***
— Який спис хоче придбати молодий пан? В якій категорії? — запитав працівник, ледь Ліню Мін увійшов у лавку.
— Чи є у вас зброя рангу Скарбу? — Поцікавився юнаком.
— Копье ранга Сокровищ? — Працівник не очікував, що цей молодий чоловік відразу запитає про таку рідкісну річ. Ціна такого списа починалася щонайменше від 10 000 золотих, а за найкращі екземпляри могли вимагати 20 тисяч і 30 000. Чи той юнак має такі гроші?
Насправді Лінь Міна не мав всієї суми, але він сподівався зробити передбачення і потім зібрати необхідні кошти.
— Юначе, у нашому магазині немає копій рангу Скарбу. Якщо вам потрібні мечі або шаблі цього рівня, їх далеко не достатньо, але ось копії...
— Ось як... — Линь Мін відчув легке розчарування. Він не сподівався, що навіть у Оружейному Залі не буде підхожого списа. Чи вони настільки рідкісні?
Один службовець пояснив:
— Копій ранга Скарбу видається дуже мало, а попит на них великий. Два місяці тому в нас було одне, але його заброньували і викупили майже відразу.
— О? Наскільки мені відомо, серед майстрів країни Небесної удачі мало хто використовує списи. Чому вони такі зажадані?
— Хм, вони дійсно нарозхват. Майстри бойових мистецтв використовують їх рідко, але... Армія - зовсім інша справа. Генерали часто купують списи рангу Скарбу. Оскільки таких артефакцій мало, навіть деякі видатні воєначальники з великою заслугою залишаються без них. Молодому панові буде дуже важко знайти списа Скарбу в вільному продажі.
« Це те, що» - Ліню Мін відразу зрозумів. Коп'є - найефективніша зброя в армії. З давніх часів вісім з десяти прославлених полководців використовували саме списи. Решта двох волів мати ґуаньдао, алебарду чи іншу довгу зброю. Тих, хто прославився б з мечем або шаблею в руках, можна було порахувати по пальцях.
На полі бою часто доводиться воювати верхи на коні, і за таких обставин мечі та саблі стають надто короткими. Тому в хід ідуть алебарди, піки і списи. Найпоширеніша з них — списи й піки. Коли ви входите у військо ворога з довгим списом, то можете прорубувати собі шлях крізь ряди ворогів. Одним широким змахом трьохметрового списа можна позбавити життя відразу десяткам противників — мечу, сабле чи сокирі. Саме тому техніка « Зметечення тисяч воїнів» є унікальною особливістю списа! Отже, навіть якщо у мирний час використовували мистецтво меча, після прибуття на службу генерали Небесної Удачі були обов’язково навчені володіння списами.
« Що ж, спис ранга Скарбу почекає. Якщо купувати, то щось справді варте уваги, а хороше спис може коштувати десятки тисяч золотих. У мене зараз немає таких грошей. Раніше я витрачав те, що давав майстер Му І. Хоча мої символи є дуже великі, я не впевнений чи Му потрібно їх так багато. Я і так дуже часто його турбували останнім часом. Десятки тисяч золотих — це сумна сума, яку не можна постійно просити в нього. До того ж, я не можу повністю розкрити силу солдата Скарбу.
Після цього Лінь Мін сказав:
— Ладно, забудьте об артефакты. Покажіть мені інші списи, але найкращі.
— Добре, почекайте хвилинку.
Служитель повернувся і витягнув з ларя, зробленого із камфорного дерева дерев’янистого розміру приблизно два сантиметри. Воно було вугільно-чорнішим, завдовжки трохи більше 2 метрів.
Зазвичай в лавках деревки і наконечники продавалися окремо. Дерева зберігали в камфорних ящиках для захисту від комах і гнилих, а наконечники тримали їх у маслі тунґового кольору. Покупець сам підбирав ідеальне поєднання.
— Подивіться, будь ласка, — дав він дерево.
Линь Мин взвесил его у руці. Воно важило близько 15 кілограмів і явно було зроблено не з металу. Цей юнак злегка натиснув на нього, і дерево виявилося неймовірно пружним. Лінь Мін не сумнівався, що коли зігнути його дугою і відпустити, то розкриє череп лютій звірині. Такий удар, хоч і не металевий, нанесе куди більше урону, ніж удар сталевим прутом.
