Розділ 1033. Беркут три вірші.
Вершина найвищої гори Тірана завжди оповита шаром чорних хмар, які іноді опускаються ще нижче.
Грозові блискавки почали формуватися між вершиною гори і шаром чорних хмар. Але найцікавішим є те, що духовне насіння елемента грози було в одній з щілин на середині гори.
Саме тому багато мисливців, які приходили сюди шукати духовне насіння, залишилися без нічого. Усі дивилися лише на блискавки, які виходять з щільного шару хмар біля вершини і вважали, що енергія грому знаходиться саме на вершині. Ніхто з них не здогадався, що на середині схилу блискавки утворили грозове поле.
- Тобі хіба не потрібно завершити свої справи? — запитав Мо Фань.
- Спершу допоможу тобі дістати насіння. Можливо нам знадобиться вся наша сила, - відповів дівчина.
Доійшовши до середини схилу, Мо Фань побачив, що ця гірська порода була наче розрубана велетенським небесним сокирою. Розщеплення було дуже вузькою і довгою.
Ну звичайно, це зробила блискавка!
Внутрішній простір розколини огорнув блискавку, а м’яке сяйво витіснило також сильну магію заборони. Після спалахів блискавки чорного кольору можна було помітити ледь помітний жовтий проблиск.
Вдари грому і блискавки були чорно-фіолетового кольору. Будь-який маг елементів блискавки може визначити рівень сили удару грому та блискавиці за імпульсами елементної магії. Чим сильніші вони, тим могутніша сила блискавки.
Мо Фань відчував, що енергія цієї блискавки дуже швидко і нестабільна. У будь-який момент вона може прорватися назовні і переполошити все навколо. З такими блискавками треба бути дуже обережним. Якщо тільки потрощити її, енергія відразу вибухне у всі боки змітаючи все на своєму шляху.
- Так багато блискавих перешкод, як же ми пройдемося? - Подумав Мо Фань.
Мо Фань не може швидко доторкнутись до блискавки такої сили. Перш ніж намагатися вдосконалювати таку кількість енергії, необхідно добре визначити її можливості. Чи зможе він вистояти?
- Це не те, про що нам варто турбуватися. Хіба ти більше нічого не помітив? – запитала Азалія.
Мо Фань почав здивовано озиратися.
Здається, вже настала ніч, навколо була порожниста темрява. Тірана не височіла одна гора, а мала багато різнорозвинених гір. На хребті було багато стрімких скель, ущелин, перевалів і гірських рівнин. Через постійну присутність блискавки, рослинність в цих місцях була рідкісною.
Оглядаючи пустельні землі, Мо Фань помітив рух на вершині однієї з стрімких скель.
Придивившись, він помітив магічних птахів незвичайного кольору на камені. Це, мабуть, денних птахів і вночі вони впадають у сплячку.
- Кожне духовне насіння є джерелом величезної сили. Багато створінь хочуть отримати насіння і прискорити розвиток. Так що не думай, що ти зможеш просто прийти і забрати його, - сказала Азалія.
- Вони атакують нас, як тільки ми пройдемо в щілину? — запитав Мо Фань.
- Так, ми і так знаходимося в місці їх проживання, - відповіла дівчина.
Мо Фань використав своє нічне бачення і придивився навколо. Вона була права, і в скелях поблизу було кілька пташиних гнізд. Птахи спали так тихо, що Мо Фань навіть їх не помітив. Рівень цих істот не був низьким.
- Це беркути трьох поетів, денні хижі птахи. Вони об'єднують в собі магію трьох елементів: вітру, вогню та блискавки і можуть застосовувати різні види магії одночасно. Вони дуже сильні.
Мо Фань вже бачив таких птахів, але тільки зі слів Азалії дізнався про їхні здібності.
- Вони культивують магію елементів вітру десять років, потім ще 10 років — чарунку елементу вогню, після цього переходять до елемента блискавки. Коли вони закінчать останній третій етап, то зможуть народитися у трьох головних баркутах. Триголові беркути - найміцніші істоти рівня головнокомандуючого, - сказала Азалія.
- Тобто зараз вони на останній стадії? - Запитайте Мо Фань.
- Так. Беркути, які тільки вступили у першу стаю не дуже сильні, як істота початкового рівня ватажка зграї. Після закінчення другої стадії вони мають силу молодшого головнокомандувача. Після третьої фази вони перероджуються і перетворюються на еліту серед усіх істот, які належать головнокомандувачові, — старо пояснює Азалія.
- Еб*ть! Ти хочеш сказати, що всі ці птахи рівня головнокомандувачу? - Мо Фань судомно зітхнув.
Озираючись, він помітив принаймні дев’ять гнізд. Навіть якщо всі істоти щойно закінчили другу стадію, то вони усі рівні до рівня молодшого головнокомандуючого!
