Через кілька днів подорожі Стельс Чорне світло нарешті добралися до місця призначення.
З ілюмінатора можна було побачити нашу планету з зеленими рослинами й жовтуватим ґрунтом. На поверхні також виднілися блакитні океани, але більша частина займає сухе солом'яне море.
Аврора з цікавістю дивилась вниз.
- Філіпе, що це за планета?
- Пошук за базою даних, хум... Пошук завершено.
- Планета Налун, розміщена в 6 зоряній зоні скупчення Колтон у Расколот Зоряного Персня, має номер S-0706812. Вона була відкрита і засвідчена Галутською цивілізацією. Всередині є ознаки цивілізації, але та вважається досить відсталою, яка ще не розробила міжзорну технологію. Пріоритет спостереження визначається як чотири, хум...
Планета Налун складалася з місцевої цивілізації, але їх рівень науки і техніки був ще досить давно без встановлених на літальних апаратах ядерних гармат та далекий від стадії впровадження космосу.
- Тоді навіщо Хан Сяо привів нас сюди? - Аврора здивувалась.
- У нього напевно є причини. Просто запитай його, коли побачиш. - Фейдін посміхнувся.
У даний момент Хан Сяо не було на кораблі. Поки всі троє сиділи в зорельоті, він нісся крізь відкритий космос у одній лише своїй плоті, піддаючи себе впливу космічного випромінювання. Це було зроблено для того, щоб отримати Атрибути через його талант Дикого Зоряного Мисливця [Поглинання випромінювання]. В результаті його швидкість була нижчою, ніж у них.
Космічний корабель завис над планетою Налун, і невдовзі пустота поруч з ним почала згинатися та виблискувати. Хан Сяо вистрибнув з Дикого виміру. Зенівши, він швидко відкрив люк і влетів у каюту.
*Ш-ш!
Ган Сяо, стригнувши в кабіну, видихнув струмінь гарячого повітря.
У той момент, коли він вийшов з вакууму, його тіло почало випускати білий дим, наче його варили.
Оскільки клітини його тіла постійно поглинають космічне випромінювання Всесвіту, тіло було наче розжарена піч. Поверхня його шкіри була достатньо гарячою, щоб смажити на ній яєчню.
Коли Ган Сяо відкрив свій інтерфейс, щоб подивитися на зміни, він був дуже задоволений.
« Це дійсно еволюційний вид середнього рівня. Талант показує хороший ріст, і поки у мене буде достатньо часу, бонус стане важливим".
Після деяких практичних випробувань Хан Сяо зрозумів, як працює механізм [поглинання випромінювання].
Після еволюції в Пустотного Зоряного Мисливця клітини його тіла трансформувалися, і тепер він мав здатність поглинати космічну радіацію. Якщо його тіло було під впливом космічного простору протягом певного часу, це викликало [Поглинання випромінювання], що на постійно основі збільшувало його Силу, Локкість або відносність на один-три пункти чи збільшило максимальну Енергію на п'ять-десять елементів.
Якщо ж [Поглинання випромінювання] використовували постійно, то ефект був ослаблений, і людині доводилося піддавати себе дії в космічному просторі протягом більш тривалого періоду часу, перш ніж він отримував підвищені характеристики.
Але якщо це не працювало протягом дня, час для того, щоб викликати ефект, також повертався у початковий стан.
Цей процес поглинання можна було розділити на три етапи — саме занурення, накопичення і навчання. Оскільки клітини не були бездонними і мали лише обмежені можливості для накопичення та засвоювання, така ситуація й виникала.
Це була расова здатність, яка дозволяла отримувати значні вигоди тільки за рахунок часу. Вона могла рости прямо на ходу і, безсумнівно, коштувала затрачених годин. [Поглинання випромінювання] було тим талантом, яким Хан Сяо був найбільш задоволений в даний момент.
На даний момент загальна сума бонусів, нагромаджених талантом, складалася з 16 Сили, 13 Левкости, 21 Виносливності і 68 Енергії та величезного посилення його атаки.
Коли Хан Сяо повернувся в кабіну, то привітався з трьома людьми.
- Ви, хлопці, довго чекали. Можна починати прямо зараз.
- Навіщо ми прилетіли на цю планету? - Спочатку запитала його Аврора.
- Бути самарянами.
Хан Сяо тільки посміхнувся і переключився в ручний режим, перекладаючи корабель у режимі невидимості, коли вони увійшли в атмосферу планети Налун і почали повільно знижуватися.
Це була перша зупинка, яку він вибрав. Земля Налуна мала три величезні континенти, але лише на одному з них існувала цивілізація. Інші два континенти ще не були відкриті місцевим жителям. Навіть їхня морська доба ще не почалася, і це вже була подорож у всесвіт.
Якщо не вважати Галутську цивілізацію, яка відкрила планету Налун, він повинен був стати другим відвідувачем цієї планети.
Ця цивілізація йшла по шляху магії, на континенті правили кілька королів. Вони дотримувалися традиційного аристократичного методу королів і лордів, завойовуючи землі інших держав. Одним з найбільших королів світу було Пограничне Королівство Океану.
Пограничне Королівство Океану.
У його попередньому житті гравці відкрили тут місію професії, яка могла б принести користь Хан Сіо.
Космічний корабель опустився на висоту близько одного кілометра над рівнем моря в режимі невидимості і понісся над поверхнею під контролем Хана Сяо. З їхньої точки проносилися міста, побудовані з каміння та цегли.
Місцева цивілізація планети Налун не мала можливості виявити міжзіркові космічні кораблі.
Дуже швидко облітаючи планету по колу, космічний корабель завершив її сканування. Філіп створив карту цілої планети.
*Ху-о!*
Дерева закачалися, коли шаттл приземлився серед густого лісу в межах гірської хребти.
Усі четверо висадилися, залишивши корабель в прихованому стані на випадок, коли його помітять місцеві жителі. Доставивши свою тільки що створену карту, Хан Сіо окинув її поглядом, перш ніж почати пояснювати:
- Наша мета зовсім поруч. Ця область належить до Пограничного Королівства Океану. Ми прямуємо в район під назвою місто Кам'яного Сердця. Давайте подивимося... О, це і є те саме місто.
Хіла, Аврора і Фейдін переклали погляди туди, куди вказував Хан Сяо, вдаль.
Звідси було видно, що на одному з пагорбів схилу був побудований місто, яке головним чином стало сірим каменем околиці.
- Йдіть за мною і не висовуйтеся. Ніхто з вас не повинен зробити крок без мого відома, проінструктував Хан Сяо.
Оскільки супери класу А були найвищою бойовою силою у всесвіті, вони мали руйнівну силу, коли стикалися з поверховим цивілізацією. Жодна людина на землі не могла бути переможена, і якщо вони не будуть обережні, то можуть стерти ціле місто з лиця Землі.
Щоб виконати свою місію, Хан Сяо вимагав від усіх залишатися непомітними, принаймні на поверхні, щоб влитися у це суспільство.
Хоча вони не розуміли намірів Хана Сяо, Хіла та інші кивнули у відповідь.
- Філіпе, зимитий зовнішність налунців.
Вгору відразу піднялися кілька механічних куль, направляючи блакитні промені світла на четвертку внизу.
Захопила матриця даних, і проста симуляція ілюзії швидко згенерувалася на чотирьох людей, перетворивши їх у звичайних мешканців планети. Будова тіла місцевих мешканців була схожа на людську, хоча й з темною, грубішою шкірою та безліччю зморшок.
Налаштувавши канал перекладача, Хан Сяо привів Трійцю вздовж гірської стежки до міста Кам’яного Серця.
Післяполудневе сонце затемніло донизу.
Усі четверо рухалися дуже швидко і невдовзі дісталися до сіл та поселень, розкиданих за містом. На цій ділянці йшла засмага, і селяни по двоє-трої наполегливо працювали в полі. Повітря було наповнене онокою екскрементів якихось монстр.
Коли група людей наблизилася до величних краєвидів Всесвіту, то краще зрозуміла примітивні пейзажи цієї поверхневої цивілізації. Як і кожна Вселенська Цивілізація, яка колись пережила такий період, ця теж мала свій особливий присмак. На початку вогні будь-якої цивілізації були слабкі, і саме тому, що про них дбали покоління за поколінням, вони нарешті спалахували до рівня всесвіту.
Це було відсвіжливо, коли ми були втягнені у війну у Всесвіт кожного дня, спостерігаючи лише бойові кораблі та броню. Раптом ці країни почали блукати довкола світу.
Тут не треба було турбуватися ні про яких ворогів. Вони могли ходити, як їм заманеться.
- Середовище тут, звичайно, дуже невмисне. Немає будь-якого забруднення повітря. - Хан Сяо глибоко зітхнув і похитав головою. - Навіть запах лайна тут такий свіжий, мм ...
- У мене таке відчуття, що ти стаєш все більш збоченим, — відверто зізнався Фейдін.
- Ні, ні, в цьому відношенні ти все ще набагато краще за мене.
Так вони і базікали ліниво всю дорогу до входу в місто Кам'яного Серду. Барабани не могли бачити крізь камуфляж міжзорових технологій, що дало змогу Хан Сяо легко змішатися із натовпом і увійти в місто.
З вітром, що дме на них, і галасливий болтівней у вухах група вийшла на брудну кам’яну вулицю, повну тубільців, яка демонструвала відсталий міське планування.
- Навіщо ми тут? – тихо прошепотіла Аврора.
- Ти єдина, хто все продовжує мене питати про це. Просто йдіть за мною. Займемося справою.
Хан Сяо вщипнув поатолисті щоки Аврори і злегка потягнув їх, перш ніж відпустити. Дівчина притиснула руку до почервонілу щоку зі сльозами на очах.
- Сестренька-а, він знущається наді мною! - Аврора тут же повернула голову, щоб просимося.
На жаль, Гіла все ще дивилась кудись прямо перед собою і ніби нічого не бачила.
Їхня невеличка група попрямувала до міської Дошки оголошень. Пилип люб’язно переклав на мову Налунський, а потім Хан Сяо підійшов до старої записки, яка, здавалося, висіла тут вже багато років.
Згідно з оголошенням, у домі Кам’яного Сердця були привиди і в ньому закривалися примари. Власник пометия сподівався, що хтось зможе піти і вирішити цю проблему.
Це оголошення було розміщено тут вже дуже давно.
Місце розташування місії була невелика посада. Після того як Ган Сяо та інші висловили свої наміри, їх швидко вітали господарем помети і посадили у головний зал.
Як тільки вони сіли, господар не витримав і зараз заговорив:
– Как здорово. Нарешті знайшлися люди, які готові допомогти мені ще раз. Це повідомлення висіло там кілька років, і за цей час у мене побувала принаймні сотня людей, які заявляли цю роль, в тому числі п'ять чарівників, але ніхто так і не зміг вирішити цю проблему.
— Ви можете розслабитися, ми відрізняємося від них, — сказав Хан Сяо, і перекладач відразу перегнав його слова на початку.
- Так ви... Ви, хлопці, чарівники? - Власник маєток з надією подивився на них.
- Ну, нас можна вважати такими. Насамперед розкажіть мені про свою ситуацію.
– Добре.
На землі Налун існувала форма життя, яка нагадувала щось на зразок привида або духа, яку місцеві жителі називали демонічним духом. Кілька років тому в маєтку зародився демонічний дух, який час від часу виходив на полювання.
Професії планети Налун лежали на основі систем Магів, яких вони називали Попосот. У перекладі на космічну мову це слово означало « Чарівник ». Ця система Суперів була дуже слабкою, і чарівники в основному використовували зілля або матеріали для заклинань. Вони, ймовірно, були тільки на рівні Класу D, але вони все ще здавалися таємничими і могутніми в очах корінного населення.
Вигнання демонів було роботою чаклунів. Кілька десятиліть тому більшість чарівників зникли таємничим чином, внаслідок чого їх було майже неможливо побачити і їхня спадщина зникла. Їхня система Суперів була забута і могла бути досліджена тільки завдяки маловідомим магічних книг.
На щастя, демонічний дух у цьому пометі був відносно слабкий, тому власник і його сім’я все ще могли жити тут протягом кількох років.
Коли власник закінчив говорити, інтерфейс Хан Сяо подав сигнал.
Ланцюжок місій
Диявольський Король планети Налун — запущена!
Опис: Від місцевих жителів ви почули, що чарівники планети Налун чудом зникли. Їх повинно бути більше, ніж здається на перший погляд...
Вимоги: Знищіть демонічний дух у помезі.
Нагорода: 200 000 досвідів
Оскільки це була ланцюгова місія, початкова нагорода була дуже низькою. У його попередньому житті гравці також дізналися про цю місію тільки під час вільного дослідження у Версії 3.0.
Ця місія також була дуже добре прихована; її виявили тільки тоді, коли один гравець, який любив виконувати сюжетні місії, випадково виявив її. Було виявлено, що нагородою за неї був талант, який міг підвищити псионічний опір. Тоді як сила планети Налун була подібна до слабкої куриці, то такий талант у нагороду був дуже поганий.
У даний момент, оскільки нова версія щойно була розвернута, Армія Блекстара постійно вирощувала гравців, наче лук-порей, і таким чином ніхто ще не відправився досліджувати планету Налун.
Через Ембріона Душі на своїй ментальній території Хан Сяо вирішив отримати ще один талант до псіонічного протистояння і таким чином відправився туди, де рівень сили не був навіть на рівні села новачків.
Він чітко уявляв собі потік завдань і міг пропустити багато часу, необхідних для розвідки.
- Дайте нам демонського духу. Сьогодні ж ми вирішимо питання, — сказав Хан Сяо в куті кімнати з прозорим окуляром, який спостерігав за розмовою декількох людей.
Тільки власник маєток не знав про існування цього чарівного ока. Як тільки вони увійшли в кімнату, Хан Сяо та його компанія відразу помітили його.
На їхньому рівні таке незграбне, низькорівневе магічне око було схоже на живого чоловіка, який сидить на кісточках у кутку і бурмочучий: "А ви мене не бачите".
Вони могли тільки брехати самі собі.
- Ні. - Хан Сяо махнув рукою, зупиняючи Фейдина. Він знав, хто стежить за місією, і привернути їх увагу було ключовим кроком в цій місії ...
...
У той же час, в прихованому місці зустрічі глибоко під Кам'яним Серддом...
У цій кімнаті не було вікон, лише кілька гасових ламп давали слабке світло. З темряви донісся хрипкий голос:
- Відреагував часовий пост на тринадцятому. Хтось прийняв нагороду від пометия і хоче мати справу з демонським духом.
— Мабуть, це люди, які читають кілька книжок по темі вже вважають себе справжніми чарівниками, — безпорадно відповів молодий голос. - На жаль, вони ніяк не зможуть справитися з демонічним духом.
- Вони сказали, що просунуться вночі. Томар, ти слідкуєш за ними.
- Зрозумів. Я захищатиму їх, щоб вони не нападали і не розлютили демонського духу.
Розмова підійшов до кінця, і в кімнаті на деякий час задзвеніли шестерні, перш ніж смолить.
...
Коли настала глибока ніч, Хан Сяо змусив власника пометь та його сім’ю піти до далекого саду.
Це була покинута територія, оточена кам'яними стінами і огорожами, двері всередину були замкнені на кілька висячих замків.
За допомогою ключів, які йому дали, щоб відкрити двері Ган Сяо увійшов всередину. Усередині був покинутий склад з кількома складськими приміщеннями.
У повітрі витікала холодна в’язка атмосфера, ніби її шкіра постійно обдувала потік повітря.
Якби це був нормальна людина, він би відразу ж почав нервувати без будь-якої причини, як ніби вона увійшов у місце з привидами. Однак Хан Сяо та інші не мали жодного змісту.
- Звідси надходять слабкі аномальні ментальні сигнали. Я помітив їх ще вдень, - прошепотів Фейдін. - Може, мені від них позбутися?
Перед цим великий псіонічний майстер бліднув у порівнянні з навіть демонічним духом. Не говорячи вже про те, щоб позбутися одного такого, тисячі людей були для нього просто думкою.
- Почекай, поки він з'явиться. - Хан Сяо похитав головою і в той же момент кинув невизначений погляд у бік складу. Він побачив живого чоловіка, який сидів на кісточках. Ось його справжня мета.
- Добре, ми підемо за твоєю порадою.
Фейдін почувався безпорадним.
Хоча у нього були свої підозри, але в даний момент він був охоронцем, і його робота полягала лише в тому, щоб слідувати за Хан Сяо всюди.
...
У той же час Томар стояв біля сараю, притулившись до стіни, і таємно спостерігав за ними.
Це був хлопець, одягнений в чорний костюм з капюшоном, який приховував його обличчя у тіні. Він був схожий на найманого вбивцю, тільки в нього висіло багато маленьких мішечків з магічними матеріалами.
Побачивши Хан Сяо та інших, які озирались навколо, наче вони були на прогулянці, Томар не втримався і закотив очі, демонструючи зневагу.
« Непрофесійним. Вони навіть не знають, що треба заздалегідь приготувати порошок духовного світла. Звідки у них взагалі взялася ідея прийти і допомогти комусь вигнати демонічного духу? Здається, вони страждатимуть сьогодні.
Як він і думав, раптово налетів холодний вітер. Пил змітнулася вгору, як торнадо, і блідо-блакитний привид з ревом піднявся в повітря.
- Чорт візьми, всього кілька років, і демонічний дух синої тіні мутував! - Він вигукнув Томар і почав турбуватися.
Він вивчав чаклунство лише п’ять років і не міг гарантувати, що зможе захистити себе від лап цього демона.
Побачивши байдужість на їхніх обличчях, Томар сердито вирубався і потягнувся за своїм набіром для закляття. Незважаючи на те що він приховував свою особистість, то був готовий допомогти.
Блискуче...*
У цей момент Фейдін недбало послав уявну хвилю, порушуючи демонічного духу.
Сильніше примарне духовне тіло стало наче розбите дзеркало, яке розкололося і розсипалося на шматки, ніби блакитні сніжинки без сліду.
Томар, який щойно вискочив зі свого укриття, був приголомшений цією сценою.
« Що... що тільки-но сталося? Чи був демонічний дух знищений одним ударом?»
« Хіба чарівники не повинні битися за допомогою зілля чи матеріалів? Що це таке? У книжках про це не згадувалися!"
Томар виглядав дуже спантеличено.