— Хто знає, можливо це було неминуче. Соціальна боротьба неминуче доходить до кипіння. Мабуть, цей короткий біль ліпший від страждання — сказав Ган Сяо з палким плечем.
Битва біля Андреа стала першим каменем об’єднання планети.
Андреа — це назва колишнього дому для кількох народів. З розвитком війни Андреа з якоїсь причини стала центром конфлікту. Ніби всі країни домовилися вирішити все там раз і назавжди, щоб зменшити шкоду, завдану планеті. Однак у результаті загинули мільярди людей. До закінчення війни все, що залишилося від Андреа, було пустельним ґрунтом з залишками сухих дерев. Річки були осушені, а колись родючий і пишний краєвид зник. Шість націй просто зібрались і пішли, як тільки війна закінчилася, ігноруючи руйнування, які вони викликали. Хан Сяо помітив старий шрам від кулі на долоні Ху Суань Цзюня.
Він запитав: « Раніше ти був солдатом?
— Так, понад десять років, — відповів він спокійно.
— Я думав, що такі люди, як ви, захочуть приєднатися до організації Герміна, — з подивом сказав Хан Сяо.
Ху Сюань Цзунь похитав головою.
— Моя рідна країна була мирна анексикована Стардрагоном. Солдати, подібні до мене, не могли нічого сказати. Ми просто йшли за рішенням, яке прийняли наші лідери. Я ненавиджу шість Націй, але організація Герміна не краща. Вони з'явилися нізвідки, щоб скористатися нашою ненавистю. Я просто людина. Все, що я хочу - це уникнути війни.
— Війна жорстока, очі осліпили спалахом гранати. Ми з чоловіком втекли невтомно, перш ніж оселитися тут. Навіть коли життя мандрівника нелегке, це краще за війну, — втрутилася Ан.
Як тільки вона закінчила говорити, запах м’яса заповнив намети, від чого Ган Сяо аж слинки потекли.
— Як ви готуєте, не маючи можливості бачити? - Він запитав її.
Вона надула щоки.
— Не дивися на мене зверху вниз, я можу бути сліпий, але я все ще відчуваю запах, чую і відчувають! Це не означає, що в мене немає рук і ніг. — сказала Ан.
Ху Суань Цзюнь посміхнувся.
— У неї сильний характер, вона навіть мені не дозволяє піклуватися про себе. - Він сказав.
— Я не хочу бути тягарем для тебе, — відповіла Аня.
Він швидко змінив тему.
— О, добре, я дозволю тобі поглянути на мою крихітку, — з усмішкою сказав Ху Сюань Цзунь.
Він відкрив ящик поруч з собою, і дістав звідти старомодну зброю.
— Подивімось, чи ти розбираєшся в зброях, — гордо сказав Ху Сюань Цзюн.
Мушкет зі штиком (Стара ера)
Клас: Звичайний
Урон: 38-40
Швидкість: 0,9 в/с
Емкість магазину: 20
Далекість: 200 м
Міцність: 25
Простір: 5/300
Додаткові Атрибути: +1 Пастка
Довжина: 0,77 м
Вага: 7,1 кг
Додаткові ефекти: Точність
Ця зброя супроводжувала свого господаря у численних битвах.
« Це чудова зброя », — похвалив Хан Сяо.
Хоча мушкет не використовується так довго, ви все одно тримаєте його добре змащеним. Дуло ідеальне. Справді добре зроблена зброя — описав стан мушкета Хан Сіо.
- Цей мушкет мій партнер. Він був зі мною майже десять років. Правда в тому, що його деталі застаріли, отже їх більше не можна використовувати.
Пара продовжувала базікати, поки на вулиці не стемніло і Ан не закінчила готувати. Вона приготувала гігантський горщик супу з вершками, наповненим ніжним м’ясом і дикими овочами. Крім того, що суп був надзвичайно милим і ароматним, він також був дуже апетитний на вигляд, тому Хан Сіо пустив слину.
Хан Сяо сковтнув при вигляді м'яса. За останні сім днів він не їв нічого доброго! Його близькість з Ху Сюань Цзюнма почала різко збільшуватися. +1! +1! +1! Після обіду Гу Сюань Цзюн попросив Ган Сео залишитися в нього на ніч. Він вирішив залишитися, бо все одно не збирався подорожувати вночі. Вони поклали йому матрац і зробили перегородку.
— Ваша сумка занадто велика. Я поставлю її надворі, — сказала Ан.
— Я зроблю це сам, — відповів Хан Сяо.
