— Ну що там, Маркус? Знайшов? Докладай! - Диодора поруч не знаходив собі місця, і ось уже, який зв'язок свого супроводжуючого.
— Ні, молодий пан, ця пустиня теж, — донісся чоловічий голос із магічної формування, - будьте терпеливі і залишилося лише кілька місць. Навіть якщо вони також будуть пустельними, то інша сторона все одно повинна скоро дати про себе знати. Краще вам підготуватися до цього моменту. Я повертаюся, інші точки перевірять мої люди.
— Чорт візьми! Та що за чортівня тут твориться? Тьху! - Диодора в гніві сплюнув і розв'язував магічну форму зв"язку.
Сон не могла нахмуритися, коли дивився на нього. Скільки ще він буде так поводитися? Мабуть, він не мало образи затаїв на «тих людей». Куточок її рота рефлекторно підвівся, дивлячись на неприємне обличчя індивідуум поруч з нею, але вона відразу ж подавала бажання розсміятися. Ну не могла вона посміхнутися, дивлячись на його « крах» і панікерство. Сона була задоволена, що хтось зрештою « провчив » його, але зараз був не час для лиходіїв — період роботи. Якщо і вона його провокуватиме, то нічим хорошим це не закінчиться.
Але з тим, що відбувається щось дивне, Сона була повністю погоджена. Спершу з’явився слід аури, який точно вказує на злочинця, хоча раніше його не могли засікти. І це було не лише тим, що сталося. Скільки Ріас намагалася їх вистежити до цього - не перелічити. Однак усі її спроби провалилися. Вони ніби крізь землю провалилися. Але цього разу... Але все було зовсім по - іншому. Все виглядало так, ніби їх чекали, вели, і ось нарешті затягли у свої мережі. Вони тільки й робили, що постійно водили їх за ніс. І Соні це категорично не подобалось. Особливо коли вони кинулися по сліду, аура раптом зникла і через деякий час з'явилася в іншому місці. І так повторювалося не раз і не два, а до тих пір, поки їх не привели "сюда". Ну що ж, ще коли їх « вели » Сона звичайно продумала основні варіанти того, як можуть розвиватися події і способи їм протистояти. Вже тоді було очевидно, що це пастка. Вона готувалася, як до можливої засідки, так і до прямого зіткнення, або ж нестримного прагнення на крайній випадок. Але « кінцевий пункт» куди привів їх нерозпізнаний противник... Її сподівання перевершили всі її надії. Адже зараз вони були...
...на шоу дівчаток-хвильшобниць, де головна роль виконує її сестра!!
Цього вона не очікувала. Сона взагалі перестала розуміти, що за ідіотизм відбувається. Вони, мабуть, належали до людей, які мали святий атрибут. Але не всі ангели й воскреслі мають таку силу! І привели їх... на концерт-шоу Володара демонів!
"Що за чортівня тут діється?"
Скільки вже Сона поставила собі це питання не менше, ніж "Франкен" - "Діодора-кун". Вона зовсім загубилася у власних здогадах і висновках. Вона не бачила в подіях жодної логіки чи сенсу. Тому що... Це який ідіот, щоб заманити їх у так звану "лошку" де особисто присутній одна з чотирьох Володарів Преіспідней!
Намагаючись заспокоїтись, вона поправила окуляри звичайним жестом і перевела погляд на сцену, де в даний момент виступала її сестра.
Кхм. Н-ну, хоч би як там було, на увазі цих « непевних обставин» Сона з усіх сил приховувала свою ауру і ховалася позаду натовпу, щоб не дати Сатані випадково побачити сестру.
Ох... Вона про себе втомилася. Вона точно не в своїй тарілці, бо хто молить ся до своєї сестри, сподіваючись уникнути ж зібрання з нею? Кхм, ну, як би то не було, вона зовсім не переживала через це, п-просто Сона хотіла виконати свою роботу самостійно, не покладаючись на силу сестри. Н-ну і до-звичайно ж не заважати її роботі! Саме так! І-і ні, це зовсім не тому, що вона не хотіла з нею зустрічатися, зрозуміло?
У будь-якому випадку, сестра схоже не до неї. Подумала Сона, дивлячись на те як вона розважалася. До речі, ще один цікавий факт, який також не мало її здивувався. А саме - друга основна героїня шоу. Хто б міг подумати, що їй виявиться Хедо Татіана. З іншого боку, вона пригадувала, ким та працювала і ... хто б міг подумати, що Хедо-сан буде працювати безпосередньо з її сестрою. Ух... Соуна могла лише співчувати їй, бідній невинній дівчинці, яка стала жертвою сестри. Вона знала, що її характер найліпший. Але, як би то не було, час було повернутися до роботи. Сона знову, щоб здобути волю, перевела свої думки в ділові справи.
... Отже, коли вони прибули на місце відразу почалися дивності. Діла святої аури було спрямовано з кількох напрямів по всьому павільйону. Очевидно, це черговий трюк, але потрібно було перевірити їх всі. Тому Діодори, який брав участь у цій програмі, відразу розіслав своїх людей. Ось що недавно зробив наступний виступ Маркуса. Очевидно, незабаром інший бік мав здійснитися і Сона очікувала його. Але вона не дуже переживала, адже навіть коли все піде на найгірше, її сестра обов’язково втрутиться. Тоді, хоч би хто був противником — йому кінець. Щодо її сестри, у Соні з'явилась дивна, дурна, навіть кумедна і надто гарна здогадка. Можливо... Інша сторона не знала, що дівчинка-вольшабиця на сцені є Володарем Демони? Так, це дійсно зухвала здогадка, але це єдине пояснення Соні на розум. Адже який ідіот влаштує пастку...
Сона поклала руку на підборіддя, і вона продовжує розмірковувати.
— Скільки ще залишилося Маркус? - Знову почувся голос поруч.
Сона переклала погляд і помітила, що Діодор уже повернувся.
- Залишилося три точки, молодий пане. Скоро всі мої люди закінчаться. Також поблизу були помічені наші колеги з церкви. Але ось остання... — Промовив він задумливим голосом і подивився на сцену.
— На сцені, да? - Діодора також впився туди дивним поглядом, — чорт візьми! Та що за чортівня тут відбувається? Ми що, маємо справу з повними ідіотами? Це як ми повинні бути дибілом, щоб заманювати нас у так звану "лушку" де « випадково» присутній Левіафан-сама! - Вирубався він знову.
- Це я теж хотів би знати, молодий пане... — Маркус продовжував дивитися на сцену з дивним блискучим блиском в очах, — не подобається мені це...
Почувши їхню розмову, Сона продовжувала робити власні висновки.
Якщо вони не знали, тоді це означало, що вони насправді не належать до якоїсь з трьох Великих Сіл. її сестру знають всі. Все-таки вона відповідає за зовнішню політику, тому фігура відома. Сона знову встромила головою, відганяючи цей спокусливий варіант. Звичайно, це цікаво, але робити такі висновки ще рано.
« У будь - якому разі, з сестрою тут — щоб вони не задумувалися, все марно. Просто тому що це...»
Але вона не встигла додуматися, як раптово її тіло пробрав моторошний ознаб. У шкіру, наче впилися тисячі маленьких голок. Їй було добре знайоме це відчуття, зовсім як...
Вона в поспіху підняла голову і побачила...
...як в лоб її сестри заткнулося дуло величезної великої чорної гвинтівки.
Остання думка, наче легкий бризу, пронеслася в її свідомості.
« Що б вони не задумали, то з її сестрою тут все марно. Адже це чиста..."
БУМ!
Оглушливий гуркіт накрив весь стадіон.
« Самогубство! »
Потік мощої святої енергії розлив тіло її сестри в якусь рідку субстанцію з залишками льоду і несеться прямо у напрямку до них!
СМЕРТЬ! СМЕРТЬ! СМЕРТЬ!
СМЕРТЬ! СМЕРТЬ! СМЕРТЬ!
СМЕРТЬ! СМЕРТЬ! СМЕРТЬ!
Всі звуки зникли. Небо охарактеризувалося сірими тонами. Люди зникли. Лише наблизившись до золота смертельне світло відбивалось у його розширених зрочках. Тіло, наче атрофувалося, не в стані позіхнути навіть м’язом. Всі думки в голові випарувалися. Золоте світло, яке з’явилося в безприкладній кількості цунамі, було повністю затемненим і приреченим на неминучу смерть. Тільки на краю свідомості до неї дійшов різкий чоловічий голос:
— МОЛОДИЙ ГОСПОДІН!
А-А-Е-О-ДА!
Перед очима ніби вибухнула зірка. Яскраве світло залило всю околицю. Не можна було розгледіти нічого, крім золотого сяяння.
І лише після кількох хвилин її поле зору з’явилось кілька фігур. Цубакі, Ферзь, активувала свій Механізм і замкнула її собою. Величезне дзеркало в людський зріст ширяло перед нею. Однак, незважаючи на її рішучість, по лобі стікали крапельки піта, а очі були розширені від жаху. І Сона осколками раціональності розуміла чому. Адже... Навіть з її здібностями цю атаку заблокувати їй не вдасться. Цей потік святої сили набагато перевищував поточні можливості її слуг.
Але завдяки цій картині Сона усвідомила, що до цих пір відчуває тіло, хоча це світло, за її прогнозами, (зробленим свідомістьм у фоновому режимі) вже давно повинен був розпилити його на атоми, як і...
На краю поля зору з’явилася ще одна фігура. Діодора, також, як і вона стояв у ступорі, витарщивши очі, розмірами зі супутникові тарілки і теж не міг шевельнути ні пальцем.
І нарешті, остання фігура, що була найближче до джерела смертельного світла. Маркус, який супроводжував Діодору, Конь голови дому Астаротів стояв перед ними високо всипавши меч. З меча виходило дивне сяйво зеленого відтінку, і це створило величезний магічний друк з великою кількістю незрозумілих рун, заплетених у складні формули. Друк створює бар’єр такого ж зеленого відтінку і не дає смертельному світлу стерти їх у пил.
Б-З- З-Л!
Б-А- А-О-Е-ДА!
У цю мить звуки повернулися в світ Сони.
Бурхливий вибух рознісся по окрузі. Потік світла відхилився від них і завдяки бар’єру пішов убік.
Б-У-В-О-у-о!
Зрештою вона змогла вийти з стану сходинок. Однак у цей момент її ноги, здавалося б, втратили силу і вона впала на землю. Тільки порожній погляд охоплював округу, а мозок, незважаючи на її стан, повсякденним чином в фоновому режимі збирав для неї дані.
Змарнуте світло поступово застигло і зникло. У поле зору полетіла величезна траншея, глибина якої сягає декілька метрів від сцени. Від неї піднімався пару. Здавалося, сам повітря всмоктував у момент, коли по ньому пройшов цей жахливий потік енергії. Колона, що лежала на них, була радіусом сотень метрів і перестала існувати; сам шар землі від остаткової енергії просел у глибині кілька десятків метрів. Лише п’ятачок землі, на якій вони стояли неторканими. Хоча ні...
Подібну аномасію виявив сусідський погляд. Десь за сто метрів від них виднівся ще один такий же п'ячок. Велика блакитна сфера льоду, заввишки 10 метрів, вкутала це місце. Але земля навколо цієї сфери була не сильно пошкоджена на відміну від них. Здавалося, що потік енергії зачепив сферу. Або ж... У цьому навіть був винен бар'єр, що відклав енергію світла в ту сторону.
Це полегшило подих Маркуса.
