Раптом усі трупи в радіусі двох кілометрів почали підніматися сірим туманом і цей туманний туман почав концентруватися навколо Хіли.
Хіла відкрила очі. Її темно-червоного кольору очі покрилися загадковим сірим кольором. Її кістки почали тріскатися і швидко загоюватися. За кілька вдихів її нутрощі відновилися, і рана на животі затяглася.
"Ха, вона ще жива!" — Хан Сяо був здивований.
"О, хіба ця сцена не яскравий приклад слів: те, що тебе не вбиває, робить тебе сильнішим". Як Гендальф, він повернувся з мертвих і став білим чарівником".
« Дивно, що вона є кандидатом на пост богині смерті. Тепер встань і покажи їм де раки зимують."
Сірий туман зник. Її очі повернулися до нормального кольору, і вона почала сильно кашляти. Прокашлявшись, вона сказала ніжним голосом:
— Уходи, залиш мене. Я надто слабка, і не зможу зараз нічим допомогти.
Хан Сяо прикусив губи.
« Чорт. І нахрена придумали цю сцену, якщо після цього ти не збираєшся буйувати? Я не хотів розчаруватися. Ти все ще слабка!»
« Так, я пам'ятаю, що вона мала здатність [Ігнорувати раптову смерть], і це має особливий ефект, якщо її окуляри здорового тіла падали нижче 1%. Я думав, що вона проігнорує урон від смертельної атаки, але насправді це швидке зцілення. Яка ланцюгова життєва сила, але ця здатність має бути дуже довга".
Вороги оточили їх. Хан Сяо опинився в поганому становищі, і Хіла стала тягарем. І менше шансів вижити.
- Хіба ти не казав сам, що кинеш мене, якщо доведеться? Зараз саме час! Убегай! — Обличчя Хіли було блідим, і вона використовувала всі свої сили, щоб сказати ці слова. Вона поклала свої руки на груди Хан Сяо, намагаючись відштовхнути його.
— Ладно. — Хан Сяо відразу ж кивнув. Він не був з - поміж людей, які хитаються. Залишити її тут було найкращим рішенням, до того ж якщо він залишиться тут з Гілою, вони обидва загинуть. Його не влаштовувало така ідея.
Хоча Хан Сяо всім серцем хотів, щоб Хіла була в його команді, у разі необхідності він кинув би Гілу в мить оку.
І ось потреба. Побачивши, що Хан Сяо вже зробив свій вибір, Хіла розслабилась і сказала:
- Будь ласка, позаботься про мою сестру...
Раптом Хан Сяо почув незнайомий голос через навушники.
— Гей, я бачу вас, хлопці, ми йдемо!
Хан Сяо полегшено зітхнув і подивився на південь. Три чорних бронованих джипа без будь-яких описових малюнків з'явилися на краю поля битви рухаючись кліном, наближуючись до них високої швидкості.
Вертолет організації полетів до них. Ган Сяо підвищив зображення через інтерфейс і ясно побачив білу руку жінки з браслетом із червоних перлів, витягнуті з джипа.
Наступного разу з долоні жіночої руки вирвався потік палаючого полум’я, який перетворився в ревучий запалючого дракона зілетів у небо і пожер вертоліт.
*БУМ!
Вертолет впав з неба.
Три джипа об’їхали палаючий вертоліт і попрямували прямо до Хана Сяо.
- Підкріплення прибуло! — Хан Сяо відчув, як камінь спав з його душі.
Він вдарив Хілу по щоці і розсміявся. — Здається, тобі не потрібно вмирати сьогодні.
Підкріплення складалося з кращих надлюдей шостої Націй, а також краще спорядження.
Три джипа на повній швидкості в’їхали в оточення, порушуючи лінію солдат і відкриваючи брухт. Жінка-Сеспер вивільнила свою силу на повну, перетворивши поле битви в палаюче море.
Це не було звичайне полум’я, а енергія, яка була створена особливо для Еспера. Після поразки мети воно вибухало, за що називалося вибуховим полум’ям і було одним з руйнівних умінь вогнетривкої Еспери.
Хан Сяо відразу зрозумів, що ця жінка була надлюдиною класу C.
Войска Гермін одразу ж почали розвертати свої знаряддя, щоб відкрити відповідьний вогонь по джипам, але раптово з одного джипов пішов густий дим, який вмиг покрив половину поля бою обмеживши видимість військ.
Військовий центр втратив ціль, вони навіть своїх товаришів по зброї не бачили. Видимість становила менше 2 метрів.
Потім всі почали кашляти. Дим містив сильний подразник, подібний до сльозоточивого газу.
- Де ворог? Я не бачу, кхе-кхе ...
— Я не можу дихати! Кхе-кхе.
- З'явилися нові вороги. Ждём экзаки, кха... Давайте, інструкцію!
— Радар не працює. У ворога є інтерференційне обладнання!
Війна була в хаосі. Але чотири старші провідники швидко проаналізували ситуацію, в якій могли відтворити поле бою ще до появи диму. Потім вони вирушили туди, де був Ган Сяо, але Хан Сіу вже зник.
- Він йде! — Джеросс был в шоке. - Хтось із вас зможе відстежити його позицію?
Троє Бойців втупилися один на одного.
Їхня справа була наносити удари і відслідковування ворогів не входило до їхніх обов’язків.
Інгріс була хорошим слідопитом завдяки своїй близькості з землею, але вона вже була мертва.
