***
Сидячи у кутку, Лінь Мін почав уважно вивчати воїнів. У місті Диявольський Регіон Південного Моря, Клану Чорного Нага і Храму Дачжань були свої майстри середнього етапу, що обертався Ядра. Що стосується майстрів фази руйнування життя, то їх тут вже не було - ймовірно вони на всіх парах мчалися до Імператорського Дворця Бога-Демона, адже правила заборони могли і не діяти на таких старих монстрів.
Серед решти учнів були майстри фази Сяньтян, за ними йшли воїни Ядри, що обертався.
- Брате Линь, це ти?
Раптом Ліній Мін почув, як хтось звертається до нього. Оглянувшись, він побачив Чжен Чженья, головного учня острова Божествного Фенікса, який колись першим зустрів його біля гірських воріт. Тоді Чженжень супроводжував Лінь Міна на банкет до Преподобного Тянґуана і розповів багато цікавого про острів та Регіон П’яти Віршій. Відтоді їхні стосунки були дуже теплими.
— Старший брат Чжан, ти теж тут? — Линь Мін був щиро здивований. З силами Чженжєн Чжан був украй небезпечним місцем.
Почувши це, Чженжень гірко посміхнувся:
— Я просто опинився неподалік від цього поля бою і вирішив зайти подивитися, набратися досвіду... Він не думав, що тут буде настільки небезпечно, бо на його обличчі відбивалося сильне каяття.
У цей самий момент земля під ногами Чжен Чженья ледве помітно поднялася. Погляд Ліни Міна миттєво звузився.
- Стережися!
З землі, немов зіпсована з тетиви стріла, вилетіла червона змія завтовшки в людську руку! Лінь Мін одразу ж відреагував: Коп’є Цзисюань в його руках мілило блискавкою і з глухим звуком загнало у вразливе місце змії, пригнувши її до землі.
Бризнула чорна кров. Коли вона почала падати на землю, земля швидко захиталася. Чженжень покрилася холодним потім. Швидкість атаки змії була надзвичайною, а отрута — смертоносною. Якщо б не вчасне втручання Ліні Міна, він був би впевнений, що вже піде до праотців.
У ту ж секунду по всій землі почали вибиратися такі самі декоративні червоні змії. Вони атакували раптово і швидко. Кілька слабких учнів, які не встигли ухилитися, отримали укуси прямо в горло.
— А-а!
Розчаровані крики розчулювалися. Ті, кого вкусили змії, за лічені хвилини стали іссінья-черними.
- Молодший брат! — Очі хлопця, який стояв поряд з однією із жертв, почервоніли. Він розлютився, обваливши меч на змію. Але лезо відскочило від луски, ніби вдарилося об метал. Поки він мляв, його товариш уже випустив дух.
У мить ока людина, з якою він тренувався більше десяти років, померла. Воїн був у полоні смутку.
— Всім обережно! З цими тварями не так-то просто впоратися!
Воїни, які відпочивали на землі, заскакували на ноги. Через те, що їх справжня сутність була пригнічена на сімдесят відсотків, звичайні атаки майстрів Сяньтянтя навіть не пробивали захист цих гадів.
Роздалися звуки рубних ударів. Ядра, що обертається, вступили у бій, розрубуючи видовжених змій навпіл. Але ці створіння мали дивовижну живу природу: навіть коли вони були розрубані, то продовжували кидатися на людей, намагаючись дістати їхні зуби.
— Тварі, здобудьте!
Старший монах храму Дачжань з довгою бородою підняв свою палицю і впав. Згорнув золотого світла, в повітрі лунали буддійські піснопіння, і величезна золота статуя Будди впала з неба, перетворивши десятка змій у криваве місиво.
Після удару монаха тиск на інших відчутно послабився. Але саме тоді люди почули дивний шум, що доносився здалеку — шурчання, яке нагадувало стукіт крапель дощу по листках банана. Здавалося, до них повзуть сотні тисяч змій.
- Йдемо!
Навіть ремісник середнього етапу Ядри, що обертається, не хотів боротися з такою ордою. Всі негайно зірвалися з місця і кинулися вглиб лісу.
— Линь Мін, швидше! — кричала Му Цяньюй.
— Идем! — Лінь Мін, не гаючи часу на слова, схопив Чжен Чжан за плече і кинувся вперед.
Шлях прокладали майстри, що оберталися. Їхні артефакти розрізають напівмарку, перетворюючи ліани на струмок і розсіюючи траву. Духовне сприйняття було обмежене, і люди могли відчувати тільки коло 20 метрів. Це було занадто мало, бо на той час вони бачили небезпеку.
Під час цього шаленого бігу з-під землі безшумно виміталася червона ліана. Одного разу, пролетівши над нею, вона встромилася у ціль.
Його захисна аура прорвалася, наче тонкий папір. Червоні стебла впилися у стегно воїна, і тисячі крихітних кореневих ниток миттєво проросли в тілі, починаючи жадібно смоктати кров.
— А-а-А!
Воїн закричав від нестерпного болю, його тіло на очах почало всихати. За лиані побігли яскраво-червоні пульсуючі прожилки, і вона, спочатку товщиною з руку, швидко роздулася.
— Стережися, це кровоссмоктуючі рослини!
Ці ліани мали надзвичайну міцність. Вони нічого не могли протиставити й гинули один за одним.
— Брат!
Майстер, що обертався Ядра з Клана Чорного Нага побачив, як лиана пробила живіт його молодшому братові. Його очі налились кров’ю, він одним змахом саблі перерубав рослину. З обрубки бризнула густа кров, але шматок ліани в тілі продовжував пульсувати, висмоктуючи життя.
— Проклятье!
Майстер схопив обрубок і з силою витримав його, але разом з лианою з тіла вирвалися й вросли до плоті коріння, захоплюючи за собою шматки м'яса. Ранений воїн скрикнув, його обличчя смертельно поближило, а дихання стало ледь помітним.
- Вони бояться вогню! — Раптом викрикнув один з учнів острова Божественного Фенікса. Він тільки що застосував одну з технік заборонених записів Божественної Алої птиці, і ліана раптово облякнулася.
Тут же Му Чіхо голосно викрикнув і повикинув руки вперед. Велетенська хвиля полум’я окалила заросли. Червоні ліани, доторкнувшись до вогню, почали швидко з’їдатися і незабаром повністю сховалися в лісі частіше.
Лінь Мін був усередині вражений. Навіть при тому, що сили старого майстра середнього етапу обертаючий Ядра були стиснуті на сімдесят відсотків, він все ще залишався неймовірно могутнім.
Зрештою люди змогли перекласти дух.
— Тут не можна залишатися, — коротко кинув Му Чіхо.
Ніхто не посмів заперечити. Група знову почала рух, поринаючи в ліс.
- Ну і невезіння. Я думав, тут ми знайдемо можливості для росту, а тут тільки один шлях - на той світ! - Проворчав хтось.
- Досить насити. Назад дороги немає, тільки вперед.
За короткий час група втратила десяту частину воїнів. Ядра, яка обертається, залишилась неушкодженою. Тепер усі стали обережнішими: навіть якщо сприйняття працювало лише на два десятка метрів, його тримали ввімкненим постійно, щоб вчасно помітити загрозу з-під землі.
***
У той же час, чи сіткою від них над безкраєю пустинею пронеслась більш 20 тьмяних променів світла. Це були великі майстри, які використовували політ. Закони цього зруйнованого світу не змогли повністю позбавити майстрів руйнування життя, хоча їхня швидкість значно впала. У звичайних умовах вони мали б лише половину ароматичної палички, яка не триватиме довше.
Тут три промені почали знижуватися. Двоє чоловіків і жінок, які були майстрами пізнішого етапу Входження Ядра, змушені опустилися на землю. Чим глибше вони проникли у цей світ, тим сильніше на них впливали закони. Тепер навіть вони не могли утримуватися в повітрі.
Літня жінка подивилась на темні тіні майстрів розорення життя і зітхала:
- Здається, Імператорський Палац Бога-Демона нам не світить.
я і так ходив сюди просто за компанію. Навіть якщо б ми дісталися туди, при цих старих монстрах розорення Життя нам би точно не дістався Корень Дракона Брахми. У кращому випадку перепали б крихти. А оскільки ми не можемо навіть увійти туди, то нам стає легше!
— Так, шкода, але вхід до палацу не завжди принесе благо. Ніхто не знає, що там всередині. А зовні, можливо, нас теж чекають свої знахідки...
З зростанням тиску законів Му Юйхуан теж почала здавати позиції. Вона протрималася в повітрі найдовше серед майстрів пізнього етапу обертового Яра.
— Вижу! Здається, це він, - пролунав в її голові голос Му Фэнсянь.
Муйхуан бачила вдалечінь. На горизонті, у густому марево, проступалися обриси величної споруди. Це був чудовий золотий палац.
Імператорський Палац Бога-Демона?
Палкий і спотворений палац був наче ненадійний. Ті, хто лежить попереду ремісника Розвали Життя, мабуть, також помітили його і додали швидкості.
Величезний комплекс споруд розкинувся на багато території пустелі. Він був оточений масивними колонами, повністю вкритими різьбленням з зображеннями тотемів. У самому центрі палацової площі височіла форма бога-Демона у залізних доспеках з величезним сокирою в руках. Статуя заввишки в сто чожанів істочала ауру первісної дикості стародавніх часів, яка придушувала все навколо.
Статуя стояла тут десятки тисяч років. Руйнування життя, які підлітали до неї, видавалося роєм крихітних мошок на фоні цієї величини.
« Істинна сутність стиснута до двох десятих...» — Сюань Уцзі був всередині приголомшений. Закони цього світу були надто дивні. Навіть ремісник пізнього етапу Ядра не міг тут літати, а перед обличчям цієї колосальної статуї Сюань Уцзі раптово відчув непереборне бажання впасти ниць і поклонитися.
Це відчуття налякало його. Хто ж створив таку силу? Здавалося, що сама статуя була вплутована силою законів. І якщо навіть просте зображення викликає такий трепет, то що чекає їх всередині палацу? Чи їм вистачить сил чинити опір?
Сюань Уцзі глибоко зітхнув. Чим далі він ходив у цей світ, тим ясніше розумів: в порівнянні з Імператором демонів, який жив десятки тисяч років тому, сам був безпорадним, наче немовля.
« Цей імператор демонів був за межами уяви. Боюся, навіть сучасні Майстри рівня Імператора на континенті Тяньань не коштують його мізинца!"