« Мені потрібно використати свій вантажний літак, — сказав Хан Сіо Антоніо. Вони були в базовому таборі компанії Фабіан.
Антоніо був трохи шокований.
— Ми використовуємо військовий вантажний літак лише для великомасштабних операцій. Навіть якщо ви VIP-користувач і власник чорно-золотої карти, вам все одно слід оплатити за домовлені витрати, заїкаючись сказав Антоніо.
- Добре, зрозумів.
- Ну, скільки хлопців ви хочете перевезти. Коли вони виступлять?
— Тільки я один. Виступаю зараз.
Пухло обличчя Антоніо тремтіло, як хвилі води. Він довго мовчав, аж поки зрештою не сказав: « Яка трата ».
Військовий вантажний літак міг добратися за день до місця призначення. В літаку була проста майстерня, і Хан Сіо міг створювати нові технології та отримувати досвід під час польоту на літак.
— Оренда літака обійдеться вам у 50 000 доларів. Ви серйозно?
— Коли я можу сісти на літак? — Хан Сяо дістав велику пачку готівкою зі свого портфеля, в якому було сто тисяч доларів.
— Через час.
Організація Фабіан орендувала злітно-посадкову смугу в аеропорту міста Вітреній Відер. На стоянці було припарковано декілька великих оливково-зелених вантажних літаків. Хан Сяо взяв із собою все своє спорядження і матеріали, сів на один з них. Незабаром він відчув вібрації. Літак почав прискорюватися і змив у хмари.
Після того як літак стабілізувався в небі після зльоту Ган Сяо зміг почати творити.
...
Сонце яскраво світило у нескінченній пустелі. Шийний пісок нагрівався до температури, яку людський організм не міг витримати.
Група з двадцяти людей йшла пустелею.
Вони були одягнені в рвані й потріпані сіре вбрання. Бог знає, як довго вони одягаються. Вони були мокрі від поту, з огидним запахом, і прилипали до їхніх вологих тіл. Їхні губи потріскалися, а очі впали. Їхня втому була очевидна через вираз їхніх облич. Вони рухалися невпевнено, і здавалося, що вони можуть розвалитися в будь-який момент. Вони також виглядали хворими і худими.
У пустелі Сомар колись був оазис. Земля була багатою, і її громадяни жили щасливо. Але після війни вся країна загинула. Оазис був знищений битвами і змішався із навколишніми пустелями. Люди, які йшли пустелею, були громадянами зниклиї країни.
Легенда стародавньої нації була захована глибоко в пустині Сомар понад мільйон років. Під руїнами був прихований скарб, який мав владу контролювати всю пустелю!
Після війн, які сталися десятиліття тому, пустиня зазнала багатьох аномальних змін. Пісок вів себе як вода і перетворився на водорість. Водоворот рухався по пустелі, наче хтось контролював його. Потім, водоворот зник через сім днів. Події, що розгорталися навколо нас, зникли з руйнуванням країни. Багато людей похилого віку вважали, що скарб може відродити їхню країну і вони наполегливо шукали її.
Жителі, що діяли вздовж кордону пустелі Сомар, також були відомі як паломники.
Ця група з двадцяти була останньою партією паломників.
— Фелонії, сила магії, вони точно існують, — пробурмотів старший з паломників.
...
Колона машин повернулася в пустелю, щоб захистити кордони.
— Дороті! Цього разу знову нічого знайшли? — запитала Ло Цін, начальник Боєвих Роз.
- Цього разу ми провели пошук в секторах E4, E5 і D4. Як і раніше, Фелонія була розчарована. Вона була сильною чорною леді. Її обличчя було спотворено довгим шрамом, подібним на багатоніжку. На її сильних мускулистих руках були татуювання, які було важко побачити через її темного кольору шкіри.
Польові Рози були організацією найманців, яка складається виключно з жінок. Вони були активними в пустелі Сомар і роками шукали Фелонію.
В організації було два інструктори. Іншим інструктором, який прозвищав Примарну Лісу, була крихітна біла леді і блискуча вбивця.
— Під час пошуку наші члени вступили у контакт з Кутонцями. Вен Лі і Сесіль загинули в бою.
Всі, хто повернувся, були поранені. Їхні куленепробивні жилети мали багато отворів, а керамічні плитки були розбиті.
Ло Цін зимно поглянула і сказала: « Наступного разу будьте обережні. Кутонці фінансуються сім'єю Ротшильдів, які завжди хотіли нас знищити.
