— Вирушаєш, Кіба? - гукнула його дівчина з алими волоссям в кріслі.
Президенте! Я пішов! - Він відповів і зник у спалаху алої пентаграми.
- Хі-хі-хи, все так і палають ентузіазмом останнім часом, чи не так, Ріас? - Дівчина з довгими чорним волоссям, зі дивана звернулася до подруги.
— Це правда, Акено. Не дивно, особливо в світлі останніх подій... - Та спробувала утримати посмішку.
- Не роби вигляд, що ти чимось незадоволена, хі-хи ~.
все-то ти знаєш... — Не втрималася та і розсміялася. Справді, останні події впливають на всіх нас. Як ваша пані я досить такий ревний своїх слуг до роботи. Так, ну ладно... — Вона перевела погляд юнака. - Залишився тільки ти, Іссей. Що там у тебе сьогодні?
Хлопець витягнувся по струні, і так само як рядовий відчитується перед командиром, випалив:
— Сьогодні у мене мій постійний клієнт! - Пожер очима об'ємну груди дівчини.
Та посміхнулася, зауваживши його палаючий погляд. Її поведінка завжди потішала її.
- Ось як, чудово! Іссей, тоді як закінчиш, допоможи Ашії з розвоєм листок. Я ж можу довірити її тобі? - Вона очі хитро замаскувалися.
— Так, звичайно можете довірити Азію мені! Все буде зроблено в кращому вигляді, президенте!
Несподівано на дивані одна світловолоса дівчина боязко підняла руку. Вона дивилася на дівчину з алими волоссям щіпцем поглядом:
— Хм? Так, Асія, ти щось хотіла сказати? - Прийнято питання підняла та брови.
Дівчина встала з дивана, і збирались кілька секунд із духом, ніби на щось вирішуючи, твердо подивилася їй у очі:
Президенте, а-а... а можна також займатися справжньою роботою демонів, а не просто розвозити листівки? - Вона мовчазно складала перед собою долоні.
У кімнаті на мить зависла німа тиша. Присутній здивовано втупився на дівчину. Особливо круглі очі були в хлопця поруч. Нарешті дівчина з алім волоссям прийшла в себе:
— Кхм... Розумієш, Асія, ти тільки переродилася, тому тобі спочатку треба покликати і набратися досвіду...
Але не встигла вона закінчити, як та рішуче вигукнула:
будь ласка! - Її очі так само палали полум’ям рішучості, — дайте мені шанс! Обіцяю, я не підведу!
Дівчина почала уважно вивчати її обличчя і через кілька секунд усміхнулася.
— Ах, ну що ж з вами робити. Але знаєш, Асія, тобі все ще рано, однак... — Помітивши сумний вираз на її обличчі, вона змінила погляд хлопця. - Іссей, як щодо того, щоб ти взяв її з собою? Спочатку подивіться, як укладаються контракти і звикнуть.
— Э-э-е? - Хлопець завис, не очікуючи такого повороту. - П-президент, я б з радістю, але сьогодні мій клієнт...
— Иссей-сан! - Дівчина негайно повисла на руці хлопця, щинячим поглядом випалюючи всі його заперечення. - Будь ласка! Я справлюсь!
У цей сльозливий зір розірвав усю рішучість, і лише безглузда ухмілля поповзла на обличчі. Ставши поглядом, він нарешті відповів:
- Н-ну, якщо ти так хочеш...
- Дякую, Іссей-сан! Я не підведу! - Я рішуче кивнула дівчину.
Через деякий час два силуети розселилися на велосипедах нічну мглу. Легкий вітерець бавився з волоссям дівчини, розвіюючи їх по вітрах, тоді як вона вхопилася за спину юнака, сидячи на багажнику транспортного засобу і записувалася у яскравий місяць. Зрештою дівчина відвела погляд від небесного світла і звернулася до юнака.
що дозволив мені піти з тобою. - Вона боязко звернулася.
