Лінь Мін з усмішкою похитав головою:
— Брат Ляо надто добрий до мене. Усім цим я зобов’язаний лише досвідченому наставнику. До речі, раз Чжу Янь покинув місто Небесної удачі, що сталося з Лан Юньюе? Вона поїхала разом з ним?
Незважаючи на те, що його більше нічого не пов'язувало з Лан Юньюе, Лінь Мін вирішив запитати. Чжу Янь зараз напевно був у полоні відчаю і злості, і цілком міг зірвати гнів на ній.
Ляо Веньюань посміхнувся:
- Не хвилюйся, брате Лінь, з Лан Юньює все гаразд. Однак вона пішла з військової академії Семі Тайн і тепер залишається в місті Небесної удачі. Його Високість наслідний принц уже відправив людей, щоб таємно наглядати за нею.
— О? Ланнь Юньюе кинула навчання... — Линь Мин злегка поспішав.
Спадкоємець дійсно все передбачив, забезпечившись навіть про неї. Приєднання до влади давало відчутні переваги: багато дрібниць не повинні були турбуватись самим — завжди були люди, які хотіли залагодити справу краще.
— Все, що треба було сказати, я сказав, — відповів Лео Венуань. — Мені пора, продовжуй займатися справами.
- Дякую тобі, брате Ляо.
— Ха, дрібниці!
Прощавшись з Лео Вен’юанем, Лінь Мін вирушив до Гільдії Майстерів Начартанії. Помоги наслідного принца було недостатньо, щоб дістати всі необхідні матеріали, тому він мусив придумати інший спосіб.
« Якщо я зможу створити символи, які зацікавлять навіть майстрів стадії Хоутян, і поставлю їх по всій країні шукати матеріали для мене... Тоді я зможу зібрати все необхідне в найкоротші терміни."
Це був план, який Лінь Мін визначив заздалегідь, і єдиний спосіб, якого він зміг придумати. З ростом його майстерності в техніці письма за останні дні, створення символів, які можуть привернути увагу практиків Гоутян, стало для нього цілком виконаним завданням, хоча навіть такий підхід і здавався непотрібним.
***
У Гільдії Майстри Начорнії Ліні Міна зустріла Ван Юхань, яка вже досить довго чекала його в майстерні.
- Пане Линь! Вона з радістю вигукнула, побачивши його.
— Пані Ван, прошу вибачення. Виникли справи, які мене затримали.
Через вчорашнє відвідування простору Магічного Куба душа Лінь Міна була сильно виснажена, і він вперше за довгий час проспав ранок. До того ж, тренування біля холодного водоспаду зайняло більше часу, ніж звичайно.
— Багато клієнтів чекають на вас, — відповіла Ван Юхань.
Лінь Мін подивився туди: в залі зібралося 7 -8 осіб, хоча зазвичай у цей час їх було не більше 2-3. Вчора Лінь Мін раз у раз демонстрував свою майстерність, чи то відновлення або створення малюнків, і кожного разу досконало долали завдання. Але найбільше воїнів вразило те, що ефект від його символів перевищував працю звичайних майстрів. Раніше такого результату можна було досягти лише завдяки тому, що він звернувся до найбільшого ремісника країни Небесної удачі, як Ван Сюаньзі.
Проте Ван Сюаньцзі був такою великою особою, що простий чоловік не міг поступитися їй. А якби і вдалося, то більшість воїнів не мала б жодної вартості за його працю. Лінь Мін брав недорого, а якість його послуг уникала великих майстрів. Не дивно, що популярність про нього швидко розлетілася і клієнти потягнулися один за одним.
— Чув, що цьому запрошеному майстереві письмо всього років 15. Невже не брешуть? — Він недбало кинув один з клієнтів.
Сьогодні він приніс з собою майже безцінний скарб середньої ранги людей. Він вже півроку володів цією зброєю, але ніяк не міг підібрати відповідний символ. Звичайні його не влаштовували, а високоранго коштували надто дорого або були невідповідні. Оскільки він розвивав Істину атрибута льоду, то потребував символа досконалої різьблення з його стихією.
Вчора він почув, що новий майстер у Гільдії створив символ знамена «Ляжний вартовий» після накладання яких навіть змінив колір на морозно-благородній. Тому він прийшов позичати чергу ще до світанку і чекав вже пів дня. Але воїн не виявляв нетерплячості: чим раніше черга, тим більша ймовірність успіху, бо на початку роботи майстер сповнений сил, а його істинна сутність і сила душі знаходяться на пікі, що дозволяє створювати справжні шедеври.
— Правда, мій друг був тут вчора і бачив його на власні очі. Зовсім юний.
- Що за часи прийшли... Хіба мистецтво малювання не вважається надзвичайно складним? У такому віці мати такий рівень... Через кілька років він буде ходити до Ван Сюаньзі так само легко, як пити воду.
— Дитини нынче пiшлo бyдкaють. Кілька років тому з'явилася Цінь Сінсюань, півмісяця назад - Лінь Мін, а тепер ось цей геній письма. Звідки він тільки взявся? Колись про нього і не чули.
« Він, мабуть, не з країни Небесної удачі », — швидко заговорив старий чоловік із розважністю і погладив бороду. — Ми ніколи не вважали, що наша майстерність виткання є видатною. Але в інших частинах континенту є клани, які століттями спеціалізуються на певних ремеслах: сім’ї майстрів формцій, алхіміків, начертаторів або ковалів. Деякі з них найдавніші в історії країни Небесної удачі. У кожному поколінні вони вибирають нащадків з надзвичайним талантом душі. Коли двоє обдарованих людей одружуються, їхні діти майже напевно успадкують великий талант. У таких кланах п’ятий ранг душі — рідкість. А з огляду на їхню давню спадщину та секретні технік, їхня майстерність різьблення стоїть на абсолютно іншому рівні.
Старик не відкрив таємниці: подібні клани існували і в бойових мистецтвах. Майже всі основні учні військової академії Семі Тайн, крім Цінь Сінсуань, походили з стародавніх цивільних родин. Люди вважали Ліню Мін одним з таких виродків.
- Приготований майстер прибув! Дякуємо за ваше терпіння, ми починаємо, - оголосила підіймана дівчина-адміністратор, ввічливо схилившись до присутніх.
***
Тим часом у великому центрі Об’єднаної торгової Палати в місті Небесній Вдачі, Чжан Ґуаньюй напівлежав на ліжку. В руках він тримав висічену золотій чаші з тончастої порцеляни і неквапно потягував із неї густу молочно-білю рідину.
Ця ароматна рідина була молоком, але не коров’якою або козячою, а людською. У помести знаті господарі мали звичай тримати годувальницю, щоб вона харчувалась молоком, який вважався найбагатішим. Знатні люди вірили, що здоров’я дитини і його ріст залежать від якості та тривалості годування грудьми. Тому в будинках аристократів країни Небесної удачі годувальниця не була рідкістю.
Зазвичай на цю роль наймали сільських жінок, чиї діти або померли, або були віддані для виховання і потребували грошей для підтримки сім’ї. Згідно з давніми віруваннями, широкобідні жінки вважалися більш плідними та молочними. Але через важку працю в полі їх шкіра була грубою і темною, а самі вони - надто вантажним. Їх було важко назвати красавіями.
Однак Чжен Ґуан’юй був дуже розбірливим. Він вважав, що вигляд селянок псує йому апетит і тому його годувальницями були надзвичайно ніжні красуня. Багато з них були наложницями багатих домів, років 20 — вишуканих і тендітних.
Вплив Об’єднаної торгівлі Палати був величезним. Деякі впливові сім’ї пропонували своїх наложниць, щоб вони служили перед Чженом Ґуаньюєм, а інші давали їх під тиском. У випадку з дітьми цих жінок їх годували звичайні сільські жінки. Навіть якщо у наложниці мало молока через погане здоров'я, чин Ґуаньюа це не бентежало - він вважав таке молоко найбільш солодким і рідкісним.
Іноді його особливо любили жінки, які навіть потрапляли в гарю. Чжен Ґуан’юй не обмежував себе лише тим, що жінки вже були одружені.
- Знайшов його? — Він ліниво запитав Чжен Ґуан’юй, приховуючи з чаші.
— Я відповів молодому пану: « Знайшов », — сказав чоловік, якому було сорок років. Його глибоке дихання і сильне серцебиття видавали в ньому майстра на стадії Закалки Внутрішньостей.
— Ладно. Ходімо, — Чжен Ґуан’юй допив молоко і з нетерпінням облизав губи. Його обличчя в цей момент приймає хижий вираз.
- Молодий пане... Чи варто нам... — Чоловік запнувся, не вирішуючи продовжувати.
- Що? Боїшся образити Лінь Міна?
- Молодий пане, Лінь Мін тепер кандидат в основні учні. Якщо він у майбутньому підніметься і стане Посланником Семі Тайн або навіть головою академії, нам буде погано через ворожість з такою людиною...
- По-твоєму, я повинен просто здатися і дозволити йому топтати мене, щоб це вважалося « опорою»? — Голос Чжен Ґуаньюя миттєво став крижаним.
— Молодий пане, я не це мав на увазі! — Поспішно справдився слуга.
— Хм! Військова академія Семі Тайн зіштовхнула нас лобами, і мирне співіснування неможливе! Ти пропонуєш мені визнати поразку без бою? Навіть якщо я здамся, хіба Лінь Мін оцінить це? Академія хоче зробити з мене сходинку для нього, але вони не розуміють: я не щастка, я - сталевий шип! Хто вирішить наступити на мене, той помре!
Серцем Шляху Воина для Чжен Ґуаньюя була горда. Він міг змиритися з тим, що хтось сильніший за нього від самого початку, але не зміг винести, якщо хтось молодший від нього - а Лінь Мін був молодшим на п'ять років — дожене і перегнати його.
Його і так шалено, що Ліню Мін вкрав всю увагу, а майбутнє через 4 місяці бій мала пройти на очах у всієї країни. За таких обставин його гордість стала б для нього нестерпною ганьбою. Чжен Ґуаньюй був упевнений, що зможе перемогти через 4 місяці, але думав: рано чи пізно Лінь Мін все одно перевершить його. А коли це станеться, Лінь Мін знову кине йому виклик і розтрощить його.
Чжен Ґуаньюй відчував, що коли він хоч раз програє Ліню Міну, то більше ніколи не зможе піднятися. Це зруйнувало б його волю, розтрощило би його горде серце шляху Воїна. І цей вузол неможливо було розв'язати, адже він розумів: знову перевершити Ліню Міна йому буде не під силу.
Чжен Ґуаньюй ні за що не допустив би такого результату.