У всіх військових групах Сомарської пустелі були свої спонсори. І всі вони були тут, щоб знайти Фелонію. Отже, боротьба між різними групами була рідкістю. Більшість найманих солдатів мали принаймні десять життів на руках. Усі вони були безжалісними людьми.
...
Хан Сяо відчув тремтіння в літаку. Величезна сила притиснула його тіло до сидіння. Мало - помалу сила, яка штовхнула його, зникла.
— Літак приземлився, — крикнув пілот через гучномовці.
Хан Сяо взяв свою сумку, і як тільки вийшов з літака його окотила хвиля тепла.
Місце посадки мало бути склад, оточений колючим дротом. Було багато ополченців, які патрулювали район. Це був філіал організації Фабіан у Сумарській пустелі. Організація Фабіан була всесвітньою організацією з торгівлі зброєю, яка мала філіали всюди для легших ділових стосунків.
- Ласкаво просимо в пустелю Сомар. - Антоніо зійшов з літака. Його біла сорочка була натягнута на товсте тіло. Шматок м’яса ясно випирав, як ніби він був топлес.
- Чому ви пішли за мною?
- Ха-ха, начальник відділення в пустелі Сомар був убитий під час недавнього бою. Тому я тут, щоб подбати про деякі адміністративні питання. Також минуло багато часу з того, як я подорожував.
Хан Сяо кивнув. Він зовсім не соромився і запитав: « Мені потрібна карта, в якій вказано активні військові групи. Крім того, ви можете позичити мені пустельний джип?
- Я попрошу кого-небудь подбати про це.
У пустелі Сомара було багато території. Навіть якщо б він постійно їхав на джипі, не перериваючись і йдучи правильним маршрутом, йому знадобилося б принаймні десять днів для подорожі пустелею. Оскільки було важко орієнтуватися в пустелі, то для того щоб точно визначити напрямок подій потрібно радар. Крім того, там було багато військових груп.
Ган Сяо був збентежений, бо не міг зрозуміти, за що боролися різні угруповання в пустельній місцевості. Він запитав Антоніо про це.
- Щоб знайти Фелонію.
- Що це таке? — Хан Сяо був дуже допитливий. Він не пам’ятав цього слова. Мабуть, це була прихована місія, яка не була активована в його попередньому житті.
Антоніо позіхнув. - Я однаково неосвічений.
Хан Сяо зрозумів, що Антоніо намагається щось приховати від нього. Він підняв брови, зібрав своє спорядження і пішов до джипу, не кажучи ні слова. Він був готовий перевірити зони активності Бойових Роз.
— Щасливої дороги. — Антоніо ліниво помахав Хан Сяо, попрощаючись.
Хан Сяо виїхав у пустелю через колючий дріт.
...
Використовуючи інформацію з радара, Хан Сяо зміг дістатися до місця, досить далеко від району Боївими Розами, де він міг спостерігати за діяльністю членів організації бінокля.
Табір Боєвих Роз був суворо охороняємо. У нього були бетонні стіни з колючим дротом на них. Металеві ворота були єдиним входом і виходом на базу.
На базі була висока вартова вежа. Часовий на посту спостерігав за обстановкою, тоді як сторожова поста також була обладнаний величезним пошуковим прожектором, який містився вночі. Хан Сяо дійшов висновку: якщо він не зможе закопатися в пісок і викопати тунель у базу, то не допустить туди.
Крім того, тільки жінки мали Бойові Рози. У них були великі груди і задирені дупи. У Хана Сяо може і була задниця, але вона мала проблему. Навіть якщо б він міг замаскуватися під жінку, дуже ймовірно, він буде виявлений.
Проникнення приречене на провал.
Хан Сяо глянув на зброю. Там було кілька гранатометів і десятки важких кулеметів на додаток до жорстких бетонних стін, що оточують базу.
Штурм бази також приречений на провал.
« Похоже, що єдиний спосіб досягти успіху в місії — виманити змію. Мені потрібно використати пастки в моїх майбутніх битвах."
"Мені потрібно створити щось нове"., — подумав Хан Сяо, виходячи.
Він повернувся до Сомарської штаб-квартири компанії Фабіан. Він хотів попросити Антоніо позичити йому майстерню.
У нього було ще 7 непризначених очок Потенціана. Він покращив [Базовий електромагнетизм] до четвертого рівня і [Хузаві сенсори] аж до третього рівня, використовуючи лише чотири окуляри.
Приєднатися [Ур.4 Базовий електромагнетизм], + [Ур.3 Базова теорія Енергії] і [Ур.3 Базові сенсори]?
Буде використано 15 000 досвіду.