***
« Заборонене Богом Писання Вермільйонової птиці» було надзвичайно глибоким. Чим більше Линь Мін занурився в нього, тим ясніше це розумів. Святе Письмо містило не тільки методи культивації, техніки контролю вогню і бойових навиків, але й найважливіше розуміння первісного огню — поняття вогню.
Концепція - це щось таке, що можна осягнути лише серцем; її неможливо передати словами. Іноді одна коротка фраза в тексті змушувала Лінь Міна годинами роздумувати над її змістом. Крім того, у записуванні говорилося про стан розуму: як налаштувати себе на спілкування з Юань-ці вогню, як повністю зануритися в океан цієї енергії, щоб подолати власні межі. Все це були вкрай абстрактні речі, і успіх залежав виключно від сприйняття самого воїна. У Лінні Міна з цим не було проблем, і за останні дні він багато чого навчився.
Дні летіли один за одним. Щоранку Лінь Мін поглинав енергію вогню сонця на світанку, тренувався цілий день і вивчав Святе Письмо вночі. Таке життя могло здаватися нудним, але його сила зростала і воно приносило Лінь Міну справжнє задоволення.
Звичайно, його загони іноді переривалися. Інколи до нього заглядали молоді учениці віком 15 -16 — одні або групами. Вони ставили запитання про труднощі в культивуванні. Непотрібні дівчачі голоси, розмальовані цуценята і сповнені надії очі... Ліню Міну було важко відмовити їм. Він терпеливо пояснював їм основи. Його теоретичні знання не були найбільшими, але на щастя, питання ставили в основному рядові учениці стадії Сгулення Пульса, так що Лінь Мін легко справлявся.
Щоночі він діставав краплю ессенції крові Вермільйонової птиці і наносив її на одну з акупунктурних точок. За 12 днів він використав дванадцять крапель, половина з яких нанесла в міжбравівню область. Під час контакту з шкірою есенція почала швидко вбиратись, а потім повільно проковтнулася. У цей момент Лінь Міну здавалося, що вся кров у його тілі прямує до цієї точки, ніби бажаючи конденсуватися там в кристал.
Коли це почуття вщухло, а ессенція повністю засвоювалася, вона відчула неймовірний приплив енергії. Енергія буквально переповнила його. При найменшому русі кістки видавали приємний хруст, а у всьому тілі відчувалася така легкість, що хотілося закричати в весь голос.
« Надійний, небесний нектар з пам’яті майстра Божественного Царства відчувся саме так».
Протягом останніх двох років Лінь Мін випробував багато еліксирів, але більшість з них були агресивними і деколи нагадували тортуру. Лише есенція крові Верміліонів приносила справжню насолоду.
Щоб пришвидшити засвоєння, після кожної краплі Лінь Мін брав Копію Пурпурної Комети і тренувався. Після недавнього бою з Сяо Чі, старшим учнем гори Золотого Колокола, його вміння володіти списами помітно зросло. Загорнувши серію рухів, він відчував, що його сили нескінченно і відновлюються самі собою.
Подивившись на решту есенції, він прикинув близько 10 крапель. Ще 10 днів - і вона закінчиться. Линь Міну було трохи шкода. До того ж, як і у випадку з пігулками Входження в Тянь, перша крапля дала найсильніший ефект, а кожна дія трохи слабша. Зараз, на 12 краплі, ефект був вдвічі слабшим, ніж від першої. Під кінець прийому ефективність напевно впаде до однієї п’ятої.
Линь Мин замислився. "Можливо залишити кілька крапель для Цінь Сінсуань?" Її талант за мірками острова Божественного Фенікса був середнім. Якщо вона отримає допомогу від есенції Верміліонівної птиці, у неї з'явиться хоча б примарний шанс з часом досягти стадії Сюаньдан. Але секта дала цю есенцію саме Ліню Міну для його особистого користування, і він не мав права віддавати її комусь іншому. Хіба що його становище в майбутньому виросте настільки, що воно стане законом. Лінь Мін похитав головою, проганяв ці думки і прибрав шкатулку. Спочатку потрібно мати достатньо сили.
***
Минуло ще три дні. Настав день відправлення в Тайне царство Божествного Фенікса. У глибинах гірського хребта на порожній майданчик у долині пропливало духовне судно. З нього зійшла група людей, серед яких були Му Юйхуан, Му Цяньюї та Лінь Мін.
Тут і був вхід у Тайне царство. Цей пейзаж нічим не відрізнявся від решти острова, окрім того, що гори обгороджували долину і створювали природні бар’єри. Юань-ці тут була надзвичайно щільною, особливо стихії вогню і води.
Линь Мін оглянув своїх учнів, які мали увійти в тайне царство разом з ним. Му Діншань і Му Сяоцин були тут, як майже всі особисті та основні учні. Він також був присутній, хоча не мав права входити до Великого залу стародавнього Фенікса. Помітивши погляд Ліні Міна, Чженжень посміхнувся.
