***
Чжао Міншань дивився на Ліню Міна, і в його голові лунали слова до молодих людей: « Спробуйте зв’язати, але знайте — якщо зв'яжете, то розв'язуватиме вже не так просто.
Опинившись у чужій владі, волі-неволю доводиться схиляти голову. Хоча Чжао Міншань дорожив своєю репутацією, порівняно з кар’єрою чи навіть власним життям, гордість не коштувала й копійки.
Зійшовши з обличчя, він розплакався усміхаючись і зашумувався: « Аж ніяк! » А що ви, молоді брати, не сказали раніше? Ми ж усі одна сім'я. Сьогоднішня подія — це чисте непорозуміння, досадна помилка. Ей ви, чого стоїте? Розв'яжіть їх!
Хоча пути ще не зняли, кляп з рота Лінь Саодуна вже витягли. Товстяк не зовсім розумів, що сталося, але останнім часом Лінн Мін часто дивувався йому. «Невже втрутився той таємничий наставник брата Міна?» — промелькнуло у нього в голові. Для Сяодуна розмір особистості такої людини був за межами розуміння - очевидно було одне: це хтось неймовірно могутній. Чому ж він не боїться, коли за спиною така опора?
— Одна сім'я? Плювати! Хто тобі, чорт візьми, сім'я? Всі провалюйте! — Лінь Сяодун задирав своїм важким тілом, розштовхуючи охоронців, які намагалися підійти, щоб розв’язати мотузки. - Ви думали, що пан може так просто зв'язати його і відпустити коли захоче?
Сяодун з природи не звик терпіти образу, і тепер, коли ситуація змінилася на їхню користь, він не збирався виявляти милосердя.
Чжао Міншаню залишалося тільки мовчки ковтати образу. Він особисто ступив уперед, тримаючи на обличчі виснажену посмішку.
— Юний брат, я був сліпий... Скажи, як нам загладити сьогоднішню провину?
Линь Сяодун задрал нос. Ці чиновники мали мало грошей, і хоча в них напевно були « польові» прибутки, вони не цікавились такими незначними грошима. Братів з них було нудно, але як же їх навчити?
У цей момент його погляд впав на Ван Ігао, який, зовсім павши духом, намагався тихо виїхати геть на своєму коні. Лінь Сяодун раптово спалахнув гнівом: « Стояти! » Хто дозволив тобі йти, паршивий? А ну, забирайся назад до молодого пана!
Від цього окрика Ван Іґао мало не впав з сідла. Він був наляканий до смерті, якщо батько дійсно застосує покарання від його родини, це стане кошмаром наяву. Тепер один вид Ліні Міна тремтів від нього. Про помсту не було й мови, він прагнув лише того, щоб більше ніколи не перетинатися з цим монстром. Він не знав, яка сила стоїть за юнаком, але був упевнений, що вона набагато перевершує можливості його сім’ї. Коли ван Іґао втратив свій єдиний привілей, він боявся Лінь Міна як вогню.
— Ты... Чого ти хочеш?
— Ось так просто підеш? Де це видно, щоб все обходилося так дешево? — Линь Сяодуна осеніло, і він звернувся до охоронців: « Ви, опотопи! Вибий цього хлопця як слід, і тоді ми будемо в розрахунку.
Почувши це, Ван Іґао здригнувся від усього тіла і обличчя Чжао Міншаня ще більше перекосилося від борошна. Він і так не знав, чи вдасться йому зберегти свою посаду після повернення. Якщо він ще й поб'є Ван Ігао, то йому точно кінець. Капітан подивився на Лінь Міна з нечутливим благанням в очах.
— Забудь, — сказав Лінь Мін. - Немає сенсу сперечатися з цими людьми.
Він повернувся до Ван Ігао і з крижаним тоном запитав: « Відповідай мені на одне запитання. Коли ти з'явився шукати зі мною сварки, я відчув на собі чийсь погляд з тієї візки з синім навішеком. Це був Чжу Янь?
Від цього питання серце Ван Ігао пішло в п'ятки. « У нього що, очі на потилиці?» — подумав він. У його очах Лінь Мін ставав все більш незбагненним і лякаючим. Він стояв, понуривши голову і не сміяючись видати ні звуку. Лінь Мін зробив крок вперед, в упор дивлячись на нього.
— Да чи нет?
Ван Ігао зковтнув, стиснув зуби і кивнув.
— Чи сьогодні теж затія Чжу Яня?
Хлопець знову кивнув.
— Ладно. Провалюй.
Лінь Мін зрозумів. Чжу Янь просто не хотів, щоб він потрапив до військової академії Семі Тайн. Ван Ігао був тільки пішаком, яку використовували і зараз, коли той був заляканий до напівсмерті, Лінь Мін не бачив сенсу зводити з ним рахунки. Він також розумів, що батько Ван Іґао — військовий командир. Він уже наніс Ван Ігао удар, залишивши в його тілі частинку прихованої сили, яка змусить його помучитися, і цього було достатньо. Калечити його по-справжньому - це створювати зайві труднощі для Му І.
Почувши, що Лінь Мін пом’якшився, Чжао Міншані відчув величезне полегшення. Він поспішно підбіг і сам пов’язав пути на руках Лінна Міна та Лінь Сяодун.
Розмінні зап’ястки, товсті попелиці позначили коня під Чжао Міншанем — вороного жеребця з гривою. Сяодуна відразу ж вияснювала, що це скакуни високого класу. Хоча він і не йшов у жодне порівняння зі Снігою, які здатні подолати 2000 кілометрів на день, чи то тисяча цих коней була б безробітна. Така гарна річ коштувала щонайменше 500 золотих юаней.
— Ладно, проводжати нас не потрібно, самі доберемося. Залиште нам пару коней. Цей вороний цілком нічого, його я забираю.
У Чжао Міншаня затрималося століття. Цей кінь був його гордістю і коханцем. Коли юнак відчуває, що він скрепав серце, то сказав: « Якщо твоєму братові подобається, забирайте.
тоді я не буду церемоніалізуватися! — Лінь Сяодун одним стрибком, на диво спритно для своєї ваги, опинився в сідлі. - Хе-хе, але-о!
Вони не могли втекти від вартових, як до неба здійнявся настрій Сяодуна.
— Чорт візьми, ось це я розумію - блиск! Ніколи в житті мені не було так весело. Бачив фізіономію цього « великого Ігао»? Його побили, а він утерся і замовк. А цей капітан? Вигляд такий, ніби він лимон повністю проковтнув, але улюбленого коня віддав як милий. Ха-ха, ось вона - справжнє життя!
Лінь Мін лише злегка посміхнувся.
- Сьогодні ми скористалися іншим впливом. Ми були лисою, яка прикривалася могутністю тигра. У цьому немає нічого особливого. Ось коли ми матимемо власну силу і зможемо однією своєю присутністю змушувати світ тремтіти, так щоб ніхто не наважився нас образити - ось тоді це буде справжній тріумф.
- Заставити світ тремтіти? Ха-ха, брат Мін, у мене немає таких високих амбіцій. Також добре користуватися силою інших. Давай домовимося: коли ти станеш таким крутим, що світ буде тремтіти під твоїми ногами, прикрий мене. Якщо хтось образить, я назву твоє ім'я і в них від страху душа піде.
— Договорились! — З сміхом відповів Лінь Мін.
Вони від’їхали лише на кілька кілометрів, так що назад не забрало багато часу на швидких конях. На площі біля воріт все ще товпилися натовпи людей - випробування сили тільки почалося.
Линь Мін негайно кинув погляд туди, де стояла візка з синім навісом. Вона все ще була там, але Чжу Янь вже вийшов назовні. Схрестивши руки на грудях і притискаючи до себе довгий меч, він холодно поглядом дивився на хлопця.
« Ти здібний, я недооцінив тебе», — наступного разу у вухах Ліна Міна пролунав голос Чжу Яня. Між ними було тридцять метрів добрих, але слова звучали так чітко, ніби чоловік стояв поруч з ним. Передати звук справжньою суттю — це вимагало від майстра найвищого контролю над внутрішньою енергією. Одна з причин полягала в тому, що шість місяців тому Чжу Янь зміг потрапити до Небесної Обитель академії під час третьої стадії Закалки Тела.
« Але не думай, що досягнення другої стадії і перемога над купкою нікчемних бездарів роблять тебе кимось особливим. Ти сказав, що рано чи пізно перевершиш мене. Я чекаю. Я покажу тобі, яка прірва насправді лежить між нами. Нам призначено бути людьми з різних світів."
"Людьми з різних світів?" - Лін Мін подивився прямо на Чжу Яня і ледь помітно посміхнувся. — Ты прав... Ми справді з різних світів.