***
« Бойовий шлях », — почав Лінь Мін, — говорить на дві важливі речі: « Я б'юся » і «пути ». По - перше, це загартання тіла, а друга — постилення душі. Учителі часто казали, що світ — це безкрає Море горе. Працьовиті бойові мистецтва намагаються перетнути цей човен: тіло служить йому човном, а душа — веслами. Якщо тіло не закачує, човен буде крихким і легко перекинеться на шторм. Якщо не розвивати душу, то вам буде важко рухатися вперед і навіть коли прийде термін закінчення життєвої подорожі, береги так і не зможуть досягти мети.
Лінь Мін зробив короткий паузу, даючи співрозмовнику зрозуміти сказане і продовжив:
— Перехід від стадії післябесного до Сьянтя - це перехід від закалки тіла до розвитку душі. Перед початком Сяньянтя воїн невтомно виготовляє тіло, але після цього він починає працювати над душею.
— Після Сяньянтя... Прірва! — Му І здригнувся, наче в його свідомості спалахнула іскра розуміння. Не дивно, що всі ці роки, хоч би скільки він тренувався, він не міг просунутися ні на крок! Він зрозумів, що, мабуть, рухався в неправильному напрямку. Легендарна стадія Сянятя виявилася зовсім не такою, якою він її уявляв.
— Що ж насправді означає Сяньтяна? - Пробурмотів він собі під ніс.
— Вчитель казав: « Зародок формується зі схованої ци, а ци дихає всередині плоду» — відповів Лінь Мін. — Коли людина перебуває в утробі матері, її рот і ніс не пропускають повітря. Він покладається лише на пуповину, яка зв’язує його з матір'ю, і дихає через кров та ци. Це і є первинне, внутрішнє дихання - подих Сяньтян. Після народження людина переходить на дихання через рот і ніс — зовнішнє, післявоєнне. Завдяки диханню Сяньжня душа може увійти в стан абсолютної ясності і спокою, полегшуючи зв'язок з Юань-ци неба та землі. Правдиве Сяньтянство — це те, що ми маємо на увазі. А перехід від післябесного до Сяньтя — це, по суті, відсічення світських коренів і повернення від зовнішнього дихання до внутрішнього.
- Ось що... Так от воно як... — Му І шепотів ці слова, а в його погляді змішалися повага і жах. Учитель цього юнака згадав кілька фраз, але вони були подібні до стукіт ранкового дзвона з довгим сном. Якщо б цей майстер взявся за навчання Лінні Міна серйозно, а також оформив його технологічними технологіями Сяньтян’ю, то він сам став би чудовим майстром.
Спадщина великих сект - це те, що солдати-самоучки на зразок нього навіть уявити собі не могли. Коли Му подумав про це, з болем зітхнув:
- Як смішно... У тридцять шість років я досягнув Стадії Пульса, у п’ятдесяті роки став майстром післянебесного рівня. І після цього шістдесят років я виснажував себе, намагаючись всіма правдами і неправдами переступати поріг Сяньтянтя, але так і не знайшов дверей! Виявляється, я з самого початку йшов не туди. Шістдесят років марно! Який жаль! Яка прикрість!
Лінь Мін мовчав за бурхливими емоціями на обличчі старого. Він розумів, що без належної претенденти надії на досягнення Сяньтя практично неможливо. Спадщина — це фундамент, на якому тримаються великі секти і вони охороняють свої секрети мерця. Як вони могли дозволити такому знанню прокинутися у світ?
Крім того, щоб перейти до Сяньтя, потрібно було очистити тіло і повернути його в стан духовного тіла дитини. Для цього потрібні були надзвичайно рідкісні й цінні пігулки, які суворо контролювали секти. Їх не завжди вдавалося дістати простому чоловікові, навіть своїй імператорській родині.
Лінь Мін поділився з Му і лише обкладинками спогадів того могутнього майстра, але розумів, що цього недостатньо для прориву.
— Старший, дозвольте мені бути чесним, — відповів Лінь Мін. — Вчитель казав, що без підтримки секти навіть у випадку Сяньтянтя зробити справжній прорив майже неможливо.
— Я знаю... Знаю... — кивнув Му І. — Дотич Сяньтян був мрією всього мого життя. І нехай цій мрію не призначено збутися, принаймні, тепер я бачу напрямок. Я знаю, в чому помилявся і тепер зможу померти без жалю.
У голосі Му І чулась глибока печаль, і Лінь Мін мимовільно пройнявся співчуттям. Якби не таємничий Магічний Куб, він міг би повторити долю старого: досягнувши післябеського рівня, все життя гнався б за примарним ідеалом і зрештою помер би через нездійснені надії.
Музичний момент, коли я довго не знав про це, звернувся до хлопця:
— Маленький друг, я відчуваю до тебе щиру симпатію, наче ми знайомі вічно. Якщо ти не пошкодуєш суспільству старого, давай станемо друзями, незважаючи на вік.
Лінь Мін також мав повагу до цього чоловіка, який ціле життя невтомно прагнув вершин бойових мистецтв.
— Це велика честь для мене, — відповів він.
Ха-ха! Раз так, не будемо відкладати! Давай зараз влаштуємо бенкет у "Да Мін Сюань", з'їдемо, вип'ємо і поговоримо по душах, як тобі ідея?
Лінь Мін трохи похитався, але погодився:
- Старший, я прошу вас зберегти в таємниці мої навички письма.
Хоча Лінь Мін вигадав могутнього захисника, він таки хотів уникнути уваги тих, хто заради наживи міг піти на ризик. У таких справах ліпше не висовуватися.
Музичний юнак відразу зрозумів, що його страх — це помилка.
не хвилюйся. Поки ти в місті Небесноїдачі і за твоєю спиною маєток Маршала, ти у безпеці. Якщо виникнуть проблеми, просто дай мені знати через талісман передачі звуку. Моє ім'я тут ще дещо коштує. Но... Чому ти продаєш сувої і працюєш тут, у "Да Мін Сюань"? Це частина твого тренування?
Лінь Мін просто гірко посміхнувся:
— Вся справа в грошах. Вчитель не дав мені ні копійки, щоб я перетерпіла випробування. Моя сім'я звичайна, і моїх особистих коштів не вистачає на покриття всіх витрат для занять бойовими мистецтвами.
- Ось що. Він вимагає, щоб його серце було стриманим від гніву, розкошів, пожадливості та лінивства. Працьовиті особи мусять пройти через марноту життя, щоб загарбати своє серце. Твій вчитель вчинив мудро, і я не буду заважати його наміру. Але якщо ти і далі плануєш продавати свої сувої, я готовий купувати їх за ринковою ціною. Наприклад, за той сувій з вогняним символом я дам тобі три тисячі золотих. Що скажеш?
У Ліні Міна на мить перехопило подих. Три тисячі за один! У нього було ще три, а це дев’ять тисяч золотих! Він сподівався, що ціна на його роботу зросте, але не думав, ніби так.
Дев'ять тисяч золотих - це баснословна сума. Трактрир його батьків коштував лише три тисячі. Якщо викупити дитину, то батькам більше не доведеться так тяжко працювати. А на позосталі шість тисяч він зможе накупити ліків: пилюки тіла і очищення меридіанів він може їсти, наче цукерки! Про "Коворового" жорстку та інших лікувальних засобів і говорити нічого не потрібно, а грошей вистачить на все. Адже створити нові сувої для Лінні Міна тепер було важко.
З хвилюванням він сказав:
- Дякую, старший.
Муд побачив радість хлопця, але приписав це на те, що він звик до суворого і бідного життя зі своїм вчителем. У 15 - річному підлітковому віці, опинившись у шумній столиці міста, було важко протистояти блиску та спокусам великого світу.
— Твої сувої варті цих грошей, — рішуче сказав Му І. - І ще, не клич мене більше « старшим». Моє прізвище Му І, ім'я Чжо. Можеш звати мене просто Му І.
— Це... — Линь Мин замався. Хоча він не знав точно, хто цей старий, однак Цінь Сінсуань з повагою визнав його надзвичайно високим становищем. Однак Лінь Мін не любив беззмістовних церемоній, тому кивнув на знак згоди.
Му і весело розсміявся та звернувся до Цінь Сінсюань:
— Синсуань, заплануй в « Да Мін Сюань» підготували окреме приміщення. Ми з братом Лінем збираємося випити.
Дівчина мовчала, роздумуючи над словами Ліні Міна про стадію Сяньтя. Почувши прохання вчителя, вона поспішно відповіла:
— Да, учитель.
Коли працівники « Да Мін Сюань» дізналися, що Мут влаштовує бенкет на честь Лінні Міна, вони були приголомшені. Хто такий Му І? Почесний гість Маршала, наставник Цінь Сінсюань і теперішнього наслідного принца. Коли принц зійде на престол, Му І стане вчителем імператора. Крім того, він був майстерним художником і знавцем астрономії. Особистість була дійсно легендарною, перед якою навіть сучасний імператор схиляв голову.
І цей чоловік запрошує просто роздягненого туш на обід? Більш того, вони вийшли з кухні так, ніби були старими друзями. Хто ж насправді був цей Ліній Мін? Якщо він має таке високе походження, навіщо йому працювати на кухні? Як кажуть, благородний чоловік тримається подалі від кухні. Працьовита праця м’ясників і кухарів завжди зневажалася воїнами та науковцями. Майстерність Ліни Міна захоплювалась, але сама професія вважалася недостойною.
- Хто цей хлопчина Сяо Лінь з кухні? Звідки він взявся?
- Не знаю...
Дві офіціантки не могли стриматися від пліток. Обом було близько двадцяти, обидві гарні собою і освічені. Коли вони побачили Му І та Цінь Сінсюань, то приготувалися до повної роботи. Адже чайові могли складати щонайменше десять золотих гостей — два місяці зарплати. Але вони й подумати не могли, що ті прийшли заради Лінні Міна.
Обід був скромним, але вишуканим. « Жовтого дракона » пили по кілька сотень золотих глеків. Його готували секретним рецептом з безліччю лікарських рослин. Для воїна таке вино було безцінним: воно загоїло старі травми, зміцнювало тіло і допомагало розвиватися. Навіть заможні діти не завжди могли дозволити собі таку розкіш.
Під час розмови Му І запропонував Ліню Міну переїхати в маєток Маршала, але той ввічливо відмовився, сслався на те, що там йому буде незручно тренуватись. Насправді він боявся, що там його секрети можуть розкритися.
Му й не став наполягати. На прощання він передав Ліню Міну дев'ять тисяч золотих за сувої та пурхно-золоту VIP-карти. Ця карта давала знижку в 10% у всіх великих лавках Торвого Союзу, якому належали майже всі пристойні заклади міста Небесної Удачі.
Лінь Мін не міг стримати хвилювання, коли знімав у руках товсту пачку векселі. Нарешті він вибрався з потреби!
Три тисячі золотих він відправить додому, а інші куплять ліки, щоб легко прорватися на другий рівень загарбки тіла. А якщо він достане рідкісне пілюлі і застосовуватиме спеціальні символи для посилення ефекту, то Стадія Гульса стане лише питанням часу.
Йому призначено зайти далеко на шляху бойових мистецтв. Якщо Чжу Янь колись здавався йому неприступною горою, яку треба було подолати з останніх сил, то тепер він став лише каменем під ногами, на який Лін Мін прийде, щоб підкорити нові вершини.
Він був у гарному настрої і дістав талісман передачі звуку та зв'язався з іншим:
— Сяодун, выходи. Сьогодні я пригощаю, підемо по магазинах. Ми зустрічаємося біля входу в Палейон сотні Скарбів.
Лінь Сяодун дуже допомагав йому, і Лінь Мін твердо вирішив відплатити за доброту.
« По крамницях?» — неспростовно подумав Сяодун, дивлячись на талісман. — Чому цей хлопець має гроші навіть на талісман? »