***
Після смерті Чі Гуди кілька тисяч воїнів племені Огненого Чи були остаточно деморалізовані. Лінь Мін стояв посеред ворожої армії, але ніхто не наважився підняти на нього зброю.
Талант звичайних солдатів рідко перевищував другий ранг, і навіть після десятиліть тренувань їх культивація не піднімалася вище другої стадії Закалки Тела. Офіцери середнього ланцюжка досягали Закали Внутрішньостей або зміни Сухилій, а високопоставлені командири — стадії Ківки Костей, але всі вони були безсилими перед Ліннем Міном.
Окрім Чі Гуди, у цій багатотисячній армії лише два — Лівий і Правий генерали мали силу стадія Пульса чи вище. Лівий генерал у цей момент був далеко, переслідуючи втікачів, а Правий генерал, обливаючись холодним потім, боявся навіть зітхати. Він з жахом молився лише про те, щоб Лев Мін не вибрав його своєю наступною метою. Поруч з цим хлопцем його особиста охорона виглядала просто декорацією. У цій армії більше не було нікого, хто міг би зупинити Лін Міна.
Сам же Лінь Мін навіть не глянув на Правого генерала. Він подивився на групу пов'язаних полонених. Ті дивилися на нього з такою надією і благоговінням, ніби перед ними був сам Бог-Шаман, який спустився з неба заради їхнього порятунку. У Лінні Міна стало дуже боляче. Навіть убив Чі Гуду, він не міг змінити долю цих людей. Він був лише однією людиною і не міг протистояти цілій країні. Ці полонені все ще чекали на довічне рабство, або смерть.
Його погляд зупинився на дітях вождя племені Чорного Болота. Похитнувшись мить, він тінню мітнувся до них. Схопивши хлопця та дівчину під руки, Лінь Мін запрацював техніку « Золотої Пэн, що пронизує пуститу» і змив у повітря. Тут не можна було затримуватися, якщо прибудуть справжні майстри стадії Хоуття з племені Огненея, то він опиниться у смертельній пастці.
Спасіння цих двох осіб було хвилинним поривом доброти, намагаючись залишити плем’я Чорнобильського Болота з великою надією. Якщо вони будуть достатньо сильними духом, то коли-небудь зможуть відродити свій народ і помститися.
- Йдемо!
Лінь Мін пролетів над територією резиденції вождя, і ніхто не посмів перешкодити йому шлях. Він швидко віддалявся, плануючи залишити брата і сестру в якомусь маленькому племені і на цьому закінчити свою місію. Але раптово його обличчя спотворилося. Він обернувся і побачив, що в нього летить багровий промінь світла.
"Огонь?" - одразу зрозумів природу атаки Лінь Мін. Після заснування вогняної есенції в Насіння Єретичного Бога полум’я вже не було для нього загрозою. Наповнивши праву руку справжньою суттю, він завдав потужного удару по літаючому променю.
Пш-ш! Багрове світло розсипалося іскрою, але Лінь Мін здригнувся. Він з усього серця відчув, як неприродна ядерна енергія вогню вірвалася у його меридіани і почала сіяти хаос. Вогняна есенція всередині його тіла шалено завибрувала, але не змогла миттєво підкорити це полум'я.
« Що відбувається?» - Раніше, в Пещері Лави, Насіння Єретичного Бога поглинуло будь-який потік вогню без залишку, але зараз щось пішло не так.
Лінь Мін запрацював всю свою справжню сутність, щоб придушити жар, і в цей момент щось відчув. Він підняв погляд. У 30 метрах від нього в повітрі з сполохов рудого полум'я почав формуватися силует. Невдовзі перед ним з’явилася вогняна дитина заввишки не більше метра, а над землею. Він був яскраво-червоного кольору; язики полум'я обвівали його волосся, руки і ноги. Обличчя дитини розтягнулося в усмішку, але в цьому сміхі зворушило щось зловісне і зле.
Лінь Мін нахмурився. Що це за істота? Він відчував, що справжня сутність вогню в цій дитині була куди потужніше його власної - не дивно, він не зміг відразу придушити атаку. Чи це сам голова племені Огненого Чі?
Ні, навіть якщо б голова практикував якусь дивну техніку, щоб виглядати як дитина, він не міг би існувати без фізичного тіла. Це створення, очевидно, складалося з чистого вогню, інакше воно не могло б так вільно ширяти в повітрі. Невже...
Лінь Мин нутро напружується. Він звернувся до брата і сестри, яких все ще тримав:
— Дальше вы самі по себе. Я більше не зможу вас захищати.
Почувши це, діти вождя збліднули. Дівчина приохотила рот, хотіла щось сказати, але мовчала. Вона розуміла, що Ліню Міну потрібно рятувати своє життя. Чи вдасться їм утекти від погоні за армією Огненого Чі в джунглях, тепер залежало тільки від їхнього успіху.
Линь Мин відпустив їх. Брат і сестра коротко прошепотіли слова вдячності й сховалися в густих заростях. Збентежені діти розгнівались і натиснули пальці, щоб витягнути вогонь.
Линь Мін холодно хмикнув. Його сіре блискавкою вдарило у кулю, тягаючи в нього п'ять тисяч струменію енергії. Роздався гучний бавовняний пласт, і куля розсипалася феєрверком. Дівчина озирнулася на Лінь Міна з вдячністю і остаточно зникла в лісі.
