Сільвія була одягнена в легкі механічні бої куртку і постійно тримала свій щит активним. Для її голови костюм був напівкругле металеве кільце, обгорнуте навколо затилку і зафіксоване на вухах. Її обличчя було захищено напівпрозорим дугоподібним щитом, а в руці вона тримала меч з срібного сплаву.
Вона хапала ротом повітря, і відчувала, що її легені ось-ось почнуть горіти. Пота по всьому тілу механічна бойова куртка здавалася липкою і мокрою.
Рук!
Один з легіонів солдат-звірей раптово вискочив збоку. Його величезний механічний коготь вдарив прямо вниз, вібруючи на високій частоті.
Сильвія видала трохи енергії, стиснула зуби і підняла м’яку руку. Тонкій і міцний меч зі срібного сплаву в її руках зіткнувся з кігтями, створюючи сліпучі іскри.
*Дзинь!
Швидка, але сильна механічна куртка раптово збільшила свою потужність і Сильвія стала швидше. Вона поспішно змінила позицію, розвернула меч і вдарила під підступним кутом тваринного солдата. На мить по мечу зі сплаву з'явилася механічна сила блискавки, і відтінок жовтого світла поширився за лезією швидко врізаючись у тіло цього звірячого воїна.
Бах!*
Величезний жовтий промінь світла проколов тіло солдата-звіря і вирвався з його спини, залишивши велику криваву дірку. Солдат-звір був відпущений геть, впав на землю і помер. Навколо нього лежали тонни трупів солдатів-звірей і розбиті артилерійські знаряддя.
Це була наземна битва на одній з озброєних супутників логічної транзитної станції Землі Кровопроліти. Абордажна команда ледве просувалася до основного енергетичного реактору цієї збройної супутникової фортеці. Легіон солдат-звірей атакував з усіх боків, накотаючи хвилями, і обидві сторони відчайдушно билися, залишаючи за собою шлях із трупів, куди б вони не пішли.
Поблизу Сильвії було багато товаришів. Вона також була в команді абордажників, несучи відповідальність за одну з сторін команди.
Вона вже довгий час билася з мечем у руках. Вона навіть не могла згадати, чи вбила вона сто або двісті тварин-воїнів. Її бойова куртка була пошкоджена, і вона була злегка поранена. Вона була вся поту і виснажена.
Під час бою Сильвія не чула жодних звуків, окрім вибухів і гуркоту. Все, що вона знала, це те, щоб вона повинна слідувати за великою командою і продовжувати йти вперед, уперед та вперед.
Вона подивилася на небо. Ззовні озброєної фортеці-спутника була чудова галактична сцена битви. Незліченні яскраві "падні зірки" летіли по небу, сплітаючи мережу із світла. Це були вогні незліченних іонних гармат, які освітлювали темряву та горіли в тиші.
Раптом очі Сильвії наповнилися яскравим світлом. Вистрілив іонної гармати приземлився на поверхню неподалік, вбивши щільну армію солдатів-звірей, знищивши велику кількість людей.
*Бум!
Завдяки цьому він міг час від часу пробиратись крізь захисний екран супутника і підтримувати його, усуваючи перешкоди на шляху абордажної команди до реактора.
"Чуть не потрапили по нам." - У серці Сильвії жив страх. Перш ніж вона встигла перевести дихання, ще кілька спалахів світла попрямували в її бік. У неї не було вибору, крім як розвернути щит на руках і швидко блокувати їх.
Банг банг!*
Лути розлетілися вдребезгі, вдарившись об щит. Її руки витримали удар. Вона відчула сильний біль у руках та плечах і ледве могла поворухнути ними. Сильвія стиснула зуби і витерпила біль. У неї була лише одна думка в голові.
« Я хочу повернутися до навчання! »
« Принаймні, моє життя не буде в небезпеці! »
Три роки тому Сильвія змогла досягти класу В. Вона з радістю пішла повідомити Хан Сяо хороші новини, і Ган Сеу був дуже радий. Він негайно послав її до передової групи для справжньої військової підготовки.
Спочатку Сильвія була досить щаслива, але тепер вона була повна жалю.
Особливо коли безпосереднім босом команди був Лагі. Перед кожною битовою Лагі дотримувався правил і піднімався дух своїх підлеглих... і кожен раз їй здавалося, що вона от-ось помре.
У той час темний силует людини раптово полетів у її бік здалеку, важко приземлившись на землю неподалік. Величезний удар залишив вм’ятину на металевій поверхні, неначе вона була зроблена з паперу.
Ця людина, здавалося, був досить сильно поранений від падіння, встав і через досить довгий час, піднявся в небо. Потім він повернувся, щоб подивитись на команду з в’язницею Сільвія.
Коли Сільвія побачила, що побачив цього чоловіка, її серце було наполовину застигло. Цей чоловік був ворожим класом катастрофи, розміщеного на логічному транзитній станції. Він мав би битися у відкритому космосі, але приземлився на поверхню супутника, очевидно, закинутий туди ударом.
Порожня боротьба постійно змінювалася. Вираз обличчя людей анірдажної команди раптово змінився, і вони негайно повернулися до цього нового ворога класу стихійного лиха, готуючись захиститися від його атаки. Серед них не було жодних класів стихійного лиха.
Поки всі були надзвичайно схвильовані, ще один метеорит приземлився з неба і сильно врізався у цей клас катастрофи, відштовхнувши його на десятки миль, створюючи кільце звукового удару. Від удару тисячі солдатів-звірей розлетілися в різні сторони, а сильний вітер вивів Сильвію та інших з рівноваги.
- Це Його Величність Меріан!
- Як вчасно! Я вже вирішив, що ми всі мертві.
Сильвія почула вигуки ззаду. Вона відновила рівновагу і оглянулася. "Метеор", який знищив ворога класу катастрофа, левітував. Це був Бойова Механік класу А, який приєднався до армії Блекстара три роки тому, Меріан.
Меріан був одягнений в чорний надтяжкий механічний костюм, як лицар у важких доспеках. Він повернувся і подивився на місцеву команду. Він кивнув, даючи сигнал абордажній команді продовжувати рух вперед і більше ні про що не турбуватися.
Потім він прискорився і зник, переслідуючи ворога класу стихійного лиха та зосередившись на власному противнику.
« Цікаво, як йде битва нагорі...»
Сильвія знову подивилася на небо. Здавалося, що її зір проникав крізь темряву. Вона знала, що її вчитель був у військовому флоті і спостерігав за усім битвам.
Тим часом флот Секції Нуль агресивно атакував логістичну транзитну станцію, знищуючи ворожі лінзи один за одним.
Хан Сяо перебував у відрізку прапормана, спостерігаючи за проекцією поля бою в реальному часі, пересуваючи війська і бачачи загальний бій. Навколо нього стояв коло штабних сержантів.
У порівнянні з тим, що було три роки тому, Хан Сіо виробляв сильнішу вібрацію. У нього було коротке волосся, кутове обличчя і щетина на підборіддя. Він носив намисто зі стиснутих кульок і чорну вітрову, яка не могла приховати його складене тіло. Дорослий чоловік обійнявся від нього з голови до ніг.
Його сьогоднішня посада — головнокомандувач флоту.
Це була стандартна смішна команда. Сорок п’ять відсотків флоту належали Хан Сяо, найбільшому з існуючих сил. Решта були з кількох інших членів Секції Нуль, все під командуванням Хан Сяо.
За останні три роки армія Блекстара стала головним членом Секції Нуль. Рік тому Пурпурний Крістал нарешті зробив армію Блекстара своїм довгостроковим партнером. Армія Блекстара була тоді офіційно визнаною провідною організацією Секції Нуль. Отже, Хан Сяо мав стати командиром.
З згоди Пурпурного Крістала Ган Сіо очолив цю команду, яка була відповідальною за знищення логістичної транзитної станції Землі Кровопролиття. Він робив це вже півроку.
Як командир, він не міг легко приєднатися до атак особисто. Хан Сяо більше не керував битвою і дозволяв усім своїм підлеглим виконувати свою роботу. Нові супери класу А, яких він завербував три роки тому, були дуже корисними і надійними талантами. Це компенсувало нестача високопоставлених воїнів під його командуванням.
До тих пір, поки вони не зустрінуть кого-небудь з ким вони будуть мати справу, Хан Сяо не доведеться боротися ні з чим особисто.
Він мав виховувати своїх офіцерів і дати їм можливість зробити свій внесок. Зрештою, якщо він нападе, то не буде підлеглий.
У цей час декілька штабних сержантів спостерігали за проекціями поля бою і голосно обговорювали бій.
- Вороги все ще противаються і прикривають логістичні команди, намагаючись зменшити свої втрати, передаючи ресурси на транзитній станції через Зоряні Ворота. Якщо ми не зупинимо їх, вороги зможуть забрати більшу частину своїх ресурсів приблизно за двадцять сім хвилин і відступити через Зоряні Ворота.
- Двадцять сім хвилин? Вони ледве можуть протриматися ще десять хвилин. Їхня лінія оборони вже повністю зруйнована.
- Все, що нам тепер потрібно зробити це знищити Зоряні Ворота. Отже, з тими ворогами, які ще не відступили, буде покінчено.
Коли Хан Сяо послухав їхню розмову, то погладив свою щітину і нічого не говорив.
Основним об’єктом логічної транзитної станції були Зоряні Ворота, побудовані цивілізацією зоряного скупчення, які вели до скупчення Сеул на іншій стороні. Вороги розвернули захисні щити і флот, щоб захистити Зоряні Ворота. Коли на них нападали, вони відступали, захищаючи себе.
Як тільки вороги відкинуться, Хан Сяо не зможе переслідувати їх далі. З іншого боку Врат була ворожа територія. Якщо Зоряні Ворота закриються після того, як вони пройдуть через них, їх буде оточено. Тому умовою перемоги було знищити Зоряні Ворота до того, як вороги успішно відступлять.
Зоряні Ворота були двоправленими, так що ворожі підкріплення також могли прибути через них. Ворогам потрібен час, щоб зібрати підкріплення. Якщо вони першими знищать Зоряні Ворота, результат битви буде вирішено.
За останні кілька років армія Блекстара отримала багато ресурсів. Отже, Хан Сяо розширив свій флот, і саме тому розмір цього експедиційного корабля був таким величезним. Вони знищили групу захисту транзитної станції. Проекція поля бою показала, що лінія оборони ворога зруйнована і обнажила Зоряні Ворота.
Старший сержант посміхнувся і сказав:
- У ворогів немає шансів. Ми перемогли.
Як тільки він закінчив фразу, голубий вихр у центрі Зоряних Ворота заколявся, випльовуючи один лінкор за іншим. Невдовзі після прибуття на землю Кровопролітія наблизилася до лінкора, зупинивши атаку флоту Хан Сяо.
Втративши дар промови, Хан Сяо глянув на старшого сержанта, який щойно говорив. Ця людина незручно кашлянув, уникаючи погляду Хан Сіо, і втупився на проекцію поля бою, роблячи зосереджений вираз, наче кажучи: "я аналізую ситуацію на полі битви, не заважайте мені".
— Саме тому я не люблю базікати про перемогу, коли ми стримуємося. Хан Сіо зітхнув.
Поява ворожого підкріплення викликала ланцюгову реакцію. З другого боку, потоки світла потекли з безлюдної місцевості. Величезний збройний флот зупинився на краю поля бою, оточивши флот Хан Сяо в середині разом з підкріпленням.
– Засада? - Вираз облич офіцерів змінився.
— Здається, що ця логістична транзитна станція - пастка, — Хан Сяо підняв брови. Він був спокійний і зовсім не здивований.
Битва пройшла надто добре, так що він вже давно помітив щось несправжнє. Після того, як він знищив стільки логістичних транзитних станцій, то як же Земля крові не відреагує?
Лінкора цього засіднього флоту відрізняється від Землі Кровопроліта; він належав іншій організації. Протягом останніх трьох років організації, які хотіли, щоб він помер ще до того, як стане сильнішими, таємно об’єдналися з Землею Кровопролиттям, однією за одною вступаючи у таємну війну. Хан Сяо вже зустрічався з подібними засідками більше десяти разів, так що він звик до них. Кожен день, коли ніхто не намагався вбити його, він відчував, що чогось не вистачає.
Біп-біпе!
Цього разу прапорман отримав відеозображення від атакуючих флотів. На екрані з’явився чоловік із металевою шкірою. Він виглядав так, ніби все його тіло було зроблено з металу.
- Блэкстар, прийди и поразись зо мною! - Сказав він з сильною жагою бою в очах.
- Тц, цей хлопець знову тут, — Хан Сяо зітхнув.
Цей чоловік також був потомком вище класу А, Хадаві, фанатиком бою. За рік до того він вступив у таємну війну, сподіваючись воювати з Ханом Сяо.
А втім, Хадаві не здавався. Після втечі він об’єднав свої сили з Землею Кровопролитією і використав шанси, щоб продовжувати боротися проти Хана Сяо, розглядаючи Ган Сіу як противника для поліпшення себе. Він боровся з Ханом Сяо знову і знову, програваючи знову й знов. Крім того, він швидко втікав від поганих учинків. У очах Хан Сяо він був, по суті, сраним об'єктом спокою.
За останні три роки список мереж Ган Сяо став довшим, і його перелік ворогів збільшився пропорційно.
- Я залишаю командування вам, хлопці. У мене повно роботи.
Хан Сяо недбало розмив шию зі спокійним обличчям і широкими кроками попрямував до люка.
- Сподіваюся, цього разу вони зможуть мене розважити.