- Скільки воно коштує? — запитав Линь Мін.
— 1200 золотих.
Незважаючи на готовність до високих трат, Лінь Мін непомітно загнав язиком. Лише дерево коштувало стільки, що звичайний меч рангу Скарбу можна було купити за кілька тисяч. А це навіть не артефакт.
Помітивши здивування хлопця, працівник поспішив пояснити:
- Воно зроблене з деревини вусики. Ми відбираємо найкращі дерева, яким кілька сотень років. Спочатку деревину вимочують у гірських пологових будинках протягом сорока дев’яти днів, щоб надати еластичності і три дні варити в олії. Це видаляє зайві стружки та короткі волокна, залишаючи лише найміцніший скелелет. Після цього його згортають із нитями шовкопряда золотого дерева, обмотують тканиною з того ж шовку і вимінюють у тунговому маслі ще три роки.
— І деревина уссі, і шовк золотого дерева є цінними матеріалами, які важко пошкодити навіть мечем. Завдяки складній обробці це дерево гарантовано не перерубують у бою, а навіть можуть знищити ворожих кілок. Можете бути абсолютно спокійні.
Почувши захопливу промову, Ліню Мін була вражена. Виготовлення цього невидимого дерева виявилося надзвичайно складним. Шовк золотого дерева, хоч і поступався небесним шовком, коштував таким же великим багатством, не кажучи вже про багаторічну деревину вссі. До того ж у виробництві, мабуть, було багато подружжів: мало не доглянута температура масла або бабака з’явилася на поверхню і була готова вивільнитись. А дерева повинні бути ідеально прямими. Все це значно збільшувало підсумкову вартість.
Не дивно, що ціна була настільки висока. Звичайно, людина не могла б заробити на спис за все своє життя навіть якби нічого не їв. Коли б ця зброя потрапила в просту сім’ю, вона стала би найціннішою цінністю з покоління в рід.
Служитель продовжував:
— Найдорожчий спис — це дерево. Якість списа на вісімдесят відсотків залежить від дерева, а лише від його 20 - річного наконечника. Простіше робити наконечники - це лише кілька сотень золотих. Навіть якщо ви виберете наконечник з декоративної дамаської сталі, він обійдеться вам у 800 золотих. Результатова ціна не перевищить 2000. Що скажете?
Лінь Мін покрутив деревко в руках, воно йому напевно подобалося. Пружність і міцність були на висоті, а відчуття дотику — просто чудовими. Але було одне "але".
— Надто легке. У вас є що-небудь важче? Скажімо, вага в кілька сотень цзиней?
— О? — Той, хто служить злегка здригнувся. Щоб управлятися зі списом під сто-другу кілограма, потрібна сила в кілька тисяч кілограмів. Чи цей юнак має таку силу?
Незважаючи на сумніви, він дістав дерево з чистої темної сталі. Воно було ту ж довжину і товщину, але важило близько 200 кілограмів. Той, хто виконував обов’язки наглядача, теж був практикуючим, але навіть виносив його з видимою працею.
- Це дерево коштує 800 золотих.
Хоча темна сталь була дорогою, її виготовлення було простим і часто дешевше за композитний.
— Будьте обережні, воно дуже важке, — застерігав працівник і передавав Линь Міну сталевої жердини. Але, на його здивування, він так легко прийняв це дерево, що воно було звичайне дерев’яне.
Віки службовця здригнулися. « Яка жахлива сила! Справжня людина - дика тварина!»
Ліни Мін встромив спис у руках і запитав:
— А є ще важчий?
« Ще важче? »
Працівник поспішав:
- Так, але ціна буде дуже високою.
« Це не проблема, — каже Лінь Мін, щоб уникнути зайвих розпитувань. — Мигцем показав пачку золотих квитків. У нього було з собою 8000 золотих. Якщо це не було на пам’яті рани Скарбу, то він міг дозволити собі майже будь - яку зброю.
Побачивши товсту пачку золотих квитків, працівник завмер на мить. Справжній багатій! Він шанобливо вклонився:
- Молодий пане, прошу за мною.
З цими словами він повів Лінь Міна на другий поверх.