***
Побачивши реакцію Цінь Сінсуаня, Му і посміхнувся:
- Є речі, які зникнуть назавжди, якщо ви пропустите час. Ти ж не сподіваєшся, що цей хлопець одного дня сам прийде і визнається тобі у всьому?
Му і одним рухом зірвав завісу таємниці, поставивши Цінь Сінсуань так сильно збентежитися, що вона не могла підняти очей. Незважаючи на те що звичаї в країні Небесної удачі були досить консервативними, сміливі дівчата не мали браку любові. У містах Небесної Вдачі Лінь Міна завжди оточувала зграя красунчиків, одні з них приходили за бажанням батьків, інші — із власної волі. Ті, що тільки посміялися над цим, вважали цілком природною справою.
Однак Цінь Сінсуань глибоко вірила, що не можна нав’язувати почуття між чоловіком і жінкою. Усе має бути в порядку, а свідома наполегливість лише зруйнує красу моменту. До того ж, вона не знала, чи має Лінь Мін до неї хоч щось. Якщо ні, то її дії призведуть лише до незручності.
І, розгадавши її думки, сказав:
Звісно, коли все відбувається само собою - це чудово. Але часто струмок, який веде до тебе, згортає в інший бік і не встигає дістатися. Ти ж пам'ятаєш, з ким Линь Мін повернувся сьогодні?
Коли Чжоу Сіньюй згадувала про нього, Цінь Синсуань запнулася і не знайшла відповіді.
***
Звіриний приплив схлинув, і місто Цінсан не вистояло. В останні дні, завдяки втручанню майстрів з академії, втрати серед солдатів майже не було.
Місто Небесної удачі, що лежало за тисячі звідси, також вцілів. Хоча за силою майстрів він поступався Цензанану, гори Дачжоу простягалися на північ і були набагато небезпечнішими, ніж великі Болоти Південних Земель, які примикали до Ціна. Найбільш сильні монстри, що напали на столицю, майже досягали чотирьох рангів і не могли встояти перед натиском майстрів імператорської сім'ї. До того ж у столиці було 40 - місячне військо елітних військ, до якого додано ще шістдесят тисяч інших таборів. Стотисячна армія оточила місто щільними кільцями, не дозволивши жодній звірині торкнутися міських мурів.
Але, крім міста Небесної Вдачі й містечка Цінсана, кілька міст уникнули сумної долі.
У цей час Лінь Мін, Цінь Цзія, Сінґ Сінсуан та їхні супутники жили в пометі родини Ліні у Цензані. Особистий учень Секти Семі Тайн, голова військової академії, любив онука великого маршала — будь - який з цих титулів змушував місцевих палаців і багатінь тремтіти від благоговіння.
На той час територія Ліні була заборонена для сторонніх людей. Безчисленні гості мріяли про зустріч з Ліннем Міном або Цін Цзією, але через різницю у статусі їм було важко навіть переступати поріг. Ті, хто бачив Лінь Ваньшаня, вже вважалися важливими персони.
Ліній Мін проводив увесь час у закритій медитації, очищуючи справжню сутність від домішок. Останнім часом він надто швидко приймав багато пілюль. Якби він не виділив час стабілізації основи, це неминуче позначилося б на його майбутньому фундаменті.
Окрім Лінні Міна, Цінь Цзія також був у медитації і робив останні приготування перед спробою прориву на сході Сьянтя.
***
Через два дні, ясний ранок, на внутрішньому подвір’ї помести Лінь зібралося багато людей. Там були Линь Мін, Цін Сінсюань і всі важливі члени сім’ї Ліні.
Орел Божественного Ветра, розмахуючи крилами, приземлився на подвір’ї. Після того як захисний купол зник, з його спини спустився усміхаючий товстяк, підтримуючи під руки немолоду подружню пару.
Товстяку було років шістнадцять-сім'ю. Коли він зістрибнув на землю, його жирок забавно затрясся. Жінка, якою він допомагав, була одягнена в витончене, але просте плаття з зеленого шовку, її волосся було укладені в акуратний пучок. Незважаючи на вік під сорок, вона зберегла колишню красу, хоча обличчя і руки несли на собі сліди важких років праці. Особливо вирізнялися її долоні: права була покрита мозолями, а шкіра на тильній стороні була грубою і почервоніла - ясна ознака того, що їй часто доводилося працювати у холодній воді.
Звичайно, жінці в такому віці не потрібно було опори, але товста шкіра залізла на неї і намагалася бути корисною.
Чоловік поряд з нею був середнього зросту та статури. На ньому був синій халат, а обличчя світилося доброю, привітною посмішкою.
— Брат Мин! — Закричав товстень ще здалека.
Ліню Мін стояв нерухомо. Перед ним були його батько, мати і його найкращий друг Лінь Сяодун, з яким вони виросли разом і який допомагав йому в найтяжчі часи у столиці.
Ліня Мін, безліч разів представлена сцену їхнього возз’єднання. Колись він пішов з дому, забравши всі сімейні заощадження і вирішив поставити на карту все. Минуло більше року.
Протягом того часу він відчув сильний тиск, пережив нестерпний біль, тріумф і поразку, вбивав ворогів та кілька разів нападав на волосок від смерті.
Він намагався довести, на що здатний, але розумів, що не обов'язково повернеться додому у промінях слави. Він міг повернутися жебраком або калікою, не тільки не прославивши свого роду, але й стати посміховищем для сусідів.
Але Ліню Мін знав: хоч би як він повернувся, батьки ніколи не відвернуться від нього, навіть якщо вона все втратить. Це була єдина любов у світі, яка не вимагала нічого взамін.
Не було бурхливих риданів або крику. Лінь Мін мовчки впав на коліна перед батьками і торкнувся лобом землі.
- Батько, матусю, ваш син повернувся...
***
Кілька наступних днів у маєтку Лінь пройшли спокійно. Лінь Ваньшаню все хотів запропонувати Лині Міну офіційно повернутися в клан. За правилами сім’ї Лінь, лише після того як люди були піднесені в храм для пахощів, вони вважали себе справжніми членами родини і могли записатися у родоводі. Ліня Мін все ще чісувалась лише у побічних гілках.
Ліня Ваньшань кілька разів заговорила про це, але він відчував брак нахабства. Особливо після того, як Цинь Цзії з’явився на світ, він усвідомив страх перед майбутнім Лінні Міна.
Він бачив лише кілька майстрів Хоутян, які вперше дізналися про те, що за легендарним щаблем Сяньтяни мають вищі рівні. І Линь Мін стане тим, хто підкорить ці вершини. Він стане володарем не тільки країни Небесної удачі, але й усіх сусідніх земель Секти Семи Тайн.
Такий рівень був поза розумінням Лін Ваньшаня. Території в мільйони, чи населення мільярди людей — на фоні своєї родини Лінь, якій він так пишався, були лише піщанкою у великій пустелі.
Він вагався і зрештою вирішив відкласти це питання, дозволивши Лінні Міну відпочити тихими днями з батьками.
Батьки Ліні Міна жили у повному задоволеннях. Кожного ранку, виходячи зі своїх спокійних місць, вони зустріли привітну Цінь Сінсуань. Старим людям дуже сподобалась ця дівчина - її усмішка завжди була на місці: скромна, ніжна і сповнена благородства.
Біля Цінь Сінсуань завжди була служниця з коробкою для їжі. Вона приносила сніданок: маслянистий хліб з їдою, солоденькі тістечка і вишукані солодощі. Батьки Ліні Міна півжиття працювали в тракті, і їхній смак був відточений. Вони відразу зрозуміли, що це робота великого майстра кухні.
Опівдні Цинь Сінсюань складала компанію матері Лінна Міна. Дівчина була добре освічена і багато знала про тканини та прикраси, яких часто примушувала мати Лінні Міна веселитися. Іноді вона надсилала служниць з ескізами одягу від кращих столичних кравців і допомагала жінці в кройці.
Зередка Цінь Сінсюань грала в шахи з батьком Лінні Міна. Її майстерність була на висоті, що приводило старого Ліня в захваті. Він не переставав хвалити її за розум і кмітливість.
Крім того, Цінь Сінсюань добре розуміла чайне мистецтво. Батько Ліні Міна любив чай. Раніше, коли їхні справи йшли в гору, вони вважалися зажитими сім’ями і він перепробував різні сорти, але ніколи не пив елітних столичних чайів.
Цінь Сінсуань привезла з собою багато рідкісних сортів. Хоча тепер навіть найдорожчий чай був сім’ї Лінь по кишені, батько Лінні Міна не знав усіх тонкостей чаю. У таких випадках Цінь Сінсюань з усмішкою заварювала чай, розповідаючи про правила приготування, подаваючи і дегустацію, чим приводила старого в невимовний подив.
Батьки Лінь Міна не були дурнями. Часті візити Цінь Сінсюань наводили їх на певні думки. Лінь Міну сповнилося шістнадцять років, а згідно з звичаями країни Небесної удачі це був вік для заручення.
Пані Лінь, дивлячись на красу, виховану та розумну цю дівчину, вже почала планувати. Згідно з манерами та знаннями Цінь Сінсуань, вона явно була видатною людиною. Вирішивши дізнатися, чия дочка є дочкою, мати Лінна Міна ахнула від подиву — улюблена внучка великого марширала Цінь Сіо! Найяскравіша перлина, про яку говорили, що навіть наслідний принц їй не чета!
Для простих жителів країни Небесної удачі Секта Семі Тайн була чимось туманним і далеким. Незважаючи на свою велич, прості люди лише плескали очима. Але Цінь Сіо був зовсім іншою справою.
Вісімдесят років тому він сам врятував країну від хаосу і голоду, став героєм нації. Його заслуги були безмірні, а статус такий високий, що навіть принци і спадкоємець престолу вітали його як наймолодші.
Сім’я Цінь була однією з перших у країні. Ні Об’єднана Торгівля Палата, ні родина Чженян не могли зрівнятися з ними. І справа була не в багатстві чи силі, а у престижі та становищі. У цій країні поважали воїнів та урядовців, а купці вважалися нижчими усами. Тільки сім’ї, які мали великі досягнення протягом поколінь, вважалися справді шляхетними.
— Невже молода пані Цінь поклала око на нашого Аміна? — Пошепки запитала маму Лінь Міна того вечора. Вона й досі не могла в це повірити. Спочатку вона думала, що Цінь Сінсюань - дочка якогось дрібного двореянина. У ті дні їхні доми оббивали свахи від різних вельмож, і дехто навіть відкрито пропонував своїх дочок у наложниці.
Але вона й не могла уявити, що сама внучка буде виявляти таку увагу. Якби з резиденції маршала прислали сватів, це було б звичайне. Але те, що сама пані Цінь намагається догодити батькам Лінні Міна... Жінка розуміла, наскільки важко такій зарозумілій дівчині переступати через гордість і так відверто висловлювати свої почуття.