Тан Ханьцьов була безпорадна та спантеличена поведінкою Ю Жубін.
Вона справді не проти того, аби все зайшло так далеко?
Справді зовсім не проти розвивати з нею стосунки до такого рівня?
Чому?
Заради системи? Чи через договір про утримання, керуючись виключно своєї професійною етикою?
Якраз коли вона сушила собі голову над цим питанням, Ю Жубін, перебуваючи далеко в гуртожитку «Гванїн», наче відчула її думки на відстані й надіслала цілу купу своїх пояснень.
[Ю Жубін]: О, ти не дивишся багато серіалів, тому ти не знаєш, у сучасних телевізійних драмах лише головний чоловічий герой може отримати тіло головної жіночої ролі .
[Ю Жубін]: Я тут подумала, що система точно оцінюватиме все за цими ж критеріями, тому й вважаю цей пункт важливим. Поки це допомагає боротися проти системи, я згодна на все, я абсолютно на все готова
[Ю Жубін]: Крім того, хіба ти мене не утримуєш? Хіба негативні стосунки з тобою не є також моїм обов'язком? Чому я буду проти цього пункту, я ж усе-таки людина з високою професійною етикою!
[Ю Жубін]: [Спокійний аналіз.JPG]
Тан Ханьцьов тихо спостерігала, як вона пояснює свої причини.
Так, вона робила це заради системи, аби допомогти їй відібрати німб головного героя, а також через свою професійну етику — саме тому вона не заперечувала проти її дотиків, навіть якщо йшлося про дотики такого інтимного рівня.
Оскільки все було саме так, у Тан Ханьцьов більше не залишалося жодних запитань. Дівчина не відмовлялася, а отже, вона свого теж не упустить.
Коли людина, яка тобі подобається, готова до інтимної близькості з тобою, ти обов'язково маєш активно відповідати взаємністю й хапатися за цей шанс. Як і казала Дзян Їняо, якщо довго бути близькими, то навіть за початкової відсутності почуттів вони обов'язково з'являться з часом.
Світ дорослих такий простий і жорстокий.
До того ж вона змушена була визнати: готовність коханої людини вийти з нею на такий рівень стосунків справді змушувала її серце тріпотіти від дикого захоплення.
Тільки ставши ще ближчими, можна відкрити шлях для нескінченних можливостей.
Поки Ю Жубін дійсно не відчувала відрази до подібних контактів із нею, це означало, що в майбутньому вона також цілком може прийняти й її справжні почуття.
У її душі мимоволі почало зароджуватися нестримне очікування — очікування тієї самої нульової дистанції з Ю Жубін — вчинку, який був настільки ж бентежним, наскільки й непереборним для її думок.
І тут від Ю Жубін прилетіло ще одне повідомлення.
[Ю Жубін]: Цьовцьов, що думає з цього приводу?
Ю Жубін відклала ноутбук убік, нервово стиснула телефон у руках, а її очі просто не могли відірватися від екрана. Вона нескінченно витріщалася на нижню частину дисплея, чекаючи, коли знизу випливе нове біле діалогове віконце з відповіддю Тан Ханьцьов.
Вона одночасно і сподівалася на це, і панічно боялася: сподівалася на згоду й боялася відмови.
Вона мала свій прихований мотив, вона плекала до Тан Ханьцьов далеко не безневинні наміри, їй хотілося створити між ними якомога більше нових можливостей — за умови, що Тан Ханьцьов не відштовхне її.
Якщо Тан Ханьцьов зараз відповість відмовою, це означатиме, що вона взагалі не бажає настільки близького контакту з нею, і межа її терпимості щодо неї пролягає саме тут. Тоді вона миттєво сховає всі свої дрібні наміри якнайглибше, ні за що в житті не видасть себе й не дозволить тій розгадати свою таємну закоханість.
Вона не хотіла почути відмову, адже панічно боялася втратити Тан Ханьцьов — ця ціна була занадто високою й непосильною, вона не хотіла її платити.
Їй хотілося все життя залишатися поруч із Тан Ханьцьов, нехай навіть не в статусі коханої людини...
Діалогове віконце на екрані здригнулося, і знизу вигулькнуло біле повідомлення.
