мук та відчаю на обличчі...
Його мертве тіло поступово роз’їдає морський вітер і висушує палюче сонце. Тут буває дуже мало людей, і до того часу, як хтось знайде його труп, вони подумають, що це рештки одного з біженців. Можливо вони скинуть його тіло в море, а може бути так і залишать розкладатися під сонцем...
Дюранк завжди думав, що його смерть буде величною, а похорон відбудеться в соборі, як це роблять для голів держав. Діти в білому одязі співатимуть пісні, наче ангели. Його рідні та друзі одягнуть розкішний траурний одяг і подякують йому за все, що він зробив для них. Багато чиновників та керівників різних організацій віддадуть йому честь, урочисто опустивши прапор!
Це було зовсім не схоже на його фантазії. Втеча, вина, жорстока смерть, розкладання і гнилня. Смерть всієї його сім’ї!
- Ти так важко трудився всі ці роки, - Салан глянула на охоронця з закривавленими руками.
- Пані, після того як ці люди зжили його зі світла, я жив тільки заради цього моменту, - відповів маг.
- Які тепер у тебе плани? Якщо їх немає, можеш слідувати за мною.
- Вибачте, але я не можу. Ваша помста була занадто жорстокою. Він навіть не думав, що ви зробите так... Стільки невинних... - Чесно відповів маг.
- Єдине, про що я просила його, це щоб він залишився живий, - відповіла Салан.
- Чому та дівчина змогла розбудити камінь кардинала? Невже вона... - Замислився маг.
Після вбивства Дюранка з очей мага зникла вся злоба. А коли він поставив це запитання, в його голосі з'явилася надія...
- Якщо ти хочеш йти за нею, то йди. Але одного дня може статися день, коли ми опиняємося по - різному. І тоді я не зроблю для тебе поблажливості, - байдуже сказала Салан.
- Ви маєте рацію, вона зовсім не схожа на вас. Коли вона чинила опір темному святому суду, я побачив тінь свого господаря з того часу. Це велика удача, - здавалося маг був абсолютно спокійний і задоволений.
Він знав, наскільки жорстока і безумна жінка перед ним. На щастя, їхня донька не мала нічого спільного з нею. Вона була чистою і не зіпсованою, як сонячне сяйво, і в ній не було ні краплі зла й темряви.
- Саме тому багато років тому я перервала з нею всі споріднені відносини.
- Ви відмовилися від неї?
- Так. Вона могла плакати весь день над маленькою бабкою. Вона була привітною і щирою з кожним. Усе це викликало в мене огиду. Я завжди думала про те, яка вона дурна.
- Будь ласка, не кажіть так. Вона найрозумніша людина у світі.
- Я попереджала його. Скільки б він не врятував людей, після його смерті я вб'ю ще більше. Але він все одно вибрав смерть ... Він повірив цим лицемірним добродійкам і не вірив мені, вважаючи мене злою. Хіба це не дурниця?
- Ви мстієте йому?
- Всі хто вибрав чорний камінь вже мертві в моїх очах. Але найбільше я ненавиджу його самого.
- Пані, це останній раз, коли я вас так називаю. З цього дня, якщо ми зустрінемося знову я зроблю все щоб забрати ваше життя.
- Тобі це сподобається.
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku