Сю Дзаодзао була по-справжньому талановитою людиною.
А якщо перед тобою талановита людина, Ю Жубін, звісно ж, прагнула переманити її за будь-яку ціну, аби не зрадити власного статусу фанатки кар'єри.
Занадто захопившись роллю коханої дружини, вона ледь не забула приділити увагу своєму обов'язку фанатки розвитку бізнесу — і все через те, що президентка Тан була надто вродливою!
Сю Дзаодзао опустила погляд на візитівку.
Дизайн картки був витриманий у строгому мінімалізмі: усе просто й зрозуміло. На ній значилося ім'я президентки кінокомпанії «Хваяо» та прямий номер телефону її приймальні.
Сю Дзаодзао не розуміла, чому Ю Жубін носить із собою візитівки Тан Ханьцьов, та ще й витягає їх із такою вражаючою вправністю. Вона ж зараз чинний айдол «Гванїн»...
Невже чутки в інтернеті не брешуть, і їхні стосунки з Тан Ханьцьов справді настільки чудові?
Сю Дзаодзао поміркувала над цим, і ситуація здалася їй вкрай дивовижною. Одна — ощадлива студентка, інша — розпещена спадкоємиця олігархічного клану. Здавалося б, статуси, між якими немає жодної спільної точки дотику.
Проте в кожній дрібниці на шоу від «Хваяо» було видно, що Тан Ханьцьов ставиться до неї по-справжньому щиро: без фальшу, без награної вистави напоказ, із тим справжнім, відчутним теплом, яке неможливо підробити...
Сю Дзаодзао не втрималася від запитання: «Ти з президенткою Тан... справді настільки близькі?»
Вологі сяючі очі Ю Жубін глянули на неї, а на губах з'явилася напівпосмішка: «М-м?»
«Здається неймовірним? — Ю Жубін мовби наскрізь прочитала всі її думки й з легкою посмішкою продовжила: — Як звичайна людина на кшталт мене могла зійтися з донькою бізнес-магната, та ще й стати її найкращою подругою. Правда ж?»
Сю Дзаодзао зігнула палець, легенько підштовхнула оправу окулярів і чесно зізналася: «Угу, — а потім додала: — Здається, що вони надто далеко від нас».
Ділове співробітництво ще можна уявити, але стати близькими друзями, які діляться найпотаємнішим — це виглядає надто нереально.
Ю Жубін замовкла на мить, а потім її посмішка стала ще ширшою й теплішою: «Не далеко».
Вона живе в її серці, вона завжди поруч із нею.
Ба більше — вона і є її частиною.
Вони вже давно злилися в єдине ціле, стали невіддільними одна від одної, мов тінь за плечем.
Вона простягнула руку й легенько двічі постукала пальцем по візитівці на долоні Сю Дзаодзао: «Вона просто тут. Анітрохи не далеко».
Сю Дзаодзао простежила за її пальцем, дивлячись на картку, що спокійно спочивала на долоні.
Ю Жубін обійняла її за плече й по-хазяйськи поплескала: «Якщо в тебе з'явиться чудовий сценарій, обов'язково насамперед неси його до нашої "Хваяо"! Наша компанія спрагла до справжніх талантів і нізащо не дозволить самородку пропасти!»
Сю Дзаодзао: «...Ти рекламуєш це з такою підозрілою вправністю».
Точнісінько як майстри поклейки плівки під мостом.
Ю Жубін зніяковіло посміхнулася: «Та ну, дрібниці. Головне — на благо "Хваяо"».
Сю Дзаодзао поглянула на візитівку: у її серці зажевріла надія.
У неї й справді... був один сценарій.
Ю Жубін раптом згадала ще про дещо: на Тан Ханьцьов, цілком імовірно, перейшов німб головного героя, а Сю Дзаодзао за сюжетом була однією з другорядних героїнь!
Хоч раніше вона й вирівняла життєву лінію Сю Дзаодзао, змусивши її викинути з голови будь-які думки про мерзотника, та чи не станеться так, що після зміни носія німба другорядна персонажка знову потрапить під його магічний вплив?
Немовби після перезавантаження системи.
Вона потерла підборіддя й вирішила подумки проконсультуватися з 008.
008 відповів, що ні, цього не станеться.
Другорядні персонажі певною мірою мають свободу волі: якщо їх уже вивели на правильний шлях, вони більше не піддадуться впливу й сюжет не затягне їх назад.
Тобто Сю Дзаодзао, Тань Сі та Джов Дзюньвень, які свого часу вже зустрічали Цьов Юньлі, після отримання Тан Ханьцьов німба героя залишаться вільними від його чарів: якими вони були раніше, такими й залишаться надалі.
Ю Жубін більше не потрібно ламати голову над тим, як рятувати долі цих трьох другорядних персонажок.
Лише тоді Ю Жубін відчутно зітхнула з полегшенням, але про всяк випадок усе ж суворо попередила подругу: «Але, Дзаодзао, дивись мені: закохуватися в нашу президентку Тан категорично заборонено!»
Сю Дзаодзао: «...А?»
Ю Жубін із непохитною серйозністю заявила: «Вона надто шляхетна, в інших немає шансів».
Сю Дзаодзао: «???»
Сю Дзаодзао ошелешено кліпнула: «...Але ж я навіть не лесбійка».
Угу, до того як закохатися в неї, я теж була впевнена, що я не лесбійка. Ю Жубін виразно поглянула на неї й промовила: «Я просто роблю тобі попереджувальне щеплення на випадок, якщо побачивши її, твоя орієнтація раптом згорне не туди. Запам'ятай слова старшої сестри: не смій кохати її, із цього нічого не вийде».
Адже її дружина — це я, і я стою прямо перед тобою!
Сестра просто турбується, щоб твоє серце не було розбите!
Сю Дзаодзао не знала, плакати їй чи сміятися, але покірно пообіцяла, що ні за що не закохається в Тан Ханьцьов.
Ю Жубін нарешті заспокоїлася, а за кілька хвилин пішла до аудиторії на захист.
Вона нарешті змогла позбутися семестрових завдань та дипломної роботи!
…
Зйомки «Спекотного літа» в групах «А» та «Б» тривали паралельно. Відколи Тан Ханьцьов одного разу особисто навідалася на майданчик, процес пішов значно гладкіше: Джан Дзясу, яка раніше любила вередувати, стала тихою й слухняною, а Янь Лі більше не наважувався влаштовувати підлі капості Ю Жубін.
Кожен старанно й покірно відпрацьовував власні сцени, завдяки чому графік зйомок помітно випередив терміни.
Ось так, за одну мить, для Ю Жубін настав час завершення її роботи над проєктом.
Сьогодні був її фінальний знімальний день.
Другорядна героїня розуміє, що їй ніколи не бути разом із головним героєм, тому з легким серцем відпускає минуле й гордо йде геть разом зі своєю менеджеркою, сестрою Чень.
Під час репетиції сцени з актрисою, що грала сестру Чень, Ю Жубін виявила дещо вражаюче: коли героїня йде, вона сідає на переднє пасажирське сидіння в машині менеджерки.
Цього разу принципова сестра Чень не стала проганяти її назад.
Ю Жубін та актриса сестри Чень із півпогляду зрозуміли одна одну, а потім синхронно повернули голови в бік сценариста, який стояв позаду.
Це був молодий чоловік у чорних окулярах, із густим волоссям та простим, добродушним обличчям.
Коли обидві подивилися на нього, Ю Жубін підняла ліву брову з виразом: «Хлопче, у мене до тебе є одне питання».
Сценарист усе зрозумів, сором'язливо посміхнувся й підкреслено ввічливо мовив: «Наснаги вам у роботі!»
Не питайте: просто світ сповнений не зовсім гетеросексуальних натяків!
Ю Жубін звела обидві брови.
Оце так глибокий підтекст ти заклав...
Ю Жубін повернулася до актриси сестри Чень і чемно поцікавилася: «Це нормально?»
Та поглянула на неї: «Я не проти».
Зрештою, цю сюжетну лінію ніхто не розвивав відкрито: це був лише тонкий відгук до початку історії, своєрідна пасхалка. Чи розгледять її глядачі — це вже їхня власна справа.
Ю Жубін відповіла: «Чудово, я теж не проти, граємо саме так».
Вона й сама була далека від гетеросексуальності, тож анітрохи не знітилася.
…
Ю Жубін одягла сонцезахисні окуляри, довгу білу сорочку майже до середини стегна в поєднанні з короткими чорними шортами; талію перехоплював тонкий довгий ланцюжок, усипаний стразами, а на ніжках красувалися прості білі кеди. Весь образ дихав легкістю та невимушеною модою.
Вона стояла біля входу до офісу компанії поруч із головним героєм. Її стрункі ноги були білими, ідеально прямими й довгими: м'які, витончені лінії без надмірної худорлявості виглядали настільки гармонійно й спокусливо, що співробітниці знімальної групи дивилися на неї з німим захопленням та заздрістю.
Знову пролунав дзвінкий стукіт хлопавки.
На обличчі Ю Жубін миттю засяяла впевнена посмішка. Вона без найменшого збентеження простягнула руку головному герою Янь Лі й відкрито вимовила: «Була рада нашому знайомству. Я більше не буду тебе любити. Бажаю тобі щастя».
Погляд Янь Лі ковзнув між її долонею та сяючою посмішкою. Промовчавши три довгі секунди, він нарешті повільно підняв руку й стиснув її пальці, промовивши низьким, приглушеним голосом: «І я бажаю тобі щастя».
Брови та очі Ю Жубін ледь помітно вигнулися: увесь біль, розчарування та образа розвіялися в цю саму мить. Її обличчя випромінювало цілковиту безтурботність, і навіть жест, яким вона вивільнила свою руку, не містив ані крихти жалю.
Точно так само, як вона вирішила піти назавжди — без жодного оглядання назад.
Режисер пильно, затамувавши подих, дивився в монітор.
На екрані Ю Жубін злегка схилила голову; у її сяючих очах мерехтіло світло, але вона більше не дивилася на Янь Лі.
«Прощавай», — тихо зронила вона.
Не чекаючи на відповідь героя, вона розвернулася й рішуче рушила до машини менеджерки, яка чекала на неї позаду.
Вона відчинила дверцята пасажирського сидіння попереду й упевнено сіла поруч, жодного разу не озирнувшись на героя.
Камера взяла крупний план.
Щойно вона сіла на переднє крісло, сестра Чень повернула голову й мовчки подивилася на неї.
Ю Жубін із легким смішком промовила: «Чому ти дивишся на мене? Самотніх людей не бачила? Їдьмо».
Сестра Чень, згадавши щось своє, ледь помітно посміхнулася й кинула: «Пасок безпеки».
Ю Жубін поспіхом двічі кивнула й застебнула пасок. Лише тоді сестра Чень завела двигун і плавно вивела авто з кадру, прямуючи назустріч фіналу для цієї другорядної героїні.
«Стоп! — вигукнув режисер, підвівся зі свого крісла й задоволено вигукнув: — Знято з першого дубля, просто чудово!»
Сценарист із душею шанувальника юрі в кутку тихо й благоговійно зааплодував.
Ю Жубін та актриса сестри Чень вийшли з автівки, приймаючи розкішні букети квітів від співробітників, та ввічливо дякували всім під гучні привітання із завершенням зйомок.
Це був її перший справжній акторський досвід: хоч вона й не грала головну героїню, ці враження закарбувалися в душі дуже глибоко.
Вона збереже кожну крупицю знань, здобутих на цьому майданчику, аби блискуче втілювати їх у кожній наступній ролі.
…
День завершення зйомок для Ю Жубін випав на неділю, проте Тан Ханьцьов не змогла приїхати провідати її: вона проводила нараду з керівництвом відділу розробок у головному офісі «Хваяо».
Головною темою цієї зустрічі була Сю Дзаодзао.
Два дні тому Сю Дзаодзао зателефонувала на прямий робочий номер приймальні Тан Ханьцьов і дуже обережно озвучила своє бажання: вона мріяла, аби «Хваяо» оцінила її сценарій, сподіваючись, що президентка Тан дасть їй шанс проявити себе.