Зворуш густий дим Хан Сяо ніс Хілу на своїх плечах, як мішок рису. Він швидко видав йому координати, і невдовзі знайшов три військові джипа. Одна з дверей на задньому сидінні відкрилася, і Хан Сяо застрибнув туди не задумуючись.
У джипі сиділи троє людей. Водій був шарнук, у сонячних окулярах і з підтягнутим тілом. Біла жінка з червоним жіночим браслетом сиділа поруч на пасажирському сидінні. Вона була Еспером, який мав вибухівку. На задньому сидінні сидів жовтолицький чоловік, і він копався в панелі управління на стелі джипа.
— Ціль досягнуто, вибирайся! - Покликнув водій-шорнук грубим голосом.
Три джипа розвернулись і швидко покинули поле бою.
Дим розсіявся, і війська швидко перегрупувалися й погналися за джипами. Вертоліти тримались на відстані від джипів, побоюючись вогняного дракона Еспера.
— Мы в безоп... — Хіла збиралася сказати, що вони зможуть розслабитися, але Хан Сіо швидко прикрив їй рот.
- Мовчи і відпочинь, добре?
Жовтий чоловік подивився на Хан Сяо і посміхнувся.
- Чув про тебе. Нарешті ми тебе витягли. Я Тан, член 13 підрозділів Стардрагону. Генеральний директор завжди згадує твоє ім'я. Ти зробив багато доброго. Водителя звуть Алаупоґ, він з Тесея, а леді - Діана, вона з Мейпла.
— Гаразд, припинимо безглузду балакучу. — Навіть не повернувшись, сказала Діана: « Ціль з нами », — почали переслідувати вороги. Що робити далі?
« Гм, до них постійно приходить підкріплення, тому ми не можемо дозволити собі затриматися, щоб битися з ними », — відповів Тан. — Нам просто потрібно пройти через запланований маршрут, і ми зможемо позбутися їх через пів дня та втекти.
Хіла, яка трохи одужала, запитала: « Чому ви не використали літака?
— Як ти думаєш, ми могли б пробратися вглиб організації на літаку? Чи ти хочеш, щоб ми стали легкими об'єктами в небі? — Тон Діани був різким і холодним.
Підкріплення прибуло на трьох джипах, і Хан Сяо з Гілою досі не знали, хто був в інших джипах.
Після вдалої зустрічі з групою, вони все ще переслідувалися противником. Але, добра новина - вони вже вирвалися з середовища і все, що їм потрібно було, це трохи часу, щоб стріхнути війська позаду.
Хан Сяо зробив глибокий вдих. Він повинен був надати інформацію шістьома Націям в обмін на підтримку. Безумовно, було приємно мати підкріплення, ніж воювати самотужки.
Окрім Тана, двоє людей стояли спереду і спостерігали за Ганом Сіо через дзеркала заднього виду. Всі вони були козирами своїх країн, і ця масштабна спільна операція була організована для порятунку всього одного людини. На папері вони знали неймовірні речі, скоєні Хан Сяо, і, оскільки нарешті зустрілися особисто, їм було природно, цікаво.
Від крадіжки інформації з штаб-квартири організації до боротьби проти всієї армії вибратися з території, всі ці люди вважали Хан Сяо більшим ніж вони самі, і не могли захоплюватися ним.
Через дві години земля стала все менш твердою і перетворилась на пісок. Вони покинули рівнини і досягли пустелі. Войск позаду більше не було видно, і вони тимчасово були в безпеці.
Незабаром напружена атмосфера послабилась. Хан Сяо не знімав свій костюм, просто перевівши в режим гібернацій і очікуючи поки він зарядиться.
— Ми знаходимося в невеликій пустелі зі східної сторони рівнин. Це місце, де колись були випробування ядерних бомб і висока радіація знищила усі рослини та тварин. Подорож через пустелю займе близько восьми годин. Після цього ми досягнемо території з перетинною місцевістю, пагорбами та горами. Якщо ми зможемо уникнути ворожих баз... — Тан пояснював маршрут втечі.
Несподівано на комп’ютер Хан Сяо, встановлений в костюмі, задзвонив.
Це був Босс.
— Молодець, ти дійсно вибрався з оточення на рівнинах. — Бос здавався спокійним, хоча Хан Сяо очікував бушувати. У нього відразу ж виникли підозри.
« Щось не так!»
- Хе-хе, думаєш тепер ти в безпеці? — Засміявся Босс. - Невже ти думаєш, що я не помітив команду, яка проникла на мою територію кілька днів тому?
Хан Сяо застыл. Попереду їх чекало щось ще.
- Я не намагався зупинити їх лише тому, що мав можливість оточити тебе. Мені дійсно було дуже важко вистежити твою позицію, але принаймні я міг відслідкувати розташування твоїх союзників. Я знав, що ви зустрінетеся і розрахувавшись на твоє місце та розташування твоїх союзників, я міг принаймні передбачити, де Ви зустрінетесь.
— Все вірно, твої союзники прямували на східну рівнину, а це означає, що ви намагаєтеся втекти через Східний берег. На жаль, я знав це принаймні десять годин тому.
- Зеро, ти не всезнаючий і Всесильний, вірно?
У Босса раптово з’явився кривавий намір.
— Розкрий очі і насолоджуйся останнім парадом, який я для тебе приготував... Це буде твій кінець, Хан Сяо!
Хан Сяо подивився у вікно джипа. На пагорбах розташувалися засідані війська, навколо яких кружляли десятки військових вертольотів. Солдати з гранатометами та кулеметами стояли нерухомо, очікуючи наказів.
Кількість солдатів була принаймні вдвічі більшою, ніж у попередніх боях.