Бум!
Трупний Страж відлетів назад. Пурпурний дощ, сама не довіряючи своїй вдачі, зуміла озирнутися на Лінь Міна. Вона дуже тонко відчувала енергію грому і бачила, що саме удар цього юнака сповільнився атаку мерця. Цей розряд був малим - майже десята частина його сили, але блискавка була неймовірно щільною і точною. Вона вдарила точно в очі, повністю збивши темп ворога.
Такий поліграний контроль і точність оцінки ситуації на полі бою. Чи це новачок?
— Пустина Алебарда, ты... — Пурпурний дощ на мить втратив слова.
— Старша сестра Пурпурний дощ, вони знову йдуть, — спокійно вимовив Лінь Мін. Його дії не повинні були викликати підозри, бо він використав лише малу частину сил для досягнення майстерності.
Дівчина стиснула зуби і знову поступила в бій, відкинувши запитання на потім. Один Трупний Страж постраждав від її потужного пінка, другу блискавку Лінні Міна пошкодила очі, але обидва все ще були повні сил.
Коли Лінь Мін побачив мерців, які рвонулися у бій, він про себе зітхнув. Пурпурний дощ була з малої секти, її Гровий дух був низького рангу, через що його атакам не вистачало пробиленої могутності. Навіть коли Ліню Мін створив ідеальний момент, вона не змогла завдати ворогу критичного удару.
Цю битву не можна було затягувати. Якщо не знайти колоди в обороні ворога прямо зараз, загін Огнененого Топора почне нести втрати. За ці дні хлопці ставилися до нього добре, і Лінь Мін не хотів їх смерті.
Свисток! Свисток!
Пурпурний дощ завдав двох швидких ударів. Вона також мітила в очі мерців. Але це було не так просто. Електрика обпалювала очі Страгій, але ті продовжували атакувати так само люто. Трупні Стражі не покладалися на зір, вони відчували « довічну енергію» ворога. Навіть осліпнувши, вони безпомилково знаходили мету.
Пурпурний дощ відступив на кілька кроків, охоплений жахом. Чому те, що у Лінні Міна виглядало так просто, в неї зовсім не працювало?
— Старша сестра, я ллю свою силу грому в твоє тіло, щоб посилити твою атаку. Можливо, так буде по-іншому, — запропонував Лінь Мін.
Інакше Пурпурний дощ просто видихався б, бо воював би з двома Стражами. Лінь Мін вирішив допомогти їй підняти урон, приковуючи її власною технікою.
— Добре, допомагай! — Пурпурний дощ глибоко подивилася на нього. Вона зрозуміла, що цей молодший брат не такий вже й простий.
Змахуючи мечем, вона звузила свою електричну мережу до мінімуму, захищаючи тільки себе. Лінь Мін опинився за межами її захисту, але вона зрозуміла, що в ній він і не потребував. Зосереджуючись на енергії, вона відчула, як зросла її власна сила.
— Р-р-а! - Обидва мертві одночасно кинулися на неї. Після кількох сутичок вони були чорні від опіків, їх енергія смерті майже випарувалася, але тіла, що залишаються як артефакти, все ще трималися.
— Меч Грозового Раската!
На клині дівчини знову почала формуватися синя пташка. У цей момент Лінь Мін притиснув до її спини руку, і потік сили Боговничого Грому Пурпурного Дракона хлинула в її тіло. Лінь Мін стримував силу, вливши лише маленьку краплю своєї енергії, але її чистота була незрівнянна з низькорівним Грововим духом Пурпурного Додя.
Якщо силу грому дівчини можна було порівняти до меча, то домішки Ліні Міна були наче загартовані сталі леза. В одну мить синя пташка, створена її технікою, немов знайшла душу. Роздався пронизливий клікот, і птах наскрізь пробила груди першого Трупного Страгу!
Треск!
Електричні змії шалено заплювали по тілу мерця, він забився в конвульсіях і тіло навколо дірки почало швидко здихатись на очах.
— Хат!
Пурпурний дощ навідмаєш вдарив мечем, відкидаючи Стража. Від нього валив густий їдкий дим.
Перемога? Пурпурний дощ був шокований. Вона ясно відчула неймовірну чистоту енергії Ліні Міна, яка не могла бути у виходця з дрібної секти. Невже він геній з великого ордену, який вийшов у світ для закалки?
Однак не було часу на роздуми. Хоч один Браж і був виведений з ладу, другий вже заносив кігті для удару. Поки вона не могла повторно використовувати меч Грозавого Раската, їй залишалось лише стримувати його фіолетовими розрядами.
Ліня Мін швидко оцінила ситуацію. Семеро воїнів у чорному проти дев'яти бойців загону Огненого Топора. Мінус і Пурпурний дощ зі Стражами — кожен вітерець мав одного ворога. Вогняний Топор фіксував ватажка, і Чорний меч теж був непохитним. Але дивлячись на Цін Му, Цін Ліня і Мо Лян, Лін Мін насупилися. Ці троє були досвідченими фахівцями у підтримці, а їхнє вміння прямого бою було слабким. Зараз вони билися на межі можливостей, і ситуація ставала критичною.
- Прокляття, ці гади занадто міцні!
Здоров’я з бородою ледве відбив мечем. Він був розлючений: обладунки ворогів були зроблені з якогось особливого сплаву, здатного витримувати навіть відголоски його атаки.
— Борода, швидко закінчуй зі своїм і двигай на допомогу Мо Лян, він довго не протягне! — роздалася в його голові передача голосу істинною сутністю від Примари.
Бородач глянув убік — Мо Лан уже смертельно зблід, а його справжнє сутність була в стані після постійних зіткнень зі списами ворога. Якщо так піде і далі, вони загинуть!
Він зігнав зуби, здоров’я зірвало, і його м’язи здихалися — він використав таємну техніку люті.
— Сдохни! — Він відштовхнув ворога і кинувся до тройки Цін Му, Цін Ліня та Мо Лян. - Хлопці, до мене!
Лязг! Скрегіт!
Меч і списи зіштовхувалися, посипалися іскри. Бородач бився з несамовитістю, приймаючи на себе тиск відразу трьох противників. Вони були змушені відступити.
— Ха, шукає смерті! Думає, раз увійшов у лють, то став безсмертним?
— Якщо він так хоче здохнути першим, то прикінчимо його!
— В атаку!
Три списи одночасно кинулися до бородачу. Ці воїни були досвідченими ветеранами, а їхні списи — отруйними зміями. Здоровяк відбив одну копальню, але два інших вже летіли прямо в його серце і Дантя.
- Обережно! — Закрикнув Цін Му, в якого майже не залишилось сил.
— Та пішли ви до біса! — бородач виставив меч перед собою і зробив різкий крок вперед, намагаючись завдати кругової удару.
— Борода! — скрикнув Мо Лян. Його сприйняття було найчутливішим, і він швидко зрозумів: цей корабель не зупинить атаку двох противників.
Лінь Мін теж це бачив. У вирішальну мить його зіниці звузилися, перетворившись на два чорних водовороти. Бойовий намір Сансари!
Бум!
Хаос видінь Сансари завалився на Море свідомості двох воїнів у чорному. Вони здригнулися, їх зіниці миттєво втратили фокус, а тіла одеревіли.
— Умрите!
Меч бородача впав. Він зніс списи і понерції пролетів далі, цілуючись в шиї ворогів.
Хрусть! Хрусть!
Дві голови злітали в повітря, фонтани крові виризнули із обрубків шей. Одним ударом обезголовив двох воїнів Сяньтянтя!
Цін Му та Цін Лінь застигли з відкритими ротами. Сам бородач в замішанні витріщився на свій меч, застигши на місці. Хоч він і був простоват, але розумів різницю в силах. Той удар був нанесений на кінець сил, він мав закінчитися для нього жалюгідно. Як це сталося?
- Що це... Було? - Пробурмотів він. Все виглядало так, ніби вороги самі підстали під удар.
Проте Мо Лян, дивлячись на застиглі обличчя мертвих людей, задумався. Якщо голову швидко зносять, то на обличчі залишаються жахи або образи. Але очі цих двох були порожніми і безжиттєвими, наче до удару меча з ними сталося щось жахливе. Чи в них був одночасно відкотений демонічна техніка? Занадто підозрілий збіг.
- Прокляття, чи моя лють так зійшла? — Бородач не знайшов іншого пояснення. — Да и плювати! Спочатку переб'ємо всіх цих покидьків!
Він знову кинувся в гущу бійок.
- Що? Ядер вояків у чорному на мить відв'язався, оцінюючи ситуацію і відчув жах. Двоє його людей мертві, один Трупний Вараж виведений з ладу!
Як це можливо? Їхній загін об’єднався, і в них був зайвий майстер Сяньтян. Чому вони програють? Невже все скінчено? Кинути все і бігти?
Він був упевнений, що сам зможе піти, але його люди — ні. У кращому випадку з ним врятується другий майстер Сяньтян, інші жабе тут. А це були його вірні люди, підвалина, з якою він мав повернутися в клан і зайняти високе становище. Більшість з них згодом досягли б рівня Сяньтянтя.
Втрата людей, втрата цінних трав... Його втратять частини військових нагород.
Він не міг з цим змиритися! Півроку ходити по лезню ножа на цьому проклятому острові, щоб піднестися і все втратити в одну мить? Ні!