Людина, яку вони самі планували взяти на особливий контроль, звернулася самостійно — Тан Ханьцьов, звісно ж, не стала відмовляти й одразу відправила фахівців на особисту зустріч.
Сю Дзаодзао належала до другорядних лиходійок, та ще й була надзвичайно обдарованою — Тан Ханьцьов знала це ще з минулого життя, саме тому раніше доручила Хань Вей пильно стежити за нею.
І сьогодні настав час, коли відділ розробок разом із Тан Ханьцьов мав ухвалити остаточне рішення щодо її роботи.
Чи варто виділяти інвестиції й довіряти їй режисерське крісло для екранізації цього тексту — усе вирішувалося просто зараз.
Нарада розпочалася о десятій ранку й тривала цілих чотири години: від аналізу тексту до вивчення ринку, а потім знову до внутрішньої структури оповіді — фахівці відділу розробок розібрали сценарій буквально до найдрібніших гвинтиків.
Зрештою дійшли висновку: інвестувати можна, проте деякі моменти виглядають занадто сирими й вимагають обов'язкового доопрацювання.
Тепер усе залежало від того, чи погодиться сама Сю Дзаодзао впустити сторонніх фахівців для редагування свого твору.
Зрештою, творчі люди часто бувають гордими й навідріз відмовляються підпускати когось до своїх текстів.
Хоч Сю Дзаодзао була лише студенткою режисерського факультету, ніхто не міг знати напевно, наскільки вираженим виявиться її авторський гонор.
Керівник відділу розробок Джан Сю відповідав за зв'язок із Сю Дзаодзао, тому вирішення цього питання доручили йому; у разі будь-яких форс-мажорів він мав повноваження самостійно вести переговори.
«Що ж, на цьому й зупинимося, — Тан Ханьцьов кинула погляд на годинник і підвелася з місця: — Дякую всім, що виділили час на нараду у вихідний день».
Керівники відділу замахали руками, запевняючи, що президентка Тан занадто люб'язна.
Наради тривалістю чотири-п'ять годин для їхнього відділу були звичною справою, немов щоденний обід. Якщо кожен етап проєкту не узгодити до дрібниць на старті, згодом це виллється у купу непередбачуваних проблем, тому такі тривалі дискусії нікого не дивували.
Тан Ханьцьов м'яко посміхнулася: «Закінчуйте зі звітами й повертайтеся додому раніше».
Усі дружно погодилися.
Тан Ханьцьов разом із Хань Вей вийшли з кабінету.
Порожнім коридором розносилося дзвінке, розмірене цокання підборів.
Тан Ханьцьов невимушено поцікавилася: «Помічнице Хань, маєте якісь плани на решту вихідного?»
Хань Вей звично поправила оправу окулярів: «Побачення».
Вони з Вень Юлань домовилися сьогодні піти в кіно.
Тан Ханьцьов інстинктивно поглянула на наручний годинник і тихо промовила: «Якщо подумати, я вже дуже давно не бачила Жубін».
Вона приїжджала на майданчик лише зо два-три рази, і з моменту останнього візиту минуло вже цілих два тижні.
Один день розлуки здається трьома осенями, а за два тижні назбиралося вже чимало таких пір року — було б дивно, якби вона не сумувала за нею.
Щовечора, повертаючись до апартаментів у житловому комплексі «Дзиюй», їй залишалося лише переглядатися з величезним плюшевим кроликом, який сидів на її ліжку.
Хань Вей нагадала: «Сьогодні в неї фінальний знімальний день, а наступні заходи за графіком розпочнуться лише за чотири дні».
Тан Ханьцьов кивнула, дістала телефон і вже хотіла написати Ю Жубін, чи закінчилися зйомки, як на екрані першим вигулькнуло вхідне повідомлення:
[Дружина президентки]: Цьовцьов, "Гванїн" знайшла мені деякі ресурси для історичної драми!
----------(Автор має що сказати)---------
Скоро, скоро.
------(Перекладач має що сказати)------
Скоро, скоро.