Тієї ж ночі, коли Линь Мін вийшов назовні, солдати в момент його появи випрямлялися і віддавали військове вітання. Воєни завжди поважали сильних, а завдяки Ліні Міну втрати в денному бою були мінімальними.
- Молодий герой Лінь! — До нього підійшла широка усмішка, і в плащі підійшов розмальований чоловік. Це був Ші Лінкай, глава Банди Солі.
— Глава Ши, — Линь Мин кивнув. Цей чоловік справив на нього добре враження, коли викрили вовки і він ішов майже відразу за ним, борючись хоробро та без вагань. Після самого Линь Міна Ші Лінкай знищив більше ворогів.
— Ви занадто ввічливі, кличте мене просто старина Ши.
- Які втрати в армії? — запитав Линь Мін. Його турбувало стан військ, бо без них неможливо стримати Звірний приплив. Лінь Мін один не міг зупинити всю масу тварин, вони просто обходили б його і вдерлися б до міста Цінсан, чиї п’ятиметрові стіни для сильних істот були лише перешкодою у кілька стрибків. У такому разі, скільки б він не вбив місто все одно впав би.
« Лучники і копійники першої лінії втратили 50 осіб, а головні сили копачів — понад 300, важка піхота — приблизно 400. Багато поранених і не можуть битися. У сумі ми втратили близько десятої частини боєспроможності. Моя банда теж втратила десятьох братів...
Ші Лінькай не встиг домовитись, як над табором пролунав крик Божественного Орла Ветра — куди більш телефонний і владний, ніж звичайні птахи.
« Невужчи підкріплення?» — промелькнуло в голові у Лінь Міна, але він відразу ж відкинув цю думку. З того часу, як він відіслав звістку зі станції, пройшли лише добу. Допомога не могла бути такою швидкою.
Вони вийшли з командного намету і побачили в небі велетенських птахів, які були у 4 -5 разів більші від звичайного Божествного Орла Ветра. Крила істоти відлили золотом. Лінь Мін вже бачив подібних Златокрилих Божественних Орлів Варта біля посла Гори Павліна. У них текла кров священних тварин; вони мали надзвичайну швидкість, а вантажопідйомність перевищувала нормальну в десять разів. Ті, хто літав на таких птахах, напевно, належали до великих сект.
Гігантський орел пішов на посадку. Піднятий ним вихр був настільки сильний, що перекинув кілька армійських наметів. Солдати, які були всередині, розлетілися в різні боки і дехто сильно вдарився об землю, отримавши вуха.
— Проклятье! Хто це такий зухвалий? — Ші Лінькай, який мав запальну вдачу, роз’ярився. Він сподівався на допомогу, а в кінцевому підсумку хтось вломився у табір і ще й покалічив людей.
***
Ми нарешті добралися до цивілізації. Ці 4-5 днів подорожі були просто нестерпними. У цих південних землях живуть лише дикарі, навіть не маючи де помитися », — сказав юнак років 25-26 в жовтому одязі з мечем за спиною.
Лінь Мін, подивившись на нього, злегка здивувався. Хлопець був на початку стадія Хоуття. Для свого віку бути в секті — це ознака таланту. Можливо, він був принаймні внутрішнім учнем і навіть головним.
Його супутниця, яку він назвав молодшою сестрою, була одягнена в білу сукню, на грудях якої виднівся неброський знак у формі півмісяця. Вона була надзвичайно вродливою і мала благородну аура, але на її обличчі застигло холодне байдужість. Вона окинула табір поглядом і нічого не відповіла, очевидно не бажаючи розмовляти.
— Молодша сестра, тепер скрізь хвилі звірів і пристойного місця не знайти. Давай тимчасово влаштуємось тут, — продовжував юнак.
— Добре... — Не дуже відреагувала.
Жовтокий юнак зрадів - нарешті він вмовив її зробити привал. Ці люди жили в спокійному місці, і його надії могли б збуватися. Він хотів сказати щось ще, але його перервав гнівний окрік:
- Хто ви такі? Як ви смієте вламитися у військовий табір і калічити солдат? І стоїте тут, базікаєте, ніби нікого немає! Ви за кого нас приймаєте? Взяти їх!
Ші Лінкай був поза собою від обурення через їхню пихатість. Довкола відразу за лягнула зброя. Солдати вихопили мечі, натягали тетиви і цілилися в незапрошених гостей. Брати Ші Лінькая з Банди Солі теж схопилися за сокири і саблі, готові кинутись у бій. Тільки знак командира стримував їх.
Ші Лінькай, незважаючи на лють, зберігав залишок розсудливості. Він розумів, що такий золотий орел — рідкість і доступність лише до великих сект. Отже, ці двоє є учнями таких сект. Міста Цінсан не повинні були сваритися з ними, якщо тільки в справу втрутиться Лінь Мін, але це могло призвести до втрати проблем, адже перед ним був майстер рівня Хоутян.
Атмосфера накачалася. Біловолоса дівчина не хотіла мати на неї зброї. Юнак у жовтому лише холодно посміхнувся, окинувши солдат презирливим поглядом, ніби дивився на купку неотесаних селян.
- Де ваш головний? Нехай з'явиться до мене, ти не доріс, щоб зі мною розмовляти, - він навіть не подивився на Ши Лінкая, по одязі якого було ясно, що він не жорсткий військовий.
— Ти за кого себе приймаєш? — Ши Лінькай ледве стримувався, щоб не вихопити шаблю.
У цей момент з натовпу вийшов міський голова Чжао Яньмін. З похмурим обличчям він сказав:
— Я глава городи Цінсан. Що вам завгодно?
Він бачив, що один з прибульців знаходиться на пікі Спокуси Пульса, а інший — у початковому етапі Хоутань. На прикладі Ліні Міна Чжао Яньмін уже зрозумів, наскільки жахливими є сектантські майстри. Мабуть, навіть ця тендітна дівчина могла б розкидати усіх своїх майстрів згущання Пульса. Якщо почнеться бійня, вони просто полетять на своєму орлі, а місто залишиться в руїнах.
— Ты глава? Як звати? — Він недбало кинув хлопця в жовтому.
Чжао Яньмін нахмурився і непомітно передав Линю мину в уяві таке повідомлення: «Молодою герой Ліні, хто це такі? »
— Не знаю... Мабуть, з якоїсь південної секти - відповів Лінь Мін, дивлячись на емблему півмісяця. У нього виникла здогадка: чи це не Секта захоплюючий Місяць?
Ця секта була розташована на узбережжі Південного моря, межуючи з південними Землями і перебуваючи близько острова Божественний Фенікса та Дияволальського Регіону Південного Моря. Через свою слабкість вона першою впала під удар диявольського Регіона. Судячи з розмови, ці два дні пробиралися через ліси Південних Земель. Якщо вони вижили з Місяця, що відокремлюється від Сонця, то час і місце їх появи збігалися.
— А яка ж їхня сила порівняно з вами? — Чжао Яньмін сумнівався, що Лінь Мін впорається, адже він був лише на середній стадії Сгущання Пульса, а противник - майстер Хоутінь. Але деньовий подвиг Ліна Міна змушував вірити в його непереможність.
Лінь Мін не відповів. Сила талановитих учнів сектації рівня Хоутян була надзвичайною невизначеною, а в цій складній ситуації він не хотів розкривати карти раніше часу.
Чжао Яньмін стримано сказав:
- Моє ім'я Чжао Яньмін. Хто ви і навіщо прибули?
— Чжао Яньмін? Що ж, слухай. Я не хочу, щоб ти знав. Тепер я планую підготувати собі найкраще житло. Все має бути вичищене, білизня та меблі — тільки нові. Знайди сім-сім розквапних і чистополотих служниць для моєї молодшої сестри. Вона їсть тільки вегетаріанське і любить чистоту, так що зберіть її свіжою пологовою водою для ванн, а на сніданок, обід та вечерю подавайте молоді пагони бамбука й свіжі фрукти. Якщо все зробите, завтра, коли прийдуть звірі, я так і буду допомогти вам небагато.
Ці слова Ші Лінькай ледь не задушили від обурення. Він не бачив цього за все своє життя. Він не розумів, що для більшості сект таке ставлення до звичайних людей було нормою — так само як ставлення людини до мурашок. Було б дивно, якби хтось ввічливо порадився з комахами.
Такі, як Линь Мін, що вийшли з низів і зберегли людство навіть після старту були винятком. Лінь Мін, будучи уродженцем Цинсана, до цих пір називав Лінь Ванйшаня старшим. А втім, пересічний геній з секти навіть не вдосконалював би цих людей поглядом.
— Та ви ким себе помиляли? Думаєте, у нас тут своїх майстрів немає? "Вони нам допоможуть, курва! — Ши Лінькай з гуркотом встромив свою важку саблю у кам’яну плиту. Якби він не знав про прірви в силі, то вже б кинувся у атаку.
Юнак у жовтому нахмурився від такої грубості. Він присоромився, озирнувся Ші Лінкая і стояв поруч Лінь Міна. Його погляд зупинився на юнакові.
- Ось що. Не думав зустріти тут маленького генія. Мабуть, під « майстром» ти мав на увазі його? Що ж, він цілком гідний цього звання, якщо тільки ...
На півслові хлопець різко вкинув руку і випустив два промені енергії меча, який зі свистом прорізали повітря прямо до Ліни Міну.
Лінь Мін помрочив. У нього і так вистачало турбот з затасованим ворогом, а тепер його втягували у якусь безглузду потилицю.
***