***
— Все дуже просто, — сказав Ван Яньфен. — Я хочу битися з Ліннем Міном. Якщо я програю, то визнаю поразку, але якщо виграємо, перше місце буде мені!
Сказавши це, він різко повернувся до Ліни Міну і з викликом крикнув:
— Линь Мін, чи вистачить у тебе сміливості прийняти виклик?
Лінь Мін не встиг відповісти, як зі свого місця піднявся старійшина Сюй. З усмішкою на обличчі він сказав:
— Непогана ідея. По суті, випробування в академії завжди зводяться до двох речей: таланту і бойової майстерності. Очевидно, ван Янфен здобув талант. І якщо в реальному бою він теж виявиться сильнішим, то по всій логіці речей перше місце по праву належить йому.
Це зауваження Суй відрізав Ліню Міну шлях до відступлення. Але, перерахувавши, що цього недостатньо, він знову повернувся до хлопця і приторно-ласково додав:
Шлях воїна — це не тільки тренування тіла, але й загартування серця. Перший боєць мусить мати непохитну віру в перемогу. Якщо ти борешся і відмовишся від бою, твоя віра буде зламана. Така людина ніколи не матиме великих досягнень.
Хоча слова старійшини Суя не були неправдивими, його задуми виявились дуже підступні. У подібній ситуації всі можуть зазнати нищівного удару. Особливо враховуючи те, що Ліню Міну було лише 15 років. Програш після того, як він зайняв перше місце, міг викликати настільки глибоке розчарування, що ніколи не видужав би від цієї невдачі.
Старійшина Суй був упевнений у поразці Ліні Міна. Зрештою, Ван Янфен випереджав його на цілий рівень культивації. Крім того, в Башне Лінлун не мав під рукою скарбниці зброї, через яку він не зміг розкрити справжньої сили своєї техніки « Дії Слов Істини». Бойові мистецтва могли значно підвищити силу бойових дій, а навички високого рівня іноді дозволяли боротися з противниками сильніший за себе. А щодо вродженої божественної сили Лінь Міна, вона була хороша у Башне Лінлун проти повільних, але міцних монстрів, однак проти живої людини одна лише груба сила не має успіху. При такому розкладі Ван Янфен просто не міг програти.
Лінь Мін холодно подивився на старійшину Сюя, згадавши цей должок, а потім перевів погляд на Ван Яньфена:
- Я можу битися з тобою. Але ця бійка, як ти не думаєш, непридатна для мене. Якщо ми не будемо битися, я залишаюся першим. Але якщо я погоджуся, то все одно отримаю лише перше місце — жодної додаткової користі. Але варто мені програти, і я своїми руками віддам тобі лідерство. Ти не вважаєш це дивним?
Коли Ван Яньфен почув, що Лінь Мін погоджується, то був дуже вражений. Цей хлопець ще сміє торгуватися! Мабуть, він подумав, що якщо добрався до п'ятого поверху вежі Лінлун, то зможе перемогти. "Хм, ідіоте, я зроблю так, щоб ви зрозуміли силу "Діти Слов Істини". На губах Ван Янфена заграла насмішка усмішка:
- І чого ж ти хочеш?
— Давай так, — спокійно відповів Лінь Мін. — Якщо я виграю, то віддаси мені свою Пілюлу з жовті Золотий Змеї. Якщо програєш - я віддам тобі звання першого номера і свою Пилю кістковий мозок Алого Золотого Дракона. Згода?
— По рукам! — Выпалил Ван Яньфэн, не приховуючи ентузіазму. Він ніколи не міг собі уявити, як отримати дві такі пігулки. — Тоді починаємо прямо зараз!
— Добре, — коротко кивнув Лінь Мін.
Коли старійшина Сунь та інші побачили, з якою легкістю Ліні Мін погодився, вони лише трохи похитували головами. Не те, щоб вони вважали поразку Ліна неминучою, але шанси були явно не на його користь. Одна справа — складати іспити, і зовсім інша - боротися з противником. Ван Янфен виростав у шляхетному клані, де з дитинства навчалися в найкращих майстернях бойових мистецтв і мали техніка. Однак бій вже був вирішений, і вони не могли стриматися.