— М-м? - Еле сказав, що намагався вийти з трансу і не дивно, враховуючи щільність дівчини притискалася до його спини. Він практично був у раю! Зрештою він зібрав свою волю в кулак і зміг взяти себе до рук, а не за що, Асія! Якщо чесно, я навіть радий, що можу супроводжувати тебе на першій роботі, а то ... - Він припустив голову і чув собі під ніс, — а то покличе її ще який-небудь ненасичений збоченець! Мою милу Асію! І накаже їй робити «ТО» або "ЕТО"!
- Ти щось сказав, Іссей-сан?
— А? А, ні, нічого, ха-ха! - Але, Асія, ти мене дуже здивувала! Я б не подумав, що ти така рішуча! Напряму попросити Президента! - Він з усмішкою подивився на дівчину.
У відповідь на його слова вона зарделася і злегка припустила голову.
— Д-да немає, нічого такого. П-просто, я вирішила дотримуватися поради моєї найліпшої подруги... — боязко промовила дівчина.
— Хм? Подруги? - Хлопець на секунду задумався, але слідом його обличчя придбало складний вираз, — Н-невжели ти говориш про ... Тане?
Дівчина скромно кивнула у відповідь.
— Так, вона мені дуже допомогла. Таня-тян така... Така сильна і рішуча! Їй все по плечу! - З блиском в очах вона поглянула на хлопця.
Хлопець у відповідь на такий запальний погляд лише скомпаній посміхнувся і затих. Так пройшло кілька тотальних секунд, ніби хлопець про щось задумався, після нарешті сказав:
- Так, мабуть ти маєш рацію. Таню... Справді сильна. Знаєш, раніше я цього не розумів. Навіть заздрив їй. Але після того, як став демоном... я починаю розуміти, як багато вона працювала, щоб досягти всього. — Але наступного разу на його обличчі знову з’явився складний вираз, і він ледве чутно додав. - Хоча я й досі її побажую...
— А? Ти щось сказав, Іссей-сан?
— Нет-нет, нічого! Ха-ха-хо, кажу, мені навіть соромно, як старшому братові, що і в підмітки не годжуся молодшою сестрою, ха-Ха-ху! - Іронія скинула в його сміхі.
- Ні, що ти, Іссей-сан! Ти теж чудовий! Адже ти ... Ты... врятував мене! Я тобі дуже вдячна! Вам обом! - Дівчина дуже гостро відреагувала на його заяву. - Ти не гірший!
— Правда? Ти справді так вважаєш? - З радістю вигукнув він, обернувшись.
Звісно! - Але дівчина раптом опустила голову і перейшла на шепіт, — І коли я поруч з Іссей-саном я... Я почуваюся в безпеці.
— А? Пробач, я не все чув, ти щось сказала?
нічого особливого... — дівчина залилась фарбою.
— А-а... Дякую тобі, Асіє! Ну так ось! Тож я вирішив наслідувати її приклад. Я обов'язково стану Королем Гарема, ЯХУ! - Очі хлопця знову запалили дикий ентузіазм, і він з новою силою закрутив педалі.
Через десять хвилин вони прибули на місце, і хлопець припаркував свого залізного коня в спеціальній стоянці для таких бойових жеребців. Піднімаючись по сходовій клітці на другий поверх, Іссей повернувся до Азії.
- Асія, хочу попередити тебе відразу, що наш сучасний клієнт кілька... Незвичайний. Ти головне не лякатися, будь ласка! Насправді він нешкідливий, як дитина! Ну, майже... - Він ніби щось пам'ятав, замився на останньому фразі.
— Так, звичайно! - Дівчина з упевненістю кивнула і стискувала кулачки, начепивши до обличчя серйозний вираз, як їй здалося.
Але мабуть так здавалося тільки їй, тому що Іссей, дивлячись на неї ненароком посміхнувся.
- Щось не так, Іссей-сан? - Дівчина помітила його дивну реакцію.
— Н-ні, нічого, все добре! - Він відповів їй таким же серйозним виразом і, нарешті, два бійці на фронті взялися до виконання місії.
Юнака постояль якийсь час навпроти дверей і, нарешті, зійшовши з силами, надав на дверний дзвінок. Кілька секунд потому пролунав могутній топот, який, здавалося, потрясав будівлю повністю. Раптом Асія помітила, що обличчя Ісіса почало поступово набувати блідий відтінок, а сам він якось стиснувся в розмірах. Той, хто вийшов на чолі, видавав його сильний стрес, а тіло нагадувало пружину, яка готова зірватися в будь - який момент. На мить дівчині це здалося дивним, але ці думки вилетіли з голови, як тільки двері відчинилися і на лісничий майданчик вилетіла...
...нещо»! Це було вдвічі більшим, ніж Ісей-сан. Ноги, руки та шию взули товсті джгути м’язів, які по міцній руці не поступалися сталевим канатам. Ширкова потужна груди розтягувала тканину « вишуканого» одягу, але в будь-яку секунду її зірвати, і перш за все постало питання: як цього ще не сталося? Сам же одяг... Так, його дійсно можна було б назвати « вишуканим» як зробила це молода дівчина про себе (Виховування просто не дозволяло їй підібрати інший вираз для опису), але ось мало того, що він був жіночим, так навряд чи наложив на цю тушню! Такі готики завжди були дуже витонченими, коли ми дивились на Мельт-сама. Але ця картина перед дівчиною вимушено розмістила ці самі грані « викривленості ».
І коли Іссей-сана раптово обхопила його ногами, товщиною з ліхтарними стовпами і нарешті дав голос:
— Ню-ю! Ти прийшов Іссей-кьюн, ню-ю! Міл-тан чекав!
***
— М-м- м! - У відповідь від Іссей-сана, який практично прихований у товстих джгутів" істоти донеслися тільки нерозпізнане мича.
- Що трапилося, Іссей-кьюн! Ти погано виглядаєш, ню-ю. Треба тобі краще харчуватися, а то блідий якийсь, ню-ю! - Сказав хтось, що її жертва відчайдушно намагається чинити опір тиску, тягнучи руками по «фонарних стовпах ».
Сотні різних думок промайнули в цей момент у голові дівчини. Але раптово в її очах спалахнула огортка рішучості, згадавши слова подруги, і вона твердо стала вперед. Дівчина наблизилася і з усією її доступною силою опустила кулачок на тушу істот, войовничо викрикнувши:
Іссей-сана, ти монстр! Ось тобі! - Маленькі кулачки з усієї сили лупили по "канатам" монстра, але коли це не приносить жодного ефекту, крапельки вологи почали збиратися в її очах, — Вот... *всхлип*... тобі! Ось...*всхлип *!
Нарешті цей скарб звернув увагу на неї. У момент, як з висоти її зросту на неї втупилися два палаючих вогники, у вигляді очей, дівчина замерла на місці.
— Ню-ю? А ти хто, ню-ю? Ти теж заклятий ворог цієї дівчинки-волшебниці, ню-ю?
Тіло дівчини намертво схвильовано від цих слів, і вона всередині приготувалася до найбільш жахливої участі, яка могла слідувати за ними.
— Кха... Кха... — Зрештою хлопець зміг вирвати голову з мертвої боби істоти і промовив. - Мил-тан, я теж радий тебе бачити. Асія кивнув у бік дівчини, надіюсь, що вона мій друг! Тільки не лякай її... Я розізлюся!
— Ню-ю! - Вигукнула істота виду "дівчинка-волібниця", якою ти мужній сьогодні, Іссей-Кьюн! Ти майже підкорив невинне сердёчко Міл-тана! - Нарешті він відпустив Іссей-сана, і ввічливо вклонився дівчині, — приємно познайомитися! Дівчинка-вошенькобниця Мілтан завжди радий новим товаришам, ню-ю!
Дівчина все ще не могла перетравити побачене, деякий час перебувала в трансі і тільки завдяки вихованню, яке їй прищепили з дитинства проговорила:
— Привіт, познайомиться, містер Асія Ардженто, - поклонилася вона, все ще не до кінця усвідомлюючи, що зараз відбулося.
— Кха, кга, — прошкрябнувся юнак і все ще не відставав від « прив'язаних привітань » (англ.). — Мил-тан, давай зайдемо в будинок, а то ми так всіх сусідів перебудимо.
— Ню-ю? К-звичайно, проходите, ню-ю! Влаштовуйтесь зручніше, ню-ю! - Вигукнулося створіння підвиду, що є « вбраним у берлоги » і знову не відповідає усім відомим словам фізики.
Слідом за ним попрямував Іссей-сан, потягнувши її за собою.
"Берлога" викликала б досить милі враження, якби була тендітною дівчиною: у невеличкому однокімнатному квартирці переважали тон рожевого кольору; стіни були повністю обвішовані плакатами маленьких дівчаток з жезлом в руках і квітами, прикрашені люшечками та одвірками. Багато з них нагадували одяг, який зазвичай носили Мельт-сама і сам господар «берлоги » та виглядали досить мило.
- Ню-ю, сідайте, мої закляті вороги! Зараз я приготую вам чаю, ню-ю! - Вона вигукнула: "Дівчина-вольниця" і приховалася за перегородкою кухні.
Іссей-сан, як у себе вдома, присів за низький столик в центрі кімнати, показуючи дівчині, щоб вона зробила також. Присівши, і нарешті, прийшовши в себе вона тихо проговорила:
- І-Іссей-сан, а-а що це було ... — Вона боязко звернулася до нього. Дівчина не знала, як поводитись у такій ситуації. "Дівчатка-вольшабниця" чомусь називав їх « поганами", але в той самий час пішов готувати їм чай. В голові у дівчини був повний хаос.
- Н-ну, я ж казав тобі, що наш клієнт сьогодні трохи особливий... - Але ти не хвилюйся, хоча він і виглядає як « кар'єра смерті » з обличчям "Джіка Потрощувача"... - Дивлячись на обличчя дівчини, що зблідло, відразу поспішив додати, але всередині він непоганої пари... Тобто "дівчинка-волшебница"!
Побачивши в його очі, які сяяли звичною теплотою, Асія вирішила довіритися йому і впевнено кивнула головою.
Якщо Іссей-сан так говорить, значить це правда! Ісей-сан не брехатиме!
- Але знаєш, ти мене знову здивувала! Коли я вперше побачив його, то навіть не зміг зрушитися! Не те, що ти Асія — так хоробро поводилася!
— Н-ні, я-я просто... — Обличчя дівчини зарделося, і вона припустила голову.
Але не встигши домовитись, почувся голос:
— Ню-ю! Прошу вас, пригощайтеся, мої закляті вороги, ню-ю! - Тварина, повернувшись до кімнати, з силою опустила на столик піднос із чаєм і печивом. Цей гуркіт нагадував врізану вантажівку у ліхтарний стовп. Але дивно, що вони не могли знести такого випробування.
Подарувавши йому, Асія взяла в руки чашку і... не змогла зсунути її. Чашка буквально прилипла до підносу. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається, тому що « вдягалася-вовчебниця» без проблем взяв свою чашку і з радістю тягував напій. Вона приступила до Іссей-сани. Той зосередився, обхопив обидві руками чашку і ... з видимим напруженням на обличчі став піднімати її, обережно підносячи до рота. Дівчина нічого не розуміла. Пригубивши напій, Іссей нарешті поставив чашку на стіл і несподівано заліз у свій рюкзак, який захопив з собою. Звідти він витягнув ще одну чашу і простягнув її Азію.
— Ось, Асія, зазвичай я їй користуюся, коли приїжджаю сюди, але сьогодні віддам тобі. - Усміхнувся він, — то з непривички мені теж було важко впоратися з цим. Ти не повіриш, але ці чашки важать по 20 кілограмів! - Але тут же іронічно посміхнувся і додав. — Хоча, ставши демоном я і став сильнішим, ех ...
— Ню-ю! Для дівчинки-вошобниці подібне повинно бути пара дрібниць, ню-ю! Вам треба більше тренуватися, мої запеклі вороги, ню-ю! - Усміхнулося створіння, приморозивши поглядом дівчину. - Але дозволь мені допомогти тобі, мій запеклий ворог! - Він легко перелив напій на чашку Ісея.
Дівчина, дивлячись на те, з якою легкістю він це зробив, просто посміхнулася і подякувала за себе.
— Мил-тан, до речі, як у тебе з прогресом розвитку справжньої « чарівною магією»? - звернувся до нього Іссей-сан.
— Ню-ю... *всхлип*, - його обличчя "Джека Потрошника" раптово намагалося прийняти « збудливий вигляд», а в кутах очей виникла волога, — На жаль ніяких прогресу, ню-ю, *,xнык*! -- край столу, за який він вхопився скрипом міняючого металу, і від риданів задрижали скла, навіть у чаї почали виявлятися маленькі хвилі.
Новим шоком для дівчини виявився матеріал з якого був зроблений стіл, а придивившись до решти меблів із здивуванням зазначає, що майже вся вона містить у собі металеві вставки або взагалі складається тільки з нього.
— Все, все, я зрозумів! Вибач, Міл-тан! Заспокойся, будь ласка, а то ще хто-небудь поліцію викличе! - Він співчував йому по плечу, але ти не здався! Упевнений, ти знайдеш спосіб!
— Ню-ю... - Очі дитини той подивився на Іссей-сана і знову погріб його під «фонарними стовпами», — Хоть ми й вороги, але я не забуду твоєї доброти, Исій-кьюн!
Асія про себе зауважила, що виявляється і у « вдівчаток-волшебниць» є свої проблеми.
"Чого і слід було очікувати від Іссей-сана! Як же він дбає про нас!»
Наступних кілька годин пройшли досить сумбурно, вони втрьох грали у настільні ігри по « хлопцям-вошобробницях», дивилися анімі пробок-вовчниць і слухали найрізноманітніші цікаві історії знову ж таки: "дівчинок-воїнів". Асія все більше й частіше билася, як вона мало знала про світ навколо. У цьому світі стільки дивовижних речей! І вирішивши, що потрібно більше приділяти цьому увагу, взявши приклад з Тані-тян і Ісаїсана, вона цього вечора придбала багато нових знань про « вбрань у життя людей».
Це був дуже веселий вечір. Асія зовсім не шкодувала, що вирішила негайно взятися за роботу демонів. Вона і не планувала, що це може бути так весело. У церкві їй завжди говорили, які демони страшні і що контракти з ними були лише жахливими. Але коли вона побачила це сьогодні, то ніколи не шкодувала про свій вибір і дякувала своїй подругі, яка додавала їй рішучості.
Але від Асії не вкрилося, що Міл-тан, незважаючи на те, як був досить веселий, іноді замислювався про щось, чому його обличчя починало нагадувати серійного вбивцю, який вийшов на справу. Але Асія вже знала, що це означає - у нього був такий самий вираз, коли він починав плакати, скаржившись на нелегку долю. Іссей-сан мабуть теж це помітив, тому після чергової серії "дівчатки-волшебниці" Мілкі Спайрал, запитав його:
- Що трапилося, Міл-тан? Ти сьогодні прямо на себе не схожий. Зазвичай після цієї серії ти в сьомому небі від щастя! Можливо... Щось сталося? - Бувало він того по плечу, намагаючись приручити.
Обличчя Міл-тана скіло при цих словах ще більше.
— Мабуть, тобі можна сказати, ню-ю! - Він раптом кинувся до ноутбука і почав там щось робити. - Я хочу тобі дещо показати, ню-ю!
На здоровому плазмовому екрані, який зайняв добру половину стіни, почав іти якийсь відеоролик. Дві дівчини малого росту з заплетеними косичками в волосах, жезлами в руках і яскравим убранням, подібно тим, які були зображені на плакатах у кімнаті, виконували цікавий танець під гучну музику. Їхні жезли сяяли від спалаху світла, і багато ворогів дівчат (як зрозуміла Асія), одягнених у темні костюми, падали з цих вибухів. Придивившись до дівчаток більш уважно, на обличчя Асії проповзла усмішка, і вона вигукнула:
- Іссей-сан, Исей-Сан, дивись! Це ж Таня-тян, твоя сестра! - Дівчина з радістю тхнула пальцем у екран і подивилася на хлопця. Але хлопець...
...будто пішов в якийсь транс. Він з розширеними очима і відвалиною щелепою, п’явся на екран.
— Ню-ю? Сестро, ню-ю? - Раптом підірвалося Міл-тан, витріщившись на Іссей-сана.
— Таню... Що вона робить? - Голос зомбі пробурмотів він.
— Ню-Ньо-Ні-ні! - Міл-тан схопив його за плечі і став трясти, — Так це правда, ню-ю! Іссей-кьюн, невже ти і правда брат Тані? - Його поглядом можна було б випалити дірку в металі.
— Э? - Іссей-сан раптом відвис завдяки зусиллям Міл-тана, — А... ну... да... — Скомкано проговорив.
- НЮ-Півню-ю-Ю... - Дзвінок Міл-тана буквально струс приміщення з силою семи-бального землетрусу.
У той же момент величезна двометрова тіло бухнуло на підлогу в сейдзу-поклоні, ледь не протаранивши лобом стелю сусідів першого поверху. Навіть вісниця прокидалася від цього.
— П-пожалуйста... Будь ласка, можна ваш автограф, ню-ю!
— Э? - Іссей тільки нерозумно вилупився на це прохання.
- Не кожен день зустріне брата справжньої дівчинки-вовчниці, ню-ю! Будь ласка, ню!
— Автограф? - Його очі нагадували ілюстратори.
- Проси, що хочеш за це, мій запеклий ворог! Будь ласка, ню-ю! - Піднявши голову, він витріщився на нього зі сльозами на очах.
— Э-э-е... П-постой, Міл-тан! Погоди! Який ще автограф? - Він захитався від нього, але той продовжував повзком наступати з небезпечною горою очима. — А точно! Ти ж хотів щось мені розповісти, чи не так? Давай, ми тебе спочатку послухаємо! — У скрутному становищі, і вже спиною підпираючи стіну, вигукнув він. Зрештою мозок юнака придумав, як вирішити цю проблему. У ту ж мить, коли загроза нависла над ним у вигляді двометрової « віжки-вошоблички» нарешті відсунулася від нього, повільно заспокоюючись.
— Добре, Іссей-кьюн, я розповім!
Міл-тан почав свою розповідь з того, що цей ролик з'явився в мережі ще позавчора, міг викликати дикий резонанс у їх суспільстві дівчат-воїлшебніків. Багато хто з них, і дуже багато інших людей, брали приклад для наслідування « Непереможну Леві-тяна », Мілтан теж був їхнім числом. Він відвідував усі її концерти, дивився всі її шоу, автограф-сесії - він стежив за кожним її кроком. Приблизно з рік тому у шоу, яке організувало Леві-тян, почали час від часу з'являтися « Мачушка Таня ». Вона не була дівчиною-волшебницею, але Леві-тян часто зверталася до неї за порадою з приводу того, як їй розгромити чергове « Вселенське зло». Маленька Таня була дуже мудрою і завжди допомагала Леві-тяна, але вороги ставали дедалі сильнішими. Поки що... не з'явився "Він"! Жахливий Темний Володар — « Левіафан»! Леві-тян не могла впоратися з ним самотужки, і всі фанати дуже переживали за її долю (включаючи Міл-тана звичайно), і ось нарешті ... Використовуючи скарб із паралельного світу, Таня перевелася в Ангельську дівчинку-волшебницю, щоб здолати Темного Володаря на пару з Леві-тян! Це була просто сенсація! Тепер Леві-тяни і маленька Таня вірні напарниці! Це сталося позавчора і викликало такий дикий "Бум" в їх спільноті, що всі квитки на майбутнє концерт-шоу Леві-тва та маленькі Тані сміялись просто зі надзвуковою швидкістю! Бідний Міл-тан не встиг їх дістати. А він просто не мав права пропустити цю подію століття!
Іссей-сан слухав розповідь Міл-тана з дуже складним виразом, а його очі, які товпляться на двері, давали зрозуміти, що він дуже не проти звідси слизнути, але двометровий мастіна « вдяжки-волшебниці», висідаючи над ним, давала ясно зрозуміти що йому краще забути про це.
Асія, слухаючи розповідь Міл-тана і дивлячись на те, як цей чудовий та добрий "дівчинка-вошобниця" так сильно переживає, їй стало дуже шкода його. За час, проведеного з ним, вона зрозуміла, що він дуже добрий і прагнув йому допомогти. У той самий момент Асія згадала про квитки, які подарувала їй подруга. Запустивши руку в кармашку, вона витягла звідти два акуратно підібраних квитки рожевого і білого кольорів, які дбайливо зберігали весь цей час. Підійшовши до того, хто плаче на плечі Іссей-сана, Міл-тану, вона доброзичливо сказала:
— А-ано... М-Міл-тан-сан, - вона ніжно погладила його по плечу, і дивлячись в заплавлені очі простягла йому квитки. - В-ось, візьми, будь ласка! Таня-тян мені їх подарувала, але я віддаю їх тобі! Сходите с Иссей-саном...
У цю ж мить, в розум Міл-тана, здавалося, зупинився час. Його зіниці нерухомо тарящувалися на квитки в руці дівчини. У той же момент він побачив дівчину, ніби вона спалахнула зі світла і їй загрожувала сліпота. Дивлячись на квитки в руках і на саму дівчину, яка розтягнула їх йому, його незаймане серце було неспроможним висловити свої почуття.
— П-правда мможны? - Тільки і зміг вичавити він тремтячим голосом.
Звісно! - Кивнула дівчина.
— А-А-Е-О-A-ДА! НЮ-Півню-Ю... - Раптом він кинувся на дівчину і в пориві обняв її. У той же момент Асія раптом зрозуміла, які труднощі має Іссей-сан у такі моменти, - Дякую! Дякую! Дякую! А-а-А- а-ак! « З очей гроно линуло сльози, а хватка не слабшала ». Зрештою, коли рухи дівчини стали підозріло млявими, створіння випустило її з захоплення сталевого преса.
У наступну мить він кинувся до Іссеї, насівши на того і вимагаючи, щоб вони пішли разом. Іссей з усіх сил намагався відбитися від цього "захоплюючого" часу. І справа була не тільки в компанії Міл-тана. Якщо чесно, Іссей ніколи не відвідував концерти сестри, побоюючись випадково зустрітися з нею поглядом, коли вона в своєму « милом" образа. Але під загрозою безліч переломів від двометрової дівчинки-волшебниці, яка насіла на нього, вибору у нього зовсім не було.
- Я ніколи не забуду вашу доброту, мої запеклі вороги! - Проголосил він, — НЮ-ю! Та це ж... Це ж квитки з проходом за лаштунки - "Святі Святі", НЮ-ю! Але як це можливо... - Він підняв очі на все ще сяючу оріолом світла в його розумі дівчину, — М-Міл-тану правда можна прийняти цей скарб?
Звісно! - Я твердо кивнула дівчина, — я впевнена Таня-тян зрозуміла б мене! Тож використовуймо їх, якщо це дійсно дорого для вас!
— НЮ-Пу-ю-Ю!
Ридання дівчинки-вовшобниці ще довго потрясали стіни маленької кімнати, в той час як Асія думала про себе:
« Мені не обов’язково дивитися на все своїми очима — я вірю тобі, Таню-тяна. До того ж... Я впевнена, що Іссей-сан зможе допомогти тобі краще за мене. Ви ж так турбуєтеся один про одного. Я вірю в тебе, Таню-тян!"
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya