Юй Дун рaботала на радіоcтанції поблизу житлового комплексу, в якому вона жила. Там був нічний автобус, який доставляв її прямо туди.
Часи диджея можуть бути дуже гнучкими, а допоміжна програма Юї Дун тривала з 12:00 до 2:00.
День у Май Дун ішов о 11-ій годині вечора, сідала на автобус до радіостанції і проводила програму. Потім поверталася додому близько 3 години ночі.
Cя Фэн, який недавно працював тільки в нічну зміну, не знав, що Юй Дун йде на роботу щоночі. Він повертався рано вранці, думавши, що вона все ще в ліжку. Так і жили разом двоє людей: один навмисно не пояснював, а другий не питав. Ся Фэн думав, що Юй Дун все ще шукає роботу, бо вона щойно випустилась.
Нічний вітерець був прохолодним. Коли Юй Дун пішла на роботу цієї ночі, вона одягла свою нещодавно куплену шаль. Автобус з'явився біля під’їзду її житлового комплексу якраз вчасно.
Водій усміхнувся дівчині, коли вона взяла свій квиток на автобус.
— Дівчинко, знову сьогодні на роботу? « Щодня водії автобусів долають довгу подорож з різними людьми. По суті, це досить самотня професія, тому їм подобається спілкуватися з постійними відвідувачами.
Юй Дун ствердно кивнула.
— Значить о 2:20 біля воріт радіостанції?
— Так, сьогодні я не запізнююся, — каже Юя Дун усміхнулася, дістала чашку гарячої кави і простягла її водієві, - дякую вам за те, що чекали мене вчора.
Вчора Юй Дун вийшла зі станції з запізненням на дві хвилини. Їй здалося, що вона пропустила рейс, але коли вона проходила повз ворота, то побачила автобус на протилежному боці дороги, водій махав їй рукою. Набудова Юй Дун тоді було таким же теплим, як і гаряча кава, яку вона зараз тримала в руках.
— Кофе, якраз те, що мені потрібно, щоб не заснути! — Водій посміхнувся від усього серця.
Юй Дун теж засміялася і пройшла далі в салон, щоб знайти місце.
Зазвичай нічний автобус був дуже швидким. Іноді, коли водій не бачить нікого під час зупинок, він просто продовжує їхати далі. Іноді кілька людей, які працюють у нічну зміну, сідають в автобус.
Після двох зупинок автобус відкрив двері, і до нього підійшов чоловік середніх років в костюмі. Він взяв свій квиток і, похитуючись, пройшов повз Юї Дун, щоб сісти на сидіння позаду неї, випускаючи сильний запах диму та вина.
Юй Дун тихо відкрила вікно, намагаючись розвіяти сильний запах вина, але, можливо, через те, що він сидів занадто близько до неї, густий аромат перегару змусив її задихнутися. Через кілька хвилин Юй Дун вирішила сісти на інше місце.
Кілька хвилин потому, коли вона спробувала встати, її одяг, здавалося, за щось заважало. Оглянувшись, Юя Дун побачила чоловіка, який, мабуть, занадто втомлений і заснув на її шиї.
Юй Дун подумала про це, але зрештою не стала будити чоловіка, просто зняла шаль і пішла на інший бік автобуса.
Неонові вогні за вікном видавалися неперевершеними в темну ніч, але очевидна перевтома людей ззовні була занадто різким контрастом. Це змусило Юї Дун відчути, що вона повернулася на десять років тому, до тієї, яка ходила на роботу і залишалася там до години або дві ночі, тій дівчині, котра була схожа на безщадну жінку-генералу. Стара Юя Дун, яка засинала в автобусі, скільки разів її будив водій на вокзалі? Коли вона почала заробляти гроші, то звернулася до китайської медицини, щоб відновити шлунок.
— Наступна зупинка - радіостанція!
Почувши нагадування, Юя Дун встала і повернулася на своє місце.
Людина відкрив очі і був трохи збентежений, коли він подивився на Юї Дун. Через деякий час він нарешті зрозумів, що лежить поверх чужої одежі. Він відразу почервонів від сорому і вибачився:
— Простите! Я випадково придав ваш одяг!
Юй Дун забрала свою шаль і тихо сказала:
- Не звертайте уваги! Де ви йдете? Я бачу, як ви втомилися. Будьте обережні, коли виходите з автобуса.
— Чуанша-Роуд! - Не можу повірити, що мені за півроку це запам'ятати.
Юй Дун кивнула і пішла до передньої частини автобуса, щоб вийти. Коли автобус зупинився, вона оглянулася і побачила, що чоловік знову заснув. Юй Дун тихо сказала водієві автобуса:
- Майстер, містер ззаду виходить на Чуанша-Роуд, не могли б ви нагадати йому?
Водій озирнувся і з усмішкою кивнув.
Юй Дун витріщилася з себе давно забуті спогади, посміхнулася і натягнула шаль, що тепер пахне вином. Вона увійшла на радіостанцію.
- Ось ти де! « Окрім охорони будівлі, на станції був лише один колега - брат Ю. Чоловік середнього віку працював на цій станції понад десять років з добрим темпераментом.
— Брат Ю, я принесла вам закуски.
— О, ця маленька дівчинка добре до мене ставиться.
Юй Дун посміхнулася і нічого більше не сказала, вона поставила свою сумку, трохи прибралася і пішла в кабіну звукозапису. Вона планувала почати, як тільки закінчиться ефірна програма.
00:00
- Привіт всім, це FM9666, ласкаво просимо до « Привид опівночі » і з вами DJFish Jelly, — програма офіційно стартувала, і після того як вона майстерно прочитала вступний рядок, почала транслювати пісню.
— Ця пісня для кожного, хто все ще на шляху додому. Нехай ця пісня супроводжує вас, так що вам більше не доведеться бути на самоті, — домашня пісня грала і була відіслана на кожну бездротову платформу, налаштовану на її програму.
— Сьогодні ввечері хтось нарешті послав нам повідомлення, щоб поставити питання - після декількох кліків на дисплеї перед Юї Дун з'явилося повідомлення. Тому запитання звучить так: « Чому ця програма називається "Привид півночі"? Привид опівночі - це фільм жахів, хіба ви не повинні розповідати історії про привидів? "
Юй Дун посміхнулась.
— Назва цієї програми не має нічого спільного з фільмом « Привид опівночі ». Ця програма, як видно з її назви, походить від красивої фігури опівночі. Де ця красива фігура, запитайте ви? Ваш DJ Fish Jelly, красива жінка...
— Ну, мені більше нічого сказати, настав час звернутися до аудиторії. Зацікавлені друзі можуть зателефонувати і поспілкуватися зі мною. Будь-яка тема, навіть історії про привидів, може бути запитана! — Юй Дун продовжувала, - якщо немає бажаючих поговорити, я можу продовжувати включати пісні.
Після цього Юя Дун подивилася на брата І. Вона подумала, що брат Ю потисне плечима і розхитує головою, як завжди, показуючи, ніби не дзвонять, але несподівано задзвонив телефон.
Юй Дун повернулася:
- Добре, давайте відповісте на телефонний дзвінок від нашого першого друга-слухача.
Привіт!
- Сестра Fish Jelly! - На іншому кінці провідника пролунав різкий жіночий голос, мабуть, молодий студентки.
— Як звати тебе, сестричка?
— Я... Я можу не називати свого імені? — Ця молода дівчина говорила боязко, ніби боялася, що ДJ Fish Jelly розізлиться.
- Звичайно, але заради зручності я можу називати тебе міс Красавицею? — ДJ Fish Jelly засміялася і сказала, — міс Красавиця, ти все ще студентка?
— Так, я ще вчуся у старшій школі.
— Старшекласниця, чому ти не спиш у таку поздні годину? Нещаслива любов? — здогадалася DJ Fish Jelly.
Коли вона подивилася вниз на свій екран, повідомлення розмножувалися, кажучи, що диджей був безвідповідальним, втручаючись в якусь юну щіню кохання.
Брат Ю нахмурився і махнув рукою.
DJ Fish Jelly побачила це, але не зважала.
— Ні, ні, — вигукнула пані Красавиця.
— Ха-ха, я шучу. Тоді поділися з нами, що тебе турбує? - Це був її перший слухач, так що DJ Fish Jelly була дуже терпляча.
— Я... Я знову збираюся перевестися.
— Перевестись? Чи не готова я розійтися з колишніми однокласниками?
— Нет... Нет! — Міс Красавіца спростувала, а потім розридалася, — я не хочу ходити до школи. Я вже стільки разів перекладалася. Щоразу, коли я приходжу до нової школи, мої однокурсники починають насміхатися наді мною. Мої батьки допомогли мені перекластися, коли я дізналась, але в кожній новій школі те саме й було. Я не хочу так жити... Чому вони знущаються з мене? У-у...
Голос дівчини, повний образи, рознісся по радіо на всі приймачі, які ще працювали за таку годину.
— Мисс Красавица! Красуня! — DJ Fish Jelly довелося двічі гукнути дівчинку, перш ніж вона перестала плакати - міс Красавіца, ти хочеш знати, якої людини не так-то легко залякати?
- Якого? - Голос дівчинки був схожий на шепіт.
— Людина, яка любить сміятися, який хоробрий, оптимістично, щедрий, - DJ Fish Jelly сказала це спокійним голосом, а потім продовжувала голосніше, — людина, котра лається у відповідь, б'є в відповідь коли б’ють, і коли називають божевільним, шалено біжить до кабінету вчителя. Людина, яка не плаче, не виявляє слабкості, людина, що не боїться вчителів.
«...»
Багато повідомлень заповнили комп’ютер, деякі проклинали DJ Fish Jelly за навчання поганими звичками дітей, але дехто також казав, що те, про що вона говорила, було добре.
— Ніколи не плач перед цими хуліганами, навіть коли тобі сумно чи боляче, — повторила вона і запитала: « Чи ти можеш це зробити? »
— Я... Я?
- Ти можеш?
— Я... Я постараюся!
— Міс Красавіца, надень завтра своє улюблене вбрання і йди до школи з посмішкою, і ззавтра стань королевою. Благородна, гарна, сильна! Так більше ніхто не зможе з тобою глузувати, — сказала дівчина і додала: — Ось так ти знайдеш свого лицаря у сяючих доспеках!
— Я... Можна?
- Ти ж королева! - Так, я впевнена.
— Да! — Маленька дівчинка повеселіла і з упевненістю закричала, — я королева! Я не перевихоаюся!
Після завершення виклику DJ Fish Jelly ігноруватиме всі інші повідомлення, що надходять до системи і починає відтворювати наступну пісню.
Коли програма закінчилася, брат Ю кинувся до Юї Дун і відрубав її:
- Як ти можеш так говорити? Це радіо, твоє слово транслюються в прямому ефірі. Як можна навчати поганої дитини?
- Поганому? Я тільки навчила її чинити опір шкільному насильства, — різко відповіла Юна Дун: — Ця маленька дівчинка була в такому психічному стані, я добра людина!
— Ты... Я знаю, що ти хотіла як краще, але подивися на те, чого ти сказала, це твоя перша робота, так що ви мабуть не знаєте жаху суспільної думки...
— Неважливо, тільки кілька людей дійсно слухають нашу програму! На основі повідомлень ви, мабуть, можете розраховувати лише на 100 слухачів! — Юй Дун не турбувалася про це, — якщо ми отримаємо віддачу, то просто означає, що наша програма популярна!
— Юй Дун... - Брат Ю хотів продовжити лекцію, але його перервали.
— Ой, я спізнюсь на автобус... — Юй Дун взяла свою сумку і втекла.
Брат Ю тільки похитав головою і зітхнув.
Автобус прибув якраз вчасно, і коли Юу Дун увійшла, виявилося, що він везе ще одного пасажира.
- Я щойно слухав твоє шоу! — Водій автобуса розсміявся.
— А?
- Хіба ти не DJ Fish Jelly? — Водій шукав FM радіостанції під час своєї перерви на автовокзалі, — я дізнався твій голос!
Юй Дун кивнула з посмішкою.
— Те, що ти сказала у своєму шоу, було прекрасно. Цей чоловік повинен бути самодостатнім і працювати над собою, щоб не знущатися над нею. Її батьки, перевівши її до іншої школи, лише вилікували симптоми, а не першопричину, — вигукнув водій.
- Я теж так думаю!
- Ха-ха, відтепер я буду твоїм вірним слухачем! — Щасливо сказав дядько водій.
- Хочете автограф? Коли я стану популярною, ви можете продати його за хороші гроші!
— Ха-ха...
Юна Дун, щаслива балакаючи протягом всієї подорожі, незабаром прибула до входу в її житловий комплекс.
Ся Фен сьогодні був у денному одязі, але робочий графік лікарні часто не проводився регулярно. Під час денних зрад він зазвичай повертався додому після одинадцятої вечора, але, здавалося, що він тільки що приїхав, так як світло був включений, коли Юй Дун відкрила вхідні двері.
— Коли ти вийшла?
У квартирі було дві кімнати і вітальня, але вітальні була дуже простою, тому Ся Фен створив невеликий кабінет поруч з балконом і в даний час сидів за своїм столом, насупившись, коли вона увійшла.
- Чому ти ще не спиш, коли вже так пізно? — Юй Дун теж була здивована, побачивши Ся Фена.
- Куди ти ходила? — Ся Фен поклав свою папку на стіл, і його голос був повний занепокоєння, — було небезпечно виходити так пізно.
Юй Дун нахилилася, щоб взути тапочки і сказала:
— Я щойно з роботи! Я їхала на прямому автобусі, так що це безпечно.
- З роботи? Яку роботу? Вже так пізно!
Юй Дун, нарешті, згадала, що вона ніколи не говорила про свою роботу Ся Фена. Вона налила собі склянку води і сіла навпроти Сіена.
— Я завжди забувала поговорити з тобою про це. Я вивчала радіомовлення та хостинг в університеті, а тепер я диджей на радіо. Я відповідаю за програму новин, тому закінчую так пізно.
— На радіо, що в центрі міста?
Юй Дун кивнула.
— Тобі все ще небезпечно виходити так пізно, ти повинна взяти машину, Ся Фен подумав про це.
- Це було б непогано, але у мене немає водійських прав! — Звичайно, у неї був досвід водіння в минулому, але вона не здала тесту, — заспокойся, я товаришую із водієм нічного автобуса і його поїздка зовсім не відрізняється від машини.
Ся Фэн нахмурився, все ще стурбований, але не знав, що ще сказати. Врешті-решт, він міг тільки запропонувати:
— Тоді йди і отримай права водія. Коли отримаєш, можеш їздити на роботу.
— А як же ти?
— Мій батько має іншу машину, я можу водити її! — сказав Ся Фэн.
Юй Дун кивнула на знак згоди і відчула, що коли хтось піклується про тебе - це досить приємне відчуття. Коли вона побачила, що Світлана знову дивиться на свої папери, то запитала:
— У тебе все ще є робота завтра, чому ти не спиш так пізно?
— У мене в другій половині дня нарада. Відтоді як мама потрапила в лікарню, я не мав часу закінчити ці документи. Тепер я можу тільки використовувати ніч, щоб виправити ситуацію, — пояснив Ся Фен, переглядаючи свої файли, - ти повинна йти спати.
— Ти їх перекладаєш? — Юй Дун побачила, що файли в руках Ся Фена китайською мовою, але принтер поруч з ним друкував англійський текст.
— Да. Завтра приїдуть кілька експертів з Америки, і я хотів би перекласти деякі ключові відомості на англійську мову - Ся Фен був зайнятий і не піднімав голови.
Побачивши дюжину не перекладених сторінок, Юя Дун моргнула і запитала:
- Тобі потрібна моя допомога? Я досить добре розмовляю англійською і можу виспатися завтра протягом дня.
Ся Фен здивовано подивився на Юї Дун, а дівчина посміхнулася і пішла до своєї кімнати за блокнотом. Коли вона повернулася, то одразу взяла п’ять сторінок і почала перекладати.
Ся Фен побачив, що Юй Дун дійсно хоче допомогти і більше не говорив. Це не було проблемою, він міг просто перепровірити за нею ці сторінки.
У середині перекладу Юя Дун побачила багато медичних термінів, з якими вона не зналася. Зрештою жінка запитала Сю Фена про ці слова. Він подивився і в результаті дав Юї Дун надрукований список спільних іменників.
Коли настав ранок, вони зрештою закінчили переклад усіх документів. Юй Дун роздрукувала свої сторінки, передавши їх Ся Фену, і сказала:
— Спочатку перевір їх, я виправлю будь-які неточності, які ти знайдеш.
Ся Фен, пробігши по землі очима і помітив, що Юй Дун дуже добре переклала. Він підняв очі і побачив, що вона виглядає трохи втомленою, і не міг не відчувати себе винним:
— Все гаразд, лягай спати, я зроблю все інше.
Подумавши про це, Юя Дун кивнула з упевненістю у своїй роботі.
- Я відправила електронну версію на твій ноутбук. Просто використовуйте її пізніше, я піду спати.
- Ти багато працювала і... Дякую!
Юй Дун, яка стояла, поклавши обидві руки на стіл, виявила, що їхні обличчя були зовсім близько, за межами невеликого письмового столу.
У цей момент сонце проникло через балкон, окутуючи світлом Ся Фена, коли він дивився на неї, і зігріваючи обличчя Юї Дун.
Може бути, це сонячне світло осліпив її очі, або Юї Дун була занадто сонною. Вона нахилилася і поцілувала Ся Фена в переносницю, побажавши йому на добраніч, а потім повернулася до своєї кімнати, щоб лягти спати.
Скам'янілий Ся Фен залишився сидіти в ранковому світлі.
https://literna.net/uk/books/350-pererodzhennya-bilya-dverei-zahs-zaversheno