Розділ 1171: ***
- Відступайте, ви всі! - Майже жива матуся кричала на семи лицарів золотого сонця.
Рицарі слухалися наказу матусі, не наважуючись нанести удар божевільним Салан.
- Ха-ха-хо, Памиша, а ти егоїстична тварюка! - Салан раптово шалено засміялася.
Для чорної церкви одним кардиналом більше, одного менше — це не проблема. Парфенон не міг втратити матусі. Фея ще не була вибрана, і якщо мати помре, то в Парфеноні почнуться заворушення!
Салан була самодетонуючим бомбом. Вона все одно загинула разом з високопоставленими особами Парфенона. Побачивши, що Салан готова змінити своє життя на маштабах, інші судді та службовці Парфенона не наважувалися наближатися до неї.
Вони тільки могли стояти на своєму віддалі й мати сором.
Але навіть вони не могли уявити, що на святій горі Парфенона раптово з’явиться кардинал чорної церкви, який запланував свій. Ця Салан і правда була страшнішою, ніж про неї розповідали. Навіть найвищий первосвященик сьогодні не робив такого!
- Дюранк, за твої гріхи ти заслуговуєш звання кардинала чорної церкви. Ти розіграв тут гарну драму, але чи не думаєш ти, що можеш бути знищений кимось іншим? - Салан попрямувала до Дюранку.
Дюранк втупився на неї, він був дуже схвильований.
- Твій отрута не може мене заразити, - Дюк виглядав дуже самовпевнено, він не боявся Салан. Але Салан вже забрала життя матусі і кількох судових осіб, тепер ніхто не наважився ризикувати.
- Ти вже давно виношував план вбити ту дівчину, яку охороняє один небезпечний хлопчина. Але мені не треба втручатися, ти вже мертвий, - сказала Салан.
Селан, сказавши це, попрямувала на вежу на вершині гори.
Навіть найсильніші чарівники не наважувалися перешкодити шлях цьому страшному чоловікові. Її прийоми були жахливими. Навіть первосвященик чорної церкви ніколи не спричиняв таких проблем Парфенону.
- Почекай, - сказав Сун Цімін Салан.
Салан зупинилася на гірському шляху, який був зруйнований до невпізнання.
У цей момент всі люди, які були на горі тільки й мріяли втекти від цієї небезпечної людини. Якщо вона й правда дійде до такого ступеня божевілля, що загине разом з усіма, то нікому навіть буде їх усіх поховати.
- То справа минулих років, чому ж стара ненависть ти вилила на тих, ні в чому невинних людей? Скільки людей померло в місті Бо, а потім і у Сіані? Якби Вентай знав, що ти вибереш такий шлях, він би не зміг спокійно піти у потойбічний світ! - Сказав Сан Цімін силуету Салан.
- Чорне і біле, я зробила неправильний вибір, але це мій вибір! Він лежить у горах і вже звідти не повернеться. А я виріжу все його місто! - Ніждудна сказала Салан.
- Тільки за те, щоб покарати його одного ти готова знищити мешканців всього міста?
- Так, і це тільки початок, - сказала Салан.
Сун Цімін стояв там, його очі поступово наповнилися холодом.
Зараз він стояв приблизно за сто метрів від Салан. Салан весь час несподівано з'являється і зникає. Але найгірше те, що цього разу вона вперше показала людям своє справжнє обличчя. Тепер був найвідповідніший момент для неї, щоб здійснити свої диявольські наміри. Сан Цімін не міг спокійно дивитися на те, як Салан створює катастрофу в будь-якому місці, де вона з'являється, йде просто так. І це всі були погані наслідки, народжені Священним судом...
Салан продовжувала йти гірською дорогою, силует її поступово віддалявся, а Сун Цімін так і не зробив.
Вбити Салан було в його силах, але Сан Цімін не зробив цього... У старого чоловіка раптом пропала сміливість.
Чим старшими ставали люди, тим більше вони розмірковували над своїми вчинками і менш відважно поводились. Сун Цімін дивився на Мо Фаня поруч з тотем змієм і хотів би зараз бути ним. У такому разі він би прикінчив Салан, не задумуючись!
Поки Сун Цімін стояв у нерішучості, Салан вже відійшла на пристойну відстань. Отрута чорної крові також поступово послаблювалася після того, як вона йшла.
Коли Сун Цімін повернувся до Рейни, вона зрозуміла, що вже втратила свідомість. Я не знала, чи виживе вона.
Але матусі Памише вже вдалося взяти під контроль отрута, її служниця хотіла погнати Салан, але мати зупинила її і наказала освіченої перевірити Храм феї та вивести всіх підозрілих осіб на чисту воду!
Одним поясненням того, що Салан поводилась так наглухливо, було те, як храм був забитий чорною церквою. Та служниця, яка розрубала тіло Ідіши на 8 частин, вже вчинила самогубство. Але потрібно було знайти того, хто допоміг це зробити!
- Матушка, якщо Салан самолично з'явилася перед нами, це означає, що Е Сін Ся невинні. Я думаю, що потрібно прибрати заборону і відпустити Мо Фаня та Сін Ся, - відразу ж сказав Сун Цімін матусю, побачивши, як вона була в нормальному стані.
- Те, що Ен Сінь Ся вбила Пана це факт. Скажімо, вона не Салан, але злочин було вчинено. Мо Фань наробив справ у Парфеноні - він бунтар! Які є підстави для помилування? - Раптом Мірола закричала.
Обличчя матушки помрочело.
Сьогодні вони вже втратили свою гідність, Салан мало не забрала їх життя, після цього вони не наважилися ризикувати. Але Мо Фань, І Сін Ся і навіть той великий тотемний змій. Хіба Парфенон не повинен їх пощадити?
- Хм... А чи не здається вам, що коли Мо Фан збунтувався, то дав Салан чудову можливість увійти на священну гору. Можливо, Мо Фань вже давно був у зговорі з Салан і за такий злочин пощади не буде! - сказав Дюк.
Почувши слова Дюранка, Сун Цімін був розлючений!
Та ці люди сором втратили! До якої міри неуцтво досяг Парфенон і Священний суд? Хіба ж вони не розуміють, що поява Салан пов’язана з тим, чого безпідставно засудили Син Ся, назвавши її Салан?
Е Сінь Ся не Салан, а це означало, що вона зовсім не мала наміру вбивати найсвятішу Панісу. Тут прихована велика таємниця. Невже Парфенон і Священний суд не будуть розбиратися в цьому?
- Старик Сун, немає потреби. Священний суд вже прийняв рішення, ту дівчину більше не врятувати, - сказала слабка Рейна Сун Ціміну.
- Що значить, не врятувати?
- Дюранк виконує наказ Темного святого суду, палачі зовсім не маги священного Суду, - сказала Рейна.
Як тільки Сун Цімін почув ці слова, його вираз обличчя відразу змінилося. Він підняв голову і витріщився на того змія, який прорвав заборону святої гори та Мо Фаня, що в будь - якому разі хотів врятувати Сін Ся!
...... ........ ... .......--...
- Дюку, ти здурів? - Сон Цімін раптово розлютився так, що вже не міг контролювати себе. Він закричав, а його тіло, світившись, з'явилося перед Дюранком.
Його погляд на цен Ціміна сповнився ненавистю та злобою, і він хотів вбивати. Його потужні духовні сили відразу заповнили простір перед Дюранком. Магі з Священного Суду, що знаходяться біля Дюранка, не витримали такої сили, вони відразу ж втратили свідомість.
Дюранк постійно дивився на Сун Ціміна, тіло його також наповнювалося могутньою енергією. Один з них був старим суддею суду, другий — головним суддяом, який мав велику владу. Зіткнувшись один з одним, вони створили таку могутню силу, що навіть чарівник високого рівня був змушений відступити.
В один момент навколо них двох в радіусі 100 метрів не виявилося жодна людина. Двоє найсильніших магів ще не використовували магії, але навколо них вже закинулася буря.
- Вона – Салан. Що тут такого, що я підключив Темний святий суд? А ти вже не суддя, у тебе немає повноважень просити про моє рішення! - Дюранк наполягав на своєму.
- Дівчисько невинна! А ти зловживаєш службовим становищем!
- Я не єдиний, хто скинув чорний камінь. Сан Цімін, ти так і не навчився аналізувати. Вентай помер, зрештою, невже я єдина причина? Вентай був таким яскравим, навіть Ідіша не могла стояти на ногах через нього. У таких людей лише одна дорога — смерть! - Незважаючи на те, що Дюк Сун Ціміну сказав.
- А І Син Ся? - гнівно закричав Сан Цімін.
Недалеко стояли службовці священного суду, а сила двох людей їх жахала і навіть не наважувалась підходити до них.
- Якщо ти знаєш позицію Салан, то невже ти так і не здогадався, хто ця дівчинка? Сун Цімін, ти програв. У тобі немає цього міцного залізного характеру. Ідіша була нашим лідером і тільки вона змогла б знищити прихистку темних сил, щоб зробити Священний суд більш визначним! - На обличчі Дюка була написана жалість.
- А... так це... Це ваш хитрий план! - Дивлячись на самовдоволений вигляд Дюранка, Сун Цімін з жахом зрозумів, що тут переховувався змови.
У цей момент, коли Сун Цімін все зрозумів, йому здавалося, що він просто сниться кошмарний сон.
...... ........--... ... .......
Храм феї
Крита галерея мала фіолетові кристали. Азалія, яка була в темному — зеленій спідниці, рухалась у напрямку кінця галереї.
Кінець галереї був святим. Там стояв синій труни, по формі він виглядав як лист. Дуже граційна жінка лежала в труні, прикрашеній коштовностями.
Азалія прийшла до гробу, заступника головного лицаря храму, побачивши її, вагався.
Азалія глянула на труну і побачила, що тіло жінки було цілісним.
Цей лицар, охоронець і не знав відповіді на свої запитання, почав активно відступати до труни.
Азалія наблизилася, побачивши в труні сліди крові, вона поспішала.
На тілі Ідіші і правда були сліди від розрізів, але вони повільно заростали!
Тіло Ідіші, яке було розрубано на 8 частин, саме зібрався!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku