Коли Ліню Мін розлетілися по обидва боки каміння, він легко висихнув.
Ступінь « Сіла, подібна до шовкової нитки», описана в газеті « Кенон Хаотичного Зірки » (англ.), була набагато вищою за стадію у "Кулак", що дробичає Кости". Тепер він лише торкнувся основ цієї техніки, навіть не досягнувши того рівня контролю, якого вимагав « Ковляк », що Дробає кістка.
Якщо б він захопився цією силою до досконалості, то після одного удару списом цей валун перетворився би на крихітний пил, який розлетівся б по вітру, наче пісок.
Поки що Лінь Мін тільки зміг голими руками відбити удар вузького меча Чжен Цана, розвівши в нього справжню сутність. Але якщо він просунеться у майстерні "Сила, схожа на шовкову нитку", то зможе голими руками приймати повноцінні бойові технології. Одним ударом, що несе вібрацію істинної сутності, він буде здатний просто зруйнувати структуру техніки ворога і перетворити її у ніщо.
Коли справжня сутність розвіюється, бойова здатність зникає сам собою. Хоч би якими непередбачуваними, ефективними або чудовими були прийоми ворога, поки розрив у рівні культивації не надто великий, Лінь Мін зможе зламати їх одним рухом. Це було справжнім втіленням принципу: один метод розчавлює десять тисяч змін.
« Ця "Сила, подібна до шовкової нитки", дійсно кидає виклик небесам!" — із захопленням подумав Лінь Мін.
У міру того, як він продовжував тренуватися, він усе розпливчастіше усвідомлював « Канон Гаотичного Зоряного Ковша ». Тепер він тільки досяг досконалості першого рівня « Tichinicia істинної Сущності» і ледве доторкнувся до азів шовкової нитки, але вже мав таку силу. Важко було навіть уявити, яку силу він отримає, коли доведе ці технології до великого завершення і пізнає ще глибші та загадковіші методи.
У пам'яті того великого майстра говорилося, що коли « Канон Хаотичного Зоряного Ковоша » досягає кульмінації в тілі восьми Відкритих Схвальних сил і запалюються Дев'ять Зірки Дворця Дао. Тоді кров і енергія людини стають наче райдуга, що пронизує небо. Можливо, на Континенті Тяньєни ще ніколи не народжувалося такого рівня.
« Цього разу я переміг Чжен Цану, і шум піднявся безшумно. За останні кілька місяців моя сила рвався занадто різко, я поводжуся досить непристойно. Але якщо я хочу зберегти цей нестримний тиск і боротися за кращі ресурси у військовій академії Семі Тайн, мені потрібно бути на увазі. Деякі люди не мають проблем. Навіть якщо вони почнуть копати під мене, то, швидше за все, помітять лише існування таємничого вчителя позаду моєї спини.
***
Сватка Лінь Міна і Чжен Цана сама по собі не була подією світового масштабу, але звістка про неї розлетілася через військові академії Семі Тайн зі швидкістю вітру, а потім потрапила в інформаційні мережі найбільших фракцій. Ім’я Ліна Міна з’явилося у постах внутрішніх нарад.
Линь Мін. П'ятнадцять років. Учень Залу Землі академі Семі Тайн. Поточний ранг на Камені Рангов - 126-й. Зброя — спис.
У самій перемозі над Чжан Цаном, який зайняв 103-й рядок, не було нічого надприродного. Вражало інше: Лінь Мін, який здолав його, залишався в академії всього місяць! Це було набагато гірше, ніж якби хтось із старих учнів пробрався у будівництво лідерів. Навіть Лін Сень, То Ку або Чжен Ґуан’юй не мали такої сили через місяць після пошесті.
Але найбільше вразило те, що Лінь Мін переміг за допомогою стандартної "Базової Техніці Копія". Від початку до кінця він навів лише один удар — « Дракон, що виходить з Моря ». Ця назва звучала голосно, але насправді це був простий прямий спад, який солдати в армії відробляли день і ніч. Коли сотні тисяч воїнів одночасно завдають такого удару з оглушливим криком, їхня сила дійсно нагадує дракона, який виривається із пучини, звідси і назва.
Однак одна річ — сила, яку будують стотисячні армії, зовсім інша — влада однієї людини. Ніхто й ніколи не чув, щоб один з них вкладав таку силу у звичайний спосіб. Але Ліню Міну це вдалося.