Перш ніж витягнути свою сумку, Хан Сяо розібрав усю зброю і забрав спускові гачки. Він загорнув їх у якусь шкіру тварини, яку він отримав від Ху Сюань Цзюн і поставив сумку в кутку. Хан Сяо також зарядив свій 73-WASP і поклав його під подушку. Звичайно, він не втомився від своїх гостинних господарів або чогось в цьому роді. Завжди важливо бути готовим і насторожі.
Як тільки голова Хан Сяо доторкнулася подушки, він миттєво заснув. Його можна було почути через завісу. Ху Суань Цзюнь розсміявся і похитав головою.
— Здається, він виснажився і не турбуймося ним.
А потім кивнула і зібравши посуд та столові прилади понесло їх назовні, щоб помити.
— Дядя, дядьку, я голоден! — Раптом пролунав голос.
Раптом до намету вдерся з’їдливий молодий чоловік. Все його обличчя було покрите брудом, а на голові була шишка від удару. Це був той самий юнак, з яким Хан Сяо зіткнувся сьогодні вдень.
Він був племінником Ху Сюань Цзюн, на ім'я Гу Фей.
- Де ти був увесь день? Я тебе ніде не бачив, - запитав його Гу Сюань Цзюн.
— Я... Я полював, - пробурмотів Ху Фей у відповідь.
Ху Сюань Цзюн міг з упевненістю сказати, що його племінник збрехав.
Він потягнув за вухо Ху Фея і почав лаяти його суворим, але лагідним голосом: « Знову повернувся до своїх шалощ? » Я ж казав тобі, що відрубаю твої кінцівки до чортів якщо ти ще хоч раз візьмеш цей зламаний дробовик, щоб лякати людей, хіба ні?
Сльози почали текти з очей Ху Фея, коли він наповнився від слів дядька обуренням і болем.
« Наш племінник не тільки знущався, але й прив’язав до дерева на цілий день! Я так втомився і голодний, дядьку, дай мені відпочити." — подумал про себе він.
- Будь ласка, дядьку, не відрубай їх! — крикнув Ху Фэй.
— Яку ногу ти хочеш, щоб я відрубав? — запитав його Ху Сюань Цзюн.
- Головне... Він відповів: « Яйця все ще залишається ».
Зависло мовчання...
- Ти і твій брудний розум! Не хвилюйся, я відрубаю їх тобі, якщо ти так цього хочеш! - сказав його дядько.
Ху Суань Цзюнь збирався підняти руку, щоб вдарити Гу Фея, коли згадав, що Хан Сяо спав. Він відпустив Ху Фея лише попередивши, щоб він більше так не робив. Помітивши, що в наметі є хтось ще, Ху Фей заглянув за перегородку, щоб подивитися на незнайомця. Коли він побачив Хан Сяо, щелепа відвисла від шоку.
"Хіба це не той диявол якого я зустрів?" — подумал он.
- На що ти дивишся? Сьогодні ввечері ти спатимеш зовні. — І раптом прошепотів Ху Сюань Цзюн йому на вухо.
Ху Фей був до смерті переляканий і впав назад. Він швидко вискочив з намету на четвереньках, залишивши Ху Сюань Цзюн у замішанні.
« У мене таке огидне обличчя? » — подумал он.
« Чому я втікаю з власного дому? Це чудовий шанс помститися." — Раптом зрозумів Ху Фей і припинив бігти.
Він повернув назад, щоб повернутися до намету, але миттєво передумав при думці про переляканого обличчя Хан Сяо.
"Ху Фей, ах, Ху Фей, вияви хоча б трохи хоробрості!" - Він намагався підбадьорити себе.
Коли Гу Фей почав вигадувати план, то раптом згадав про сумку, яку він ніколи не бачив у наметі.
« Треба бути ним! » — сказав він. подумав про себе Ху Фей.
Він чекав опівночі, коли всі лягли спати. Він пробрався в дім і заглянув у рюкзак.
« »Що тут у нас? Він засміявся.
Коли Ху Фей відкрив рюкзак, його очі розширилися від подиву.
« Це зброя! Високоякісні гармати!» — Мало не закричав він.
"Я не можу взяти їх всі..." - Він сказав собі.
Ху Фей вибрав два 73-WASP.
« Забудь об пістолети. Оскільки мій дядько виявив до тебе гостинність, я візьму лише два як компенсацію!» Він сказав це подумки, Хан Сяо.
Ху Фей загорнув останки гармати і повернув рюкзак у вихідне положення.
« Це лише два пістолети. Він, мабуть, навіть не помітить пропажу." Він заспокоював себе.