Ван Янфен вискочив на середину арени. Змахнувши довгим мечем, він голосно вигукнув:
— Выходи!
Коли він побачив зброю, натовп ахнула:
- Скарбна зброя!
Ціна будь - якого коштовного артефакту починалася від кількох тисяч золотих таель. Навіть діти з відомих родин зазвичай отримували право володіти такою зброєю лише після четвертої чи п’ятої стадії Закарки Тела. Ніхто не очікував, що Ван Яньфена матиме його на третій стадії і ще й з побитими написами. Було очевидно, що клан вселяє в нього великі сподівання. Люди цікавилися, що він виведе проти цього меча. Його скромне походження свідчить про те, що скарбний артефакт ніколи не існував.
Хоча це здавалося несправедливим, в країні Небесної удачі дуелі майстри проходили саме так. Ніхто не змусить ворога змінити зброю перед боєм. Походження і стан сім’ї завжди були частиною сили. Якщо називати зброю несправедливістю, то й прогрес у культивуванні можна також назвати нечесним. Ліню Міну залишалось тільки прийняти цей удар.
— Линь Мін не має доброї зброї.
- Нічого не зробиш. Звичайна людина не може дістати артефакт за тисячі золотих. Залишається сподіватися, що його клинок не розлетиться від першого ж удару.
Поки глядачі перешіптувалися, Лінь Мін дістав свою зброю. Це був обвалковий ніж, яким він користувався у Півільоні Великого Сінія для роздріблення м'яса. Побачивши його, люди округлювали очі. Це ж... ніж м'ясника?
Усі знали, що його спорядження буде гірше, але ніхто не очікував такого краху. Леза завдовжки лише в один чі. Згідно з повідомленням, « дюйм довжини - це дюйм сили» і цей короткий ніж сильно програвав трифутового меча. До того ж, наскільки міцний ніж для роздягання туш? Чи вистачить його хоча б на один удар скарбного клинка?
Побачивши ніж, Ван Янфен сказав:
- Ти збираєшся битися цим? Це ж ніж для забоїв свиней! Ти й справді ідіот до мозку кісток!
Лінь Мін принизливо здивувався:
- О, не очікував, що ти так багато знаєш. Це дійсно ніж для свиней. Я зазвичай використовую його для забоїв худоби, так що сьогодні він якраз знадобиться, щоб розділити тебе.
Цими словами Лінь Мін прямо порівняв Ван Янфена зі свинею, що призвело до того в люті:
— Смерті шукаєш!
Лінь Мін повільно вийшов на арену. Як тільки Ван Яньфен обнажив меч, Лінь Мін почав використовувати силу душі майстра надписа для спостереження. У питаннях артефактів і написів він був експертом. Скарб Ван Яньфена, який здавався грізним, в очах Ліня Міна був посереднім товаром, а напис на ньому зовсім не витримували критики. Кожен майстер мав свої власні технічні засоби, щоб оглянути предмети. Вони могли проникнути всередину артефакту, аби оцінити його якість. Лінь Мін, який вивчав знання великого майстра з Божественного Царства, мав власну методику. Незважаючи на те, що він вивчав її лише поверхово, для меча Ван Яньфена цього було більш ніж достатньо.
Зброя дійсно могла посилити бійця, але Ван Яньфен тільки вступив на третю стадію Заклки Тела і ще не пройшов етап трансформації м'язів та закалок кісток. Він міг розкрити лише малу частину потенціалу свого меча. Це Лінь Міна зовсім не турбувало. Звичайно, його ніж не витримав би прямого зіткнення. Адже це було звичайне залізо, витяговане простим ковалем. Але для Лінні Міна це не мало значення. Він не мав наміру покладатися на клинок, його головною зброєю були власні кулаки. "Канон Первоздальний Хаос" був найвидатнішою технікою загарбки тіла, і кістки практикували самі по собі стали найкращою зброєю. Могутній удар у дві тисячі сімсот цзнів на пікі другого етапу міг пробити стовбур залізного дерева. Якщо такий удар доведеться зазнати по людині, навіть майстер фази трансформації м’язів може його не пережити.