Серед очевидців того бою було чимало експертів. Обивачі дивилися на видовище, а майстер — в саму суть. Ку особисто підтвердив, що вітер і хмари завдавали йому сили. То Ку - суперексперт, який роками тримає друге місце на Камені Рангів, і його слова мали величезну вагу.
Правда, То Ку не згадав про те, що в порівнянні з цим ударом списи, ті кулаками і долонею, які Лін Мін наніс раніше були набагато загадковішими. Навіть Лін Сень, який дуже захоплювався майстерністю То Ку, не міг повністю розгадати їхню суть.
Багато хто помітив ті удари, але мало хто зрозумів їхню природу. А ті, хто все ж уловив в них щось незвичайне, ніколи б не зв'язали їх з "Кулаком Дробаючим кістками". Удари Лінь Міна відрізнялися від того, що було описано в техніці, а головне — ніхто не повірив би у спроможність учня освоїти цей стиль, маючи на руках лише зламаний на сімдесят відсотків нефритовий сувій.
Завдяки усім цим неймовірним досягненням на його винятковий талант закрили очі. Результат вирішував все. Хоч би якими були його вроджені дари — у 15 років він досягнув того, чого не зміг зробити Лін Сень і Ку. І хто тепер міг з упевненістю сказати, що в майбутньому Лінь Мін не перевершить їх?
Такі таланти були марними. Однак у правилах військової академії Семі Тайн чітко говорилося, що жоден клан чи організація, навіть імператорська родина, не має права на те, щоб його учні брали участь в академі. Це було зроблено для того, щоб не заважати навчанню та тренуванням.
Тому шпигуни великих кланів і впливових фракцій цілий рік крутилися навколо академії, очікуючи, коли Ліню Мін вийде за її браму. Вони чекали не тільки зустрічі з ним, але й початку нового випробування в Масиві Десяти тисяч Смертей. Їм не терпілося побачити, як високо він зможе піднятися на цей раз.
Звичайно, вони також доглядали за іншими новоприбулими Залами Землі. Перше випробування не могло розкрити всього потенціалу, але після місяця тренування істинні генії повинні були проявити себе. Однак у світлі слави Лінь Міна решта учнів перетворилася на бляклі тіні. Навіть Ван Яньфэн, переможець відбіркових змагань у місті Юєлу і головний геній клана ван, опинився в них.
На тридцять четвертий день перебування Ліні Міна в академії настав час другого випробування у Масиві Десяти тисяч Смертей.
У віддаленій долині, де стояв масив, густий ліс гордого мечеподібного бамбука. Мабуть, через довгий вплив аури вбивства бамбук тут ріс неймовірно щільним і прямим, а його листя були гострими, наче леза. На кам’яній площі посеред цього лісу вже зібрався натовп людей. Більшість з них були учнями Залу Землі, але із двадцяти новоприбулих минулого місяця прийшло лише семеро або вісім осіб.
Щоб відсіч тих, хто приходив на це випробування просто "на удачу", академія ввела правило: кожен учасник повинен залишити один камінь істинної сутності. Якщо учень не просувався в рейтингу хоча б на п'ять місць, камінь не повертався. Для нових Залів Землі, які отримували лише один такий камінь на місяць, провал означав втрату цінного ресурсу. Тому ті, хто не був впевнений у собі, вирішили пропустити це випробування.
Навіть Ван Ман і Чжен Те не з'явилися. Минулого разу вони використовували свої багаті навички рукопашного бою, щоб зайняти місця в середині другої сотні, і це був їх межа. Просунутися на п’ять місць за місяць було дуже важко.
Серед присутніх були не тільки учні. У куті долини стояли групи людей, які здалека спостерігали за тим, що відбувалося. Це були інформатори різних фракцій. Їхня робота полягала в тому, щоб миттєво передати своїм господарям будь-які зміни у рейтингу Лінні Міна.
Згідно з правилами, Масив Десяти тисяч Смертей, Лінлунська башта та сім священних місць тренування вважалися забороненими районами, куди було закрито стороннім вхід. Те, що ці агенти змогли проникнути в долину, говорило про величезний вплив їхніх захисників. Наприклад, четверо чоловіків у сірому одязі, які спокійно чекали на бамбук, служили самому спадкоємцю!