— Тьфу-ух... — Коли він повернувся обличчям до них, по його лобі стікали крапельки холодного піта, а обличчя спотворилося в гримасі жаху. Меч у руці злегка підрагував. Але він глибоко зітхнув і погляд знову сповнився рішучістю, — молодий пан, ви як! З вами все гаразд?
— А? — Коли Діодора несподівано відірвався від шоку, повернув йому голову, — Маркус... Що це зараз було?
— Це... Ваш батько на всяк випадок довірив мені сильний захисний артефакт, отриманий особисто від Аджуки Вельзевула-сама. Його можна використовувати лише раз. Хто б міг подумати, що у мене не залишиться вибору, крім як залучити його відразу ж, але завдяки цьому ... Фух... — Від нього донісся ще один нервовий подих.
— А... - Все з тим же порожніми очима Діодора плював на нього.
— Но... Яка несподіванка! — Його погляд став надзвичайно серйозним, і він обернувся в сторону сцени. Хто вона така? Така сила... Левіафан!
А в цей час легкий усмішку сяяла на обличчі "дівчатки-вовчниці". Ця усмішка справді могла освятити храми й собори без жодних молитов і обрядів, даруючи щастя людям навколо. Ця усмішка ніколи не захиталась. Вся школа, вся округа, та що там все місто захоплювався цією сліпучою посмішкою Святої Діви. Здавалося, її душа настільки криво-чистоти, що просто перебуваючи поруч з нею вона мала можливість відпустити всі людські гріхи. Вона завжди була першою, хто простягав руку допомоги на благо іншим. І ці якості завжди... Сону прищепив їй глибоку повагу.
Маленька дівчинка зі світлим волоссям, заплетеними в косички стояла посеред сцени. Біле елегантно плетице, що обнажає плечі на тендітному теляті. Невинний погляд, який може навернути грішника до святого. Прекрасна усмішка ранкового сонця. Усе це змусило людей, як і душу Сони, тремтіти навколо неї.
Але зараз трепет змінився...
Засліпившись золотом, вони осліплювали крила за спиною вкупі з величною святою аурою! Повітря, яке ще не охололо від сплеску святої енергії, виходило в небо поромом. Запах пороху вітав по окрузі. Величезна чорна гігантська гвинтівка, більша за дівчинку, була в її руці. З дула виходив легкий дим. І це дуло було направлено в їх сторону. Заряд святої енергії, який ледь не розлив їх на атоми, виводив з цієї гвинтівки. І курок був спущений саме цим маленьким, витонченим і крихким пальчиком.
...ужасом, що проб'є до кісток!
Соні здавалося, ніби вона дивиться в очі самого диявола. « Правдивого Диявола» зі святих писань церковників! Думали металися, як полоумні. Тіло все ще припадало в прання, але тремтіння рефлекторно проходило по тілу. Вона тільки пустий поглядом дивилася в обличчя Першої Святої у місті Куо. У вічі тій самій "Свята", яка тільки що... її сестру... її саму... всіх їх...
"Хедо Татіана..."
- ...хто б міг подумати, що власником такої великої святої енергії є маленька дівчинка! — Його погляд став ще серйознішим, — а її методи...
- Це вона... — Я знову почув голос Діодори, — ЦЕ ОНА! ЦЕ БУЛА ОНА, МАРКС! УБИЙ ЕЕ! ПРИТАТІ ЄЇ СЮДИ! Я ХОЧУ РОЗРОЗИТИ ЇЇ НА ТИСЯЧА КОСОКІВ! - Істеричний голос з нотками божевілля рознісся по окрузі.
— Це... — Маркус переклав на нього серйозні погляди, і сказав: « Молодий пан не повинен діяти поспішно. Ми щойно потрапили в бар'єр вищого класу. Шляхи відпочинку перекриті, з нього так просто не вибратися. До того ж... — У його руках засяяла магічна форма ія, але з тріском розтрощилася, — теж немає зв’язку зі зовнішнім світом. Я думаю найкращим рішенням буде об'єднатися з нашими колегами із церкви...
— Церкви? Ха-ха-хо! - Диодора засміявся божевільним сміхом, — Яка церква, які ще «коллеги»? Ти що, осліп? Не бачиш крила у неї за спиною? Не відчуваєш цієї святої аури?! Розуй очі! — Слідом він показав рукою в бік крижаного бар’єра, — а цей постріл був зроблений точно по нам! Їх ледь зачепило! А точніше... Їх взагалі б не зачепило, якби бар'єр не відхилив заряд світла! Це — очевидна пастка церковників, а все, що було до цього часу, є звичайною картиною! Нас заманили в повністю ізольований бар’єр вищого класу і ще атакували найбільшим викидом святої сили! Якщо нас тут прикінчити... то ніяких слідів не залишиться! Навіть Левіафан-сама... І ти ще сумніваєшся?
— Це... — Голос Маркуса потух, і він змінив погляд на голубу сферу.
По світі з’явилися тріщини, і вона розлетілася сяючими шматочками льоду. На світ з’явилися кілька білих фігур, схованих каптурами. Один з них підняв голову. Його обличчя висміювалось.
— Хех... Все-таки живі! — Донісся до них саркастичний голос.
Зіґфрид!
Позаду Сони з’явились декілька фігур. Аура відлила демонічною енергією.
- Маркус-сама, з вами все гаразд? — Щойно ми вловили викиди потужної святої сили, як тільки донесли новий чоловічий голос, відразу поспішили сюди. Ваші накази?
Сона обернулася і побачила, як з’явилися десятки нових демонів. Це ж...
-... — Маркус ще сумнівався, коли спостерігав за церковнослужителями, як раптово з’явилося багато інших тенденцій.
Десяток нових облич у білому.
Сона все ще не могла позбутися шоку і лише кинула на них скороминущий погляд.
— Маркус! Ти чого стоїш? Вперед, порвемо їх! Якщо вони так хочуть війни, то її отримають! - Діодора відразу підірвалася на ноги і почав циркулювати демонічну енергію в руках, з ненавистю дивлячись на тендітні фігури дівчинки.
Він кинувся до неї.
- Маркус наказав і кинувся слідом за Діодорою, молодий пан!
Сона, дивлячись на дії Діодори нарешті почала приходити в себе і за допомогою Цубаки піднялася на ноги.
« Що... Що тут відбувається? Нет... це зараз не важливо... По-вашому... Сестро!»
Вона втупилася на Хедо Татіану, з рук якої вже зникла гвинтівка. Вона повільно піднімалася в повітря. Сяючі крила позаду неї віддавали в простір чисто-золотого світла, з пробивальної до мурашок святою аурою. У цей момент у Соні почала зароджуватися небачене їй відчуття. Збентежений страх швидко змінив свій гнів!
— Пані... Що нам робити? - Цубакі сама нічого не розуміла і не знала, як діяти.
- Я її особисто зловлю... Сестра... Хьодо-сан! - Помогимо Діодорові!
Вона підсвідомо розуміла, що навіть такі викиди не можуть завдати шкоди її сестрі. Однак... Це був перший раз, коли в Соні зародилося подібне відчуття. Більше ні на що, не звертаючи уваги вона рвалася вперед, але не встигла пробігти і пари метрів, як...
БАХ БАХ! БУМ! ТРУ-ТУ-Та!
Сону відкинуло в сторону, і вона впала на землю. Захисний водяний бар’єр став ударом і погашував шалену хвилю. Але, прибувши в себе...
З двох сторін: зліва і праворуч, раптово відкрилися портали і звідти виїхали два БМП, на яких сиділи... люди в чорному!
Потім знову пролунав гуркіт, який потряс землю.
БАХ БАХ! БУМ! ТРУ-ТУ-Та!
Гул вибухів, тріски автоматних і кулеметних черг оглушав.
Сона тільки могла дивитися, як перед її очима розгортається справжня шеол... Сона вперше бачила таку картину. Але єдине, що зараз її турбувало...
...ХЕДО-САН!
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya