***
Останнім часом Лінь Мін практикувався в розрізі туш обухом ножа. На половину з тих 95 лянів золота, що він недавно отримав, молодий назбирав ліки так що тепер не боявся, щоб запаси вичерпалися в найнещасніший момент. Його удар по Залізному дереві залишав вм’ятину глибиною 7 цуней, куди передпліччя йшло майже до середини. Ця сила вже не поступалася силі в 1500 цезнів.
Але він все ще не досяг стану « сили, подібні до шовкової нитки», описаного у "Каноні Хаотичного Небесного Закала". Цей термін мав на увазі абсолютний контроль над силою удару. Той, хто досягнув майстерності в цій технології, міг вдарити по Залізному дереві так, що зовні воно залишалося суцільним, тоді як деревина всередині перетворювалася на струмок. Лінь Мін навіть не побачив поріг цього сходинку.
Коли Лінь Мін висушив чашу зі свіжовареним відваром, він скинув свій одяг і почав щодня займатися тим же. Цим способом він намагався зрозуміти тонкощі управління внутрішньою силою.
На кухні стояла спека, а замість того щоб лізти в суху оболонку, було ще більше енергії. Лінь Мін раз за разом наносив удари, одночасно циркулюючи енергію згідно з «Мистецтво Хаотичної істинної Сущності». Невдовзі градом став його тіло. У той момент він, звичайно, і не здогадувався, яку бурю в місті викликали їм символи.
...
— Пане Му І, пані Цінь, вибачте, що не зустріла вас належним чином! Ви можете піднятись наверх і приготувати окремий кабінет.
Сетриця Лана заздалегідь отримала звістку і чекала на гостей біля головного входу. У таких високих місцях, як Павільйон Дамін, завжди тримали кілька розкішних кімнат для високопоставленого міста Небесної удачі. Ці кабінети зазвичай пустіли, щоб високопоставлені гості ніколи не стикалися з відсутністю місць.
— Сяо Льян, замови кращий чай « Весна Зумрудна Зелень» і передай на кухню, щоб вони виклалися на повну! — Пропланувала господиня. Хоча Дамін часто був важливим персоном у місті Павільйон, люди рівня Му і Цінь Сінсюань рідко заходили. У реставрації маршала або в імператорському палаці приватного кухаря готували не гірше, а те й краще, ніж тут, так що потреби відвідувати ресторани у них не було.
— Не варто, — відказала Цінь Сінсуань. — Ми з учителем прийшли сюди, щоб знайти одну людину.
— О? Знайти людину?
— Да. Чи є серед ваших постояльців юнак 15-16 років, приблизно такий зріст, на ім'я Лін? — Цінь Сінсуань жестом показала ріст і назвала лише прізвище, усвідомлюючи, що при реєстрації гості часто вказують тільки її. Вона припускала, що Лінь Мін може зупинитися тут разом зі своїм наставником і в такому разі у списках значила б прізвище старшого.
- П'ятнадцятирічний хлопець... — Сетриця Лань замислилась і обернулася до помічниці: "Сяо Лянь, у нас останнім часом сів хтось подібний?
— Не пригадую, — похитала головою та. — Я сходжу до управителя номерами і перевірю записи.
Поки Сяо Лянь не затрималась, сестерка Лань посадила гостей. Невдовзі дівчина повернулась.
- Я все перевірила. За останні десять днів до нас не заселялися хлопці.
У Палельйоні Дамін, як правило, зупинялися службовці або купці, і вони рідко брали з собою дітей.
Мусить нахмурився:
— Зовсім нікого за десять днів? Чому? Вісім днів тому той хлопець точно мав бути тут.
Сетриця Лань на мить замислилась і невпевнено сказала:
— У нашому павільйоні рідко живуть діти або підлітки. Але якщо говорити про хлопця на ім'я Линь... У нас на кухні є один такий, працює вже місяць. Но... Навряд чи це той, кого шукає пані Цінь.
Лані була впевнена, що такі високі гості шукають молодого пана з родини вельмож. Лінь Мін з кухні хоч і володів деякими талантами, був звичайним походженням, а його рівень культивації був невисокий. Важко було уявити, що в нього можуть бути спільні справи з резиденцією маршу.
— На кухні? — Цінь Сінсуань була вражена.
- Так, він роздув туш... Ну, тобто займається нарізкою м'яса, — пояснила сетриця Лань, помітивши замішання на обличчі дівчини.
— Мясник? Тоді це точно не він, - Му І миттєво втратив інтерес. Майстер без жодних застережень.
Однак Цінь Сінсуань не здавалася:
- Як його повне ім'я?
— Ось цього не знаю. Він мовчав, ми знаємо тільки, що його прізвище Линь. У цей час він якраз повинен працювати. Хочете поглянути?
— Так, відведіть мене до нього.
Вони разом з господинею попрямували до кухні. Стояло їм увійти, як в обличчя вдарив жар. У кінці літа духота була майже нестерпною, а на кухні, де постійно горіли вогнища, був кінець. Цінь Сінсуань пустила по тілу Істинну сутність, щоб розігнати жар і пішла слідом за Ланою. Повар і підмайстерство проводили їх приголомшливими поглядами, а у деяких хлопців навіть відвисали щелепи.
Працівники Павільона Дамін бачили багато знатних осіб, і чимало людей відразу дізналися про Цінь Сінсюань. У їхніх головах не було місця для визнаних перлин міста Небесної удачі.
У цей момент місиця Лана звернула увагу на окреме приміщення в куті кухні:
- Він там...
Кухня була велетенською, і для роботи Лінь Міна виділили окрему кімнату, звідки поділене м’ясо відразу відправляли в льодовик.
Двері були відчинені. Зазирнувши всередину, Цінь Сінсуань побачила хлопця в простих синіх штанах з оголеним торсом. У руці він стискав звичайний ніж для кісток і зосередився на тому, щоб побачити лютий вид костей.
Юнак стояв спиною до них. Його м’язи були на диво гармонійними і рельєфними, а шкіра відливала здоровим блиском від постійних тренувань на сонці. Спека і фізична напруга, яку він мав на спині, стікали краплі поту, що підкреслювали страх та естетику сили.
"Це Лінь Мін?"
Цінь Сінсуань не була впевнена. Зробивши кілька кроків ближче, вона побачила його профіль — молоде, але рішуче постановивши особу. На перший погляд у ньому не було нічого видатного, але якщо придивитися, в вигині його бровей та обрисах губ читала приховану гордість і гостроту, яку неможливо було ігнорувати.
Навіть побачивши його лише в профіль, дівчина відчула його надзвичайно зосереджений і пронизливий погляд. Цей погляд в точності збігався з тим, що вона бачила тоді у маєток Цінь, і чомусь її серце тремтіло.
Вона не могла уявити, як одна людина знаходить дві такі протилежні грані: тончайне мистецтво письма, що потребує ювелірного контролю духовної енергії, і грубий, майже первісна праця м’ясника. Цей контраст між складною естетикою і просто силою на мить змусив її забутися.
У цей момент Ліню Мін обернувся. На кухні постійно хтось снував, і під час практики він зазвичай не звертав уваги на шум, але зараз він відчув на собі пристойний погляд, направлений саме на нього.
Побачивши Цінь Сінсуань, Ліні Мін завмер. « Цінь Синсюань? Що вона робить в Павільйоні Дамін? Ищет меня?»
Тут увагу Цінь Сінсуань притягнув ніж у його руках. Звичайний ніж завдовжки менше фута, чорного кольору. Але що її вразило до глибини душі - Лін Мін тримав його зворотним хватом. Це означало, що весь цей час він дякував кістки обухом!
Вона змінила свій погляд на м’ясо та кості, які розділяли. Усі шматки були однакового розміру, рої та акуратні. Невже все це зроблено тупим стороною ножа?
- Пані Цінь, ви шукали мене? — Линь Мін заговорив і відразу ж помітив старого, який стояв позаду неї. Серце юнака стиснуло. Цей старець був настільки сильним, що у Лінні Міна перехопило подих. Це був найсильніший чоловік, якого він зустрічав у своєму житті — можливо майстер Ступені Пульса або навіть рідкісний експерт стадії Хоутань.
— Юначе, так ти і є Линь Мін? — Поцікавився старець, лагідно посміхаючись.
Линь Мин кивнув. Приховатися не було сенсу. Він одразу здогадався, що його вогні привернули увагу цього чоловіка. Лінь Мін очікував цього, але не думав, що все станеться так швидко.
Така ситуація могла б призвести до як нещастя, так і лиха. Вдач — тому що ціна на його символи тепер злетить, і він отримає вйму золото для культивації. Бідою - тому що його особиста сила зараз була нерівномірною з майстерністю рукопису. Як носоріг вбивають заради дорогоцінного рога, так і Лінь Мін не мали можливості захистити себе, він міг стати мішенню для кланів, які хотіли б замкнути його та змусити працювати на собі.
Лінь Мін думав про це ще до того, як вирушити на аукціон. Він думав про маскування, але він не володів мистецтвом зміни вигляду, а в 15 років будь-яка підробка була б видно експертам як на долоні. Крім того, якщо б ви захотіли, то на першому етапі загарбання Тела легко розкрилися б його особистість. Маска була б лише мрією.
Тож Лінь Мін вирішив не ховатися. У нього був інший план.