***
Золота рідина, яка постійно підігрівала полум’я, була гарячішою. Ледве Ліню Мін занурився в неї, як почувався у розгаряній печі. Жар погано палив шкіру, але для нього, який загорівся тіло у вогні, подібні випробування вже не були чимось завданим.
Аремат десятитисячного Корня Дракона Брахми наповнював ніздрі, нагадуючи запах витриманого божественного нектару — густий, солодкий і неймовірно привабливий. Зробивши ковток, Лінь Мін відчув, як жар тепло підхопив горла вниз і виливався приємним теплим теплом у шлунку. Пилова енергія швидко розступилася по всіх кінцівках та кістках; скелет і м’язи розслабилися, відповідаючи на цей ефект серією довгих щілин.
Пори Ліні Міна широко розкрилися, вбираючи потоки чистої енергії. У той час як цей жар проникав всередину, хлопець відчував поколювання наче від сотень голок, але з якоїсь причини це викликало в ньому лише радісне збудження. Сок, виварений з стародавнього кореня, містив неймовірно концентровану силу, яка просочувалась крізь тканини і проникала в кістки та шар за шаром накопичується у кістковому мозку.
Процес проникнення енергії в кістковий мозок супроводжувався нестерпним болем, але у той же час Лінь Мін відчував надзвичайну легкість. Його свідомість була кришталево чистою, і це не мало нічого спільного з муками, яких він зазнав через Крістали Осколків Сердця Демона. Він вільно потягувався в золотистому відварі, розслаблюючи тіло і жадібно пожираючи ароматну рідину.
Проходячи через меридіани, ця субстанція знову виходила крізь пори і залишала всередині лише чисту енергію. Лінь Мін насолоджувався цим моментом, відчуваючи себе так, ніби ось-ось засвітить до небес і стане небожанцем. Однак ейфорія тривала недовго. Як тільки він почав контролювати енергію згідно Канону Гаотичного Зоряного Ковша, направляючи її на заколку кісткового мозку, біль став різкішим і відчутніший. Тепер він відчував себе повітряним кульком, який роздмухують до межі - здавалося, тіло ось-ось розірветься на частини.
Бушова міць була прощена через меридіани. Навіть його загартоване тіло ледве витримало подібні напади.
- Хлопчисько, швидко закрий пори! Направ виливи енергії у свої прийоми. Почни тренування з коп'єм, це допоможе завершити загарбку! — Мо Гуана у вухах почувся голос.
Лінь Мін швидко зрозумів свою помилку. Його права рука мітнулася в сторону, витягаючи Коп'є Цзисюань. Він почав виконувати техніку Алебарди Великої пустиші прямо в густому золотистому відварі. Кожен з них бачив сильний опір в’язкій рідині, а кістки Ліна при кожному русі видавали звуки, подібні до тріск гарячих бобів. Його кістковий мозок, до цього червонувато-жовстий відтінок, спалахував яскраво-червоним світлом, в якому поступово проступали золоті нитки. Ці золотисті візерунки ставали все густішими, аж поки весь кістковий мозок не розмалювався в колір червонястого золота.
Удар за удар Ліню Мін розрізав густу рідину копійами, і його істинна сутність виривалася назовні як гострим мечем. Він не знав, скільки сотень випадів здійснив і скільки годин пройшло, але його кров кипіла, а істинність компенсувалася постійно. Здавалося, запас його сил нескінченний. Коли тіло переповнювалося енергією, він закривав пори і поглинав її через рухи техніки; коли ж енергія засвоювалася, то знову відкривав їх для нового всмоктування. Золотий колір рідини з часом ставав дедалі блідішим, і більшість її сили вже перейшла в тіло юнака.
Раптом Лінь Мін відчув біль у спині, наче розжарене шило встромилося в його хребет. Його проминув холодний піт, але на обличчі відображалося не тривога, а радість. Біль у хребці означав одну річ — енергія досягла спинного мозку! На відміну від звичайного кісткового мозку, спінний мозок є дуже крихким нервовим центром. Якщо не зайняти його заколення, хребет залишиться уразливим місцем і нездатний витримати величезні навантаження. Загарбка спинного мозку - це фінальний і найскладніший етап, який навіть багатьом учням Божественне Царство не вдалося завершити повністю через брак рідкісних ресурсів, що призводило до нестабільності їхніх основ. Але Лінь Мін використав давню Корень Дракона Брахма, вік якого становив десятки тисяч років, тому проблема не стояла перед ним.
Він повторював рухи Техніки Алебарди Великої пустища раз за разом, поки вода в сфері не стала абсолютно прозорою. Золотий сік був поглинений до останньої краплі. І в той самий момент, коли рідина очистилася, істинна сутність у дантовій Лінні Міна, яка раніше була в хаотичному стані самовильно закрутилась у вихор, що нагадує повільно обертову туманність. Безпорядок змінився точною структурою.
Стадія Сяньтянь!
Ознака Проходження Пульса є прохідність меридіанів, стадія Хоутінь характеризується накопиченням істинної сутності в дантяни, а от стадію Сяньтя — це створення з цієї суті впорядкованої системи. Систему Лінь Міна стало вихр.
Ліня Мін яскраво розплющила очі, і його погляд сяяв наче блискавка. Водяна сфера, яка утримує справжню сутність, розсипалася і потоки води з шумом впали на землю. Юнак приземлився на підлогу абсолютно голим, але його обличчя прояснилося впевнено і силою. Його розвиток прорвався на рівень Сяньтя, а Закалка кісткового мозку одним махом досяг десяти стадій — досконалості!
Після десяти стадій Линь Мін ніби переродився. Його шкіра стала ніжнішою і гладенькішою, а м’язи — пропорційними та красивішими. Лінії його тіла, що поєднуються в собі могутні та вишукані, нагадували досконале творіння майстра. Лінь Мін став виглядати дорослішим; різкість в його рисах і аурі тепер була прихована глибоко всередині, і її неможливо було помітити без пильного спостереження. Тепер він справив враження на людину спокійного і гармонійного, в якому було справжнє повернення до витоків.
— Сяньтян? — Мо Гуан, який мав вигляд мопса, перебільшував голову і дивився на Лінь Міну з ніг до голови. - Ти сучий син. Вже на стадії Сяньтян, але ж тобі ще й вісімнадцять немає!
« Везучий сучий син?» — Лінь Мін не знав, сміятися йому чи плакати, чути подібне від істоти в подобі собаки було принаймні дивно.
- Це лише прорив за рахунок ліків сили, основа ще не прив'язана, мені потрібен час на укріплення.
Шлях вдосконалення вимагає поступовості. На щастя, у десятимісячному Корні Дракона Брахми майже не було домішок, тому процес засвоєння не становив великої складності. Стадія Сяньтян і десять стадій загарбки кісткового мозку!
Лінь Мін знущався над кулаками, і його суглоби відгукнулися тріском, подібним до розряду маленьких блискавиць. Він наніс пробний удар по повітряу, викликав свистливий порив вітру. Тепер він відчував, що володіє достатньою силою, щоб голими руками розірвати Грімову Ящерицю стадії Сяньтянтя, а його кров і енергія стали щільними, наче рідка ртуть.
Доставивши Сумі саблю найнижчого сорту Земного рівня, Лінь Мін однією рукою взяв її за руки і інший провів по лезі. Як тільки пальці його торкнулися кінчика меча, він різко надів обома руками. Роздався гучний хрумок, і дорогоцінна сабля Земного рангу розкололася навпіл виключно під впливом його фізичної сили!
"Після десяти стадій загартування моя сила, ймовірно, досягла 200 000 цзіней!"
Коли він вперше отримав спогади про Божествне Царство і дізнався, що майстри загартовування тіла можуть володіти силою в сотні тисяч або навіть мільйони циней, це здавалося йому неймовірним. Але тепер, сам того не помітивши, він і сам обірвав таку силу!
— Мо Гуан, скільки часу пішло на загартування?
« Приблизно 20 годин, — відповів пес, не подумавши.
— Двадцять з більше ніж годин... Значить, пройшло два дні. За два дні ті майстри процесу знищення життя з Дворця Бога-Демона ще не встигли б вибратися. У мене достатньо часу, щоб покінчити з усім!
Забравши Котель Плавлення Сонця Всесвіту, Лінь Мін розумів, що йому більше не залишається в Домені Південних Небес. Або йому доведеться ховатися під чужим ім'ям у глухих горах, поки він не досягне рівня майстра третій стадії знищення життя або він нападе на себе біда, яка торкнеться і острова Божественного Фенікса. Проте постійне загоювання без застосування в реальному світі сповільнює ріст. Отже, Лінь Мін вирішив на деякий час покинути ці краї і поїхати в дуже далекі землі. Але перш ніж піти, він мав завершити кілька справ...
***
Марна Кривава Пустоша простягається аж до горизонту. Зуроджені землі були вкриті сірими кам'яними плитами, на яких було вирізано криваво-червоні символи - все це нагадувало розорене старе кладовище. Серед плит лежало безліч кісток — людських і тваринних; вони стирчали з землі, наче зламані алебарди, вказуючи у безмежному небі без даху над головою. Вони лежали тут на самоті десятки тисяч років і будуть лежати ще стільки ж.
Це місце було справжнім могилом. І зараз серед цього похмурого пейзажу стояла тендітна витончена фігурка, яка обдуває холодний вітер. Червона сукня і бездоганне обличчя дівчини разючо контрастували з сірим та похмурим світом. Це була Му Цяньюй, і на її обличчі застигло вираз глибокої скорботи.
Минуло вже шість днів. Му Цяньюй дивилася на важкі, багрові хмари, які за ці дні скинулися над Кривавою Пустошею. Вони виглядали настільки густими, що з них ось-ось могла почати капати кров. Дівчина довго стояла нерухомо, наче прекрасна статуетка. "Жди мене там..." - ці слова лунали в її голові. Вона почувалася спустошеною, пригніченою і безпорадною.
Тучі ставали все темнішими, поки багрова блискавка не розрізала небо і на землю не обрушився лютий дощ. Великі краплі дощу вдаряли по тілу, завдаючи майже фізичного болю. « Дождь? І в цьому світі дощить? Лівінь був страшним сильним, вода здавалася солоною на смак, а густа пелена дощу скоротила видимість до кількох метрів. Здавалося, небо прорвалися і води Південного моря хлинули вниз.
Му Цяньюй не ворушилася, дозволяючи струмкам води линути по її тілу. Вона ніби нічого не помічала, її думки про Лінь Мін були настільки негативними, що вона не могла думати ні про що інше.