— Цього разу ваша головна мета в Тайному царстві повинна бути безпечною. Не намагайтеся отримати те, що явно перевищує ваші можливості. — строго вимовила Му Юйхуан.
Кожне відкриття тайного царства приносило життя учнів. Хоча ймовірність смерті була мала, ті, хто йшов у Великий зал стародавнього Фенікса, були елітою, в яку секта вкладала величезні ресурси. Кожна втрата була болючим ударом. Найнебезпечніше було те, що в Тайному царстві смерть не завжди вибирала слабких. Іноді вони виживають, а сильні загинули. Це сталося тому, що талановиті та сильні майстри часто були занадто самовпевненими. У гонитві за великою спадщиною вони ризикували несправним життям, стикалися з небезпеками, які неможливо було подолати і гинули. Втрата рядового учня була сумна, але смерть когось рівня Му Діншаня змусила б серця старійшин обливатися кров'ю.
Му Юйхуан окинула очі всіх присутніх і зупинилася на Лінні Міні. Вона звернулася до нього через передачу істинної сутності:
— Лінь Мін, історія Великого залу стародавнього Фенікса має десятки тисяч років. У стародавньому садку Фенікса кров священної звірини була в сотні разів чистіша від нашої, а можливо, у них також мала кров божественного звіра. Їхні генії мали таланти, які ми навіть не можемо собі уявити. Ваш дар є винятком для теперішніх часів, але він може бути не таким вже й видатним у порівнянні з майстрами стародавнього світу. Тому не будь сліпо впевнений у собі. Не намагайся пройти випробування, які тобі не під силу. Якщо з тобою щось станеться, це стане нескінченою втратою для секти!
Найважче Му Юйхуан переживала саме за Лінь Міна. Вона пам’ятала, як у горах Громового Хмара він зріс на вершину лише тоді, коли був дитиною Костянтина. Поки Му Цяньюї бився з громовим драконом, він умудрився прослизнути в лігво, пограбувати його, забрати Бамбук Пурпурної блискавиці та Зародок Магнітного Камня і потім ще й поглинути Пурпирну Громію — дух, якого важко навчився навіть майстер середнього етапу Сяньтя!
Тоді, коли Лінь Мін ще не був учнем її секти, Му Юйхуан захоплювалася його хоробрістю і рішучістю. Але тепер, коли він став своїм, її почуття змінилися. Чужа відвага захоплює, а через нерозсудливість дитини серце болить. Му Юйхуан хотіла б, щоб він діяв обережніше і гарантовано досяг піку Сюаньдана, ставши опорою секти. Шлях Імператора вимагає постійного пошуку можливостей на межі життя і смерті, і ніхто не міг гарантувати, що удача буде співплутуватися Лінні Міну вічно. На Континенті Тяньань було багато геній, які претендували на цей титул, але успіх досяг одного.
— Учень розуміє, — кивнув Лінь Мін.
— Ладно. Тепер ми з старійшинами відкриємо прохід. Звичайні учні проведуть там три дні, після чого їх автоматично викине назовні. Ті ж, хто йде до Великого зал Стародавнього Фенікса, пройдуть там від 7 до 10 днів. Хто-небудь хоче відмовитися?
Му Юйхуан запитала це скоріше для проформи. Звичайно, тих, хто хоче відступити, не було. Кожен воїн хотів потрапити в Тайне царство, і ризик здавався нікчемним у порівнянні з можливою вигодою. Той, хто боїться смерті, ніколи не досягне вершини і залишиться на стадіях Хоутян чи Сяньтя.
Чудово! — Му Юйхуан задоволено кивнула. - Преподобний Тяньгуан, давайте знімемо друкування і впустимо молодь.
Преподобний Тяньгуан очолював групу своїх учнів, будучи впливовою фігурою у Секті Лазоревого Фенікса. Він кивнув і помахав рукою. У повітрі матеріалізувався блискучий лазуровий меч — артефакти Земного рангу найвищої якості.
Му Юйхуан склала долоні, створюючи ланцюг вогняних рун, які злилися з енергією меча Тянґуана. Через мить пролунав гучний свист, і простір перед ними затрясся, наче вода від пориву вітру. Возник чорний водоворот. Він шалено обертався, видаючи звуки, схожі на розкати грому. Юань-ці з усієї округи почала стрімко втягуватися в воронку. Здійнявся сильний вітер, одягав зібраний та здіймав у повітря порох і каміння. Через кілька десятків вдихів водорість стабілізувався. Вітер вірш. Перед воїнами зяяла чорна діра діаметром у кілька метрів і ширяв прямо в повітрі. Вона вважала, що вхід у зовсім інший світ.
— Входите! І пам’ятайте: не намагайтеся стрибнути вище голови! - Останній раз попередила Му Юйхуан.
Му Діншань і Му Сяоцин почали стрибати в портал. Їх фігури на мить спалахнули і зникли в темряві. Ліню Мін пішов за ними, не вагаючись.