Після зустрічі з розвіданими військами експедиційні сили реорганізували свої загони і відправляли напрям руху в напрямку флоту Атімо. У той же час флот Атімо попрямував до розвідувальних військ, і обидві сторони наближалися один до одного, розрив між ними швидко скоротився.
Після двох днів у гіпердрайві обидва підрозділи нарешті зустрілися в одному з регіонів Всесвіту.
- Нарешті ми знайшли нашого ворога. - Гравці експедиційних військ дивилися на великий флот лінкорів за вікном, і всі перебували в збудженні.
Гравці розділилися на групи, і різні великі гільдії не були винятком. Різні професійні команди сформували свої власні партії, а основні члени гільдій утворили захисний шар навколо професійних гравців. Це було зроблено не для того, щоб захистити їх, а щоб допомогти їм власній команді схопити боса.
[Унищення Великого Космічного Корпуса] було місією фракцій, і в ній було багато вимог. Умови, які давали кращі нагороди, включали в себе вбивство бойових загонів ворога та їхніх лідерів. Однак, було обмежене число тих яких можна було вбити.
Особливо це стосувалося Великого Імператора Атімо, який був лише одним. Це була не лише одна місія гравця, але й єдина група, яка могла розділити нагороду. Таким чином, кожен клуб хотів допомогти своїм професійним гравцям отримати найвищу винагороду.
Гравці Дінасті, храму Бога, Довгого Неба і Жарих Баклажанів з Рибою перебували у своїх відповідних командах, а три стовпи Длинного Небу в даний час обговорювали власну стратегію.
Сонна Зіма погладив підборіддя і сказав:
- Згідно з показником нагород, ворожий лідер Атімо повинен мати боєздатність Супера класу A. Ми можемо використовувати лише нашу загальну перевагу, щоб зламати його.
— Якщо це так, - взяв слово Мерцуючий Жаряний Ріс, то партія, яка зробить перший крок, наразиться на найбільшу небезпеку. Якщо ми хочемо вирвати здобич, то для нас було б краще наносити урон мовчки і з боку, а інші нехай гавкають на себе боса. Тільки сторона з найбільшим уроном отримає нагороду. Якщо ми врешті-решт будемо вбиті босом, то доведеться занадто багато часу, щоб добігти назад після відновлення. Ми зможемо наносити урон тільки в тому випадку, якщо ми все ще будемо живі.
Хао Тянь кивнув, погоджуючись:
- Все вірно.
Тим часом на іншому космічному кораблі Скажений меч також сформував групу зі своєю командою і навіть привів з собою Кленового Місяця. У них були досить хороші стосунки.
Скажений меч дивився у вікно на стрункі ряди лінкорів, які вишикувалися в гарну лінію. Було очевидно, що всі гільдії збираються разом, а між ними і звичайними гравцями була різна різниця. Побачивши це, Скажений меч похитав головою і сказав:
- З такою кількістю гільдій, які намагаються схопити боса, я думаю, що у нас немає великої надії на успіх.
- Поки ми не помремо, - взяв слово віце-капітан Рівервейла, Злий меч, — нам не можна програти в плані урону. Такий бос буде стояти там не тільки для того, щоб убити лише нас. Сторона, яка нанесе найбільший урон, також зіштовхнеться з найбільшою загрозою, так як притягне найбільше агро від боса. Якщо це так, то у нас є шанс дожити до самого кінця.
Всі гравці мали певний досвід і знали, що мати справу з босом в Галактиці було дуже важко. Для звичайного гравця ситуація бою змінювалася щосекунди, і рідко було так, щоб одна людина контролювала все агро боса. Але коли людина з найбільшим уроном все ж ставала ціллю боса, в той момент сцена битви перетворилася на щось надзвичайно реалістичне.
Таким чином, аґгро могло надзвичайно легко вийти з-під контролю, коли вони билися з босом, і їм потрібно було швидко реагувати на все, що відбувалося.
Кленова Місяць сиділа поруч з посмішкою на обличчі, вона відчувала задоволення в своєму серці.
Можна сказати, що ця велика війна почалася сама. Саме вона була тим, хто запустив сюжетну лінію і викликав цю експедиційну місію. Таким чином, вона мала сильне почуття успіху і була дуже задоволена духовно.
Оскільки саме вона ініціювала цю місію, то в порівнянні з іншими гравцями у неї була додаткова місія. Вона зможе отримати бонусну винагороду після того, як Великий Космічний Корпус буде знищений, що включало в себе велику кількість досвіду, окулярів дослідження, 300 очок вкладу Багрової Дінастії і 1000 балів на внесок Армії Блекстара.
Ймовірно, це була нагорода за передачу інструмент місії Дінастії.
Нагорода від цієї місії була надзвичайно рясною, і після деяких підрахунків Кленова Місяць відчула, що після неї вона може стати гравцем на найвищому рівні.
А тим часом в рядах росіян і австралійських груп... Водка і капітан Старий Генрі також думали про те, щоб "врвати" боса.
Хоча професійні гравці їхніх власних клубів не пішли за ними, якщо вони могли перешкодити китайцям вкрасти нагороду боса, це було б рівнозначно допомозі їх власним професіоналам. Хоча російські та австралійські гравці втратили деякі з них на планеті Пангурус, вони все ще були присутні разом і не хотіли дозволити китайцям насолоджуватись всіма перевагами перед їхніми очима.
Тим часом Атімо спостерігав за флотом Армії Блекстара.
- У ворога лише десять тисяч бойових кораблів, у нас абсолютна перевага — повідомив заступник командуючого.
Атімо повільно кивнув. У нього було сто тисяч бойових кораблів, у десять разів більше, ніж в супротивника.
Проте Атімо все ще був вражений тим, що Армія Блекстара могла мати десять тисяч бойових кораблів. У його пам’яті кожен лінкор вимагав великої кількості ресурсів і часу для будівництва. Найсильніша расова група, яку він зустрічав, мала лише кілька сотень бойових кораблів.
Спочатку він думав, що квантова технологія Армії Блекстара була єдиною перевагою, яку вони мали, але він ніяк не очікував, щоб флот армії Блэкшера теж не був слабким.
"Недивно, що вони заблокували "новості". Вони не хотіли, щоб я дізнався, що у них такий великий флот, і хотіли застати мене зненацька.". - Атімо відчув затаяний страх.
Щоб зібрати десять тисяч бойових кораблів, інша сторона мала послати всі свої сили. На щастя, він також вивів весь свій флот. Якби він, як завжди, послав кілька дивізій, то напевно потрапив би в біду.
Справді, це був правильний вибір для нього — особисто вжити заходів.
Атімо загорівся, і він повільно промовив:
- Я хочу поговорити з лідером іншої сторони.
В його очах це була тотальна війна між двома сторонами. Командувач Армії Блекстара здавався надзвичайно загадковою фігурою і ніколи не показував себе. Атімо хотів подивитися, що це за фігура - лідер Армії Блекстара. Під його командуванням насправді було десять тисяч бойових кораблів, і Атімо вважав, що така людина має право говорити з ним.
Через мить заступник команди пробурмотів:
- Інший бік відхилила наше прохання... Вони ска... сказали...
- Що вони сказали? - Очі Атімо звузилися.
- Вони сказали, що ви не маєте права розмовляти з командувачем армії.
Атімо дуже роздратувався і зовсім не розсердився.
« У мене немає на це прав? У кого ще є більше прав, ніж у мене?»
"Забудь про це, бо вони все одно скоро помруть, немає необхідності бути таким розрахунком."
Атімо похитав головою і втратив інтерес до розмови. А потім він повільно сказав:
- В атаку, знищити їх усіх!
Як тільки був відданий цей наказ, сто тисяч лінкорів в унісон відкрили вогонь.
Атімо думав, що він стане свідком сцени, коли ворог буде серйозно покалічений вогняною силою його флоту. Але картина, що розкинулась перед ним дійсно вразила його.
Коли полум’я гарматного вогню відійшло, жодного з десяти тисяч ворожих лінз не було знищено. Хоча ворог був меншим за розміром, він все одно рухався вперед, насправді бажаючи оточити його флот!
І ось уже наступного разу десять тисяч ворожих линкорів прискорилися, і оскільки їхня швидкість була набагато вища, ніж у лінкорів його Великого Космуса, війська Атімо не змогли вчасно зреагувати. Десять тисяч ворожих кораблів прорвали їх і вступили з ними у бій на найближчій відстані. Це був бойовий метод, яким гравці насолоджувалися найбільше. Вони не були готові використовувати свої бойові кораблі, щоб знищувати ворога, тому що тоді вони не могли отримати такий досвід.
Гравці підіймалися на борт ворожих лінз за допомогою десантних капсул або, як вони ще називалися, штурмових рубок, знищуючи членів ворогів лінкорів.
Ворожий вогонь не зміг пробити щити армії, і гравці схвильовано кинулися в оточення ворога з однією-єдиною думкою у голові.
"Мій незрівнянний клинок буде танцювати в рядах ворога!"
Проте більшість гравців не мали такої втіхи від того, що їхня фракція мала абсолютну технологічну перевагу і могла вільно вбивати ворога.
Десять тисяч лінз вдерлися прямо у ядро ворожого флоту і були абсолютно некеровані, просуваючись крізь ворожий стрій.
На прапорманському кораблі Атімо різко встав і зірвав з обличчя маску. Його обличчя докорінно змінилося, і на ньому з’явилося невірство.
Їхня зброя була зовсім марною проти ворога!
Послали одне донесення за іншим, він втратив вже двадцять тисяч лінкорів всього за короткий час. Але жоден ворожий корабель так і не був знищений!
« Це неможливо! Як може існувати такий великий технологічний розрив! Як вони всі можуть бути Суперами?»
Атімо вже не бачила колишньої холоднокровності й упевненості, коли він зрозумів, що вдарився об справжній металевий бар’єр. Ворог був цивілізацією, яка була навіть більш прогресивною, ніж його, і могла легко знищити їх!
Він надто довго блукав по цій частині Всесвіту і не зустрічав противника, який міг би загрожувати йому. Він вже забув, що означає відчувати страх і повагу. Але сцена знищення одного за іншим його бойових кораблів знову викликала страх в його серці, і він почав нестримно тремтіти.
Він бачив, що майбутнє його флоту буде повністю знищене.
Атімо раптом згадав про те, що сталося давно. У той час Великий Космічний Корпус був лише звичайною дройфовою цивілізацією з кількома космічними кораблями. Вони були надзвичайно слабкі і могли тільки обережно досліджувати Всесвіт. Вони долали перешкоди одна за одною і поступово ставали дедалі сильнішими. Але потім він втратив відчуття обережності, завдяки якому міг так довго жити у Всесвіті.
Якби він не був так розгублений і збудував правильні плани ще до початку битви...
Якби він не був таким зухвалим і послав би ще розвідників за додатковою інформацією ...
Якби він не був так швидко роздратований і легко спровокував Армія Блекстара...
Можливо, результат був би іншим.
Однак він не знав, що це було його власне прийняття за дійсне. Перед лицем досконалого привілею сили й інтелекту йому було б неможливо взяти ініціативу в свої руки. Його доля вже давно вирішена.
У даний момент Атімо було марно шкодувати про це. Збунтувавшись, гравці вбивали у своє задоволення і знищували його флот.
Могутня сила ворога підірвала бойовий дух армії Атімо, і ніхто не хотів залишатися позаду, щоб бути вбитий. Усі вони кинулися бігти, і величезний флот почав розлітатися в усі боки.
- Відступаємо! Швидко відступаємо! - Атімо повернувся до реальності і віддав наказ.
Дуже швидко прапорман та інші фрегаті розвернулись і приєдналися до армії, що біжить.
Великий космічний Корпус прийшов з доблестю, але втік, підтиснувши хвости. З моменту прибуття на поле бою пройшло лише двадцять хвилин.
Різні великі гільдії кинулися на мілину, щоб погнатися за ворожим прапором. Всі вони хотіли вирвати голову боса. А звичайні гравці вирушали в дорогу за кораблями, що втікали.
Філіп вже зафіксував розташування всіх військ через квантову мережу, і навіть якщо вороги уже втекли, гравці все одно зможуть переслідувати їх в майбутньому.
Перед початком битви Філіп проник у базу даних головного прапормана і скопіював всю інформацію з бази даних Великого Космічного Корпусу. Сюди, звичайно ж, входила і інформація про всі планети, які вони пограбували за останні роки. Інформація, яка була потрібна Дінастії, вже існувала в їхніх руках, і єдине, що залишалося зробити, це викорчувати ворога. Філіп міг лише допомогти, а решту залишалося на розгляд.
Дуже швидко гравці наздогнали прапорман Атімо, навколо нього було всього кілька сотень фрегатів.
У цей момент Філіп здалеку взяв під контроль прапорман Атімо і змусив його приземлитися на пустельній планеті неподалік. Гравці пішли за босом, щоб оточити його ...
...
У центрі круглої гори над землею стирчав велетенський прапорманський корабель, з якого валив чорний дим.
Це був космічний корабель Атімо — Філіп дуже передбачливо виключив двигун корабля, щоб вони могли зекономити трохи енергії при посадці.
*Ка-ка!
З-під уламків лінкорів вийшло безліч фігур. Броня, в яку вони були одягнені, допомогла їм витримати удар під час падіння. Однак, крах все ще вбив більшість звичайного екіпажу, і тепер менше десяти відсотків з них залишилися живими.
Атімо теж вийшов з-під уламків, тримаючись за голову. Навіть з його силою він був приголомшений після аварії, і все тіло боліло. Атімо, дивлячись на цю жалюгідну сцену, не міг зачепитися.
І саме в цей момент почувся шум поривчастого вітру — лінкори Армії Блекстара приземлялися навколо круглого гірського хребта.
Атімо підняв голову і побачив безліч людських фігур, що стояли навколо гірського масиву. Це були гравці, які намагалися вбити його і в їхніх очах можна було побачити жадібний погляд.
Тут було понад триста тисяч гравців, у тому числі багато великих гільдій.
"Відсюда не втекти..."
Атімо був гордою особою, і він не міг відчувати гніву перед своїми очима.
- Хочете мене вбити? Давай! - У наступну мить Атімо видав шалений рев, і десять або близько того механічних рук позаду нього розкрились, наче павичі пір'я. Водночас з вражаючою швидкістю стрільби цієї зброї вилетіли жовто - лазерні промені. Це було його особисте обладнання, яке використовувалося для допомоги Есперу.
Його Есперська здатність полягала в тому, щоб стріляти лазерними променями зі свого тіла, і атака змінювалася залежно від того, з якої частини його тіла був випущений лазер. Наприклад, атака ставала енергетичним вибухом, якщо він використовував свої долоні і точним лазерним променем.
Коли він бився в бою, його кулаки також могли бути покриті енергетичними вибухами і тоді він міг сформувати щит, якщо випускав енергію зі всього свого тіла. Це була дійсно універсальна здатність.
Атімо був наймогутнішим індивідуумом у Великому Космусі, і його здатність Еспера класу катастрофи дозволила його лазерними атаками бути ще більш потужні, ніж якби це було просто звичайна енергетична зброя. Можна сказати, що він був живою артилерійською баштою.
Його зарозумілість також виявляла впевненість у своїй силі. Серед тубільців Мерцаючого Світу дуже рідко можна було досягти рівня катастрофи, і він ніколи ще не зустрічав такого противника. Одного разу він сам знищив расу цілої планети.
Хоча Атімо був оточений, він не впав у розпач. Він був упевнений, що зможе. І хоча всі його вороги були суперіндустріями, він зовсім не ставився до них як до ворогів.
Він міг би знайти шлях до виживання, якщо зможе вбити їх усіх!
Думаючи про це, Атімо з кровожерним наміром рівився вперед і почав свої божевільні атаки.
*Піу-пиу!*
Лазерні промені полетіли в сторону гравців у всіх напрямках, змушуючи усіх ухилитися від атаки. Але коли лазерні промені вдарили землю, навколо вибухали лійки діаметром понад десять метрів. Якщо звичайний гравець 100 рівня буде уражений таким лазерним променем, хоча він і не помре від однієї атаки, у гравця залишиться лише готівка здоров’я.
Він справді був супер-класом лиха! Багато гравців занервували.
Це був перший раз, коли вони оточили персонажа класу катастрофи без допомоги НІП.
Ніхто не мав великого довір’я до серця. Вони зустріли багато елітних Суперов класу катастрофи в Тайній Войні, кожен з яких був здатний вбити їх одним ударом. Тому гравці не знали, чи достатньо їх рівня, щоб вбити зараз Супера класу катастрофа перед ними за допомогою лише тактики людської хвилі.
- Та почнеться ж бій!
Але гравці не стали зволікати і зістрибнули з скель, щоб розпочати свої атаки.
Незабаром вони самі дізнаються, чи зможуть перемогти.
Оскільки вони все одно не могли померти, то могли просто кинутися вперед!