***
Здивування Му Цяньюй було немішним. Переходячи від Ківки Костей до Сгущенія Пульса, він мав певні бар’єри. Хоча для виняткових талантів він не був непереборним, затримка на кілька місяців або навіть півроку була звичайною справою.
І не варто недооцінювати ці кілька місяців. Якби Лінь Мін витратив цей час на прорив, йому б вже виповнилося шістнадцять. А між досягненням Блукання Пульса в п'ятнадцять років і у шістнадцять була величезна різниця у плані потенціалу.
Сама Му Цяньюй досягла цієї стадії в 15 років, що навіть на острові Божественного Фенікса вважалося визначним результатом. І ось тепер Лінь Мін порівнювався з нею!
Побачивши його просте походження, Му Цяньюй відчула в душі бурю. Що це за монстр? У порівнянні з ним її власний шлях, яким вона так пишалася, здавався не таким вже й яскравим.
Сам Лінь Мін був охоплений хвилюванням. Колись йому було важко знайти роботу, тому що Пульса вважалася недосяжною. Його першим великим завданням було стати таким майстром, і ось він так швидко досяг бажаного.
Він вже думав про те, щоб негайно запустити циркуляцію істинної сутності і офіційно закріпити прорив, як раптом Му Цяньюй вимовила:
— Ліню Мін, цього разу твої канали відкрилися завдяки силі Пурпурного Дракона, а не твоїм власним зусиллям. Це була випадковість. Якщо ти прориваєшся прямо зараз, твій фундамент може бути нестабільним. Моя порада: не поспішай. Почекай, поки на стадії Кіття Костей справжня сутність не переповнить тебе природним чином і сама не хлине в меридіани. Тільки тоді результат буде ідеальним.
Лінь Мін завмер, а потім повільно кивнув. Му Цяньюй була права. Раніше, коли він переходив на стадії зміни Сухожа і Кіття Костей, усе відбувалося саме так: справжня сутність заповнювала посудину та прорвалася межі. Такий метод створював найміцніший фундамент. Поспішність була, наче спроба допомогти рости з землі: розвиток швидко розвивається і чим вище ти будеш підніматися, тим важче буде йти далі.
Коли Лінь Мін побачив, що послухався її поради і не виявив непотрібної опіки, Му Цяньюй з похвалою кивнула.
Вона опустила голову і почала помішувати палицею вугілля. На мить між ними зависла тиша, яка переривалася лише тріском хворосту і гулом полум’я. Над вогнем закипав суп, вистоюючи апетитний аромат. Однак, вдихаючи цей запах, Му Цяньюй зрозуміла, що в неї немає того апетиту, який був учора. Вона усвідомлювала, що прийшов час прощатися.
Її рани затягнулися, обіцянка була виконана і ця коротка зустріч наближалася до кінця.
Атмосфера в печері стала тихою і трохи сумною. За стінами печери стояла глибока ніч. Чжуцюе дрімала неподалік. Після того як Му Ц’януй відновила свої сили, вона влила величезну кількість вогняної сутності у птаха і тепер крила Чжуцюе почали швидко відновлюватися.
- Які у тебе плани? - Порушила мовчання Му Цяньюй, дивлячись на тихого юнака.
— Вернусь в свою країну. Мені потрібно залагодити деякі справи.
- Ти учень Секти Семи Тайн? « Саме вона була найближчою до цього місця великою школою, тож Му Цяньюй зробила таке припущення.
— Помедлив, — відповів Лінь Мін.
— Ось як... — Му Цяньюй дуже хотіла запитати, чи не хоче він приєднатися до острова Божественного Фенікса, але слова застрягли в горлі. Пропонувати людині зрадити свою школу після недовгого знайомства було б надто зухвало. Крім того, оскільки цей юнак досяг такого рівня, Секта Семі Тайн, напевно, вклала у нього багато ресурсів.
- До речі, навіщо тобі потрібна кров дракона? — Раптом згадав Лінь Мін питання, яке давно його турбувало.
Му Цяньюй звернула увагу на птаха, що спить у кутку. Очевидно, "Хо-ер" було її ім'ям. - Хо-ер - мій зв'язаний Священний Звір, ми єдині душею. Вона наближається до зрілості, і для еволюції їй необхідна Пилюля Святого Духа. А для її створення потрібна кров дорослого Святого Звіра. У мене не було вибору, окрім як прийти на Гору Гріма. Насправді, я принесла дуже щедрі дари для обміну, і трохи крові не нанесло б Наведення дракона великої шкоди. Але він відмовився навідріз. В результаті зав'язалася бійка... Я й не знала, що термін життя дракона закінчується і йому залишилося менше ста років. У такому стані вони б'ються з відчайдушним нестямом, ось я і поплатилася за свою облуду...
Му Цяньюй гірко посміхнулася. Святі Звіри мали власну гордість, і пропозиція продати свою кров правдоподібно була смертельною образою для нього.
— Зрозуміло. Значить, ти залишишся тут ще на кілька днів поки Хо-ер не поправиться? — Лінь Мін низько схилив голову, теж ворошу вугілля.
Му Цяньюй на мить зам'ялася. Насправді, якщо вона продовжуватиме вливати свою енергію, Чжуцюе видужає вже до завтра. Але в її серці шевнювалось дивне відчуття, і вона відповіла:
- Може, доведеться ще дня два або три...
— Добре, тоді я теж почекаю. Мені якраз потрібно привести себе в порядок, — Лінь Мін усміхнувся і напружене напруження повітря миттєво розвіялось. — Почекай трохи, я піду похочу. Нам потрібне м'ясо, одного вчорашнього супу на двох не вистачить.
« Добре, — сказав він. — настрій Му Цяньюй значно покращився. Чжуцюе, яка навіть не здогадувалась, що з кількох причин господиня щойно « продала» її ще на кілька днів мук від ран.
Але навіть якщо б вона знала, то не була б надто засмучена. Через годину, коли по печері стікав аромат смаженого м’яса, птах загатив дзьобом і розгубив голову. Усі рани й загублені пір’я відразу забулися перед лицем такої делікатесу.
Час летів непомітно. Линь Мін щодня йшов на полювання, повертався, смажив здобич і варив суп. На другий день в лісі він зіткнувся зі Звірем Золотого дракона.
Ця тварина завдовжки близько шести метрів була покрита темно-золотою лускою, міцною, як доспех. Дракони за своєю природою були вкрай нерозбірливі у зв'язках, і ця тварина була потомком дракона та Золотого Бронорога.
„Надо, прямий потомок дракона-рятівника", здивувався Лінь Мін. Грозові ящірки на горі були сильні, але більшість з них — лише віддалені родичі. Цей самий примірник, здається, народився зовсім недавно, років десять-п'ятнадцять тому. Його кров була густою, а сила відповідала піку стадії Бульсу.
« Саме вчасно. Я збирався перевірити силу Божественної Молені Пурпурного дракона! Тільки в околицях Гори Гріма можна так легко знайти таку люту звірину."
Лінь Мін клинув пальцями, і з кінчика його нігтя зірвалася сталева голка, оповита пурпурним драконом. Вона швидко рухалася в повітрі. Це був його новий грізний дух. Незважаючи на те, що вся сила всередині була сповнена шаленої сили, голка ззовні виглядала цілком спокійною.
Якби не майстер з винятковою духовною силою, ніхто б навіть не здогадався, що голка містить чисту енергію. Вона виглядала цілком матеріально. Це і було ознакою високого рівня блискавиці — матеріалізації форми. Енергія та матерія по суті є одними: коли енергія стискається більше ніж достатньо, вона набуває тіла.
Темно-золоті очі звіра зафіксувалися на Ліні Міні, поглинаючи жагу крові. Його почуття притупилися, і він не звернув уваги на крихітну голку в руках людини, коли бачив у ній лише смачний обід.
— Р-р-а!
Звір з ревом кинувся в атаку, цілуючись гострими кігтями у горло Ліна Міна. Юнак навіть не шепохнувся. Він лише злегка клацнув пальцем, і голка зі свистом зникла. Тонкая, майже невидима спалаха прорізала простір у абсолютній тиші.
На мить здавалося, що саме світло спотворився. Тончайна нитка поділила простір надвоє. Ігла увійшла в пащу дикого звіра і вийшла з його потилиці, не пролилася ні краплі крові.
Тіло монстра здригнулося. Зір його затуманився, Лінь Мін зник з виду. Звір розгубився на лапи, ніби не розуміючи звідки взялася ця хвилинна епідемія болю.
Він видав низький рик, готуючись до нового стрибка, але в цей момент з його пасти і рани на затилку вирвалися пурпурні електричні змії. Вони миттєво оплутати все його тіло. Велетенська сила грому і полум’я блискавки змусили звіра забитися в агонії. Він відчайдушно противився, але не зміг уникнути смерті. Поступово він затих і перетворився на обвуглену тушу.
Линь Мин шумно видихнув. Хоча він очікував багато чого, сила Божественної Молії перевершила всі його сподівання. Вбити одним ударом звіра рівня Пульса! Звичайно, це сталося багато в чому через недбалість монстра, який не відчув небезпеки.
« Сила Пурпурної Молені не поступається технологіям Грімового Пламені, а може й перевищує його. І найголовніше, вона майже не розходиться зі мною. На відміну від полум'я Гріма, яке з"їдає 30 відсотків моїх сил за раз. Тепер Насіння в моїх насіннях Єретичного Бога значно слабше від грозового духу, і це блукало мене ще трохи. Доведеться почекати, поки я не знайду нове вогненне Насіння у племені Огнченого Чі.
З цими думками він спіймав звичайну косулю і повернувся в печеру.
Му Ж’яну з цікавості теж вирішила спробувати себе в кулінарії. Хоча вона ніколи раніше не готувала, її духовна сила дозволяла їй в деталях стежити за станом кожного шматочка м'яса. Завдяки такому контролю вона принаймні не підгоряла м’яса. І все ж, як би вона не старалася, їй не вдавалося досягти того самого смаку, який був у Ліні Міна.
Полювання, багаття, суп, тихі тренування і незспішні розмови з Му Цянью про всяких дикихвинок — ці дні були спокійними й затишними.
Так настав ранок третього дня. Коли Чжуцюе розтрощила свої вогняно-червоні крила назустріч сонцю, Лінь Мін зрозумів: пора прощатися.
- Чи є щось, в чому я могла б тобі допомогти? — запитала Му Цяньюй. Вона тільки що помилась і тепер дивилася на сонце, прикриваючи очі долонею. У її голосі було легше сумувати.
Лінь Мін хотів похитати головою, але раптом дещо згадав:
- Я хочу вбити одну людину. Він слабший за мене, але дістатися до нього буде нелегко. Він постійно перебуває у своєму маєтку під охороною. Якщо я просто нападу, то залишу докази за які мене можуть залучити до відповідальності. Чи є у вас якийсь спосіб зробити це непомітно?