[Цукерка]: Якщо ти думаєш, що це нормально, то все гаразд. Я тебе послухаю.
Вона знову просто переклала право вибору в її руки.
Ю Жубін: «!!!»
Вона від емоцій ледь не розтрощила телефон у кулаці!
Не відмовила, вона їй не відмовила!
Куточки губ Ю Жубін стрімко поповзли вгору, і заліпити цю посмішку було просто неможливо. Її обличчя раптово спалахнуло густим рум'янцем, тож вона просто сховала голову під ковдру, тремтячи від сорому та збудження водночас.
Їй здавалося, що з її голови зараз стовідсотково почне йти пара від такого перегріву.
Вона отримала шанс стати ще ближчою до неї, вона могла й надалі продовжувати кохати її, і хтозна... можливо, колись настане день, коли та теж закохається в неї у відповідь!
Теорія про те, що тривала близькість народжує кохання, виникла зовсім не на порожньому місці!
Поки залишається надія, і поки цією людиною є саме Тан Ханьцьов, вона готова чекати хоч цілу вічність, вона щиро хоче чекати!
Вона щосили спробувала заспокоїти серцебиття, взяла телефон і тремтячими пальцями набрала рядок тексту, додавши до нього кілька стікерпаків.
[Ю Жубін]: Добре, тоді на цьому й домовилися, як буде вільний час — поспимо разом!
[Ю Жубін]: [Вперед.JPG]
[Ю Жубін]: [Моє кошеня сьогодні замилує тебе до смерті.JPG]
[Ю Жубін]: [Моя клавіатура не з тіста.JPG]
[Ю Жубін]: Ой чекай, не те скинула, я видаляю!
[Цукерка]: Я вже все побачила, який сенс тепер видаляти?
[Ю Жубін]: Поки цього немає в історії чату, вважається, що я нічого помилково не надсилала!
Дуже ідеалістично.
Але це також надзвичайно влучно розрядило атмосферу й перевело тему в інше русло, не дозволивши їм обом занадто сильно ніяковіти та почуватися ніяково через цю саму нульову дистанцію.
Тан Ханьцьов щиро захоплювалася цією її рисою: здатність Ю Жубін змінювати атмосферу була неймовірно потужною та напрочуд природною, завдяки чому, про що б вони не говорили, це ніколи не виглядало незручно.
Але водночас вона дуже любила її за це — саме так, спілкуючись із нею, можна було кожної миті залишатися в абсолютно розслабленому стані й ніколи не перейматися тим, як діяти, якщо раптом виникне якась незручна ситуація.
Ніхто не зміг би відмовитися від дружби з такою людиною, ніхто не зміг би не любити її Ю Бужубін.
Тан Ханьцьов беззвучно посміхнулася, а потім повідомила Ю Жубін, що в корпорації Тан за підписання контрактів із амбасадорами брендів відповідає Хво Ляньгао. Якщо корпорація захоче укласти з нею договір, вони обов'язково відправлять його, тому, поки вона не побачить Хво Ляньгао особисто, нехай ні на що не погоджується.
Також вона попросила її добре відпочити й намагатися занадто не перевтомлюватися.
На душі в Ю Жубін стало неймовірно тепло, кохання повністю запаморочило їй голову, тому на будь-які слова Тан Ханьцьов вона слухняно відповідала згодою.
У будь-якому разі її Цьовцьов ніколи не завдасть їй шкоди.
Остаточно розібравшись із питанням нульової дистанції, Ю Жубін повернулася до написання дипломної роботи, натомість Тан Ханьцьов занурилася в глибокі роздуми.
Але щодо цієї нульової дистанції... вона ж зовсім не вміє цього робити.
До того ж тут не можна діяти просто напролом, адже якщо вона випадково завдасть Ю Жубін болю й залишить у її пам'яті психологічну травму, що як та в майбутньому взагалі більше не дозволить до себе торкнутися?
Вона відчувала, що їй потрібно освіжити свої знання в цій галузі; теоретичні знання були необхідними для практичного застосування.
Поміркувавши, вона зрештою вирішила проконсультуватися з кількома друзями-геями за кордоном, скромно керуючись принципом «не знаєш — запитай».
Їхній досвід у цьому плані був у сто разів багатшим за її власний.
Хоча це питання й було досить делікатним, аби озвучити його вголос...
…
Увечері Хань Вей приїхала додому на новенькому автомобілі, де біля входу до під'їзду на неї вже давно чекала Вень Юлань.
Довге волосся Вень Юлань м'яко спадало на плечі, на її тендітну спину була накинута тепла шаль, а риси обличчя випромінювали таку ж ніжність і прозору чистоту, як спокійний гірський струмок.
Побачивши, що Хань Вей крокує їй назустріч, вона миттю вся немов засяяла аурою щастя та цілковитого задоволення, а в її очах розлилася безмежна й глибока любов.
Хань Вей поквапом підійшла до неї, взяла за руку й повела до ліфта, дорогою примовляючи: «На вулиці холодно, не треба було спускатися, чекала б на мене просто вдома».
Вона говорила це суто з турботи, проте, бачачи Вень Юлань тут, внизу, яка чекає саме на неї, її серце наповнювалося невимовним відчуттям затишку й повноти життя.
Це була людина, яку вона бачила щоранку після пробудження, і та, до якої їй щодня хотілося якомога швидше повернутися після роботи, аби просто міцно обійняти.
Це був її дім, її тепло, її Вень Юлань.
Вень Юлань ніжно посміхнулася: «Усе гаразд, мені зовсім не холодно, просто дуже хотілося побачити тебе трохи раніше».
Обидві зайшли до ліфта й натиснули кнопку потрібного поверху. Хань Вей потерла її злегка прохолодні долоні, з легким невдоволенням зауваживши: «Твої руки зовсім крижані, а що як ти занедужаєш?»
Вень Юлань посміхнулася, а потім міцно стиснула її руку у відповідь і тихо промовила: «Сяо Хань, я хочу запитати тебе про одну річ».
Хань Вей поглянула в її ніжні очі: «Питай».
Пальці Вень Юйлань інстинктивно ще сильніше стиснули долоню Хань Вей: «Мої батьки кілька днів тому раптово поцікавилися моїми справами й запитали, чи є в мене дівчина».
«Ти не будеш проти... якщо я їм розкажу?»
Вона переживала, що батьки знову почнуть влаштовувати для неї побачення наосліп, тому хотіла сказати все прямо, відкрито заявивши, що в неї вже є кохана людина, аби вони назавжди облишили свої ілюзії щодо її заміжжя з якимось чоловіком.
Але вона не знала, як до такого кроку поставиться Хань Вей, тому могла лише спочатку запитати її думку.
Ліфт видав короткий звуковий сигнал «дзинь», сповіщаючи про прибуття на потрібний поверх.
Хань Вей інстинктивно зиркнула вбік, а потім, тримаючи її за руку, покрокувала до дверей квартири.
«Проти чого саме?» — перепитала Хань Вей.
Вень Юйлань тихо відповіла: «Проти того, що я розкажу про нас».
У цьому світі досі залишалося чимало людей, які відмовлялися визнавати існування одностатевих стосунків, через що багато представників цієї спільноти просто боялися виносити своє кохання на світло денне, змушені з усім острахом та обережністю підтримувати стосунки зі своїми партнерами.
Саме тому вони так сильно потребували підтримки, особливо від найближчого оточення.
Вень Юлань, яка свого часу вже зазнала жорстокого удару, була вкрай вразливою до подібних тем, але водночас вона всією душею прагнула цієї підтримки.
Хоча вона й відчувала повний розпач щодо власних батьків, вона нічого не могла вдіяти з тим, що в глибині душі все одно відчайдушно бажала отримати схвалення родини. Нехай навіть це буде підтримка бодай від когось одного — цього вже вистачило б, аби наповнити її серце відвагою рухатися далі.
Хань Вей дістала ключі, проте не стала відчиняти двері, а натомість розвернулася й міцно обійняла її — абсолютно відкрито й неймовірно ніжно обхопила її тіло руками, а її голос пролунав із тією м'якістю, яка належала лише їй одній: «Я так рада, що ти готова сказати їм про мене».
Коли твоя кохана людина готова відкрити твою присутність своїм батькам — це подія, яка дійсно викликає щиру радість. Це доводить, що ти дорожча їй за все і вона кохає тебе по-справжньому.
Саме так вважала Хань Вей.
Навіть якщо їхня реальна ситуація була зовсім не такою ідеальною.
Проте люди мають учитися знаходити привід для радості навіть серед прикрощів і дивитися на речі простіше, інакше жити в цьому світі стає занадто важко.
Вона чудово розуміла, що Вень Юлань насправді весь час мріяла про підтримку родини, і вона була готова залишатися поруч із нею й чекати на цей день — навіть якщо цей день не настане ніколи в житті.
Це також не мало значення, адже у неї була вона, а також родина Хво Ляньгао, яка стала для них ближчою за рідну. Вони теж були оточені любов'ю й не залишалися покинутими цим світом.
Саме в цей момент двері сусідньої квартири навпроти раптово відчинилися, і звідти вийшов чоловік. Побачивши, що дівчата стоять в обіймах одна одної, він на мить завмер, а потім із посмішкою запитав: «Дівчина?»
Вразлива Вень Юлань миттю напружилася від страху.
Хань Вей абсолютно спокійно й невимушено кивнула: «Угу, дівчина».
Чоловік добродушно пожартував: «Ой, і що сталося, ти чимось її засмутила?». А потім додав: «Тоді тобі треба гарненько перед нею загладити провину, бо якщо не задобриш — залишишся без дружини».
Вень Юлань була приголомшена.
Хань Вей відповіла без найменшої заминки: «Добре, я обов'язково її як слід задобрю».
Чоловік із пакетом для сміття в руках покрокував далі, кинувши наостанок: «Ну все, якщо є якісь образи — йдіть з'ясовувати в квартиру, на вулиці добряче похолодало, дивіться не занедужайте».
Хань Вей посміхнулася: «Добре, щиро дякуємо вам, ви теж бережіть себе й одягайтеся тепліше».
Чоловік махнув рукою й пішов далі зі своїм сміттям, не виявивши жодної краплі відрази чи осуду й більше навіть не глянувши в їхній бік.
Усі люди рівні, і це був найкращий тому доказ.
Тіло Вень Юлань поступово розслабилося, вона остаточно зрозуміла позицію Хань Вей і тихо промовила: «Дякую тобі».
Проте Хань Вей натомість відповіла— «Якщо все обмежиться лише цим, то мені цього, мабуть, замало».
Вень Юлань поглянула на неї: «М-м?»
Хань Вей розвернулася, відкрила замок, провела її всередину квартири й зачинила за ними двері. Після цього вона знову підійшла впритул, переплела свої пальці з її руками й зупинилася в інтимній близькості біля самих її губ, тихо прошепотівши: «Мені потрібно дещо інше».
…
Тієї ночі Тан Ханьцьов побачила один сон.
Сон, який починався з неймовірно палких і еротичних сцен, проте ближче до середини змусив її з жахом прокинутися серед ночі в холодному поту.
Їй наснилося, що вона займається коханням із Ю Жубін. Кадри були напрочуд пристрасними й спокусливими, проте якраз посеред процесу це гнучке й ніжне тіло з гучним звуком «бах» раптово перетворилося на твердий і крижаний важіль, на якому великими літерами було викарбовано слово «ІСТИНА».
Вона миттєво розплющила очі й посеред ночі довго сиділа на ліжку, обхопивши голову руками, відчуваючи повне моральне виснаження та безпорадність.
Це був справді жахливий сон, який залишав по собі стійкі неприємні наслідки.
Тепер вона навіть трохи побоювалася, що коли настане той самий день її близькості з Ю Жубін, дівчина дійсно може в один момент перетворитися на важіль із написом «істина». Це ж просто кошмар якийсь!
Наступного ранку, щойно прокинувшись, Ю Жубін отримала повідомлення від Тан Ханьцьов.
[Цукерка]: Тобі заборонено перетворюватися на важіль
Ю Жубін з зубною щіткою в одній руці та телефоном в іншій застигла перед дзеркалом, а все її обличчя перетворилося на один суцільний мем із купою знаків питання.
Що я, Архімед, знову зробила не так???
----------(Автор має що сказати)---------
Архімед: ????????????????????
------(Перекладач має що сказати)------
Я, звісно, рада за Хань Вей і Вень Юлань, але вже хочеться «істинних» стосунків між головними героїнями _(:3] <)_