Все дитинство дівчина провела в маленькій каплиці-привіті далеко від великих міст. Вона була сиротою з раннього віку. З невідомої причини батьки відмовились від неї, і її знайшли на порозі. Люди там були дуже хороші, і дівчина отримала гідне виховання. Завдяки йому вона дуже полюбила всі свої форми життя. У притулку вона виконувала різні обов’язки наставників і щодня молилася до Господа. Дівчина була дуже доброю і хоча у неї не було батьків, але були дорогі люди, які дбали про її щоденні потреби, даруючи щастя та теплоту. Дівчина молилася до Господа, бо була щаслива. Її душа була справді невинна і чиста, тому одного дня Господь відповів на молитви.
Якось дівчина знайшла поранену пташку, і вона дуже хотіла її врятувати. Звичайно, вона не знала, як залічувати такі поранення, але це дівчинка не зупинила. Вона молилась до Єгови, вірячи, що він допоможе. І сталося диво, — Господь відповів. Момент, коли пташка встала на знову здорові лапки і розхитнулася у небі назавжди — це був один з найщасливіших днів її життя. Вчительці в притулку дізналися про це чудо і вирішили перевести дівчину у великий собор.
Вона мала небагато років і багато чого не розуміла, але одне знала точно — вона зможе допомогти багатьом людям. Дівчина була щиро щасливою. Коли вона була перекладена у великий собор, то багато людей приходили до неї з усіх куточків світу й шукали чуда. І дівчина дарувала його — Чудо Господнє. Вона зціляла всіх людей, і люди обов’язково отримували від неї поштовх. Це були найщасливіші часи, коли дівчина займалася тим, про що мріяла все дитинство...
Так молода дівчина намагалася думати, переконуючи себе в цьому. Адже хоча вона давала стільки щастя людям, в душі завжди чогось бракувало. Всі називали її Святий Девою і не сміли навіть подивитися в очі; коли вона хотіла зійти ближче з кимось із парафіян, ті у відповідь лише опускали голову і ніколи не наважувалися подивитись на її обличчя. Дівчині було сумно від цього, але вона намагалася не подавати уваги, адже головне, що люди щасливі...
"А раз так, то щаслива і я."
Вона так думала і з більшою силою молилася до Господа. Так продовжувалось до одного випадку...
... Прогулюючись в саду недалеко від церкви, вона виявила молодого хлопця. Хлопець був дуже молодий, приблизно одного віку з нею. Дівчина була здивована, адже ніхто не знає, як він опинився тут. Крім того, він був її однолітком і рідко коли розмовляв з людьми свого віку. В наступну мить вона помітила, що хлопець поранений, у нього була жахлива рана на грудях. Звичайно, дівчина хотіла допомогти йому і зцілила хлопця. Він був їй вдячний, і вони мило побалакали. Тільки дівчина подумала, що нарешті зустріла друга, як їх помітили церковні служителі. Дівчата відчинилися страшною правдою — він виявився демоном. Тим то демоном - хто вийшов проти Воли Його: Вилі Господа. Тих, про кого в Біблії говориться як про найстрашніших монстрів. Світ дівчини впав...
Служники церкви вигнали її. Вона миттєво перестала бути Святий, до неї почали ставитись як до єретички. Вона була змушена покинути собор. Коли дівчина пішла, вона не сказала ні слова проти, але відчувала біль і гіркоту. Обід душала зсередини, а сльози не хотіли зупинятися.
« Чому, Господи?» Вона хотіла лише допомагати людям і робити їх щасливими. — За що, Господи?
Дівчина міцна. Хоча дорогі люди відвернулись, надія все ще палала в душі, бо вона... не жалкувала про свій вчинок. Може, якби відразу зрозуміла, що він демон, вона б і злякалася, але замість цього вони поспілкувалися деякий час, і дівчина усвідомила, Що... Він нічим не відрізнявся від них самих. То чому ж тоді? Дівчина не знала і задавала безліч запитань. Тоді її і знайшов один чоловік...
...Їй запропонували продовжити добру справу, але цього разу на службі у... Падших ангелів. Так, вона знала, хто такі зникли ангели. Вони діти Божі, які не виправдали сподівань Його. Вони порушили Божі закони і були вигнані. Цуратися — це ті, з ким не можна зв’язуватися.
« Але про демонів говорили те саме, а вони виявилися зовсім не такими... Може й мертві ангели не такі погані?»
З цією думкою дівчина прийняла пропозицію і вирушила в далеку східну країну. Нова іскра надії розпалилася в ній, оскільки вона знову зможе допомагати людям, а також, можливо, коли-небудь вона сама...
Спочатку, коли все йшло добре в Японію, їй пощастило познайомитися з добрими людьми: деякі брат і сестра доброзичливо допомогли. Вона зрозуміла, що прийняла правильне рішення. Може сам Господь вів її за руку? На жаль, через деякий час її ілюзії були знищені...
...Зовсім батько, який був дивною людиною, але з виду приємного хлопця, виявився подібним... Вона не могла повірити, дивлячись на жах перед нею — створіння його рук.
"Як він може бути такий жорстокий, здатний на подібне..."
Другий шок був тим, що хлопець, який допоміг дівчині виявився... демоном. Дівчина заплуталася, думки погрожують звести з розуму бідолашну людину. Все, що вона знала раніше, ніж слідувала все життя... Я прокидався в мить. Святий батько виявився ... Диявол. А Диявол... Добродійником. Але вона була непохитною і прийняла рішення, пішла на заклик серця й спробувала захистити хлопця.
« Веди він допоміг мені... Він не може бути поганим!"
Пізня ніч після того, як вона сталася, була в розладі. Вона не могла нічого зрозуміти. Все було не так, було неправильно. Під ранок їй чудом вдалося втекти з церкви. Вона знала, що її знайдуть. Але навіть так! Вона повинна хоча б спробувати! І раптово сталося диво...
...Господь знову повернувся до неї своїм ликом. У той момент вона зустріла того хлопчика! І не його одного, з ним була його сестра - така мила і добра. Дівчина помітила, що деякі диваки в їхній поведінці, коли сестра хлестала брата палицею, піддаючи його досить дивним чином. Але дівчина не дала цьому великого значення, бо ніколи не мала сім’ї і не знала, які стосунки мають її рідні.
« Можливо, вони так грають? Хі-хі-хи...» - дівчина посміхалася, спостерігаючи, як старший брат долає себе, намагаючись виправдати підтримку молодшої сестри. - « Які в них хороші стосунки! Вони допомагають один одному!".
А після був справді незабутній день. Вони провели разом день. У неї вперше з’явилися справжні друзі. У цей момент дівчина відчула, що це саме те... Чого їй так бракувало! Вона відчула світло Господа у своїй душі — благословення його знизилось на неї! Саме це вона відчувала, прогулюючись містом з новими друзями. У той момент дівчина забула про все, і всі турботи та труднощі наче знесли вітер. Вона нарешті отримала те, чого так хотіла...
- Ну що, ви там закінчили? Чого возіться так довго, пора починати ритуал! - почувся голос однієї з недавніх "благородників" дівчини.
Зсунувши голову набік, вона побачила, як дівчина з чорними крилами віддає накази людям. Вона не могла повністю побачити фігуру; огляд перекривали ланцюги і виступи хрестоподібного вівтаря, на якому сама була розп’ята. Вона не могла навіть поворухнутися і була здатна лише повертати головою. На краю зору чітко проступали чорні... Ніби сама мгла, крила "милувальника".
По щоці дівчини скотилися сльози, коли вона уявляла собі її майбутнє. Ні, вона не боялася смерті. Хоча... Мабуть, вона вже не піде, бо допомогла демону. Неодноразово, навіть не два — вона тепер сама грішниця.
- А ти чого ревнуєш? Будьте вдячні за таку честь! - Раптом з'явилось обличчя Рейналь-сама, — ти станеш сходинкою, завдяки якій я нарешті зможу підійматися! Це повинно бути великою честю для такої, як ти. Ти ж допомагаєш янголу, хі-хі-хи... — Її обличчя розтягнулося в ухмилці.
Дівчина опустила голову, не в змозі дивитися на посмішку цього хлопця. Божі діти виявилися зовсім не такими, якими вона уявляла. Але, незважаючи на розпач, єдине яскраве враження не залишала її. Адже, врешті-решт... Вона стала щасливою і мала друзів. І вона... допомогла тому хлопчику. Легка усмішка з’явилася на обличчі, коли вона згадала цю мить.
— Ха-а... Ось як, хі-хі-хи..." раптово знову почувся голос « Божі дочки ». — Ти думаєш, що врятувала те нікчемне і тепер ти можеш помирати не страшно? Я вгадала? Ха-ха-хо! - її сміх відлунням пройшовся по храму. — Але не переживай! Я обов'язково займусь ним пізніше! І ту дрібну поганню теж! - Її обличчя перекосилося в хижій умилці.
Страх і ... У розпачі. Ось, що вона відчула у цей момент. Грудь стискалася від болю, повітря не вистачало, сльози полилися з очей. Ще ніколи вона не відчувала такого болю.
« Ведь... — *всхлип*. Чому це так... "О!!"
— Рейналь-сама, але чому *всхлип*... За що! - Сльози струмками сходили по її обличчю. — Вам ж потрібна тільки я! Будь ласка... Будь ласка, не чіпайте їх!
Хижа вухлка ще більше розтягнулася на лиці « дочірньої Божої».
- Чому, питаєш? Хі-хі-хи... Та все просто! Тому що він є демонічним відродком! А всі, хто з ними зв'язаний - мішки з лайном, які треба позбуватися! - Житло, сповнене жахливої ненависті.
Все тіло дівчини затремтіло. Сили покинули її.
« Як же так... Невже не можна нічого вдіяти? — *всхлип* -... Ну чому все так? — *всхлип*. - Нарешті я знайшла дорогих мені людей і... - *всхлип*- ... Господи, помоги!»
Сльози струмками стікали по щоках, обкручуючи обличчя діви. Перший раз я відчувала такий біль.
« Господи... Помоги. Господи... Помоги. Господи... Помоги. Чому ти так зі мною?»
У цей момент, наземних поверхах церкви почувся якийсь гуркіт і тріск. Кам’яна крихітка посипалася з стелі підвального приміщення, де вони були.
— Ха-а... Ці відродки з'явилися, все-таки! Хи-хи, відмінно, тоді я особисто виспу його у тебе на очах! Точніше, — її голос перетворився на шепіт зміїв — перед очима твого тіла! Тому що для тебе буде пізно! ХА-ХАХa-Ша! - Та повернулася до людей поруч. — Начинаем!
« Ісей-сан... Таня-тян... Вибачте, пробачте мені!»
Алтаря застигла зеленим світлом, і на ланцюгах спалахнули руни. Дівчину стало окутувати сяйво і щось вторгнулося всередину неї! Вона не могла перешкодити цьому, але раптом...
...яскраве Світло залило округу!
Золотий. Чистий. Святий. Світло.
Світло, яке могло належати лише одній істоті в цьому світі!
- Що? Що відбувається? - Продерла Паща, відскакуючи назад.
Дівчина підняла очі і побачила, що її окутала сфера теплого й ніжного світла. Вона не давала ворожій енергії проникнути всередину.
« Це світло... Його Світло!»
Сумніви не було. Ніби правда сама виснула в її підсвідомості. Адже він більше нікчемою бути не міг! Вона відчувала це. Відчувала це. Знала це...
Переглянувши погляд на зап’ястку, вона побачила, що браслетик, подарований дорогою подругою, був джерелом цього світла. А слідом, з нього пролунав співаків який вона хотіла почути хоча б наостанок...
— Асія-тян... Асія-тяни, тримайся! Я знаю, ти зможеш! Скоро, вже скоро підійде допомога!
У цих словах... Вона пізнала правду. Істину, яка крилася в глибині її душі з першої їх зустрічі. Очевидну істину, але чомусь невблаганно вислизає. У цю мить вона дозріла...
... Правдива дочка Божа.
https://literna.net/uk/books/365-tanya-dxd-molodsha-sestra-odnoho-izrashchentsya