Глава 1094: Ніті павутини
Зберігайте мовчання, Мо Фань крокував від цього місця все швидше.
Хто його знає, може це щось переслідує їх по п'ятах або ж зверху на них може звалитися отруйна печатка, а може - все там отруєно!
Відійшовши від цього зловісного місця досить далеко, Мо Фань почувався дуже пригніченим.
У результаті, сталася біда: команда, яка дісталася туди до них, вся загинула, їхні тіла були підвішені нагорі, а їхня кров досі капає звідти!
- Куди ми рухаємося? - Через деякий час Мо Фань запитав товстака.
Тоні повернувся, по його обличчю струмками стікав холодний піт, а очі були повні жаху.
Побачивши його у такому вигляді, Мо Фан попросив Ірен випустити трохи світла навколо нього.
Ірен світила, і перед їхніми очима з’явилася висока скеляста стіна, в передній частині якої був ставок, у центрі якого здіймався величезний камінь!
У Мо Фаня мурашки побігли по тілу.
- Ідіот, куди ти нас завів! - кричав Мо Фань.
- Я....я ... Здається, збився з дороги і повів вас не по тій дорозі. Тут є сім виходів, і я думав, що потрібно йти саме цим, але помилився, ми не повинні були повертатися сюди! - Пилок Тоні сів на землю з загубленим видом.
- Повертаємося! - Змовив Мо Фань.
Вони повернулися назад, до виходу з пучини семи драконів. Вони рухалися згідно з тим, що залишали до цього в надії вийти на південний схил — тільки так вони могли вибратися з отруйної озерної долини!
Цього разу попереду йшов Мо Фань, який рухався за своїми власними спогадами. Він з самого початку не довіряв цьому товстяку Тоні повністю, тому по дорозі все одно все добре запам'ятовував, через цю причину вихід із пучини не повинен стати проблемним.
Вони йшли досить довго, і коли знову світили довкола, то побачили кров, яка капала зверху — у чотирьох чарівників душі пішли в п’ятки!
- Мы... Ми повернулися в це ж місце! - Ірен не могла повірити своїм очам.
- Ходімо, ми повинні йти, тільки так можна знайти вихід звідси! - Сказав Тоні, - а навіть якщо не вийдемо, то ми не повинні залишатися в цьому диявольському місці!
Зверху все ще продовжували висіти тіла Келлі та інших, і ця картина ставала дедалі жахливішою!
Мо Фань підняв голову наверх. Він не хотів битися з тим, що було в цьому місці, але він прекрасно розумів, наскільки постійно бігти звідси теж немає сенсу. З самого початку вони продовжують повертатися сюди....
- Ірен, піднімай своє світло поступово вгору, тільки нешвидко, - звернувся Мо Фань до дівчини.
Ірен все ще була збентежена, але коли закусила губу і поступово освітлювала верхню частину цього чорного каменю...
Помаранчеве світло повільно розрізав темряву на підвісні тіла загиблих студентів. Тіла їх уже були досить сильно виснажені.
Важко повірити, що студенти, які ще зовсім недавно були живі, перетворилися на це.
Виблискували ще вище, і за підвішеними тілами можна було побачити нитки шовку, які нагадували мереживо.
Ще вище ці нитки ставали ще щільнішими і частнішими... Але що ще більше вразило магів, так це те, що там було багато трупів!
Всі ці трупи були схожі на мумії, що висять тут вже чортів років!
- Їх... їх розділяють тут? - Сказав Тоні, скрипаючи від страху зубами.
Мо Фань нічого не сказав, він знав, що цей монстр знаходиться на самому верху серед своєї павутини!
- Там щось рухається! - Ирэн тихо вимовила.
Мо Фань подивився туди і побачив істоту з безліччю ніг, яка нагадувала павука. Ціми своїми кінцівками монстр тримав нитки павутини, цих ниток було так багато, що здавалося, ніби він може пересуватися по повітряу!
Цей монстр почав спускатися!
У нього була маленька голова, тулуб розміром з людське і довгий зміяподібний хвіст.
Корпус був вкритий отруйною лускою — цей монстр став більш подібним до сумішшю людини, змії, павука і дракона! У Ірен від побаченого волосся на голові встали дибки!
- Там... Там є ще один! - Тоні показав щось пальцем.
Ці істоти не бачилися очі, але було зрозуміло, що це дуже зловісний тип монстрів.
- Кто.. Кто... Хто-небудь дізнається цих істот? - запитав Тоні.
Ірен і Мун Сюе не стикалися з такими тварями, але читали в книжках про монстрів із подібними характеристиками.
Ці істоти могли вбити цілу команду магів!
- Мо Фань, наших сил недостатньо, щоб тягатися з ними, я повинна використовувати свій убивчий крижаний цибуля... - сказала Му Нін Сюе.
Мо Фань, згідно кивнув головою.
Один необережний рух - і ці монстри відразу почнуть атакувати! Навіть з льодовою цибулею Му Нін Сюе вони, можливо, не зможуть здолати їх!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku