Воїни темної Зірки запитали Ембера.
Ембер стояв, втупившись на Хан Сяо. Перед ним була дилема. Вони вже були тут надто довго, набагато довше, ніж планували. Вони думали, що зможуть схопити Хана Сяо в найкоротший час і навіть припустити не могли подумати, ніби його здібності та вміння можуть призвести до проблем. Крім того, жоден з них не знав, наскільки сильною була здатність Гана Сяо до регенерації і скільки разів він міг відновитися.
Ембер був впевнений, що ця здатність має межі. Проблема полягала в тому, що йому було невідомо скільки часу потрібно для досягнення цієї межі? Витривалість Хана Сяо значно перевищила можливості звичайних Механіків. Вони змогли серйозно поранити його один раз, але їх енергія і витривалість були обмежені. Вони дихали тяжко, і їхні серця вболівали. Через постійний напад, воїни Темної Зірки втомилися і не могли продовжувати з минулою ефективністю.
"Відступати чи продовжити?" — Ембер вагався. Але тут він помітив, як Хан Сяо дивиться вгору на заблоковане кліткою небо з ухмилком на обличчі.
Перш ніж він встиг зреагувати, всередині клітини прогрімалися сильні вибухи. Стіни клітини затремтіли, і в них з’явилися тріщини.
*Бум!
Потолок розлетівся на частини, і в клітину увірвався промінь світла від прожекторів. Велика кількість кораблів висіла в небі, направивши свої лазерні гармати на людей Темної Зірки.
— Кидайте зброю і здайтеся! — Заорал Херлоус через динамік.
Обличчя воїнів Темної Зірки змінилося.
— Чорт, сторожі тут. Засідка тривала лише кілька хвилин, і перед тим ми переконались, що поблизу немає жодного патруля. Невже якась група проходила повз? Везучий гад!
Від початку засідки і до кінця битви пройшло менше десяти хвилин. У міру того, як швидкість і реакція Супера ставали все швидше й більше, кількість дій, які вони виконували за певний проміжок часу, також зростала. Під час битви відчувається набагато повільніше. Високорівні противники можуть помічати найменші деталі війни й обмінюватися ударами на дуже високій швидкості, тоді як звичайні люди бачать у небі лише тіні та остаткові зображення.
- Це не везіння. Усі, хто прибув, є підлеглі Блекстара. Мабуть, він викликав підкріплення!
— Як він це зробив? Звідси ж неможливо відправити сигнал! - хтось недовірливо вигукнув.
Ембер кинув холодний погляд на Хана Сяо: - Я визнаю, що недооцінив тебе цього разу. Блэкстар, я загадаю твоє ім'я. Відступаємо!
Після цього Ембер змахнув рукою і клітина впала, піднімаючи в повітря чорну пилюку, що перешкоджала зору та сигналам радарів.
Після цього він витягнув металевий стрижень, і схопив за обидва кінці повернув, активуючи пристрій. Земля навколо Ембера радіусом 3 метри засяяла блакитним світлом. Водії Темної Зірки швидко увійшли в цю освітлену ділянку. Потім Ембер знову повернув металевий стрижень. Синій світ спалахнув і зник, а разом з ним і люди Темної Зірки.
Коли пил розсіявся, Хан Сіо підійшов до місця, де зникли Ембер та інші. Він присів на корточки і струшив пил рукою, виявив під нею коло.
— Маломожний направлений телепорт на короткі відстані, майже не залишає слідів... Ми не зможемо їх вистежити. — Хан Сяо безпорадно похитав головою. Технології Темної Зірки значно випереджували технології інших цивілізацій Расколотого Зоряного Персня.
Кораблі довгий час кружляли довкола, але нічого не знайшли. Коли вони приземлилися, Хан Сяо видав нагороду за завершення місії.
Після прибуття підкріплення люди Темної Зірки відступили, проваливши місію по його захопленню. Однак Ган Сяо не відчував радості. Темна Зірка, безперечно, зверне йому увагу. Він продемонстрував багато своїх здібностей, тому вже не може діяти непомітно.
За першою атакою, ймовірно, наступить друга. Хан Сяо не був достатньо сильним, щоб протистояти такій великій організації, і ця справа також торкається його групу найманців.
Якщо подумати, то вони випадково наштовхнулися на змову Темної Зірки. Незалежно від того, чи був у нього намистинка чи ні, поки вони виконували місію по порятунку Сілверів, Темна Зірка напевно зацікавилася б ними. Хан Сяо не знав, що Темна Зірка була залучена в це від самого початку. У всякому разі, не було ніякого способу повернути час назад. Принаймні тепер він знав ціль Темної Зірки і тримав у руках предмет, який вони хотіли отримати — намистинку з таємним повідомленням. Він не тільки зміг змусити Ембера відступити, але й міг приховати правду про те, що намистинка була у нього.
« Не віддавайте намистинку Темній Зірки; це надто ризиковано. Дії Темної Зірки безпорадні, якщо вони дізнаються правду, я опинюся у великій небезпеці." — подумал Хан Сяо.
Херлоус підійшов до нього ззаду і з тривогою запитав: « Ти в порядку?
ви вчасно прибули. — Хан Сяо махнув рукою.
Цього разу гравці були першими, хто попросив підкріплення. Спочатку Герлоус сумнівався, але тепер переконався, що Хан Сяо і його підлеглі мали якийсь телепатичний зв'язок.
- Хто вони? Чому вони напали на тебе?
- Це злочинці, які напали на ринок рабів. Я дізнався про здібності одного з них, і вони хотіли помститися, — недбало відповів Хан Сіу. Він повернувся і підійшов до Арошії, потім допоміг їй піднятися.
Арошія похитала головою, даючи зрозуміти, що не постраждала.
Хан Сяо задумався на мить, а потім сказав: « У твоєму тілі дуже висока енергетична реакція, але ти не вмієш використовувати цю енергію.
Він бачив, як Арошія стріляв раніше і побачив, що Ембер миттєво взяв її тіло під контроль - від неї не було ніякої допомоги. Якби Арошія могла використовувати якісь здібності, він би не воював один.
Хан Сяо відчував відповідальність за Арошію, і не збирався залишати її на довільному кінцях місії. Оскільки він забрав Арошію, то хотів, щоб вона приєдналася до його групи найманців. Арошія мала великий потенціал, і це було необхідно для її виявлення. Якщо вона стане Супером, принаймні не буде тягарем і може навіть допомогти.
- У моєму тілі є енергія? — Арошія оглянула своє тіло. — Правда?
— У тебе точно є всі задатки, щоб стати Супером. Я можу допомогти тобі розкрити свій потенціал, щоб твої здібності не пропали бездарно, - сказав Хан Сяо.
- Хочеш, щоб я вивчила Суперзнання?
Хан Сяо потиснув плечима: « Я не знаю, якими здібностями ти володіла раніше, але оскільки ти втратила свої спогади, тобі треба вчитися знову. Можливо, ти була дуже сильним Супером в минулому - ми дізнаємося, як тільки ти почнеш навчання.
— Я не казала тобі про одну річ - повільно вимовила Арошія, я мабуть Космічне Чудо. Ти не зможеш мене забрати з цього острова.
Хан Сяо був приголомшений.
- Кажуть, що я безсмертна. Після смерті я перероджуюся, забуваючи про все, що відбувалося зі мною. З того, що я пам'ятаю від часу мого останнього переродження пройшло три роки, і за цей час мене продали п'ять разів. Кожного разу, після п'яти днів я повертаюся в камеру на ринку рабів. Незалежно від того, наскільки далеко мене виводять, я повертаюся назад в мить ока. Ніхто мене не введе.
Найдавніший спогад Арошії був той момент, коли вона відкрила очі в камері. Вона не знала хто вона і звідки. Все до цього моменту було порожнім. Але цього разу її "життя" тривало три роки, і в неї була коротка пам'ять про ці 3 роки. Вона вже давно зрозуміла, що не має ні фізичних чи духовних бажань. Їй не потрібно було споживати їжу, і вона майже ні до чого не цікавилась; нічого в цьому світі наче немає значення для неї.
Хоча вона була як чистий аркуш паперу і нічого не знала про зовнішній світ, але була непогана на невинної дитини. Навпаки, вона мала дуже сильні розумові здібності.
Хорлайд не був чесним з ним того дня, він розповів Хан Сяо про секрет Арошії. Тепер він зрозумів, чому Хорлайд так наполегливо намагався продати її, він знав що Арошія в будь-якому випадку повернеться назад і просто старався нажитися на ній. Хан Сяо втратив дар мови.
- І ти не можеш нічого зробити з цією силою? — запитав Хан Сяо з подивом.
Арошія похитала головою. — Нет.
Почувши це, Хан Сяо стало ще цікавішим. Арошія мала свідомість, але якась таємнича сила повертала її в камеру, це був не її вибір. І тут виникло питання. Це Арошія була космічним Чудом чи ця сила всередині неї?
« Чи може бути, що вона спочатку була незалежною формою життя, а не частиною чуда? Тоді це означало б, що унікальність її тіла, відсутність світських бажань, амнезія... Усе це було дане чудом. Але що це за чудо? У неї є фізична форма, чи це якась безформна енергія? "
На жаль, навіть якщо і була відповідь на це запитання, Арошія не знала його. Правда може таїтися в спогадах, які вона втратила. Хан Сяо найбільше турбувало в даний момент те, що Арошію не можна було забрати.
— Чи існує вихід?
— Я не знаю.
Арошія похитала головою: залишилося лише три години до початку шостого дня.
Місія полягала в тому, щоб забрати її з ринку рабів і побути поруч із нею шість днів. Тільки зараз Хан Сяо зрозумів усю складність цієї місії. Але, оскільки це місія, має бути спосіб її виконати.
"У камері повинні бути підказки".
Хан Сяо наказав іншим патрулювати округу і шукати ворога. Хоча знайти їх не було жодної надії. Він викликав запасної Амфіптер і надів його, потім полетів з Арошією на ринок рабів ... Точніше те, що від нього залишилося.
Водночас, люди Темної Зірки з'явилися на іншій стороні острова Парящого Дракона зі розчарованими обличчями.
Засідка була занадто поспішною. Вони напали, нічого не знаючи про Блекстара. Вони думали, що їхня сила та технологія дадуть їм незмінну перевагу, через яку недооцінили противника.
Їхня пихатість призвела до невдачі.
Ембер був розлючений. Це був перший раз, коли він зазнав невдачі, стикаючись з кимось слабшим себе. Він був дуже стурбований цією невдачою, і це залишило його слідом у серці викликає постійне незадоволення.
Ембер включив комунікатор, щоб повідомити про результат. Він стримав свій гнів і повторив їхні невдачі. Вони були здивовані. Їхня гордість Ембера знову зачепила їхнє здивування і розчарування.
Його резюме був бездоганним, але це була поразка.
— Сарота вже перехопив усіх злочинців, і ніхто з них не зміг дати жодної поради. Єдина не допрошена залишилася найманцями. Ймовірність того, що намистинка з секретним повідомленням знаходиться в їхніх руках становить вісімдесят відсотків.
— Чи повинен я знову спробувати розібратися з Блекстаром?
— Ти вже провалився одного дня, не ризикуй, відступай, — зітхнув один із керівників.
На руках Ембера від почутого здулися вени, він силою стиснув кулаки і намагався заспокоїтися.
— Да сэр...