Поки Хан Сяо ремонтував свій автомобіль, він роздумував над слабкостями, які виявив у попередній битві.
Його нинішній стиль бою дуже залежав від його снайперських здібностей. Найкраща тактика, яку він використовував була використовувати для того, щоб заманити своїх противників. Але його рух був неефективний, тому він хотів виготовити кілька маленьких гаджетів для збільшення швидкості.
Механічна нога здавалася досить гарною ідеєю. Однак Хан Сяо відчував, що вона буде занадто громіздким. Крім того, Хан Сіо набув нових знань і досвід у створенні мобільних пристроїв.
Хан Сяо все ще намагався покращити свої бойові здібності. Він хотів створити армію роботів, щоб забезпечити собі достатньо прикриття, аби вони могли допомогти подолати його слабкості, дозволяючи йому вести вогонь з відносно низькою швидкістю.
Оскільки гравець з Механіка був досить-таки просто знайти механічні деталі, Хан Сіо міг знайти сире і легко замінити відсутні деталі.
Після ремонту Хан Сяо сів у машину і поїхав назад, відповідно до координат до Фелонії. Він миттєво побачив сліди кроків, які зникали по краях печери. Після недовгого роздумування він припустив, що група мандрівників увійшла в печеру.
Якби Хан Сяо був звичайною людиною, то міг би бути стурбований тим, що речі в печері забрали інші. Тим не менш, у Хан Сяо були свої думки на цей рахунок. Йому здавалося, що послати інших, щоб вони досліджували невідомі території першими були справді корисними для нього.
Хан Сяо стояв на краю печери. Він подивився вниз і побачив різні шари гірських порід. На кордоні між сонячним світлом і темрявою Хан Сяо побачив іржавий металевий ланцюг, що веде вниз.
« Тут є ознаки видобутку руди на стінах скель. В повітрі пахне... Пахне іржавим. Я не досліджував це місце раніше, тому я повинен спуститися вниз."
Хан Сяо взяв усе своє спорядження, тримаючи в зубах ліхтарик.
Він спустився вниз по скелі, після чого загорнув ліхтарик освітлюючи дно.
Ближче до дна сонячне світло поступово зникало, і він міг відчувати викривлені кути каміння.
Сонячне світло швидко зникло, і темрява окутала околиці. Єдине джерело світла було ліхтарем. Ган Сяо стривожила найсприятливіша атмосфера. Він відчував ознаменування у своїх кістках, які підкрадалися до його серця. Він хотів сповільнити своє шалене серцебиття, щоб хоч якось послабити відчуття нервовості всередині себе.
Після майже трьох хвилин спуску світло від його ліхтаря, нарешті досяг земної поверхні. На дні пещенри була пилна металева підлога. На стінах була густа павутиння, і здавалося, що це місце давно не бачив людей.
Хан Сяо з гуркотом приземлився на землю. Темно-червоне середовище робила звук особливо моторошним і лякаючим.
Місце було просторим і порожнім, а світло від ліхтаря видавалося самотнім островом у морі темряви. У темряві почулися суміші звуків, схожих на звук його посадки. Це привернуло увагу Хана Сяо.
Після того як Хан Сяо освітлив район ліхтарем, він зрозумів, що опинився у металевому коридорі, який нагадував військову базу. Повсюди були сталеві споруди, стіни також покриті іржавим. Було схоже, що там були якісь дивні істоти, які повзають по стінах.
На землі було покритий пилом металічна підлога. Ланцюжок свіжих слідів виднілася в темряві. Сліди, мабуть, належали паломникам, які прибули на місце незадовго до нього.
Там, можливо, ще більше відсіків і простору під металевим полом.
Хан Сяо направив ліхтарик в інший бік, освітлюючи драбину, яка вела вниз. Він побачив те, що було під нею.
Внизу виднілося багато густих червоних вогнів, які були схожі на очі комах.
« Твою матір! »
Хан Сяо відчув комок у горлі. Він негайно приглушив світло ліхтаря і виділив нижній поверх як заборонений сектор.
З таким мисленням Ган Сяо ретельно дослідив сліди прочан. Було жахливо тихо, за винятком рідкісних слабких звуків повзаючих комах. Однак ці звуки швидко зникали, як тільки з’являлися. Це було дуже страшно і змусило Хан Сяо неконтрольовано нервувати.
Після довгої подорожі перед ним з’явилися перехрестя. Сліди паломників ведуть до правого шляху.
У той час, коли Хан Сяо перебував у дилемі, якою дорогою йти, він почув кроки з правого проходу. Він побачив натовп людей, що бігали до нього.
Хан Сяо негайно відступив на інший бік перехресного перехрестя. Він вимкнув ліхтарик і надів окуляри нічного бачення, представлений компанією Фабіан.
- Біжімо, біжи швидше!
— Монстр!
Нерозумні паломники вибігли на перехрестя, ніби вони втікали від якоїсь істоти. На їхньому одязі було багато плям крові.
Крім того, розмір групи значно менший.
« Чого біжать ці хлопці? » — Хан Сяо був здивований.
Раптом з дороги, звідки бігли паломники, розкатисті ричання дикого звіра. Ридання було грубим і глибоким, як зітхання велетня. У той момент, коли він почув цей звук, Хан Сяо відчув, як його пульс поширювався, і в його серце оселилося неприємне почуття. Це погроза з боку звіра високого рівня.
« Він справді вищий за 40 рівня! »
Паломники виглядали переляканими. Ніби вони побачили щось неймовірне. Вони істерично втекли назад. Але звір не виліз з темряви.
На їхню радість, дика звірина ніколи не виходила з темряви. Паломники впали на землю. Вони були раді, що втекли з лап звіра.
Не було ніяких звуків кроків звіра.
— Джоэл был з'їдений диким...
- Це місце занадто страшне.
Паломники тремтіли від страху, і на їхніх обличчях було чітко написано шок. Наче вся їхня енергія вичерпалася. Вони сказали собі: — « Це місце не Фелонія. Ми не знайдемо тут того, що хочемо. Давайте підемо і продовжимо полювання за реальними руинами."
Згідно з легендою, магічні руїни мали бути загадковими і архаїчними. Там повинні були бути численні незрозумілі написи. Руїни також мали бути містом з каміння та валунів. Однак вони опинилися на штучній металевій базі. На стінах були символи, подібні до герб стародавнього царства. Можливо, це було секретним військовим об’єктом стародавнього царства.
Паломники заспокоїлися. Молодий паломник сказав:
- Можливо, це дійсно Фелонія, яку ми шукали. Наша колишня країна знайшла руїни Фелонії і вирішила побудувати будівлю для вивчення скарбів руїн.
Скарб пустелі був скарбом, згаданий у легенді про Фелонію. Поки людина володіє скарбами, вона зможе контролювати пустелю Сомар.
Старі паломники похитували головами і з гірким сміхом сказали:
- Неможливо. Якщо б у стародавньому королівстві були скарби, чому ж воно було знищене?
- Це не те місце, яке ми шукаємо. Справжні руїни Фелонії повинні бути заховані в якомусь іншому куточку пустелі!
Старі паломники звучали напористо і твердо.
Паломники допомогли один одному піднятися і залишити це місце.
Після того як Хан Сяо почув їхні розмови, він також був збентежений. На основі його знань на планеті Аквамарин не було ніяких магічних елементів. Так зване багатство пустелі, мабуть, було передовим технологічним знаряддям.
Однак люди часто надто багато думали про речі або події, яких вони не розуміли. Тому вони створювали нереалістичні історії. Крім того, вони були дуже впертими і переконані, що їхня нереалістична уява дійсно була реальністю. Хан Сяо згадав історію про чоловіка, який не втік, коли його будинок був затоплений. Натомість він чекав на даху свого дому, щоб Бог послав йому ковчег.
Він не міг зрозуміти, чому паломники так вперто у своїй вірі пов’язані з Фелонією та магією. Однак, це здавалося не було його турботою... Чи це натяк на ще одну приховану місію?
Хан Сяо повернувся до тями і вийшов з укриття після того, як пішов прочан. Він також не був упевнений, який шлях вибрати на перехресті.
Паломники сказали, що на шляху справа був монстр. Але шлях ліворуч був невідомою територією, і він цілком міг бути більш небезпечним. Який же шлях обрати?
« Ці паломники, на власному досвіді з’ясовуючи, що завели розмову тут для того, щоб мене вманити у новий підземний підземелля. Вони натякнули, що справа був монстр. Є дві інтерпретації їх слів. Можливо, вони праві. А може, вони навмисно ведуть мене на шлях зліва.
Хан Сяо рішуче стиснув зуби і пішов стежкою праворуч. Звичайно, що ніхто не був таким грізнішим за монстра. Він згадав жуків, яких він бачив під час спуску, і їх густі червоні очі. Якби він зіткнувся з цими стручками, що повзають тварями, його шкіра сльозила б від їхніх укусів.
Хан Сяо одягнув термоелектричні рукавиці з гумками. Він не користувався ліхтарем; у нього були тільки окуляри нічного бачення. Він йшов стежкою, темно-зелений світло наповнив його зір. Він ледве міг бачити дорогу попереду.
На землі були незвичайні сліди. Сліди були залишені монстром. Як і у людей, монстр мав дві ноги та п'ять пальців на кожній нозі. Монстр повинен бути ростом приблизно три метри.
Хан Сяо деякий час йшов, поки не натрапив на кімнату з широко відкритими дверима. Сліди монстра зникали всередині.
Хан Сяо підкрався ближче до дверей, і відразу ж відчув огидний запах, схожий на гниле м'ясо. Був також слабкий запах крові.
Він підняв голову і заглянув всередину кімнати.
Пара очей, розміром з бронзові дзвіночки, дивилися на нього. Він був усього в півметра від монстра!
Хан Сяо був шокований і наляканий.