Де це видалось, щоб істоти такого рівня жили в одному місці?
Усі створіння, яких зустрічав Мо Фань, були на своїй окремій території. Він ніколи не бачив, щоб вони могли жити разом і утворити цілу отару!
- Прикінчиш їх – і насіння твоє, - посміхнулася Азалія.
- Легко сказати! Я навіть не мріяв самотужки впоратися з 8-дев'ятьма істотами рівня головнокомандуючого, - сказав Мо Фань.
Тепер Мо Фань може вбити лише одну істоту, яка є головнокомандувачем, так і то з втіленням вогняної гетерки!
Якщо покладатися на свій досвід, він напевно зможе вбити і двох істот рівня головнокомандуючого. Але якщо їх буде більше, то від Мо Фаня і мокрого місця не залишиться!
Шкода, що він вже використовував всю міжчасну субстанцію. Якби вона залишилася, він зміг би здолати всі беркутів трьох стихій!
- Якщо закликати твого чорного короля-мененосця, він напевно зможе їх побити, так? - В надії запитав Мо Фань.
- Він ще не виріс і зможе побити максимум одного беркута, — відповіла дівчина.
- Я можу вбити одного, мою контрактну істоту - ще одну, і іншого вб'є твій вершник. А решта шесть? - сказав Мо Фань.
- Залиш їх тому чуваку, Азалія дивилася на іншу гору, її очі виблискували, як зіркам.
- Кому-кому? - Мо Фань подивився туди ж, але нічого не помітив.
Приблизно за три кілометри від них виднілася вершина гори. У хлопця був добрий зір, але як він ні намагався, не зміг побачити жодна істота.
- Ну ось же, гора прямо перед тобою. - Азалія передала магу чорний камінь.
Мо Фань взяв його і придивився.
О боги! Хіба цей не той самий чорний камінь, який був у музеї? Звідки він?
- Де ти взяла це? — запитав Мо Фань.
- Украла, — відповіла Азалія.
.... - Мо Фань мовчав. Украла, так і ще так просто зізнається в цьому!
- Так сигнал тривоги спрацював через тебе? Навіщо ти його вкрала? - Мо Фань не міг зрозуміти, що відбувається.
Ще в Венеції, Мо Фань особисто розтрощував Азалії, що за її статусом і багатством не слід робити такі речі. Хто ж знав, що вона і правда украде камінь!
- Я його підмінила. Це давній камінь з гори Парфенона. Іскри відразу пізнає, що в ньому дихає. Держи камінь, і воно точно піде за тобою, — сказала Азалія.
- Я не розумію, що ти маєш на увазі... - Мо Фань дивувався.
- Йди вже! Чи, може, тобі не потрібно духовного насіння? - сказала дівчина.
.......
Мо Фань зовсім заплутався. Він не розумів, чому їй довелося красти цей камінь і як він тут знадобиться. Тож Азалія з самого початку планувала прийти сюди, чи вона наперед припустила, що Мо Фань теж буде тут?
Ні, не може. Він сказав їй про насіння, тільки коли вони їли піцу.
Роздумуючи про це, Мо Фань підійшов до гори Азалія.
Та тут зовсім нічого немає, навіщо вона сказала йому йти сюди?
- Гей, є хто? - Стоячи біля підніжжя гори, прокричав Мо Фань.
Його голоси розносилися по околиці, тільки віддалені прокоти грому були йому відповіддю.
- У мене є ось це! - Ще раз заорал Мо Фань і підняв камінь вище.
У чорному камені було ясно відчувається магічне дихання. Ніби особливий запах, який не розсіявся протягом багатьох років.
Відгомін дихання поширювався довкола, і тут на горі загорілися два величезних очі!
Це були не очі якоїсь істоти на горі, а очі самої гори! Величезні очі витріщилися на Мо Фаня, ніби бачили його наскрізь.
У Мо Фаня мало серце не зупинилося від страху!
- Блядь!
Мо Фаня пробив холодний піт.
Звичайно, він нічого не помітив, гора і є істота, про яку говорила Азалія!
Гора почала рухатися і розпрямляти тіло. Мо Фань побачив дві міцні великі руки і два ноги, подібні до стовбурів гігантських дерев. Колір тіла поступово змінювався і став серебристо-серим, через який пробивалося м'яке золото. У місячному світлі це виглядало просто приголомшливо!
Гірський титан!
У цю секунду Мо Фаня осеніло, як велетень міг швидко втекти серед гір. Виявляється, що його сталева шкіра може змінювати колір! Він, як хамелеон, торкається каменя і вся його кам’яниста краса. Крім того, він настільки груповий, що неможливо помітити обличчя або руки з ногами. Він стає справжньою горою!
https://literna.net/uk/books/386-profesiya-mahistr-mah-na-povnu-stavku