***
Такі шалені бурі продовжувались протягом того часу, коли в горах було 50 відсотків ароматичних паличках. Коли багато старійшин вже були на межі своїх сил, то зрештою у просторі проникла мережа тріщин.
Як тільки з’явилися крихітні тріщини, вони почали швидко розширюватися. У місці зіткнення з поверхнею моря утворився колосальний водоворот. Величезна маса морської води затягувала в простірні щілини, де вони зникали.
Ще через десятки подихів пролунав гучний гуркіт, подібний до шуму цього світу. Прості перешкоди нарешті розлетілися вдребезги, і на її місці з нізвідки виник гігантський вихор. Ця сіра спіраль діаметром декілька десятків метрів вела в незнану відстань.
— Хе-хе, пробили-таки просторову бар'єру! Дивовижно! Ніколи б не подумав, що на своєму тисячолітньому столі я переживу подібне.
- Прості бар'єри неймовірно міцні. Оскільки ми його пробили, це руйнування стане постійною - відновити його куди важче, ніж пробити. Цей прохід повинен бути достатньо стабільний! — Сюань Уцзі, кажучи це, витяг з кільця Сумі трупа-маріонетку і наказав: - Вперед!
Маріонетка, не пурхаючи страху, влетіла у чорнильно-чорний тунель і через час горіння половину ароматичної палички повернулася назад цілою та неушкодженою.
— З проходом все в порядке. Кожен, хто досяг вершини Сяньзят чи вище зможе увійти. Ми витратили багато дійсної суті, так що відпочинемо тут одну годину. Через годину зайдемо всі разом, а щодо скарбів — тут вже кожен покладається на власну майстерність.
Пропозиція Сюань Уцзі ніхто не заперечив. Після відновлення сил змагатися на основі особистих здібностей було найбільш чесною справою.
Звичайно, молоді таланти різних сект залишилися з усіма. Більшість з них були на стадії Сяньтян, але серед них затемнилося і багато старійшин стадія Входження Ядра. Найцікавіші можливості Стародавнього Поля Бітви зосереджені в Імператорському палаці Бога-Демона, але раз там зберуться більше тридцяти топових майстрів, іншим на їдку розраховувати не коштувало.
Розуміючи це, старійшини - етапи Ядрі, що обертається, чия сила була скромна, могли просто йти за молодим поколінням і шукати щастя в інших частинах Стародавнього Поля Бітви. Зрештою, це були руїни секти шостого рангу. Крім того, цей відокремлений простір з химерними законами було запечатано десятки тисяч років і в ньому могли зародитися всілякі скарби на небі.
***
Годину пролетів непомітно.
Старі монстри, досягнувши піку Ядри, відновили свої сили до межі. Сюань Уцзі піднявся і спокійно сказав:
— Пора!
З цими словами він першим крокнув у просторий прохід. Перед лицем потужної тяги енергетичного вихору Сюань Уцзі йшов легкий похід, наче переступав поріг власного дому. За ним пішов принц Нанюнь, а потім майстер Бай Мей з храму Дачан.
Майстри стадії життя і смерті входили один за одним, а після них — воїни пізнього періоду обертового Яра. Вони теж мали право увійти в Імператорський палац Бога-Демона. І хоча шанси отримати найбільший артефакти були нічого не вартими, при відповідній вдачі вони могли розраховувати на щось менш значуще.
Коли три десятки найсильніших сховалися в порталі, настали чергу молодих і рядових старійшин.
— Наша черга, — сказала Му Цяньюй. Вона і Лінь Мін очікували у трьох милях від вихору істинної сутності — на такій відстані вони не приділяли надмірної уваги.
— Так, — кивнув Лінь Мін. Ззовні майже нікого не залишилося.
Пролетівши трохи далі, Лінь Мін помітив сусідку в лазурному платті. Її висока, струнка фігура і прихована легкою вуальою обличчя випромінювали аура відрешеності, що нагадувала крижаний лотос на вершині гори.
Це була Му Бін'юнь. За весь час на острові Божественний Фенікса Лінь Мін бачив її лише кілька разів. Хоча Му Бін'юнь і М’яньюї були сестрами-близнюками, між ними було зовсім не теплоти та близькість, що зазвичай пов"язує членів родини. Навпаки, вони рідко спілкувалися і бачилися лише час від часу.
Му Бін'юнь теж помітила Ліню Міна та М’яньюй. Вона обернулась, кинула на них спокійний погляд і злегка кивнула. Хоча Му Цяньюй змінила свій вигляд, сестра впізнала її. Біля Му Бін’юнь була жінка середнього віку, одягнена в лазурне. Її культивація досягла піку первісного етапу, що обертався Ядра. Вона слідувала за тінню дівчини, а філіал Цінлуань відіслав її для захисту своєї коханки. Враховуючи, що Му Бін'юнь мала бойову силу рівня обертаючий Ядра, їм майже нічого загрожувало на стародавньому полі Битви.
Силуети Му Бін'юнь та її супутнім швидко зникли у вихрі. Після них до Ліні Мін і Му Цяньюї влетіли круки.
Коли Ліню Мін було всередині, вона відчула сильну розорення та дезорієнтацію від просторового хаосу. Тунель був коротким — пара вдихів. Перед очима все попливло, світ загорнувся в шалений танець, і наступного мить він опинився у запаленому світлі.
Цей світ і був тим самим стародавнім Полем Бітви, де пізніше збудували Імператорський палац Бога-Демона.
Вихід з просторового тунелю був високо в небі. Лінь Мін завис у повітрі, озираючись внизу землі. Під ним розстелялися густі ліси, серед яких були зелені озера і вивищувалися річки. Усе це дихало первісною красою.
«Лес?» — здивувався Лінь Мін. Кілька днів тому він входив у той ізольований малий простір, там не було ні єдиного живого створіння, не кажучи вже про такі густі ліси.
Це могло означати тільки одне: цей фрагмент світу був куди стабільнішим попереднього. Тут, принаймні, не було по цілому просторінні тріщини, інакше під ударами хаотичних бур чи фауну не змогли б вижити і розмножитися. Лінь Мін входив до складу останньої групи, і, наскільки вистачало око, інші воїни вже розлетілися хто куди. Одні діяли самі, інші — малими групами. Самотність мала перевагу в тому, що все знайдено було лише вам; але у групі було безпечніше, хоч і доводилося ділитися ресурсами.
— Линь Мін, я знаю, що ти хотів би діяти один, але... « Музику, опинившись за його спиною, цинуто підморгувала. — Вчитель спеціально наказав мені доглядати тебе.
Сила Лінь Міна все ще відчутно поступалася стадії Ядра, що обертається, так що бродити тут одному було дійсно небезпечно.
— Бути з тобою, старша сестра Му, теж непогано, — посміхнувся Лінь Мін. Його зовсім не турбувало те, що можливо всі знайдені скарби доведеться віддати їй.
— Що ж, підемо. Ми ще не знаємо, де знаходиться Імператорський палац Бога-Демона, отже будемо рухатися до центру цього світу.
— Ладно.
Вони двоє пішли вперед. Але пролетівши зовсім мало, Лінь Мін відчув недобре. Погорнувши голову, він побачив, що на обличчі Му Цяньюй також відбивалось здивування.
- Щось не так. Справжня суть мого тіла дуже пригнічувала, нахмурившись і вимовила її.
- Юань-ці в оточенні дуже щільна, але справжня сутність схоже на приховану невидимою силою. Швидкість її циркуляції впала на 40 відсотків... — Лінь Мін уважно вислухав її, і це підтвердив.
— У мене теж близько сорока відсотків. Виявляється, нам доступні лише шістдесят відсотків звичайної сили?
— Якщо у всіх так, то це хоча б чесно. Но... Мені здається, що і сприйняття теж пригнічене...
Лінь Мін намагався випустити сприйняття, щоб просканувати околиці, і на свій жах виявив, що воно поширюється всього на два-три десятки метрів. На такій відстані від нього не було майже ніякого сенсу! Враховуючи, що завдяки бойовому намірі Сансари і Техніці душі Тай-ї його сприйняття було на голову вище, ніж у однолітків, страшно було уявити, в якій ситуації опинилися інші.
- У мене те ж саме... — Му Цяньюй відчувала себе дуже незручно. Майстри звикли покладатися на сприйняття, і без нього вона відчувала себе майже сліпою.
Вони почали з більшою обережністю, але невдовзі почалось щось зовсім дивне. Їхня висота польоту почала сповільнюватися. Коли вони опустилися трохи нижче, то вже не встигали набрати висоту.
— Я більше не можу летіти вгору!
Політ Лінь Міна спирався на Концепцію Ветра, але тепер він відчував, що як би не намагався керувати вітром, висота продовжувала падати. І чим нижче вони опинялися, тим слабшали можливості до польоту. Зрештою Лінь Мін повністю втратив контроль, і його тіло почало швидко падати. З Му Цяньюю справи були ще гіршими. Хоча вона була набагато сильнішою, її політ залежав від дійсності, а не від Концепції Ветра. Мабуть, через це вона втрачала висоту ще швидше.
До Землі залишалося ще п'ять метрів. Таке падіння не вб'є їх, але приємного буде мало.
— Дай руку! — Лінь Мін міцно схопив Му Цяньюй, намагаючись хоч трохи сповільнити падіння за допомогою Концепції Ветра.
Коли вони були за півтора сотні метрів від землі, Концепція Ветра Лінь Міна повністю припинила діяти. Вони переглянулися і тільки гірко посміхнулись. Залишалося тільки активувати справжню сутність і приготуватися до удару.
« Добре, що це стабільний світ і тут немає тріщин. Напасти на одну з них - ось була б безглузда смерть.", подумав Лінь Мін. Вітер свистів у вухах, а густа крона лісу швидко носилася назустріч.
Запримітивши товстий сук, Лінь Мін різко викинув руку і вхопився за неї. Роздався тріск. Під дією колосальної сили удару гілочка вигнулася, наче лук. Цей контрудар різко скинув швидкість падіння.
"Не зламалася?!"
Ця думка промайнула в голові, як гілка все ж таки з криштком лускала. Лінь Мін, чия швидкість падіння вже значно знизилась, важко впав на землю. Роздався глухий звук, його ноги наполовину пішли в землю. Завдяки захисту справжньої природи він залишився чистим лише завдяки легкому онімінням у тілі.
Незважаючи на те, що в Му Цян’юї не поступалася Лінні Міну, то це була одна досадна деталь — вона вже мала довге вбрання. Коли вона швидко продиралася крізь густі гілки, то почула тріски тканини. Від підола сукня відірвався пристойний шматок, обнаживши частину її стрункою, білою, наче нефрит, голіні.
— Гнучка колода у місцевих дерев просто за межою уяви.
Звичайне дерево ніколи б не витримало такого удару, навіть залізний стовп міг би погнутися при такій швидкості.
— Ці дерева зовсім не схожі на ті, що ростуть у зовнішньому світі. Я не дізнаюся жодного виду... Це, здається, всі реліктові породи стародавньої епохи... — Лінь Мін замовчав, озираючись по боках, і раптом видав гучний вигук подиву. Хіба це дерево Залізного хребта не стосується породей, які ростуть у Божому Царстві?