Побачивши це, вогняна дитина не стала їх переслідувати. Порівняно з цими дітьми, Лінь Мін був набагато важливішою метою. Він схрестив руки на грудях і з насмішкою подивився на хлопця.
Лінь Мін зимно посміхнувся у відповідь:
— Отже, ти дух Негасимого Святого Пламені. Огненна ессенція набула розуму, поглинши частину душі главою вогню Чи. Так і з’явився цей виродок — полум'яний клон свого пана.
На обличчі вогняної дитини промайнула несподіванка, а потім він хрипло розхвилювався:
- У тебе непогана сила душі, якщо ти дізнався моє втілення. Ти стаєш мені все цікавіше. Сьогодні ти нікуди не підеш!
Голос, що виходив від дитячої статури був хрипким і надтресленим, це викликало в мене жахливе враження.
— Не уйду? І хто ж мене зупинить? Якби тут був твій справжній господар, я б ще боявся, але ти - лише жалюгідний клон.
З цими словами Лінь Мін вибухнув енергією. Його копальня рванувалось вперед, випускаючи десятиметрове лезо правдивої сутності, цілуючись точно в лоб вогненному існуванні. Він хотів зруйнувати духовну мітку голови племені в цій есенції. Якщо йому це вдасться, дух стане несхозним.
Але вогняна дитина просто шалено захотіла. Він зник зі свого місця з швидкістю, що не поступається швидкості Ліна Міна.
- Розтрощити мою мітку? Мечтай! Помри!
Маленька долоня вперед, і сильний потік полум'я перетворився на тисячі кружляючих багрових променів навколо Лінні Міни з усіх боків. Але клон не очікував, що Лінь Мін і не збирався вступати у виснажливу бійку. Коли він наніс удар, то одразу застосував техніку руху і кинувся геть.
Атака клона прийшла в порожнечу. Багрові промені, які ще не з’явилися на землі, швидко перетворили землю у випалену пустелю.
- Гм, кмітливий. Але ти правда думаєш, що зможеш втекти від мене? Наївний! — Клон з жорстокою умилкою кинувся в погоню.
Ліній Мін летів крізь ліс, вичавлюючи все з техніки « Золотої Пэн, що пронизує пустелю ». Якби він зміг стерти душі голови племені з цієї есенції, то міг би поглинути її! Ця думка була неймовірно привабливою, але Лінь Мін розумів реальність: глава племені Огнченого Чі напевно мчить сюди разом з іншими майстрами Хоутян. Якщо вони встигнуть, йому кінець.
Крім того, справжня сутність цього духу була занадто сильна. Сам Лінь Мін уже багато вмів робити на техніку « Удар Гріма і Пламені» та використовувати силу Єретичного Бога. Його резерви вичерпались на 40 відсотків. Намагатися стерти духовну мітку могутнього майстра в таких умовах було чистим божевіллям.
Не можна було зволікати! Ліній Мін прискорився, і тіло стало майже невагомим. Коли він торкався кінчиками пальців ніг дерев, то летів вперед. Після того як Ковчек досяг піку, його вміння руху стало максимально близькими до повноцінного польоту.
Вогняний клон, який переслідує його, був обшаражений. Він міг літати, тому що у нього не було фізичного тіла, але чому цей сопляк на стадії Костей виробляє такі трюки? Невже у нього є якийсь артефакт для польоту? Від цієї думки очі клона яскраво сяяли. Очевидно, що цей хлопець мав великі секрети!
Линь Мін відчував переслідування своєю душею. Клон не тільки відставав, але й поступово скорочував дистанцію.
— Чорт, прив'язався як банний аркуш! — Линь Мин нахмурився. Його техніка «Золотої Пэн» була першокласною, але невагомий дух був об'єктивно швидшим.
- Зупинись!
Опинившись за 10 метрів від Ліни Міна, слон помахав рукою десятки вогненних стовпів. Лінь Мін, не обертаючись, відмахнувся копієм, розсіюючи атаку. Але ця секундна замінка дозволила клонові наблизитися.
- Моє втілення затримає тебе до приходу пана! Вогненна клітина!
Навколо Ліни Міна раптово з’явилися палі, переплітаючись і завдаючи замкнутої пастки. Лінь Мін вдарив списом в стіну клітини, але та навіть не похитнулась!
— Проклятье! — Линь Мін стиснув зуби. Клон просто потягнув час. Якщо головний ворог встигне прибути, все буде скінчено. Цей дух був витриваліший, швидший і його було неможливо вбити швидко.
Зібравши всю волю в кулак, Лінь Мін примусив кров дракона у своєму серці битися швидше. Величезна хвиля стародавньої сили хлинула в його тіло.
- Розруїшся! — зревёл он.
Вдар списа, наповнений силою Крові Дракона був невгамованим. Ця енергія була настільки високою, що навіть священне полум'я не могло її погасити. З тріском вогняна клітина розірвалася в клочику, і Лінь Мін кинувся у небо!
Вогняна дитина на мить застиг, очевидно не очікуючи такої нищівної сили. Але це лише посилило його радість - чим сильніше був Лінь Мін, тим ціннішими були ті таємниці, що він приховував у своєму тілі.